Справа № 609/484/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/73/17 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.286 КК України
04 травня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14
представника
потерпілих-адвоката ОСОБА_15
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника-адвоката ОСОБА_16 , захисника-адвоката ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 на вирок Шумського районного суду від 20 грудня 2016 року.
Даним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Бриків, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий,-
засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки.
Судом постановлено стягнути із ОСОБА_7 моральну (немайнову) шкоду в користь потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 по 200 000 гривень кожному та в дохід держави 1760 грн. 80 коп. судових витрат.
Судом постановлено після вступу вироку в законну силу повернути у розпорядження ОСОБА_10 туфлі, кепку та велосипед загиблого ОСОБА_17 ..
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що 16 лютого 2016 року приблизно о 20.20 год., керуючи автомобілем «Мерседес- Бенц Спринтер», д.р.н. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.9 «а» Правил Дорожнього Руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та, рухаючись по вулиці Українській в м.Шумськ Тернопільської області, в напрямку центру міста Шумськ, неподалік будинку №113, порушивши вимоги п.п. 2.3 «б» та 12.3 Правил Дорожнього Руху України, внаслідок алкогольного сп'яніння не був уважним та при виникненні перешкоди для руху, а саме велосипедиста, яким був ОСОБА_17 , який рухався у попутному йому напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості чи безпечного об'їзду цієї перешкоди, а продовжив рух і допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_17 , який отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із крововиливами під м'яку мозкову оболонку та поширеним крововиливом у м'які тканини голови, закритої травми шийного відділу хребта з розривом зчленувань між 1-м та 2-м шийними хребцями та повним переривом спинного мозку на цьому рівні, закритої травми грудного відділу хребта з уламковим переломом тіла 4-го грудного хребця, закритої травми грудей з крововиливом у м'які тканини правої половини передньої поверхні грудей, повними косо-поперечним переломами правих та лівих ребер, неповним розривом аорти, закритої травми живота, з надривом діафрагмальної поверхні селезінки та чисельними тріщинами печінки, закритого косо-поперечного перелому правої плечової кістки на межі верхньої та середньої третин, відкритого косо-поперечного перелому кісток лівої гомілки на межі середньої та нижньої третин, чисельних саден, ран, синців - голови, тулуба та кінцівок та внаслідок поєднаної травми голови, шиї, грудей та живота з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів наступила його смерть.
Порушення обвинуваченим ОСОБА_7 вимог п.п. 2.9 «а», 2.3 «б», п.12.3 Правил Дорожнього Руху України перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням дорожньо - транспортної пригоди, отриманням гр. ОСОБА_17 тяжких тілесних ушкоджень та його смертю, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.
Обвинувачений посилається на те, що причиною ДТП стали дії потерпілого ОСОБА_17 , який, рухаючись у попутному йому напрямку, з метою уникнення попереду виїмки з калюжою, несподівано змінив траєкторію свого руху, повернувши вліво, чим створив йому небезпеку для руху. В результаті він не зміг застосувати екстренне гальмування в зв'язку з незначною відстанню між його автомобілем та велосипедистом, тому відбулося зіткнення.
Обвинувачений вказує, що судом безпідставно відмовлено у клопотаннях про виклик слідчого, понятих та спеціаліста, які приймали участь в огляді місця події, під час слідчого експеримента та відмовлено у призначенні повторної транспортно-трасологічної експертизи. Тому, вважає, судом не перевірено обставин закриття кримінального провадження.
Вказує, що слідчим не було забезпечено аналогічних чи наближених до реальних умов ДТП при проведенні слідчої дії.
Вважає, що судом спотворені його покази, оскільки при допиті вказував, що з метою уникнення наїзду на велосипедиста здійснив відворот керма в ліву сторону, у вироку вказано, що не приймав мір для уникнення наїзду.
Обвинувачений посилається на невідповідність фактичним обставинам справи твердження суду про те, що схема до протоколу огляду та таблиці ілюстрацій з оглянутими фотографіями відповідають описаному в протоколі огляду місця події від 16.02.2016 року. Зазначає, що в ході дослідження протоколу огляду місця ДТП, схеми до даного протоколу та відеофайл з відеореєстратора, наданого свідком ОСОБА_18 містять розбіжності, які могли вплинути на висновки суду.
Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважає, що суд безпідставно визначив та стягнув з нього моральну шкоду, не врахував його майновий стан.
Обвинувачений зазначає, що в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації судового засідання від 20.12.2016 року та вважає, що суд не створив необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_16 в апеляційній скарзі просить вирок Шумського районного суду від 20 грудня 2016 року скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.
Захисник вказує на те, що судом неповно досліджені обставини виникнення небезпеки для руху ОСОБА_7 , створеної велосипедистом ОСОБА_17 ..
Зазначає, що суд безпідставно відмовив у клопотаннях про виклик слідчого, понятих та спеціаліста, які приймали участь в огляді місця події, під час слідчого експерименту та відмовлено у призначенні повторної транспортно-трасологічної експертизи. Тому, вважає, судом не встановлено обставин закриття кримінального провадження за умов неможливості ОСОБА_7 з технічної точки зору уникнути наїзду.
Захисник посилається на суперечності у досліджених доказах та спотворення показів обвинуваченого, зазначає, що суд не взяв до уваги наявності інших слідів негативної обстановки, не зафіксованих в протоколі огляду місця події та докази наявності вибоїни на проїжджій частині дороги, що могло вплинути на висновки суду.
Зазначає, що суд помилково вважав вилучені під час огляду місця події речі: туфлі, кепку та велосипед загиблого ОСОБА_17 , речовими доказами та прийняв рішення про їх повернення.
Вважає, що суд послався на недопустимий доказ, зокрема, незаконне відібрання слідів біологічного походження (крові), здобутого всупереч вимогам КПК.
Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважає, що суд безпідставно визначив та стягнув з нього моральну шкоду, не врахував його майновий стан, не мотивував свого рішення при визначенні суми моральної шкоди.
Захисник обвинуваченого зазначає, що в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації судового засідання від 20.12.2016 року, посилається на упередженість судді при розгляді справи, на процесуальні порушення та вважає, що суд не створив необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав.
В змінах до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_8 , яку підтримав обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, посилається на істотні порушення вимог КПК, зокрема, відсутність в матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації судового засідання за 20 грудня 2016 року та відеозапису відеореєстратора наданого свідком ОСОБА_18 , який досліджувався в судовому засіданні. Посилається на упередженість судді ОСОБА_1 , яка, як вважає, не могла брати участь у розгляді справи, оскільки, як їм стало відомо, проживає в суміжному будинку з потерпілими, тому на їх думку між ними могли скластися дружні відносини, що може викликати сумнів в її неупередженості.
Звертає увагу, що вирок було проголошено 22.12.2016 року, проте датований він 20.12.2016 року.
Вважає, що суд у вироці спотворив показання обвинуваченого, оскільки при допиті ОСОБА_7 вказував, що з метою уникнення наїзду на велосипедиста здійснив відворот керма в ліву сторону, у вироку вказано, що не приймав мір для уникнення наїзду.
Захисник зазначає, що суд не врахував як пом'якшуючу обставину, що в протоколі допиту підозрюваного від 12.04.2016 року ОСОБА_7 власноручно зазначив про часткове визнання вини, а суд вказав, що обвинувачений не визнав своєї вини та не врахував, що обвинувачений просив вибачення у потерпілих, хоча останні свідчили, що вибачень не було.
Посилається на те, що у вироку суд не мотивував розміру стягнутої з обвинуваченого в користь потерпілих моральної шкоди, вважає його невиправдано великим.
Вважає, що експерт не зміг визначити кутове розміщення автомобіля та велосипедиста відносно елементів дороги при наїзді із за відсутності у протоколі огляду будь-яких слідів. Хоча, вважає, що з відеореєстратора, наданого свідком ОСОБА_18 , вбачаються інші сліди негативної обстановки на проїжджій частині дороги під час ДТП, які не були зафіксовані слідчим під час огляду місця події та могли вплинути при ухваленні рішення, тому вважає, що висновок суду, що при проведенні огляду місця події було все враховано, не відповідає фактичним обставинам справи.
Вважає, що в протоколі огляду місця ДТП та схемі до протоколу огляду є розбіжності, зокрема, зазначає, що в схемі зафіксовано вибоїну (калюжу), в протоколі про це не зазначено. Тому вважає, що суд не взяв до уваги докази наявності вибоїни на проїжджій частині, що могло істотно вплинути на висновки суду.
Вважає, що суд послався на недопустимий доказ, зокрема, незаконне відібрання слідів біологічного походження (крові), здобутого всупереч вимогам КПК.
Вважає, що суд не дослідив, ким був наданий, оглянутий і досліджений доказ - відео з відеореєстратора від 16.02.2016 року.
Вказує, що неправомірно було відхилено клопотання про надання відеофайлу експерту, відмовлено у виклику та допиті експерта автотехніка та у клопотанні про проведення повторної експертизи. Зазначив, що суд безпідставно відмовив у допиті свідків, покази яких мали значення для встановлення істини у справі та з порушенням вимог КПК.
Посилається на те, що після винесення вироку, обвинувачений з власної ініціативи замовив проведення Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повторної експертизи, де експерт, з представлених йому даних, прийшов до висновку про часткову технічну спроможність показів обвинуваченого.
Вказує, що свідок ОСОБА_19 зазначав, що ОСОБА_7 рухався із увімкненим дальнім світлом фар, а висновки експерта зроблені з урахуванням даних про те, що він рухався із увімкненим ближнім світлом фар.
Посилається на те, що з відеореєстратора вбачає, що ОСОБА_7 , зупинивши автомобіль більше не рухався, а суд у вироку посилається на покази свідка ОСОБА_19 , який вказав, що обвинувачений після зупинки здав назад.
Захисник посилається на суворість призначеного ОСОБА_7 покарання.
Представник потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_15 в апеляційній скарзі просить вирок суду в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_7 скасувати внаслідок м'якості, і ухвалити у вказаній частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за скоєний злочин у виді восьми років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки та задовольнити поданий потерпілими цивільний позов у повному обсязі, стягнувши в користь потерпілих по 297 244 грн. моральної шкоди кожному.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження і кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного і ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 міру покарання за скоєний злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, в решті вирок суду просить залишити без змін.
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 представник потерпілих адвокат ОСОБА_15 вказує, що викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого обставини не відповідають дійсності. Вважає, що суд правомірно відмовив у задоволенні клопотань захисту, оскільки вони були необґрунтовані та з порушенням вимог КПК України, тому просить задовольнити апеляційну скаргу подану ним в інтересах потерпілих.
В запереченнях на апеляційні скарги представника потерпілих та прокурора у кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_7 вказує на необґрунтованість та невідповідність висновків суду, викладених у рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, тому просить вирок скасувати. Наводить обставини, викладені ним в апеляційній скарзі та вказує, що просив вибачення у потерпілих, посилається на те, що злочин, який йому інкримінують відноситься до злочинів, вчинених з необережності та вважає себе не винним.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник-адвокат ОСОБА_16 посилається на недоведеність вини ОСОБА_7 , на наявність не спростованої версії дійсних фактичних обставин справи. Наводить обставини, викладені ним в апеляційній скарзі, тому вважає вирок суду незаконним.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скарги подані ним, захисником ОСОБА_16 та підтримав зміни до апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , просить їх задовольнити, в судових дебатах захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали подані ОСОБА_7 та захисником ОСОБА_16 апеляційні скарги частково, просять скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд, в судових дебатах потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та їх представника - адвоката ОСОБА_15 , які підтримали подану представником апеляційну скаргу, просять її задовольнити, в судових дебатах прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу, просить її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказах та є правильними.
Зазначені в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника факти перевірялися судом першої інстанції, вони не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування вироку і спростовуються наступною сукупністю доказів.
Так, виїздом СОГ на місце дорожньо-траснпортної пригоди встановлено, що 16 лютого 2016 року близько 20.20 год. ОСОБА_7 , рухаючись по вул.Українській в м.Шумськ, керуючи автомобілем "Мерседес Спрінтер" д.н.з. НОМЕР_2 в напрямку центру м.Шумськ на перехресті вулиць Волинська-Українська здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_17 , який рухався в попутному напрямку, в результаті ОСОБА_17 отримав травми та помер на місці ДТП.
Відповідно до даних протоколу огляду місця події з схемою та таблицею ілюстрацій від 16.02.2016 року, проведеного відразу після ДТП, встановлено, що місцем ДТП є проїжджа частина дороги у напрямку від м.Кременець до м.Шумськ.
На смузі руху виявлено осип пошкоджених частин транспортного засобу (пластмаси). На смузі зустрічного руху виявлено туфель, від якого на правому узбіччі лежить кепка. За осипом виявлено велосипед, який лежить на лівому боці, передньою частиною до м.Кременець.
При огляді велосипеда виявлено пошкодження задньої частини у напрямку ззаду наперед. На задньому бампері велосипеда знаходиться катафот червоного кольору, на кермі встановлений ліхтар, який при натисканні кнопки горить білим світлом.
На смузі руху за велосипедом, до правого краю дороги розміщений другий туфель. На правому узбіччі, на спині, головою від дороги, від другого вказаного туфля, розміщений труп чоловіка.
Передньою частиною до центру міста, розміщений автомобіль “бус”, білого кольору, р.н. НОМЕР_1 , з пошкодженнями правої передньої частини, відламані декоративні пластмасові частини решітки радіатора, правого дзеркала заднього виду, емблема.
Слідів гальмування чи інших слідів, які б більш точно вказали на траєкторію руху транспортних засобів, чи точне місце зіткнення, не виявлено.
Таким чином, при огляді обстежено та зафіксовано, схематично та фото-зображено обставини та елементи виявлені на місці події. При цьому, належним чином визначено базову лінію, до якої проведено усі заміри.
Дані протоколу огляду місця події з схемою та таблицею ілюстрацій є єдиним документом. Схема місця ДТП є невід'ємна частина протоколу огляду місця події як і таблиця ілюстрацій. Відображення на схемі вибоїни (калюжі) не суперечить даним внесеним в протокол, в якому не вказано, що дорожнє покриття не мало дефектів. Це вбачається і з таблиці ілюстрацій. Тому, посилання обвинуваченого та захисника на розбіжності в цьому документі є безпідставними. Крім цього, вказаному документу суд дав належну оцінку в сукупності з іншими доказами.
Зокрема, свідок ОСОБА_18 , пояснив, що прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди через декілька секунд. Підтвердив, що рухався в напрямку центру м.Шумськ, обвинувачений обігнав його до виїзду на центральну дорогу м. Шумськ.
Свідок вказав, що в його автомобілі був включений відеореєстратор, який зафіксував моменти, коли обвинувачений здійснив обгін його автомобіля, виїзд на центральну вулицю м.Шумськ, зникнення за поворотом та, коли автомобіль під'їжджав до місця ДТП, зафіксував і його наслідки. Зазначив, що асфальтове покриття було майже сухе, і, коли вже він рухався автомобілем в сторону м.Шумськ починав моросити невеликий дощ, дорога ставала мокрою.
Вказані обставини підтверджує протокол перегляду відеозапису від 02.03.2016 року відеофайла із відеореєстратора, наданого свідком ОСОБА_18 ..
Свідок ОСОБА_19 вказав, що о 16 лютого 2016 року приблизно о 20.15 год. він рухався із центру м. Шумськ в сторону м. Кременець, бачив автомобіль, який рухався навпроти, білий «бус», який рух здійснював спочатку посередині своєї полоси, а потім ближче до правої сторони, замітив в ньому світилося дальне світло. Обставин ДТП не бачив через віддаленість, проте вказав, що після ДТП, автомобіль обвинуваченого зупинився на порівняно великій відстані 15 метрів від того місця, де залишився збитий велосипедист, здав назад і тільки тоді вийшов із автомобіля.
Свідок пояснив, що в центрі проїжджої дороги лежав велосипед, а велосипедист - ближче до узбіччя, за метра 3-4 та права сторона лобового скла автомобіля обвинуваченого була розбита.
З метою встановлення місця наїзду на велосипедиста, швидкості руху, розташування транспортних засобів та траєкторії їх руху до місця наїзду, встановлення конкретної та загальної видимості 02 березня 2016 року, за участю, в тому числі, обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_20 , був проведений слідчий експеримент.
З використанням аналогічних транспортних засобів, відповідного часу доби та стану дорожнього покриття, до встановленої базової (умовної) лінії, на місці пригоди ОСОБА_7 запропоновано та ним вказано місце наїзду на велосипедиста, місце, де знаходився велосипедист в момент його виявлення, траєкторію руху велосипедиста, швидкість руху велосипедиста, траєкторію руху автомобіля, яким було допущено наїзд та з метою встановлення видимості велосипедиста, від місця наїзду, зроблено розмітку для велосипедиста та автомобіля.
Відповідно до даних протоколу проведення слідчого експерименту встановлено, що з робочого місця водія автомобіля перешкоду - катафот велосипедиста можна побачити з віддалі 83 м, а силует велосипедиста з віддалі 58,5 м. Конкретна видимість перешкоди склала не менше 100 м.
Після проведення слідчого експерименту адвокат ОСОБА_20 зауважила, що під час слідчого експерименту дорожнє покриття було частково мокре і автомобілем керував інший водій.
Колегія суддів вважає, що суд вірно не взяв до уваги вказані зауваження з огляду на наступне.
Слідчий експеримент проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, в присутності понятих, спеціаліста-автотехніка, за участю статиста, обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника-адвоката ОСОБА_20 , потерпілого ОСОБА_10 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_15 ..
У слідчому експерименті були використані аналогічні транспортні засоби. Погодні умови та час доби відповідали часу пригоди.
Протокол слідчого експерименту зі схемою підписаний всіма учасниками.
Заяв та клопотань під час слідчої дії на місці її проведення, обвинувачений ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_20 не подавали. Тому посилання апелянтів на те, що не було забезпечено аналогічних чи наближених до реальних умов ДТП при проведенні слідчої дії є теж необґрунтовані.
Таким чином, оцінюючи протокол слідчого експерименту як доказу у справі, суд прийшов до правильного висновку, що за даними, які вказав обвинувачений ОСОБА_7 , під час слідчого експерименту, він, як учасник дорожнього руху на момент пригоди, міг вжити заходів та уникнути наїзду на велосипедиста.
16 лютого 2016 року о 21.35 год., черговий лікар Шумської ЦРЛ ОСОБА_21 , провівши огляд ОСОБА_7 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу АЛКОНТ-01СУ, встановила результат огляду- вміст алкоголю у крові ОСОБА_7 - 2,6 %.
Висновком експерта №253 судово-медичної експертизи від 17-25 лютого 2016 року підтверджено факт перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння. При газохроматологічному дослідженні взірця крові ОСОБА_7 , відібраного в лікувальному закладі 16.02.2016 року о 22.00 год., знайдено етиловий спирт в концентрації - 3,20 % . Крім цього, експерт припустив, що на момент ДТП 16.02.2016 року о 20.20 год. концентрація етилового спирту в крові ОСОБА_7 із врахуванням часу забору взірця крові, могла становити приблизно - 3.45 % , що за функціональною оцінкою концентрації алкоголю в крові може відповідати показникам сильного алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого посилається на незаконне відібрання слідів біологічного походження (крові), вважає їх здобуто всупереч вимогам закону.
Вказані твердження є необґрунтованими та спростовуються наступним.
Згідно з п. 8 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року N1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858 у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Згідно з п. 9 розділу 2 вказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Як вбачається з матеріалів провадження, 16.02.2016 року о 21.40 год. ОСОБА_7 на підставі направлення на проведення медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння був доставлений начальником СВ Шумського відділення поліції на огляд в Шумську ЦРЛ, де був проведений його огляд, з результатами якого ОСОБА_7 ознайомився, погодився та підписався у висновку.
Заперечуючи вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник вказали, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала технічна неспроможність уникнути зіткнення з велосипедистом, оскільки велосипедист, рухаючись у попутному напрямку, з метою уникнення попереду вибоїни (калюжі), несподівано змінив траєкторію свого руху, повернувши вліво, чим створив йому небезпеку руху. В результаті він не зміг застосувати екстренне гальмування в зв'язку з незначною відстанню між його автомобілем та велосипедистом, тому відбулося зіткнення.
Дані твердження перевіряв суд першої інстанції, вони суперечать матеріалам кримінального провадження, є необґрунтованими та спростовуються наступним.
Так, в суді першої інстанції обвинувачений, також, вказав, що небезпеку у вигляді несподіваного маневру велосипедиста він помітив за 15 метрів перед собою і з моменту зміни велосипедистом напрямку руху, він застосував маневр відвороту керма вліво з метою уникнення зіткнення.
Разом з тим, при проведенні судової інженерно-транспортної експертизи №5-121/16 від 15 березня 2016 року встановлено, що в момент первинного контактування кут між повздовжніми осями автомобіля "Мерседес Бенц Спрінтер", д.н.з. НОМЕР_1 та велосипедом Ардіс Стрікер, представленим на дослідження, складав величину в межах 10 градусів плюс-мінус 5 градусів. Наїзд автомобіля на велосипед відбувся у поперечному напрямку відносно елементів проїжджої частини дороги - на смузі руху до центру м. Шумськ.
Вказаний висновок підтримав експерт ОСОБА_22 , який в суді першої інстанції пояснив, що величину кута між повздовжніми осями автомобіля Мерседес Бенц Спрінтер, д.н.з. НОМЕР_1 та велосипедом Ардіс Стрікер він визначив за допомогою співставлення пошкоджень на автомобілі та велосипеді між собою.
Зокрема, деформація заднього колеса велосипеда із пошкодженням декоративної накладки переднього бампера автомобіля, деформація заднього багажника велосипеда із деформацією облицювальної планки під правою блок-фарою автомобіля. В даному випадку, з метою встановлення кутового розташування повздовжніх осей транспортних засобів, проводилося натурне зіставлення їхніх пошкоджень, які були вивчені та проаналізовані в ході дослідження.
Експерт пояснив, що величина в межах 10 градусів плюс-мінус 5 градусів кута між повздовжніми осями автомобіля Мерседес Бенц Спрінтер та велосипедом Ардіс Стрікер, означає, що в момент наїзду, або чуть вправо повернув велосипедист, або чуть вліво водій автомобіля і заперечив та виключив, що така величина кута могла скласти за умови, що велосипедист повернув вліво, в такому разі величина кута була б зовсім іншою.
Крім цього, експерт ствердив, що саме зіткнення автомобіля і велосипеда не могло відбутися в тому місці, на яке посилається обвинувачений, а саме, що велосипедист, об'їжджаючи вибоїну на проїжджій частині дороги, раптово повернув ліворуч, чим створив йому небезпеку руху, яку він не зміг подолати і здійснив наїзд, оскільки це спростовується положенням ділянок розсіяння осколків скла і пластмасових деталей автомобіля після ДТП, в ході якого вони не могли летіти назад, а лише вперед і в сторони. Вказані обставини спростовують посилання захисників, що суд не взяв до уваги докази наявності вибоїни на проїжджій частині дороги.
Крім цього, висновком комплексної судової авто-технічної експертизи №5-132/133/16 від 18.03.2016 року встановлено, що з технічної точки зору показання водія автомобіля ОСОБА_7 стосовно розташування місця наїзду автомобілем «Мерседес Бенц Спрінтер» на велосипедиста, відносно елементів проїжджої частини дороги на відстані 9,0 м від умовної лінії та 1,0 м від правого краю проїжджої частини дороги, суперечать об'єктивним слідовим даним, які зафіксовані на ділянці ДТП та є технічно неспроможними.
При цьому експерти вказали, що в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, що склалася, обраний водієм автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер» боковий інтервал 0,7 м не міг забезпечити безпечний проїзд під час попутного руху повз велосипедиста, водій повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.
В даній дорожньо-транспортній ситуації, невідповідність дій водія автомобіля “Мерседес Бенц Спрінтер” вимогам п.12.3 ПДР України, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
В ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП, водій автомобіля “Мерседес Бенц Спрінтер” з моменту виникнення перешкоди для руху, яку водій об'єктивно спроможний був виявити, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Таким чином, невідповідність дій водія автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер» вимогам п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України привело до виникнення ДТП, тобто причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на велосипедиста, з технічної точки зору були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер» зазначеним вимогам пункту Правил дорожнього руху України.
При цьому, відповідно до висновку експерта № 5-126/16 від 15.03.2016 року Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру система рульового керування автомобіля “Мерседес Бенц Спрінтер”, р.н. НОМЕР_1 , його робоча гальмова система, прилади зовнішнього освітлення, колеса та шини автомобіля знаходяться в працездатному стані і відповідають вимогам п.31.4.2, 31.4,1, 31.4.3, 31.4.5 ПДР України.
Вищезазначені висновки експертів з наукової точки належно вмотивовані, відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, зроблені на підставі вихідних даних, які здобуті слідством в установленому кримінально-процесуальним законодавством порядку. Тому, колегія суддів вважає, що суд прийняв вірне рішення, поклавши їх в основу вироку, як такі, що не викликають сумнівів в їх достовірності.
Таким чином, в ході судового слідства встановлено причину даної дорожньо-транспортної пригоди та обставини, за яких можна було її уникнути. При цьому, водій автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер», не залежно від швидкості автомобіля мав технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування знизити швидкість до швидкості руху перешкоди - велосипедиста, тим самим уникнути наїзду на нього, який рухався в попутному напрямку.
Однак, вказаних дій водій «Мерседес Бенц Спрінтер» ОСОБА_7 не застосував. Як встановлено за результатами експертного дослідження він їхав в стані алкогольного сп'яніння, не відреагував на рух іншого учасника дорожнього руху - велосипедиста ОСОБА_17 , не уникнув наїзду на нього. Сліди гальмування на місці події відсутні.
Висновком судово-медичної експертизи №153 від 17 лютого - 15 березня 2016 року підтверджено, що у потерпілого ОСОБА_17 встановлені такі травматичні зміни: закрита черепно-мозкова травма із крововиливами під м'яку мозкову оболонку та поширеним крововиливом у м'які тканини голови, закрита травма шийного відділу хребта з розривом зчленувань між 1-м та 2-м шийними хребцями та повним переривом спинного мозку на цьому рівні, закрита травма грудного відділу хребта з уламковим переломом тіла 4-го грудного хребця, закрита травма грудей з крововиливом у м'які тканини правої половини передньої поверхні грудей, повними косо-поперечним переломами правих та лівих ребер, неповним розривом аорти, закрита травма живота, з надривом діафрагмальної поверхні селезінки та чисельними тріщинами печінки, закритий косо-поперечний перелом правої плечевої кістки на межі верхньої та середньої третин, відкритий косо-поперечний перелом кісток лівої гомілки на межі середньої та нижньої третин, чисельні садна, рани, синці-голови, тулуба та кінцівок.
Масивність, множинність тілесних ушкоджень, локалізація їх на різних анатомічних ділянках та протилежних поверхнях, наявність ознак різкого струсу тіла у вигляді крововиливів у фіксуючо-підвішуючий апарат внутрішніх органів, в сукупності дають підстави вважати, що в даному випадку мала місце транспортна травма, не виключене при зіткненні велосипедиста із автомобілем.
Смерть ОСОБА_17 настала внаслідок поєднання травми голови, шиї, грудей, живота з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів. Між спричиненими потерпілому внаслідок ДТП тілесних ушкоджень і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Судово-медичних даних щодо вживання померлим, незадовго до смерті, алкогольних напоїв немає.
Відсутність в крові трупа ОСОБА_17 метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів і їх ізомерів встановлено і у висновку експерта №263 судово-медичних експертиз від 19-25 лютого 2016 року.
Покази ОСОБА_7 , що причиною ДТП стали дії потерпілого ОСОБА_17 , який, рухаючись у попутному йому напрямку, з метою уникнення попереду виїмки (калюжі), несподівано змінив траєкторію свого руху, повернувши вліво, чим створив йому небезпеку для руху, в результаті чого він не зміг застосувати гальмування із незначною відстанню між ними, на що обвинувачений та його захисники посилаються в апеляції, в тому числі і версії захисту про те, що експерт не зміг визначити кутове розміщення автомобіля та велосипедиста відносно елементів дороги при наїзді, судом перевірені та правильно оцінені критично, як надані з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки вони спростовані вищезазначеними доказами.
Колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 та захисники посилаються на те, що суд у вироці спотворив покази обвинуваченого, оскільки при допиті ОСОБА_7 вказав, що з метою уникнення наїзду на велосипедиста здійснив відворот керма в ліву сторону, а у вироку вказано, що не приймав мір для уникнення наїзду. Вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки при допиті та в поясненнях ОСОБА_7 вказав, та у вироці відображено, що він не зміг вжити заходів до уникнення наїзду.
Не заслуговують на увагу твердження обвинуваченого та захисників, що судом безпідставно та з порушенням вимог КПК відмовлено у клопотаннях, оскільки клопотання судом були вирішені у відповідності до вимог ст. 350 КПК України.
Зокрема, ухвала про відмову у призначенні повторної транспортно-трасологічної експертизи є мотивованою з урахуванням вимог ч.2 ст. 332 КПК, а тому є підставною та обґрунтованою.
Щодо клопотання захисників про виклик та допит свідків, то суд правильно відмовив у клопотанні, оскільки заявниками не вказано обставин справи, про які свідки можуть повідомити, а лише голослівно зазначено, що їх покази матимуть істотне значення.
Безпідставними є доводи обвинуваченого та захисників, що суд відмовив у допиті експерта, оскільки вказане клопотання було задоволено.
Як вбачається з журналу та звукозапису судового засідання від 15.12.2016 року експерт ОСОБА_22 прибув у судове засідання, підтримав свій висновок та надав відповіді на поставлені йому запитання. Підстав у наданні відеофайлу експерту не було.
Судом правильно прийнято рішення щодо повернення особистих речей загиблого ОСОБА_17 його батькові ОСОБА_10 ..
Безпідставними є твердження обвинуваченого та захисників про відсутність в матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації судового засідання від 20 грудня 2016 року.
На запит апеляційного суду Шумським районним судом направлено резервну копію технічного носія інформації всіх судових засідань, в тому числі і судового засідання від 20 грудня 2016 року, з яким останні були ознайомлені в повному обсязі.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявний відеозапис з відеореєстратора свідка ДТП ОСОБА_18 , тому посилання апелянта ОСОБА_8 на його відсутність безпідставна, як і його посилання на те, що суд не дослідив, ким був наданий, оглянутий і досліджений доказ - відео з відеореєстратора від 16.02.2016 року, оскільки судом встановлено, і це зазначено у вироці, що до слідчого звернувся свідок ОСОБА_18 , який повідомив, що в його автомобілі був встановлений відеореєстратор, який зафіксував наслідки ДТП, відео він записав на електронний носій, надав його для огляду та не заперечив щодо долучення його до кримінального провадження.
Щодо доводів захисників про неможливість суддею першої інстанції ОСОБА_1 брати участь у даному кримінальному провадженні з підстав її можливої упередженості, вказавши про можливе її проживання в суміжних будинках з потерпілим, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки належних мотивів на упередженість судді не наведено, наявних обставин упередженості судді не встановлено.
Посилання захисника ОСОБА_8 на те, що вирок було проголошено 22.12.2016 року, але датований він 20.12.2016 року, не може бути підставою скасування вироку, оскільки відповідно до журналу та звукозапису судового засідання від 20.12.2016 року, суд, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому об 19 год. 11 хв. вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, а проголошення вироку відбулося об 9 год. 48 хв. 22.12.2016 року, що підтверджує журнал та звукозапис судового засідання від 22.12.2016 року. Тому, відповідно до ст. 379 КПК України, суд, який допустив описку, має право її виправити.
Безпідставними є посилання захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що з відеофайла реєстратора свідка ОСОБА_18 вбачаються інші сліди негативної обстановки на проїжджій частині дороги під час ДТП. Вказані обставини в суді першої інстанції не встановлено та в матеріалах кримінального провадження відсутні.
В апеляційній скарзі захисники обвинуваченого вказують на те, що після винесення судом вироку, захисник, з власної ініціативи замовив проведення експертизи Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Разом з тим, висновок, на який опирається захисник, здобутий в позапроцесуальному порядку, без надання експерту всіх матеріалів кримінального провадження, а тому не може бути взятий до уваги.
Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі посилається на те, що, як він бачив з відеореєстратора, ОСОБА_7 , зупинивши автомобіль більше не рухався, а суд у вироку послався на покази свідка ОСОБА_19 , згідно яких обвинувачений після зупинки здав назад. Твердження захисника є необґрунтовані, оскільки відеореєстратор із свого місця зафіксував ті події, коли автомобіль ОСОБА_18 (в якого в автомобілі був відеореєстратор) під'їжджав до місця, де відбулось ДТП, за його наслідками.
Щодо посилання захисника на те, що згідно показів свідка ОСОБА_19 . ОСОБА_7 рухався із увімкненим дальнім світлом фар, а висновки експерта зроблені з урахуванням даних, що він рухався з увімкненим ближнім світлом фар не заслуговують на увагу, оскільки свідок ОСОБА_19 вказав, що до ДТП замітив в автомобілі обвинуваченого світилось дальнє світло, однак обставин безпосередньо ДТП він не бачив, через віддаленість.
Твердження захисника про те, що судом не враховано як пом'якшуючі обставини часткове визнання вини ОСОБА_7 як підозрюваного, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в суді обвинувачений вини своєї не визнав.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого та обставин, що впливають на покарання, прийшов до правильного висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, врахував, що обвинувачений вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, порушуючи правила дорожнього руху, ступінь його тяжкості, який законом віднесено до категорії тяжких, перебував в стані алкогольного сп'яніння, наслідком якого стала смерть потерпілого ОСОБА_17 ..
Крім того, колегія суддів вважає, що суд правильно взяв до уваги думку всіх потерпілих, які просили призначити обвинуваченому сувору міру покарання, виходячи з того, що обвинувачений жодних дій на співчуття їхньому горю не висловлював, вибачення почав просити тільки під час розгляду справи в суді, шкоди не відшкодував, тому, з додержанням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, прийшов до правильного висновку, призначивши йому позбавлення волі, у розмірі наближеному до максимального з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.
Колегія суддів вважає, що таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для призначення більш суворого порання, як про це просять потерпілі та прокурор, немає.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 в користь потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 спричиненої їм моральної шкоди, суд взяв до уваги, що внаслідок ДТП загинув син та батько потерпілих, вони зазнали нервовий стрес, фізичних страждань, перенесли сильний душевний біль втрати, непоправне горе. Суд врахував, що батьки загиблого є особи перестарілого віку, з поганим станом здоров'я, які потребують догляду. Чотири дочки втратили батька, який їх з народження доглядав та виховував, бажав молодшій дочці допомогти отримати освіту. Потерпілі любили і поважали сина та батька, і біль раптової смерті рідної людини, спричиненої протиправними діями обвинуваченого, супроводжує їх постійно, тому доводи апелянтів, що суд не мотивував своє рішення в цій частині є необґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до переконання, що позовні вимоги потерпілих в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з обвинуваченого в їх користь моральної шкоди в розмірі по 200 000 гривень кожному. Цивільні позови потерпілих вирішені відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, оскільки загибеллю сина та батька, така шкода їм безсумнівно спричинена.
При перевірці справи, колегією не виявлено допущення судом першої інстанції істотних порушень кримінального процесуального закону, який би тягнув за собою скасування вироку.
Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи, які встановив суд безпосередньо в судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, закриття чи направлення провадження на новий судовий розгляд - немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 та прокурора у кримінальному провадженні - залишити без задоволення, а вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2