Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
ЄУН 335/10305/15
Провадження №22ц/778/21/17 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.Ю.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
11 травня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Воробйової І.А.
суддів: Бєлки В.Ю.
ОСОБА_2
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Орджонікідзевського відділення поліції Ленінського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Запорізької місцевої прокуратури №2, про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями, -
В жовтні 2015 року позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2013 році Орджонікідзевським РВ ГУМВС України в Запорізькій області були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення позивачем злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. У кримінальному провадженні позивачу була оголошена підозра, вручено обвинувальний акт. За результатом розгляду кримінального провадження 15.05.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено вирок, яким позивача було виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень. Ухвалою Апеляційного суд у Запорізької області від 20.11.2014 року вирок суду першої інстанції залишений без змін.
Таким чином, позивач вважає, що в наслідок незаконного повідомлення про підозру в скоєнні злочину та взяття під варту йому була спричинена моральна шкода, розмір якої оцінив в 20000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_3 20 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Орджонікідзевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, прокуратури Орджонікідзевського району м.Запоріжжя залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 08.08.2013 року було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. 15.05.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено вирок, яким позивача було виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень та звільнено з під варти в залі суду. Ухвалою Апеляційного суд у Запорізької області від 20.11.2014 року вирок суду першої інстанції залишений без змін.
Судом встановлено, що строк обмеження прав ОСОБА_3 у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності склав 15 місяців 5 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Статтями 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пп. 10, 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до ст. ст. 174, 451 ЦК України покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
У п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Крім того, участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов'язки.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Згідно зі ст. 119 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов'язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі.
При цьому захист прав одних осіб за рахунок порушення прав інших осіб призведе до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Крім того, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити іззасад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч. 1 ст. 12.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_3
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2016 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Апеляційний суд Запорізької області
ЄУН 335/10305/15
Провадження №22ц/778/21/17 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.Ю.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Вступна та резолютивна частина
11 травня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Воробйової І.А.
суддів: Бєлки В.Ю.
ОСОБА_2
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Орджонікідзевського відділення поліції Ленінського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Запорізької місцевої прокуратури №2, про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2016 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: