Справа № 11-кп/796/805/2017 Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.286 КК Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
15 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заложци Зборівського району Тернопільської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
· вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.06.2008 за ч.2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки з конфіскацією 1/2 частини всього особистого майна,
· вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 19.01.2009 за ч.1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115; ч.1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69, ч., ч.4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яка є власністю засудженого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень, в доход держави, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Цивільний позов прокуратури Дарницького району м. Києва задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 6489 гривень.
Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_8 25987 гривень 63 копійки в якості відшкодування матеріальної шкоди і 20000 гривень - моральної шкоди.
Також стягнуто процесуальні витрати.
Вироком ОСОБА_7 визнано винним в тому, що 12.02.2016, близько 18 години 36 хвилин, він, перебуваючи за кермом автомобіля "Opel Astra" д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною пр. Григоренка, від пр. Бажана в напрямку вул. А. Ахаматової, в м. Києві порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляційній скарзі заступник прокурора м. Києва ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень, на користь держави, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що судом в порушення норм ст.55, ст. 65 КК України, без належного мотивування прийнятого рішення, не призначено обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. На думку прокурора, допущені обвинуваченим порушення ПДР України є грубими, пов'язані з заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень, що призвели до тривалого розладу здоров'я останнього.
Єдиною підставою для не призначення обвинуваченому додаткового покарання суд визнав необхідність використання ним транспортного засобу як джерела доходу. Однак, на думку прокурора, таке твердження не заслуговує на увагу, оскільки саме керування автомобілем та неуважна поведінка обвинуваченого зумовило вчинення злочину.
Тому, прокурор вважає, що в даному випадку призначення ОСОБА_7 додаткового покарання є обов'язковим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судове провадження в суді першої інстанції здійснювалося відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обставини вчиненого та кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст. 286 КК України ніким з учасників процесу не заперечуються. Не оспорюється також вид та розмір основного покарання, призначеного ОСОБА_7 , а саме штрафу - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , а саме при прийнятті рішення про не призначення додаткового покарання, передбаченою санкцією ч.1 ст. 286 КК України, судом першої інстанції порушено загальні засади призначення покарання, визначені у вказаній вище нормі Кримінального кодексу України.
Так, поза увагою суду залишилися дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашені судимості, не працює.
Матеріали провадження не містять даних про те, що транспортний засіб використовується обвинуваченим в якості джерела доходу, а тому судом першої інстанції безпідставно враховано це як підставу для не позбавлення обвинуваченого права керування транспортним засобом.
Не надано судом також належної оцінки обставинам кримінального правопорушення, зокрема тому, що обвинувачений здійснив наїзд на потерпілого на нерегульованому пішохідному переході. Після пригоди, за час досудового та судового провадження жодним чином не намагався відшкодувати потерпілому заподіяну матеріальну та моральну шкоду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора і вважає, що призначення обвинуваченому покарання лише у виді штрафу без додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції на підставі ст. 414, ст. 420 КПК України підлягає скасуванню в частині призначення покарання із ухваленням апеляційним судом свого вироку.
При цьому, запропонований прокурором розмір додаткового покарання у мінімальних межах, передбачених ч.1 ст.55 КК України, на думку колегії суддів, відповідає вчиненому та особі обвинуваченого.
Керуючись ст. 404, ст. 407, ст. 419, ст. 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання скасувати.
В цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
В решті вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишити без зміни.
Вирок Апеляційного суду м. Києва набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяця з дня його проголошення.
Судді:
__________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4