Справа № 339/134/17
87
2-а/339/14/17
15 травня 2017 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: Сметанюка В.Б.,
за участю секретаря: Стельмах М.Ю.,
позивача: ОСОБА_1, представника: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болехові матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Болехівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо нарахування йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016рік протиправною та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити йому щорічну разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені чинним законодавством України. Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач виплатив йому лише 920 гривень і сума недоплати становить відповідно 4 730 гривень.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.
Відповідач подав заперечення, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, так як при виплаті у 2016 році позивачу, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги управління керувалося нормами постанови КМУ «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 2 березня 2016 року № 141, якою чітко визначені розміри вказаної допомоги. Виплатити щорічну разову грошову допомогу в більшому розмірі, ніж передбачено постановою КМУ від 2 березня 2016 року № 141 не має можливості, так як виплата вказаної допомоги здійснюються виключно в межах бюджетних асигнувань.
Представник відповідача - Юрків Р.В. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з підстав вказаних у заперечені.
Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтерес.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно посвідчення НОМЕР_1 від 11 червня 2015 року є учасником бойових дій (а.с.7).
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення від 07.11.2016року за № 1033 вбачається, що у квітні 2016 року позивачу, як учаснику бойових дій виплачено допомогу в сумі 920 грн.(а.с. 8).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Виплата разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій урегульована статтею 12 Закону № 3551-XII, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наведені зміни були визнані неконституційними.
Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій мав становити п'ять мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Так, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26 згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень (пп.2 п.1 Постанови).
Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не конституційними.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, у 2016 році позивачу щорічна разова грошова допомога як учаснику бойових дій виплачена у передбаченому Постановою № 141 розмірі - 920 гривень.
Слід зазначити, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, розміри соціальних виплат залежать від фінансово-економічних можливостей держави. Згідно висновку Конституційного Суду України, зробленого у своєму рішенні від 25.01.2012 № 3рп/2012, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського Суду з прав людини є джерелом права в Україні.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи встановлено, що позивач отримав щорічну одноразову допомогу до 05 травня за 2016 рік в розмірі 920 грн., що також не заперечується позивачем відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Відтак виплата разової щорічної допомоги до 5 травня позивачу у 2016 році проведена згідно з чинним законодавством України, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 95, ч. 2 ст. 152 Конституції України, Бюджетного Кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року у справі № 3-рп/2012, та керуючись ст. 2-17, 93-98, 158, 160-163, 168 КАС України, суд -
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Болехівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Львівський Апеляційний адміністративний суд через Болехівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Б. Сметанюк