Справа № 206/213/17
1-в/206/252/17
13 травня 2017 року Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах Цеге фон ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дніпропетровську, про звільнення з комунального закладу "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради у справі за письмовою заявою КЗ "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" ДОР про продовження примусових заходів медичного характеру стосовно Цеге фон ОСОБА_4 ,
за участю:
представника заявника, лікаря психіатра ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_3 ,
особи, до якої застосовано примусові
заходи медичного характеру Цеге фон ОСОБА_4 ,
13.01.2017 року заявник звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з письмовою заявою про продовження примусових заходів медичного характеру в умовах відділення з загальним наглядом стосовно Цеге Фон ОСОБА_4 .
Ухвалю Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року узадоволенні письмової заяви головного лікаря Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної Ради ОСОБА_7 відносно Цеге Фон ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про продовження примусових заходів медичного характеру відмовлено. Змінено Цеге Фон ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру в умовах відділення із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, строком до 6 (шести) місяців (а.с.49-54).
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 задоволено. Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року скасовано, призначено новий розгляд в суді першої інстанції (а.с.88-91).
В судовому засіданні адвокатом-захисником ОСОБА_3 заявлено клопотання про негайне звільнення з лікарні Цеге фон ОСОБА_4 . В клопотанні посилається на те, що застосування, подовження або припинення примусових заходів медичного характеру може бути застосовано до особи, яка скоїла суцільно-небезпечне діяння, виключно судом. Подовження заходів медичного характеру проводиться кожний раз на строк, що не перевищує шести місяців. Останнє рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська про подовження примусових заходів медичного характеру ухвалено 19.08.2016 року. Таким чином строк застосування примусових заходів медичного характеру закінчився 19 лютого 2017 року, нового рішення, яке набрало законної сили про подовження примусових заходів медичного характеру не існує. Таким чином Цеге фон ОСОБА_4 повинна бути негайно звільнена, оскільки перебуває у лікарні незаконно.
Дане клопотання підтримала особа, стосовно якої проводиться розгляд письмової заяви Цеге фон ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор та представник заявника, лікарь психіатр ОСОБА_5 , заперечували проти заявленого клопотання, оскільки наразі розглядається питання щодо подовження примусових заходів, а не звільнення.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Згідно ч. 1 ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за письмовою заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
За змістом ч. 2 ст. 95 КК України особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
Згідно вимог ст. 514 КПК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До письмової заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», ст. 95 КК України введено положення про можливість продовження застосування примусових заходів медичного характеру, яке, як і зміна або скасування (припинення) їх застосування, здійснюється за заявою представника психіатричного закладу, що надає особі психіатричну допомогу, з долученням до цієї заяви висновку комісії лікарів-психіатрів.
Статтею 18 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що виписка особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння та щодо якої судом було застосовано примусові заходи медичного характеру, здійснюється за рішенням суду.
Згідно ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», продовження, змiна або припинення застосування примусових заходiв медичного характеру здiйснюються судом за заявою представника психiатричного закладу (лiкаря-психiатра), який надає особi таку психiатричну допомогу, на пiдставi висновку комiсiї лiкарiв-психiатрiв. Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про психіатричну допомогу» нагляд за додержанням законів при наданні психіатричної допомоги здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Статтею 29 Конституції України гарантовано, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Враховуючи вищевикладене суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання адвоката-захисника ОСОБА_3 про негайне звільнення з лікарні Цеге фон ОСОБА_4 , оскільки жодними нормами законодавства не передбачено можливості звільнення особи з лікарні без розгляду по суті самого клопотання.
керуючись ст.ст. 26, 29, 124 Конституції України, ст.ст. 94, 95 Кримінального кодексу України, ст.ст. 18, 19, 31 Закону України "Про психіатричну допомогу", ст.ст. 369-372, 375- 376, 512, 514 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання залишити без задоволення.
Ухвала відповідно до ст. 392 КПК України оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1