Провадження № 22-ц/774/144/17 Справа № 201/3621/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.
Категорія 27
16 травня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.
за участі секретаря Гулієва М.І. о
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3, про припинення зобов'язання за договором поруки,-
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення зобов'язання за договором поруки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 10 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, в забезпечення якого в цей же день між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки. Банк кредитні кошти видав і ОСОБА_3 використав їх. Але згідно умов укладено договору поруки він дізнався, що його договір діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором, вказане порушує вимоги ст. 252 ЦК України і його право, оскільки строк договору повинен бути чітко визначеним. Вважає, що вказані дії банку по укладанню саме такого договору є протиправними, є порушенням закону і не справедливо стосовно нього, оскільки його порука повинна бути припиненою після закінчення 6 місяців з дня прострочення платежу, початку заборгованості по кредиту, хоча сам кредитний договір ще діє і строк його дії не закінчився. Банк свої вимоги до позивача на протязі після спливу вказаних шести місяців і вимоги про погашення боргу після цього не заявляв, не було заявлено від кредитора вимоги і до нього як поручителя на протязі 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання. З ним, як з поручителем, вказане питання не узгоджувалося. Тому просив визнати його правовідносини з банком і зобов'язання за вказаним договором поруки припиненими.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення зобов'язання за договором поруки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 ЦК України, обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За правилами ст. 554 ПК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника. Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язання боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Відповідно до договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору.
Положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
В п.24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_3 10 квітня 2007 року було укладено кредитний договір №063/07 К, відповідно до умов якого банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 40 000 доларів США строком до 09 квітня 2012 року зі сплатою обумовлених договором відсотків річних за користування кредитом (а.с.5-8).
У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 063/07К від 10 квітня 2007 року, згідно умов якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати по кредитним зобов'язанням ОСОБА_3 та разом з ним нести солідарну відповідальність перед відповідачем - банком - у повному обсязі цих зобов'язань, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (штрафу, пені) (а.с.9).
З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором (п.10 договору) не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 ЦК України та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно яких порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
ОСОБА_3 було допущено неналежне виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором та з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 19 березня 2012 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитиним договором становить в загальному розмірі 67 527,78 доларів США (а.с. 14, 15, 186-188).
Зі вказаного розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що останню проплату за кредитним договором ОСОБА_3 було здійснено 31 грудня 2008 року (а.с.14, 187).
З матеріалів справи вбачається ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися 14 квітня 2009 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області з позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором (а.с.184, 185).
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2012 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в солідарному порядку 538 871 грн. 69 коп. заборгованість за вищевказаним кредитним договором та 1 730 грн. судових витрат (а.с.189, 190).
Зазначене рішення суду набрало законної сили та на його виконання 01 червня 2012 року Косівським районним судом Івано-Франківської області було видано виконавчий лист і 14 червня 2012 року відкрито виконавче провадження з його виконання (а.с.66-69, 191, 192).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається що строк дії кредитного договору - до 09 квітня 2012 року та останню проплату за кредитним договором позичальником ОСОБА_3 було здійснено 31 грудня 2008 року, а з позовними вимогами до позичальника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися до Косівського районного суду Івано-Франківської області - 14 квітня 2009 року, тобто в межах шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя, який має обраховуватися з дати останньої проплати за кредитним договором - з 31 грудня 2008 року.
Отже, з огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про припинення зобов'язання за договором поруки.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що право вимоги у банка до поручителя виникло з травня 2007 року, оскільки у травні 2007 року позичальником було здійснено останню проплату є безпідставними, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором позичальник ОСОБА_3 здійснював погашення заборгованості за вказаним кредитним договором в травні 2007 року, в червні 2007 року, в липні 2007 року, в серпні 2007 року, в грудні 2007 року, в січні 2008 року, в лютому 2008 року, у квітні 2008 року, у травні 2008 року, у липні 2008 року, у серпні 2008 року, у вересні 2008 року, , та остання проплата була здійснена ним у грудні 2008 року (а.с. 186-188).
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального праває безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді