Справа: № 711/5336/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
11 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.,
за участі :
секретар с/з Кузик М.А.
пр-к апелянта ОСОБА_3
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просила скасувати постанову про накладення штрафу від 19.05.2016 №23-01-59/072-74.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у період з 10.05.2016 до 11.05.2016, відповідно до наказу від 18.04.2016 №86-Н, на підставі направлення від 18.04.2016 №459, службова особа відповідача здійснила позапланову перевірку позивача. За результатами перевірки складено акт №23-01-59/072, в якому зафіксовано ряд порушень допущених позивачем, зокрема, вимог ст.107 Кодексу законів про працю України.
За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв постанову № 23-01-59/072-74 від 19.05.2016 про накладення штрафу в сумі 29000 грн. і припис від 11.05.2016 за № 23-01-59/072-057 щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Вважаючи постанову про застосування штрафних санкцій протиправною позивач звернувся з даним позовом в суд.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вважав правомірним притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог ст.107 Кодексу законів про працю України. Також, суд першої інстанції вказував, що на проведену перевірку не розповсюджуються обмеження, встановлені п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим зважаючи на наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Згідно статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;
- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Відповідно до вимог ч.1, 2 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 зазначеної Постанови територіальні органи, які утворюються, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р «Питання Державної служби з питань праці» на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.
Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96.
Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно - розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У відповідності до пп.5 п.4 Положення про Управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 04 лютого 2016 року № 8, Управління Держпраці, згідно покладених на нього завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно з пп.5 п.6 Положення, Управління Держпраці, для виконання покладених на нього завдань має право, безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Згідно з підпунктом 49 пункту 4 Положення № 8 Управління Держпраці у Черкаській області накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Управління Держпраці при здійсненні перевірок з питань дотримання законодавства про працю у своїй діяльності керується наказом Міністерства соціальної політики від 02 липня 2012 року № 390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції з питань праці та її територіальних органів» (далі - Порядок № 390).
Згідно пункту 2 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - інспектор).
Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Порядку № 390 позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
Відповідно до п.7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2016 року на адресу Управління Держпраці у Черкаській області надійшов лист Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 24.03.2016 № 979-01-20 щодо можливого порушення законодавства про працю окремими суб'єктами господарювання, у тому числі позивачем.
06.04.2016 Управлінням отримано згоду Держпраці на проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_4 На підставі зазначеного доручення, Управлінням Держпраці у Черкаській області видано наказ від 18.04.2016 № 86-Н «Про проведення позапланових перевірок» та оформлено направлення від 18.04.2016 № 459 на проведення перевірки.
Тобто, малися підстави для проведення позапланової перевірки позивача, визначені положеннями Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів.
Щодо посилань позивача на те, що відповідачем проведено перевірку під час дії встановлених чинним законодавством обмежень щодо проведення таких перевірок з посиланням на положення Указу Президента України про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності від 23.07.1998 року №817/98, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх безпідставності з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК України. В той же час, зазначене обмеження не поширюється:
- з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібно роздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.
Пунктом 41.1 ст. 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Відповідно до п.1 Указу Президента України про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності від 23.07.1998 року №817/98, контролюючі органи - органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.
Разом з тим, відповідач не є контролюючим органом, оскільки проведення фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності не входить до її повноважень, як і не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 ПК України.
Враховуючи викладене, на Управління Держпраці у Черкаській області не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII.
Крім того, 28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 76 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набув чинності 01 січня 2015 року. Відповідно до п.8 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 76 встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Таким чином, на період з січня по червень 2015 року поширювалось обмеження щодо проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, зокрема й Державною інспекцією з питань праці та її територіальними органами.
Однак, починаючи з 01 липня 2015 року проведення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про працю у загальному порядку відновилося.
Отже, перевірка відповідачем проведена у межах наданих повноважень за наявності визначених нормами чинного законодавства підстав.
Щодо суті встановлених в ході перевірки порушень, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Статтею 107 Кодексу законів про працю України передбачено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі.
Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.
Так, відповідно до аб.4 ч.2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Штрафи, зазначені у ч.2 статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну, політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції, за наслідками перевірки позивача виявлено, що відповідно до табелів обліку робочого часу за січень та березень 2016 року працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працювали у святкові дні - 7 січня 2016 року. ОСОБА_5 працювала 8 березня 2016 року.
Згідно з даними розрахунково-платіжних відомостей за вказаний період оплата праці у подвійному розмірі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за роботу у святкові дні не зафіксовано.
Апелянт стверджує, що вказані порушення на час проведення перевірки не існували, оскільки виплата працівникам за роботу у світкові і неробочі дні у подвійному розмірі здійснена, що підтверджується заявами працівників та розрахунково - платіжною відомістю за квітень 2016 року, звітами.
Разом з тим судом, першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунково - платіжної відомості за квітень 2016 року, працівникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 нараховано 100 грн. та 200 грн. відповідно. Однак, дата видачі нарахованих працівникам грошових коштів відсутня, місяць видачі - травень 2016 року. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) до органів доходів і зборів позивачем перераховано 18.05.2016.
Надані позивачем докази не спростовують факт наявності порушення позивачем вимог ст.107 Кодексу законів про працю України, виявленого Управлінням порушення на час проведення перевірки..
Також, під час розгляду справи про накладення штрафу позивачем доказів, які б спростовували факти виявлених за результатами перевірки порушень, не надавалися, що підтверджується протоколом розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_4 від 19.05.2016 № 16.
Щодо доводів апелянта, що відповідачем помилково застосовано до спірних правовідносин абзац 4 ч.2 ст.265 КЗпП України, то колегія суддів зазначає, що згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян так купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Згідно з частиною 2 статті 19 зазначеного Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» визначено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Отже, відповідачем правовірно застосоване до позивача стягнення в межах санкції, встановленої за допущене ним порушення ст. 107 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена саме абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що постанову про накладення штрафу від 19.05.2016 №23-01-59/072-74 прийнято відповідачем відповідно до положень чинного законодавства, а тому позовні вимоги про її скасування задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя В.Ю. Ключкович
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 11.05.2017.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.