Справа: № 826/19181/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балась Т.П.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
16 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О.,Троян Н.М..
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Міністерства соціальної політики, Міністра соціальної політики України Реви Андрія Олексійовича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства соціальної політики та Міністра соціальної політики України Реви Андрія Олексійовича:
- про визнання Міністерства соціальної політики в особі міністра соціальної політики Реви Андрія Олексійовича згідно постанови КМ України від 17 червня 2015 року організатором і координатором злочину геноциду (порушення ст.3 Європейської Конвенції), який здійснюється Україною по відношенню до колишніх радянських офіцерів, звільнених у запас або відставку в період з 1990 року по 03.02.1995 років, які згідно ст. 43 ЖК України, п.45,39 Правил квартирного обліку користуються перевагою у строках одержання житлових приміщень не пізніше ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання обраного з урахуванням існуючого порядку прописки, які перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в органах місцевого самоврядування на протязі 25 років внаслідок відсутності фінансування житлових прав для цієї категорії громадян України;
- про порушення права сім'ї колишнього радянського офіцера, учасника бойових дій ОСОБА_2, гарантовані ст. 2,4 п.1 Європейської Конвенції внаслідок, зокрема: злочинної діяльності Мінсоцполітики, Міністра Мінсоцполітики Реви А.О., які виділяються в бюджеті України для реалізації житлових прав колишніх радянських офіцерів, звільнених у запас або відставку у період з 1990 року по 03.02.1995 року, які перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в органах на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах місцевого самоврядування, шляхом створення збереження на протязі 25 років так званих пільгових черг із числа колишніх радянських офіцерів звільнених у запас або відставку, в т.ч. і учасників бойових дій, тих, хто знаходиться на квартирному обліку Полтавської облдержадміністрації, Полтавського міськвиконкому з 11.07.1990 року до тепер, де під №26 станом за тепер перебуває сім'я ОСОБА_2 з 22.06.1993 року;
- про визнання порушеними житлові права позивачів, гарантовані ст.41,32,50 ЖК України, п.45,39 Правил квартирного обліку внаслідок рішення виконкому Полтавської міської ради народних депутатів від 01.08.2001 року №226 «Про розподіл і надання жилих приміщень 60-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 про виділення сім'ї ОСОБА_2 трьохкімнатної квартири;
- про зобов'язання Міністерство соціальної політики України в особі міністра Реви А.О. організувати і реалізувати житлові права сім'ї ОСОБА_2 згідно вимог ст. 43,50,32 ЖК України, п.45,39 Правил квартирного обліку і купити ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 однокімнатну квартиру.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року, розглянути позовні вимоги по суті та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга, подана ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 як представником зазначених осіб відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року вважається неподаною та була повернута, оскільки представник апелянтів та самі апелянти не усунули її недоліки.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Провіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали від 08 грудня 2016 року, підставою для відмови у відкритті провадження у справі суд зазначає наявність спору про право, а тому прийшов до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, оскільки такі висновки ґрунтуються на вимогах Закону.
Із адміністративного позову вбачається, що позивачі оспорюють своє право на отримання у порядку черговості квартир, відповідно до норм чинного Житлового Кодексу України та Правил квартирного обліку, тоді як таке право не було реалізовано.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належність цього спору до повноважень цивільних судів.
Приписи пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття «житлові відносини», на думку колегії суддів, в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла у зв'язку з проходженням військової служби, оскільки ця норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїх рішеннях від 23.02.2016 року у справі №21-6551а15, від 02 грудня 2014 року у справі №21-530а14.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції, виходячи з вимог чинного КАС України, практики Верховного Суду України прийшов до вірного висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а тому правомірно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне роз»яснити позивачу, що спір, який він заявив, віднесено до юрисдикції загальних судів та повинен розглядатися у порядку ЦПК України.
Згідно ст. 199, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до ст. ст. 41, 160, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, визначені ст..212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 17 травня 2017 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.