14 жовтня 2011 р.Справа № 2-а/1517/183/11
Категорія:10.3.1Головуючий в 1 інстанції: Чеботаренко О.Л.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Романішина В.Л.,
суддів: Бойка А.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області на постанову Красноокнянського районного суду Одеської області від 22 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
18.02.2011р. ОСОБА_2 звернулася до Красноокнянського районного суду Одеської області з позовом до УПФУ в Красноокнянському районі Одеської області про поновлення строку звернення до суду, визнання відмови безпідставною, зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 2009р. по грудень 2010р. в сумі 4062,24 грн.
Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 10.03.2011р. позов в частині вимог про зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2009р. по 17.08.2010р. залишено без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.
Постановою Красноокнянського районного суду Одеської області від 22.03.2011р. позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії як дитині війни. Зобов'язано УПФУ в Красноокнянському районі Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_3 надбавку до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 18.08.2010р. по 31.12.2010р. з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням №110890 від 20.07.1999р.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 19.12.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2010 році зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не вносились та її дія не зупинялась, тому нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернулася до суду з позовом 18.02.2011 року.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що права позивача підлягають захисту з 18.08.2010 року.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на УПФУ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Апеляційний суд вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством іншого визначення розміру мінімальної пенсії за віком не передбачено.
Колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст.195, 197 ч.1, 198 ч.1 п.1, 200, 206, 254 ч.5 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області залишити без задоволення.
Постанову Красноокнянського районного суду Одеської області від 22 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Бойко А.В.
ОСОБА_1