Справа № 601/1648/15-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/59/17 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.115 КК України
10 травня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
потерпілої - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210120000353 від 29 травня 2015 року, за апеляційними скаргами прокурора Кременецької місцевої прокуратури ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2016 року, -
Цим вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого 20 травня 2015 року Кременецьким районним судом Тернопільської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України і призначено покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання призначену за вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 травня 2015 року і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахується з 29 травня 2015 року.
Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення період з 29 травня 2015 року до 05 грудня 2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Задоволено цивільний позов ОСОБА_10 стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_10 100000 (сто тисяч) гривень спричиненої моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду, 28 травня 2015 року в період між 15 год. та 16 год. 45 хв., між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , які перебували у гаражному приміщенні по місцю проживання потерпілого, що в АДРЕСА_2 , де проводили ремонтні роботи автомобілів, виник словесний конфлікт.
На ґрунті неприязних відносин, які виникли під час конфлікту, ОСОБА_7 вирішив умисно заподіяти смерть ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений, маючи ніж та наблизившись до ОСОБА_12 , став умисно наносити йому удари в ділянку голови та тіла, усвідомлюючи, що позбавляє його життя, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді ран волосистої частини голови, проникаючих поранень грудей та живота з ушкодженнями внутрішніх органів: обох легень, серцевої сорочки, аорти, печінки, що супроводжувалось внутрішньою та зовнішньою кровотечею, до того часу, поки потерпілий перестав подавати ознаки життя, тобто вчинив умисне вбивство ОСОБА_12 .
Після скоєння вбивства потерпілого ОСОБА_12 обвинувачений ОСОБА_7 скинув його труп у оглядову яму гаражного приміщення, де заховав тіло, а сам з місця скоєння злочину зник.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та юридичної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 , вважає, що вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2016 року підлягає скасуванню з постановленням нового вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що ОСОБА_7 , будучи судимим за вчинення умисного злочину, вчинив новий особливо тяжкий злочин проти особи, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. З огляду на це, призначене судом покарання є занадто м'яким і явно несправедливим.
Просить скасувати оскаржуваний ним вирок суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Кременецького районного суду від 20 травня 2015 року у виді трьох років позбавлення волі і за сукупністю вироків, з врахуванням вимог ч.2 ст.71 КК України, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 18 років.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 просить вирок Збаразького районного суду від 5 грудня 2016 року скасувати та провадження по справі закрити, оскільки вважає, що суд та органи досудового слідства не здобули та не дослідили в повній мірі доказів, які б підтверджували наявність вини ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства, а суд першої інстанції взяв до уваги докази, які слід визнати неналежними та недопустимими.
Зокрема, захисник вказує що судово-медична експертиза № 408 від 29 травня 2016 року, на яку посилається суд, в 2016 році не проводилась і у ній відсутні будь-які дані щодо причетності ОСОБА_7 до вбивства.
У судово-медичних експертизах №368, №355, №132, №131, №385, №384, №386, №387, №388, №382, №383, якими суд обґрунтовує доведеність вини його підзахисного, не міститься чіткого та конкретного висновку щодо особи, яка могла скоїти злочин, а клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про виклик та допит в судовому засіданні експертів було судом безпідставно відхилено.
Зазначає, що протокол огляду місця події від 29 травня 2015 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він складений слідчим, який не включений у групу слідчих, що мають право проводити досудове розслідування. Крім того, у вказаному протоколі є багато розбіжностей. Зокрема це стосується виявленого ножа, який спочатку позначений як об'єкт під №13, а в подальшому під №12; виявлених узорів капілярних ліній; виявлених на місці злочину ґудзиків.
Також неналежним та недопустимим доказом апелянт вважає протокол обшуку від 29 травня 2015 року, оскільки в описовій частині протоколу прізвища підозрюваного, представника, експерта, спеціаліста та інших осіб відсутні, а в кінці протоколу зазначені прізвища осіб, процесуальний статус яких невідомий.
Неналежним та недопустимим доказом захисник вважає постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 03 червня 2015 року, оскільки вона не підписана слідчим і не має мотивувальної частини закінчення. Долучена до матеріалів провадження прокурором аналогічна постанова від 01 червня 2015 року не може вважатися належним доказом, так як не була відкрита учасника процесу відповідно до вимог ст.290 КПК України.
Так само не була відкрита учасникам процесу постанова про призначення слідчої групи від 29 травня 2015 року, в якій зазначено про слідчого, що складав протокол огляду місця події від 29 травня 2015 року, про який зазначалося вище.
Апелянт ставить під сумнів протокол проведення слідчого експерименту від 08 жовтня 2016 року, оскільки клопотання про його проведення поступило від захисту та обвинуваченого, однак вони про час його проведення не були повідомлені і, відповідно, не були присутні при його проведенні. Крім того, при проведенні слідчого експерименту використовувався автомобіль не тієї марки та не у тому технічному стані, яким користувався ОСОБА_7 станом на 28 травня 2015 року і не з урахуванням тих обставин, про які повідомив обвинувачений.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 в поданій ним апеляційній скарзі вважає, що висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, який базується на показаннях свідків та потерпілої, є надуманим і не відповідає дійсності. Також вказує, що судово-медичні експертизи, які суд зазначив у вироку, не містять категоричного висновку щодо причетності ОСОБА_7 до вбивства ОСОБА_13 , однак суд дав їм необ'єктивну та упереджену оцінку.
Просить скасувати вирок Збаразького районного суду від 5 грудня 2016 року відносно ОСОБА_7 та закрити провадження у справі.
Обвинувачений ОСОБА_7 , наводячи аргументи аналогічні викладеним його захисниками ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , вважає, що судово-медичні експертизи, наведені судом у вироку, не доводять його вину у вчиненні злочину, а його клопотання про виклик експертів в судове засіданні для допиту безпідставно відхилено.
Також звертає увагу, що органом досудового розслідування та судом не було надано належної оцінки виявленим під час огляду на місці вбивства ОСОБА_13 ґудзикам, приналежність яких не встановлено і які не належать ні йому ні потерпілому.
Аналогічно до доводів адвоката ОСОБА_9 , вказує на розбіжності в протоколі огляду місця події від 29 травня 2015 року, що стосуються виявленого ножа. На думку апелянта невідповідність позначення ножа як об'єкт №13, за відсутності об'єкта №12, свідчить про наявність двох ножів, виявлених на місці пригоди, один з яких прихований органом досудового розслідування, що свідчить про фальсифікацію матеріалів справи.
Зазначає, що протокол проведення слідчого експерименту щодо встановлення часу проїзду легковим автомобілем марки ВАЗ-2107 від господарства розташованого в АДРЕСА_2 до Кременецького районного суду, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки слідча дія проводилась 08.10.2016 році без присутності ОСОБА_7 та його захисників, що суперечить вимогам процесуального законодавства.
Також вказує, що показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 суперечать один одному, що викликає сумніви в достовірності, належності та допустимості таких доказів. Одночасно вказує, що суд неправильно оцінив показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Крім того, у своїх доводах посилається на те, що органами досудового слідства не встановлений точний час смерті (вбивства) ОСОБА_12 , на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.
Просить скасувати вирок Збаразького районного суду від 5 грудня 2016 року та ухвалити новий, яким визнати його невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченню за ч.1 ст.115 КК України та виправдати, скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу і просить її задовольнити; потерпілу ОСОБА_10 яка підтримала апеляційні вимоги прокурора; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які, навівши аргументи аналогічні викладеним в поданих ними апеляційних скаргах, просять скасувати вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_21 та закрити провадження у справі; обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав думку своїх захисників щодо необхідності скасування вироку суду першої інстанції та закриття провадження відносно нього; провівши частково судове слідство; дослідивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено перевіркою матеріалів провадження, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність винності ОСОБА_21 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд зробив на підставі ретельно досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.
Обґрунтовуючи свої висновки щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_21 в умисному вбивстві ОСОБА_12 , суд у вироку належним чином проаналізував показання допитаних в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та інших, а також висновки судово-медичних експертиз і протоколи слідчих дій які, у своїй сукупності, доводять винність обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Так, з показань свідка ОСОБА_22 суд встановив, що 28 травня 2015 року близько 16 год. 45 хв. він, передавши на автобусній зупинці с. Дунаївці водієм автобуса паспорт своїй дружині, направився до будинку ОСОБА_12 , щоб віддати йому інструменти, де зустрів ОСОБА_21 , який переконував його, що ОСОБА_10 дома немає.
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_21 стверджував, що він покинув домоволодіння ОСОБА_10 в 15 год. 45 хв., щоб встигнути доїхати до 17-00 год. в Кременецький районний суд, показання вказаного свідка спростовують свідчення обвинуваченого щодо часу його перебування з ОСОБА_12 .
Правдивість показань даного свідка і, відповідно, хибність версії обвинуваченого, ствердила свідок ОСОБА_24 , яка бачила як 28 травня 2015 року близько 16 год.45 хв. ОСОБА_7 їхав з роботи від ОСОБА_12 і по дорозі зупинявся та розмовляв з ОСОБА_22 ..
Свідок ОСОБА_23 підтвердила, що близько 17-00 год. 28 травня 2015 року на автобусній станції Кременець отримала паспорт, який її чоловік передав їй автобусом із с. Дунаївці, що також підтверджує факт зустрічі вищевказаних свідків з ОСОБА_21 саме близько 16 год. 45 хв., а не 15 год. 45 хв., як стверджував обвинувачений.
Факт перебування ОСОБА_7 в господарстві ОСОБА_12 до приблизно 16 год. 45 хв. підтвердила потерпіла ОСОБА_10 , яка бачила як ОСОБА_7 у вказаний нею час вийшов з гаража, забрав скутер, знову зайшов в гараж і одразу ж вийшов, після чого вона його не бачила. З її показань суд першої інстанції також встановив, що зі слів свого чоловіка їй було відомо про те, що ОСОБА_7 вкрав у нього 2 000 дол. США.
Ці ж обставини підтвердив свідок ОСОБА_15 , який в судовому засіданні засвідчив, що ОСОБА_12 розповідав йому, що у нього працює чоловік, який викрав у нього гроші, але визнав крадіжку і обіцяв, що відпрацює ці гроші.
З висновку судово-медичної експертизи № 408 від 29 травня 2015 року та показань експерта ОСОБА_25 , суд першої інстанції встановив, що смерть ОСОБА_12 настала за 16-24 години до проведення судово-медичної експертизи, тобто в період часу, коли обвинувачений ОСОБА_7 знаходився з ОСОБА_12 , однак при цьому переконував ОСОБА_22 , що ОСОБА_12 за місцем свого проживання відсутній.
Колегія суддів вважає безпідставним твердження захисника ОСОБА_9 ,що така експертиза не проводилась, оскільки її матеріали наявні в провадженні (т.2 а.с.77-86), а неправильно зазначений у тексті вироку рік “2016” замість “2015”, з урахуванням логічно описаних у ній обставин та проведених досліджень, є технічною помилкою, яка на її зміст та доказове значення не впливає.
Суд першої інстанції перевірив доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо його поїздки у Кременецький районний суд і належним чином мотивував свій висновок про їх надуманий характер.
Зокрема, допитані місцевим судом свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , які, будучи працівниками міліції, могли знаходитись в той день на службі в суді, не підтвердили обставин перебування в суді ОСОБА_7 .
За результатами проведеного за дорученням суду слідчого експерименту на предмет визначення середнього часу, необхідного для проїзду легковим автомобілем марки “ВАЗ-2107” з господарства, що розташоване по АДРЕСА_2 до Кременецького районного суду із дотриманням встановлених норм ПДР України, судом першої інстанції встановлено, що цей час становить 15 хв. 44 сек.. Тому доводи обвинуваченого, що він виїхав від господарства ОСОБА_12 о 15 год.45 хв., а близько 17 год. 00 хв. прибув у суд, де не зміг забрати вирок так як канцелярія суду вже не працювала, суд першої інстанції обґрунтовано оцінив критично і не взяв їх до уваги.
Твердження захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про неналежно проведений слідчий експеримент з мотивів використання автомобіля з іншим технічним станом, а також без врахування обставин поїздки, як її описує обвинувачений, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодних доказів з цього приводу (суттєва різниця в технічному стані, можливість зупинок по дорозі на АЗС чи в інших місцях в період часу до 17 год. 00 хв.) стороною захисту не надано.
Окрім того, обґрунтованим є висновок місцевого суду щодо відсутності потреби та мотиву поїздки ОСОБА_7 у вказаний ним день та час до Кременецького районного суду для отримання вироку, копію якого він отримав 20 травня 2015 року і який станом на 28 травня 2015 року ще не набрав законної сили.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, навіть за умови непроведення слідчого експерименту, легітимність якого оспорюється обвинуваченим та його захисниками, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про час його перебування в господарстві ОСОБА_12 та поїздку в Кременецький районний суд спростовуються вищенаведеними доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано мотивував свої висновки з цього приводу.
Тому відсутність захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту, про що вони наголошують в апеляційних скаргах, на думку колегії суддів, жодним чином не впливає на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 сукупністю досліджених судом доказів, які об'єктивно підтверджують один одного.
Таким чином, дослідженими судом доказами спростовано версію обвинуваченого ОСОБА_7 на предмет того, що він залишив домогосподарство ОСОБА_12 о 15 год. 45 хв., а створення цієї версії обвинуваченим свідчить про його намір спотворити події, які мали місце насправді.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого даними, які містяться у проведених по справі судово-медичних експертизах.
Так, за їх результатами суд встановив, що в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_7 знайдено кров та епітеліальні клітини, походження яких від ОСОБА_12 не виключається (т.2 а.п.17-19); в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_12 знайдено епітеліальні клітини, де допускаються домішки клітин ОСОБА_7 (т.2 а.п.20-22); в слідах на штанах типу “джинси” та на лівому сандалі, які були вилучені у ОСОБА_7 , знайдена кров, яка могла належати померлому ОСОБА_12 (т.2 а.п.59-62); у зішкребі речовин, що вилучені в гаражі ОСОБА_12 під час огляду місця події 29 травня 2015 року, знайдена кров, яка може походити від ОСОБА_12 , а у випадку змішування крові двох і більше осіб в одних і тих же слідах, домішка крові від ОСОБА_7 не виключається (т.2 а.п.28-30, 36-38). Аналогічні висновки судово-медичних експертиз щодо приналежності виявленої крові на уламку скла та бейсболці, що вилучені в гаражі ОСОБА_12 під час огляду місця події 29 травня 2015 року (т.2 а.п.40-42, 48-50), а також на марлевому тампоні зі змивом, вилученому з внутрішньої обшивки передньої дверки автомобіля ВАЗ 2107 р.н. НОМЕР_1 в результаті обшуку 29 травня 2015 року (т.2 а.п.52-57).
Наявність в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_7 та ОСОБА_12 епітеліальних клітин та крові, що можуть походити від них обох, а також наявність крові на штанах та взутті ОСОБА_7 , що може походити від ОСОБА_12 , в сукупності з іншими доказами, підтверджує факт нанесення ударів ОСОБА_12 ОСОБА_7 , що останній заперечує.
Усі експертні висновки виконані на високому професійному рівні, спеціалістами, що мають значний стаж роботи в галузі експертної діяльності і сумнівів у їх достовірності не викликають, а тому місцевий суд правильно зіслався на них, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Всі вищенаведені докази об'єктивно узгоджені між собою, зібрані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, а тому є належними та допустимим.
Хоча більшість із них є непрямими доказами, але в послідовному і логічному зв'язку між собою, на думку колегії суддів, доводять винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що встановив суд першої інстанції у своєму вироку.
Колегія суддів не погоджується з доводами захисника ОСОБА_9 про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 29 травня 2015 року з мотивів зазначених в апеляційній скарзі, оскільки правомірність участі слідчого у вказаній процесуальній дії належним чином підтверджена постановою про призначення слідчої групи від 29 травня 2015 року.(т.2 а.п.200-223, 245).
Окрім того, відповідно до ч.3 ст.214 КПК України огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і, відповідно, до створення слідчої групи. Тому, проведення даної слідчої дії слідчим ОСОБА_30 невідкладно після отримання відомостей про вчинення кримінального правопорушення, сумнівів у її легітимності, про що вказує захисник ОСОБА_9 , в колегії суддів не викликає.
Наявність розбіжностей у протоколі огляду місця події, які стосуються нумерації об'єктів, зокрема ножа, і про які вказує захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 , не є суттєвою і не перешкоджає дати відповідну правову оцінку вказаному доказу.
Безпідставними також колегія суддів вважає твердження сторони захисту про неналежність як доказу протоколу обшуку від 29 травня 2015 року з мотивів відсутності в описовій частині прізвищ учасників слідчої дії.
За результатами дослідження вказаного документа судом апеляційної інстанції встановлено, що всі особи, які приймали участь у слідчій дій зазначені на останній сторінці протоколу, де вказано їх прізвища навпроти яких поставлено підписи. (т.1 а.п.238-254)
Також, питання легітимності протоколу обшуку від 29 травня 2015 року було предметом дослідження судом першої інстанції і колегія суддів погоджується з його оцінкою, яка базується на показаннях допитаний судом двох понятих, які засвідчили, що були присутні при проведенні даної слідчої дії і все зазначене у протоколі відповідає дійсності.
Що стосується постанови про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 03 червня 2015 року, яку захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також просять визнати неналежним доказом, то колегія суддів не погоджується з їх доводами.
Відповідно до цього процесуального документа визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження об'єкти виявлені та вилучені під час огляду місця події 29 травня 2015 року.
Як встановлено апеляційним судом, дослідивши цей документ, суд першої інстанції долучив його до матеріалів провадження без останньої сторінки.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурором долучено постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 03 червня 2015 року, що знаходилась в наглядовому провадженні і легітимність якої ніким не оспорююється.
Постанова про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 01 червня 2015 року, про яку вказує захисник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, стосується об'єктів, які були виявлені під час обшуку 29 травня 2015 року, а не під час огляду місця події.
Вказуючи на неналежно проведене досудове слідство захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначають про відсутність оцінки одного з об'єктів, виявлених та вилучених під час огляду місця події, а саме - ґудзиків. Проте, на думку колегії суддів, відсутність оцінки даних об'єктів не може свідчити про недоліки слідства, оскільки поряд з іншими доказами по справі, в тому числі і тими, які були виявлені при огляді місця події, ці об'єкти не знайшли свого доказового значення і тому не потребували відповідної правової оцінки.
Це ж стосується і слідів узорів капілярних ліній, про які також вказує в апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_9 .
Необґрунтованими є доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про неправильну оцінку показань свідків судом першої інстанції. Розбіжностей в показаннях свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 , про які вказує апелянт, колегія судів не вбачає. Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 вказали про перебування ОСОБА_7 в Кременецькому районному суді 28 травня 2015 року о 17-00 год. виключно зі слів обвинуваченого. Свідок ОСОБА_18 показав, що зустрів ОСОБА_7 на заправці в м. Почаїв 28 травня 2015 року о 18-00 год., що жодним чином не підтверджує його показання і не спростовує інші.
З цих же мотивів колегія суддів не вбачає підстав для сумніву у правильності оцінки судом першої інстанції показань обвинуваченого ОСОБА_7 , невизнання вини яким суд оцінив критично з урахуванням показань допитаних свідків в сукупності з іншими дослідженими доказами.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що досліджені судом першої та апеляційної інстанції докази у своїй сукупності свідчать про те, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні умисного вбивства і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК України.
Покарання ОСОБА_7 обрано у відповідності до вимог ст.65-67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та всіх обставин справи, з якої слідує, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності і маючи непогашену та не зняту судимість, під час іспитового строку знову вчинив умисний злочин, який є особливо тяжким.
З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано мотивував своє рішення щодо необхідності призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого, узгоджується із санкцією статті обвинувачення і є достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів. Тому, підстав до його скасування через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, про що вказує прокурор, колегія суддів не вбачає.
Вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст.409 КПК України підстав до його скасування, про що ставлять питання апелянти, не виявлено при перевірці справи в апеляційному порядку, а тому в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2016 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2