іменем україни
26 квітня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_6, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2016 року,
У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що з 25 квітня 1991 року він та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого 20 червня 1996 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1. З 11 серпня 1999 року він зареєстрований та проживає у зазначеній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла. 3 квітня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. йому було видано свідоцтво про право власності на підставі ст. 63 СК України на 1/2 частини спірної квартири. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. До першої черги спадкоємців ОСОБА_7 відноситься він (чоловік померлої) та її дочка - ОСОБА_4 Він прийняв спадщину після дружини, заяву про відмову від спадщини не подавав. ОСОБА_4 також прийняла спадщину після матері. Частини у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Таким чином, спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, що залишилася після смерті ОСОБА_7, повинна бути розподілена між ним та дочкою по 1/2 частині кожному.
Вважав, що ОСОБА_4 незаконно видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на 1/2 частини в квартирі АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_3 просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що було видано 3 квітня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л.М. на ім'я ОСОБА_4 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачка у встановлений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, після померлої ОСОБА_7, від прийняття спадщини не відмовлялась, а тому відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 3 квітня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л.М. на ім'я ОСОБА_4 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Такі висновки є правильними, ґрунтуються на фактичних обставинах, установлених судом, на доказах, поданих сторонами, які судом належним чином оцінені і відповідають вимогам закону, який правильно застосовано.
Судом установлено, що 25 квітня 1991 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_7
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 стали її дочка - ОСОБА_4 та чоловік - ОСОБА_3
На момент смерті ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належало наступне майно: автомобіль марки «ЗАЗ DAEWOO SENS ТІ3110», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_7; автомобіль марки «TOYOTA AURIS», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_7; квартира АДРЕСА_1, зареєстрована на ім'я ОСОБА_7; квартира АДРЕСА_3, зареєстрована на ім'я ОСОБА_3
Зазначене майно було придбано ОСОБА_7 та ОСОБА_3 під час шлюбу.
ОСОБА_7 залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 10 серпня 1996 року, згідно з яким ОСОБА_7 заповіла все належне їй майно своїй дочці ОСОБА_10
Вказаний заповіт є чинним та ніким не оскаржений.
Також установлено, що 7 жовтня 2000 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було зареєстровано шлюб, на підставі чого відповідачка змінила прізвище з «ОСОБА_4» на «ОСОБА_4».
18 липня 2013 року в межах шестимісячного строку для прийняття спадщини ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського округу Олійник Л.M. з заявою про прийняття спадщини.
3 квітня 2014 року до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.M. звернулися ОСОБА_3 - про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частки спадкового майна, ОСОБА_4 - про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на іншу частину майна, після смерті його дружини та її матері - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
3 квітня 2014 року ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, які видаються в разі смерті одного з подружжя, стосовно 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та 1/2 автомобіля марки «ЗАЗ DAEWOO SENS ТІ3110», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
3 квітня 2014 року ОСОБА_4 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, стосовно 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та 1/2 автомобіля марки «ЗАЗ DAEWOO SENS ТІ3110», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Право власності на решту спадкового майна, а саме на 1/2 частини автомобіля марки «TOYOTA AURIS», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_7; 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрованої на ім'я ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_4 на підставі рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2015 року, яке набуло законної сили.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Установлено, що 1/2 частини спірної квартири є часткою ОСОБА_3 від спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України) на яку позивач отримав свідоцтво про право власності.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Спадкування за законом виникає у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини (ч. 2 ст. 1223 ЦК України ).
Вимогами ст. 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділ в натурі.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (положення ст. ст. 1233-1234 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України непрацездатна вдівець спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом.
Установлено, що позивач є працездатним за віком на час відкриття спадщині, а тому право на обов'язкову часку у спадщині згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України він не має.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 3 квітня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л.М. на ім'я ОСОБА_4 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Доводи касаційної скарги фактично стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта