Справа: № 711/10555/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Колода Л.Д.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
16 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Лісник Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про протиправність дій щодо відмови у наданні розрахунку та виплаті вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2017 року даний позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області № 1476-03/16 від 22 вересня 2016 року, яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні розрахунку та виплаті вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453 - VI від 07 липня 2010 року), нарахувати та виплатити ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Так, на думку відповідача, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, була виключена норма частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус судів», згідно якої судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області вважає, що діючи в межах та на підставі Закону був позбавлений можливості здійснити виплату вихідної допомоги, оскільки така виплата не передбачалася Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а тому визнання протиправності дій управління не ґрунтується на вимогах законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення позивача права на отримання вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», чинного на момент подання ОСОБА_3 заяви про відставку, є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства України, оскільки положеннями статті 22 Конституції України чітко визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2014 року ОСОБА_3, суддя Жашківського районного суду Черкаської області, звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку.
Постановою Верховної Ради України № 996-VIII від 04 лютого 2016 року позивач звільнений з посади судді Жашківського районного суду Черкаської області відповідно до п. 9 ч. 5 статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Жашківського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2016 року № 6-0 у зв'язку із звільненням з посади судді, він відрахований зі штату Жашківського районного суду Черкаської області з 15 лютого 2016 року і на цей день його стаж роботи на посаді судді складає 26 років 11 місяців 15 днів.
Позивач 14 вересня 2016 року звернувся до відповідача з заявою щодо надання розрахунку та виплати вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку згідно ч. 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 - VI в редакції від 07 липня 2010 року.
Відповідач листом від 22 вересня 2016 року № 1476-03/16 у наданні розрахунку вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, а як наслідок - у виплаті вихідної допомоги відмовив, посилаючись на те, що на час прийняття постанови Верховною Радою України про звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, діюча редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містила норми, яка б регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги та її розмір.
Зазначені дії відповідача стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Так, частина перша статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції чинній на день подання позивачем заяви про відставку, дійсно передбачала виплату судді, який вийшов в у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Проте, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог не було враховано того, що на момент набрання чинності постановою Верховної Ради України про припинення повноважень позивача, як судді, прийнято Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».
Так, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено статтю 136 даного Закону, якою передбачалася виплата судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Відтак, на момент виходу у відставку, позивач втратив право, передбачене частиною першою статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на отримання вихідної допомоги.
При цьому, згідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області не можуть вважатися протиправними, оскільки на момент виходу позивача у відставку чинним законодавством не передбачено такої виплати, як вихідна допомога, а тому відсутні правові підстави для її виплати відповідачем.
Слід також зазначити, що Конституційний Суд України рішенням від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, визначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
Вказаним рішенням визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення статей 103, 109, 136, 137, абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року N 2453-VI з наступними змінами.
Відтак, відмова у виплаті такої допомоги відповідачем, зумовлена внесенням змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та відсутністю норми, яка б передбачала таку виплату.
Слід звернути увагу що 31 липня 2014 року було прийнято Закон України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
Вказаним Законом Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» № 719-VІІ було доповнено пунктом 64, яким було обмежено максимальний місячний розмір суддівської винагороди 15 розмірами мінімальної заробітної плати.
Таке обмеження стало наслідком економічної кризи в країні, є об'єктивним та, на думку суду, не суперечить європейській практиці.
Так, подібні позиції Європейський суд з прав людини висловив у рішеннях від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйяртан Асмундсон проти Ісландії», які зводидяться до того, що реалізація соціальних та економічних прав здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в державі.
Зважаючи на те, що і Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджету України на 2014 рік», і Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» за своєю правовою суттю хоча і встановлюють обмеження щодо певних виплат, однак цілком відповідають вимогам Конституції України щодо повноважень парламенту визначати порядок проведення видатків державного бюджету, у тому числі і в частині соціально-економічних гарантій.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки на момент виходу у відставку позивача Законом України «Про судоустрій і статус суддів» виплату такої допомоги не передбачено, а відтак відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій щодо звуження змісту та обсягу прав позивача.
При цьому, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати йому вихідної допомоги у зазначеному розмірі, зумовлена тривалим розглядом Верховною Радою України заяви позивача про відставку.
Так, за змістом пункту 14 статті 92 Конституції України, судоустрій, судочинство і статус суддів визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 126 Конституції України, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
Відповідно до частин другої, шостої статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року №59-VIII), питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
За змістом частини третьої статті 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
Тобто, датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції.
Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням. Рішенням про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України. У разі неодержання кількості голосів народних депутатів України, передбачених частиною четвертою цієї статті, щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, проводиться повторне голосування. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
Відтак, несвоєчасний розгляд заяви позивача про відставку та тривалий період його звільнення Верховною Радою України не є предметом розгляду даного спору.
За встановлених обставин, рішення суду першої інстанції про визнання протиправною відмови, зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити позивачеві, відповідно до частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на 22 жовтня 2013 року, вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, не ґрунтується на вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області - задовольнити.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2017 року - скасувати та прийняти нову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.