79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" травня 2017 р. Справа № 907/768/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Марка Р.І.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Кобзар О.В.
за участю представників сторін:
від прокуратури (позивача) - ОСОБА_2 (посвідчення № 011146 від 24.10.2012р.)
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився;
від відповідача-3 - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області, № 05/2-1527-16 від 20.02.2017р. (вх.№01-05/1018/17 від 03.03.17)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2017р.
у справі № 907/768/16, суддя Васьковський О.В.
за позовом: Мукачівської місцевої прокуратури, м.Мукачево
до відповідача 1: Мукачівської районної державної адміністрації, м.Мукачево
до відповідача 2: Фермерського господарства “Крістол”, с.Дерцен Мукачівського району Закарпатської області
до відповідача 3: Горондівської сільської ради, с.Горонда Мукачівського району Закарпатської області
про: визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської районної державної адміністрації, визнання недійсним рішення Горондівської сільської ради; визнання недійсними державних актів на землю та повернення земельної ділянки
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2017р. в задоволенні позову Мукачівської місцевої прокуратури до Мукачівської районної державної адміністрації, Фермерського господарства “Крістол”, Горондівської сільської ради про визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської районної державної адміністрації, визнання недійсним рішення Горондівської сільської ради; визнання недійсними державних актів на землю та повернення земельної ділянки - відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2017р. у справі № 907/768/16, заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, № 05/2-1527-16 від 20.02.2017р. (вх.№01-05/1018/17 від 03.03.17) в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що 23.06.2003р. голова ФК “Крістол” ОСОБА_3 звернулася з клопотанням до Мукачівської РДА про передачу безоплатно їй у власність земельної ділянки в межах бувшої вівцеферми для ведення фермерського господарства в порядку ст. 32 та п.6 ст. 118 Земельного кодексу України, за результатами розгляду якого головою Мукачівської РДА 01.08.2003р. винесено розпорядження № 260 “Про передачу у приватну власність земельної ділянки без зміни цільового призначення ФК “Крістол” площею 4,2712га у власність ФГ “Крістол”. Апелянт вважає, що оспорюване розпорядження прийнято із грубим порушенням норм земельного законодавства, а тому є недійсним, що в свою чергу тягне за собою недійсність державного акту про право приватної власності на вищезазначену земельну ділянку, оскільки заяву про отримання у власність земельної ділянки подано фізичною особою, а фактично таку надано юридичній особі.Як наслідок особа з 2003р. уникла сплати значних сум за оренду землі, нормативно грошова оцінки якої складає 615 183, 32 грн., чи відшкодування її вартості при викупі із державної власності.
Разом з тим, апелянт зазначає, що необгрунтованими є доводи суду про недоведеність прокурором наявності суспільного інтересу у поверненні спільної земельної ділянки у власність територіальної громади с. Горонда. Прокурор вказує на ту обставину, що на підтвердження невдоволення суспільства, зокрема мешканців с. Горонда та депутатського корпусу Мукачівської РДА та Горондівської сільської ради, які є представниками громади, з приводу використання ФК “Крістол” земель територіальної громади в цілях розробки піщаного кар'єру, протиправного відчуження та її забудови вказує факт чисельних депутатських звернень та звернень мешканців села, про що зазначалось прокурором під час надання пояснень в судовому засіданні. Вважає, що беззаперечний суспільний інтерес складає пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, які в силу ст. 23 ЗК України, зокрема, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватись насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Крім того, зазначає, що невід'ємний суспільний інтерес складає раціональне використання земель державної та комунальної власності з метою наповнення місцевого бюджету шляхом надання зацікавленим юридичним особам в оренду земельні угіддя чи їх продаж у передбачений земельним кодексом спосіб.
Відтак, вважає, що звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах спрямовано саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення територіальній громаді суспільно значимої земельної ділянки.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП “Документообіг господарських судів”, 03.03.2017р. справу за № 907/768/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Галушко Н.А. та Желіка М.Б.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2017р. апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області прийнято до провадження та призначено до розгляду в судове засідання на 13.03.2017р.
У зв'язку із перебуванням 13.03.2017р. головуючого судді Марка Р.І. у відпустці та у зв'язку із перебуванням судді - члена колегії Желіка М.Б. у відрядженні, судове засідання 13.03.2017р. не відбулось, про що відповідно до абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016р., було повідомлено прокурора.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. справу призначено до розгляду на 27.03.2017р.
Від відповідача-2 на адресу суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу (вх.№ 01-04/1997/17 від 17.03.17) в якому останній просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2017р. у справі № 907/768/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У зв'язку із перебуванням 27.03.2017р. судді - члена колегії Галушко Н.А. у відпустці, судове засідання 27.03.2017р. не відбулось, про що відповідно до абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016р., було повідомлено прокурора.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017р. справу призначено до розгляду на 24.04.2017р.
Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду №193 від 24.04.2017р. у зв'язку із перебуванням судді - члена колегії Желіка М.Б. у відрядженні зобов'язано провести автоматизовану заміну судді - члена колегії у справі №907/768/16.
Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.04.2017р. у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Желіка М.Б., у склад колегії суддів для розгляду справи №907/768/16 введено замість судді Желіка М.Б. - суддю Орищин Г.В.
Прокуратурою Закарпатської області на адресу суду електронною поштою надіслані додаткові пояснення до апеляційної скарги № 05/2-1597-16 від 20.04.2017р. (вх. № 01-04/2834/17 від 24.04.17) в яких скаржник, зокрема, зазначає, що судом не надано оцінку факту зміни цільового призначення оспорюваної земельної ділянки, оскільки на підставі рішення 10 сесії 5 скликання Горондівської сільської ради від 21.08.2007р. № 186 ФГ “Крістол” видано державний акт на право власності серії ЯД № 538474 на земельну ділянку площею 2,27 га в урочищі “Лейгети” з цільовим призначенням “для розробки пісчаного кар'єру”. Дана земельна ділянка сформована внаслідок поділу земельної ділянки площею 4,2712 га. Дані, щодо виготовлення землевпорядної документації про передачу у власність земельної ділянки 2,0012 га, а також щодо зміни цільового призначення - відсутні. В порушення норм ч.8 ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою земельної ділянки не розроблявся, так як згідно листа Управління Держземагенства у Мукачівському районі документація щодо передачі у власність земельної ділянки площею 4,2712 га ФГ “Крістол” - відсутня. Відтак, скаржник вважає, що зміна виду цільового призначення (використання) земельних ділянок встановлено законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком.
Разом з тим, скаржник зазначає, що судом не було належно оцінено того факту, що розміри площ земельних ділянок у розпорядженні голови Мукачівської РДА від 01.08.2003р. за № 260, висновку по відведенню земельних ділянок та самому державному акті є різними.
Прокурор (скаржник) в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, надав пояснення по суті спору, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Відповідачі 1,2,3 участі своїх уповноважених представників у судове засідання 15.05.2017р. не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників відповідачів 1,2,3 в судове засідання не визначено обов'язковою, відповідачі 1,2,3 належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників відповідачів 1,2,3.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 15.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Заслухавши пояснення прокурора (скаржника), який підтримав свою позицію, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2003р. голова ФГ “Крістол” ОСОБА_3 звернулася із клопотанням до Мукачівської РДА про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки в межах колишньої вівцеферми для ведення фермерського господарства, без зміни цільового призначення у порядку ст. 32 та п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.
Розпорядженням голови Мукачівської РДА № 260 від 01.08.2003р. “Про передачу у приватну власність земельної ділянки без зміни цільового призначення фермерському господарству “Крістол”, посилаючись на ст.ст. 31, 32 та п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, земельну ділянку площею 4,2712 га , за межами населеного пункту в урочищі “Лейгети”, контур 283, бувша вівцеферма колгоспу “Дружба”, надано у приватну власність СФГ “Крістол” без зміни цільового призначення.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК №VII060467 голова СФГ Крістол” ОСОБА_3 та відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК №VII060467 ОСОБА_4 підтверджено право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП “Дружба” та СТОВ “Мрія”, с.Жнятино.
Згідно статуту СФГ “Крістол” створене на власності гр. ОСОБА_3 на основі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК№018802 загальною площею 10.36 га та державного акту на право постійного користування землею серії ІV-ЗК№000552 площею 7,00 га.
На підставі розпорядження голови Мукачівської РДА від 01.08.2003 року за № 260 СФГ Крістол” отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №017016 від 14.08.2003р. про право приватної власності на земельну ділянку площею 4,2712 га для ведення селянського (фермерського) господарства (господарський двір), яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с.Горонда, ур. “Лейгети”.
Рішенням 10 сесії 5 скликання Горондівської сільської ради від 21.08.2007р. № 186 “Про зміну цільового призначення земельної ділянки”, змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2,2700 га в с.Горонда, ур. “Лейгети” з призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства на призначення - для розробки пісчаного кар'єру.
На підставі рішення 10 сесії 5 скликання Горондівської сільської ради від 21.08.2007р. №186 СФГ “Крістол” видано державний акт на право власності серії ЯД № 538474 на земельну ділянку площею 2,27 га кадастровий номер 2122781801:00:031:0001 в урочищі “Лейгети” з цільовим призначенням для розробки пісчаного кар'єру, який зареєстровано 19.11.2007р. за №2122781807-0207070700001.
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Зокрема, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 28 ЗК України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю з цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного фонду земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі- продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Положенням ст. 31 ЗК України, передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Також, ч.2 вищезгаданої статті встановлено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Згідно з п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, виходячи з діючих на момент оспорюваних правовідносин вищенаведених норм Земельного кодексу України, місцеві адміністрації не були обмежені в праві приймати рішення щодо передачі земельних ділянок за межами населених пунктів, враховуючи те, що на момент прийняття спірного розпорядження спірна земельна ділянка перебувала за межами населеного пункту с.Горонда, а отже поза зоною відання Горондівської сільської ради.
Як вбачається із письмових пояснень відповідача 2, поданих до місцевого господарського суду 12.01.2017р., при виділенні спірної ділянки здійснено виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право власності СФГ “Крістол” урочище “Лейгети” Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, яка містить ряд погоджувальних документів.
Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно висновку №141 від 14.08.2003р. Мукачівського районного відділу земельних ресурсів та висновку головного архітектора району відділу архітектури та будівництва Мукачівської РДА №203 від 14.08.2003р. погоджено технічну документацію зі складання державного акта на право власності СФГ Крістол” урочище “Лейгети” Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області та підтверджено можливість надання відповідачу-2 державного акту на право власність на землю.
Висновком Горондівської сільської ради №228 від 15.08.2003р. погоджено матеріали інвентаризації земельної ділянки СФГ Крістол” для ведення селянського (фермерського) господарства в ур. “Лейгети” та підтверджено можливість надання її відповідачу-2 у власність.
Також необхідно зазначити, що згідно висновку державної землевпорядної експертизи Закарпатського обласного управління земельних ресурсів №414 від 12.08.2003р. (п.3.1.) технічна документація зі складання державного акта на право власності СФГ Крістол” урочище “Лейгети” Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в основному відповідає вимогам земельного законодавства та нормативно-технічних документів при умові врахування зауважень п.3 даного висновку.
Крім того, з експлікації земельної ділянки, яка міститься у вказаній технічній документації вбачається, що площа земельної ділянки становить 4,2718 га, з якої 4,2098 га - під господарськими будівлями та дворами та 0,0620 га - під господарськими шляхами.
Тобто, суд правомірно зазначив, що фактично на всій площі спірної земельної ділянки знаходяться об'єкти нерухомості, право власності на які зареєстроване Мукачівським КП технічної інвентаризації та експертної оцінки, згідно свідоцтва від 31.07.2003р. про право власності на нерухоме майно, за відповідачем -2.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Приписами статті 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до частин 1, 5 статті 126 Земельного кодексу України - право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, факт реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем-2 підтверджено Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЗК №017016 від 14.08.2003 року.
Згідно ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.
Також відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є обов'язковою для застосування судами України як джерела права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має права мирно володіти своїм майном, безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При цьому, маючи державний акт на право постійного користування на спірну земельну ділянку, держава офіційно визнала і підтвердила факт виникнення права у фермерського господарства. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Рішенням Європейського суду з права людини у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.03 №44277/98 установлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки. Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства. Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном"". У Рішенні Європейського суду з прав людини від 25.03.99 у справі "Іатрідіс проти Греції" передбачено, що до таких активів може відноситися право оренди.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.04 у справі "Трегубенко проти України" вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар". Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що у спорах, які фактично направлені на позбавлення права власності, необхідним є встановлення законності втручання у право власності, наявність обґрунтованого інтересу суспільства на таке втручання, а також дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Разом з тим, під час розгляду справи, прокуратурою належним чином не обґрунтовано та не доведено за допомогою належних та допустимих доказів ні обставин наявності суспільного інтересу на припинення права Фермерського господарства “Крістол” користування земельною ділянкою, ані порушень прав держави чи територіальної громади, внаслідок виникнення у Фермерського господарства “Крістол” такого права, адже позовна заява та апеляційна скарга та інші обґрунтування заявлених вимог не містять конкретних доводів та не зазначають доказів того, в чому полягає шкода, завдана спірними розпорядженнями та державним актом на право постійного користування; чи має місце ненадходження чи невідповідне надходження плати за користування земельною ділянкою; чи було позбавлено права на неї іншого потенційного землекористувача, а також, яким чином буде змінено наявну ситуацію щодо використання земельної ділянки, тобто, відновлено право, у разі, якщо таке право порушене, в разі задоволення позовних вимог.
Також слід врахувати, що на вказаній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача-2, тому передача спірної ділянки будь-якій іншій особі, не узгоджується з вимогами земельного законодавства України щодо набуття права на земельну ділянку на якій розташоване об'єкти права власності як юридичної особи (ст.116 ЗК України) та призведе до втручання у право власності відповідача-2.
Першочерговою метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
Найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади на мирне володіння майном має бути законним.
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, обґрунтовуючи тим, що передача земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рішенням органів державної влади, чи місцевого самоврядування здійснюється виключно фізичним, а не юридичним особам.
Враховуючи вищенаведене, вимога про визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської районної державної адміністрації від 01.08.2003 року №260 “Про передачу у приватну власність земельної ділянки без зміни цільового призначення СФГ “Крістол” та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №017016 від 14.08.2003 року про право приватної власності на земельну ділянку площею 4,2712 га для ведення селянського (фермерського) господарства (господарський двір) тягне за собою позбавлення відповідача-2 свого права власності на земельну ділянку, що є об'єктом оспорюваних актів.
Тобто, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що доводи прокурора щодо протиправності передачі спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства за розпорядженням голови Мукачівської РДА на підставі ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України юридичній особі, а не фізичній особі свідчать про непропорційне втручання у право відповідача-2 на мирне володіння своїм майном та суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 року (Справа “Стретч проти Сполученого Королівства”).
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянта про те, що розпорядження голови Мукачівської районної державної адміністрації від 01.08.2003р. №260 є протиправним у зв'язку з невідповідністю площі земельної ділянки, яку погоджено для виділення і площі у самому Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЗК №017016 від 14.08.2003 року, оскільки згідно інформації Управління Держемагенства у Мукачівському районі Закарпатської області від 18.11.14 у Журналі реєстрації висновків по відведенню земельних ділянок за період 2001-2003р.р. під №171 зазначена погоджена площа земельної ділянки для відведення - 4,2098 га для господарського двору, що повністю відповідає дійсності, оскільки саме площа 4,2098 га знаходиться під господарськими дворами та будинками, у відповідності до даних державної землевпорядної експертизи Закарпатського обласного управління земельних ресурсів №414 від 12.08.2003 року (п.2), інша ж площа - 0,0620 га - під господарськими шляхами.
Також, площа спірної земельної ділянки 4,2712 га зазначена в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЗК №017016 від 14.08.2003 року відповідає площі, зазначеній у витягу Управління Держемагенства у Мукачівському районі Закарпатської області від 18.12.14 №10-705-0.3-5064/2-14 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської районної державної адміністрації від 01.08.2003 року №260 “Про передачу у приватну власність земельної ділянки без зміни цільового призначення СФГ “Крістол” та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №017016 від 14.08.2003р. про право приватної власності на земельну ділянку площею 4,2712 га для ведення селянського (фермерського) господарства (господарський двір).
Щодо незаконності прийняття рішення 10 сесії 5 скликання Горондівської сільської ради від 21.08.2007р. №186 “Про зміну цільового призначення земельної ділянки” колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому порядку.
Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення.
Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Рішенням Закарпатської обласної ради 11 сесії 4 скликання від 23 червня 2004р. №395 “Про зміну та встановлення меж населених пунктів Мукачівського району”, розглянувши проекти землеустрою по встановленню та зміні меж населених пунктів Мукачівського району, керуючись статтями 8, 173, 174 Земельного кодексу України, статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", змінено межі населених пунктів Мукачівського району, додатково включивши земельні, в т.ч. с.Горонда Горондівської сільської ради - 993,7 га.
У відповідності до ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. № 502 “Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб” передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. “Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб”, відповідачем-3 підтверджено, що розглянувши подані керівництвом СФГ “Крістол” документи, 18.08.2006р. було прийнято рішення “Про надання дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки”, яким передбачалося виготовлення проектної документації на зміну цільового призначення частини земельної ділянки.
Згідно рішення 10 сесії 5 скликання Горондівської сільської ради від 21.08.2007р. №186 “Про зміну цільового призначення земельної ділянки” змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2.2700 га з призначення для ведення селянського (фермерського) господарства на призначення для розробки піщаного кар'єру.
Прокурор як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі посилається на те, що державний акт на право власності серії ЯД № 538474 на земельну ділянку площею 2,27 га кадастровий номер 2122781801:00:031:0001 в урочищі “Лейгети” з цільовим призначенням для розробки пісчаного кар'єру, який зареєстровано 19.11.2007р. за №2122781807-0207070700001 є незаконним, так як виданий на підставі незаконного первинного державного акту серія ЗК №017016 від 14.08.2003р., тому так само підлягає визнанню недійсним. З аналогічних підстав підлягає визнанню недійсним рішення 10 сесії 5 скликання Горондівської сільської ради від 21.08.2007 № 186.
Враховуючи висновки господарського суду та встановлені обставини у справі, відхилення місцевим господарським судом доводів прокурора, якими обгрунтовувалсь позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської районної державної адміністрації від 01.08.2003 року №260 та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №017016 від 14.08.2003 року, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у вимозі прокурора про визнання незаконним державного акту на право власності серії ЯД № 538474 на земельну ділянку площею 2,27 га кадастровий номер 2122781801:00:031:0001 в урочищі “Лейгети” з цільовим призначенням для розробки пісчаного кар'єру, який зареєстровано 19.11.2007 року за №2122781807-0207070700001, з підстав обраних прокурором.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки площею 4,2712 га для ведення селянського (фермерського) господарства, нормативна грошова оцінка якої складає 615183,32 грн. та яка знаходиться в с.Горонда ур.Лейгети до земель запису Горондівської сільської ради в комунальну власність як безпідставною.
Також, необхідно зазначити, що судом правомірно відмовлено в задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові по суті, тому строк позовної давності не підлягає застосуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне рішення з дотримання норм матеріального та процесуального законодавства.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2017р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Г осподарського суду Закарпатської області від 30.01.2017р. в справі №907/768/16 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області, № 05/2-1527-16 від 20.02.2017р. (вх.№01-05/1018/17 від 03.03.17) залишити без задоволення.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено 16.05.2017р.
Головуючий-суддя Марко Р.С.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Орищин Г.В.