У Х В А Л А Справа № 200/4605/17
Ім'ям України Провадження № 1-кс/200/2686/17
11 травня 2017 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі клопотання ОСОБА_3 , яка діє в інтересах представника ОСОБА_5 про повернення тимчасово вилученого рухомого майна, -
20 березня 2017 року до суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , в якій вона прохає визнати незаконною бездіяльність слідчого ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 та зобов'язати слідчого ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 тимчасово вилучене рухоме майно - автомобіль марки «TOYOTA», модель LAND CRUISER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Необхідність повернення транспортного засобу обґрунтовує наступними обставинами. 11 березня 2017 року в період часу з 18 години 40 хвилин до 19 години 15 хвилин слідчим ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 було проведено огляд вищевказаного транспортного засобу за участю ОСОБА_5 , про що складено протокол огляду місця події від 11 березня 2017 року. В результаті проведеного огляду автомобіль марки «TOYOTA», моделі LAND CRUISER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу, довіреність на право керування та ключі від автомобіля було вилучено у зв'язку з перебуванням автомобіля «TOYOTA», моделі LAND CRUISER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розшуку Подільським УП ГУ НП України в м. Києві. Це майно є тимчасово вилученим. Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Однак до теперішнього часу питання про арешт майна не вирішувалось та відповідне клопотання до суду не надходило. Слідчий самостійно не повертає тимчасово вилучене майно. В зв'язку із цим прохає визнати бездіяльність слідчого незаконною та зобов'язати його повернути володільцю тимчасово вилучений автомобіль.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримала, прохала її задовольнити, пояснення надала аналогічні тексту заяви. Додатково пояснила, що як стало відомо із запитів суду, та відповідей на ці запити, вилучений слідчим спірний автомобіль перебуває в розшуку. Однак, по якому кримінальному провадженню, хто заявляв його в розшук, невідомо, так як на запити суду відповідей не надходить. Згідно з вимогами КПК України, слідчий, який вилучив цей автомобіль, повинен був або повернути його юридичній особі,яка заявила авто у розшук, або звернутися до суду з клопотанням про арешт цього автомобіля, або повернути його володільцю, яким є її довіритель. Жодної із зазначених дій слідчий не зробив, тому, прохає повернути це майно його володільцю для продовження користування майном. Володілець зобов'язується не передавати автомобіль жодній особі, а вона - самостійно буде і надалі зясовувати, у якій кримінальній справі знаходиться в розшуку це майно і вживати заходів завершення подальшої долі цього майна. Вважає, що того кримінального провадження, по якому автомобіль був заявлений у розшук, просто не існує, тому що на жоден із запитів суду та на її звернення Подільське УП ГУ НП України в м. Києві відповіді не надало.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні у вирішенні скарги покладалася на розсуд суду. Пояснила, що, дійсно, слідчий не повернув цей автомобіль особі, яка заявляла його в розшук, не звернувся з клопотаннм про накладення на нього арешту, не повернув автомобіль його володільцю - ОСОБА_5 .
Слідчий у судове засідання не з'явився, про судове засідання повідомлений належним чином. Представник та прокурор не заперечували проти розгляду скарги за його відсутності. З цих підстав, скаргу розглянуто за відсутності слідчого та винесено ухвалу.
Розглянувши клопотання та дослідивши надані до нього додатки, вислухавши пояснення представника, з'ясувавши думку прокурора, приходжу до висновку про можливість часткового задоволення скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 167, 168, 169 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту. Нормою ч. 3 цієї статті встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Згідно із вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги; ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування не підлягає оскарженню, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
У судовому засіданні, встановлено, що 11 березня 2017 року в період часу з 18 години 40 хвилин до 19 години 15 хвилин слідчим ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 було проведено огляд транспортного засобу «TOYOTA», модель LAND CRUISER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за участю ОСОБА_5 , про що складено протокол огляду місця події від 11 березня 2017 року. В результаті проведеного огляду автомобіль, а також свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу, довіреність на право керування та ключі від нього було вилучено у зв'язку з перебуванням його у розшуку Подільським УП ГУ НП в м. Києві. У відповідь на запит слідчого судді 05 квітня 2017 року начальником УІПКП «102» ГУ НП України в м. Києві ОСОБА_7 було надано відповідь, згідно з якою автомобіль марки «TOYOTA», модель LAND CRUISER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було поставлено на облік ІП «Угон » ІІПС 16 вересня 2011 року Подільським УП ГУ НП України в м. Києві та перебуває у розшуку на теперішній час, як викрадений.
Враховуючи те, що у 2011 році розслідування кримінальної справи здійснювалося за нормами КПК України 1960 року, те, що відповідно до вимог КПК України від 2012 року відомості про вчинення злочину у вигляді угону автомобіля повинні бути внесені до ЄРДР і справа повинна розслідуватися за нормами КПК України в редакції 2011 року, спірний автомобіль слід було визнати речовим доказом і, як на речовий доказ слід було накласти арешт або повернути його власнику чи володільцю. На момент розгляду скарги суду не надано доказів, що по кримінальній справі, по якій автомобіль оголошувався в розшук, відомості внесені до ЄРДР, що на нього накладено арешт ухвалою слідчого судді. Тому це майно має ознаки тимчасово вилученого. З тих підстав, що на це тимчасово вилучене майно не накладено арешт, воно підлягає поверненню його володільцю.
З огляду на наведене, вважаю за можливе задовольнити скаргу в частині зобов'язання слідчого повернути тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено - ОСОБА_5 .
Не підлягає задоволенню вимога представника щодо визнання незаконною бездіяльності слідчого ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області, з тих підстав, що слідчий суддя згідно з нормами ч. 2 ст. 307 КПК України не має таких повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103, 110, 163, 167, 174, 309-310, 369, 371-372 КПК України, -
Скаргу представника ОСОБА_3 про повернення тимчасово вилученого майна - автомобіля марки «TOYOTA», моделі LAND CRUISER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , - задовольнити частково.
Зобов'язати слідчого ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , повернути ОСОБА_5 тимчасово вилучене майно - автомобіль «TOYOTA», модель LAND CRUISER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке було вилучено 11 березня 2017 року під час проведення огляду.
У задоволенні скарги в іншій її частині - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1