Головуючий у 1 інстанції - Томілін О.М.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
11 травня 2017 року справа №263/69/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Сіваченка І.В.
суддів: Міронової Г.М., Чебанова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 березня 2017 року у справі № 263/69/17 за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 2 Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Чебаненка Костянтина Івановича, Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 23 грудня 2016 року серії АР № 840047, винесеної Інспектором роти № 2 Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Чебаненком К.І., про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), а саме, порушення п.15.9 и Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Адміністративний позов обґрунтовує тим, що хоча згідно з п.15.9 и ПДР України зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, він вказував працівникам поліції, що таку зупинку зробив вимушено, оскільки побачив несправність автомобіля, а саме: бортовий комп'ютер автомобіля показав, що двигун перегрівся та необхідно терміново зупинитися та заглушити двигун з метою недопущення його закипання. Тому він увімкнув аварійну світлову сигналізацію, і почав чекати в автомобілі, коли двигун охолоне та можна буде рухатися далі. У цей час під'їхали працівники поліції, яким позивач повідомив причину зупинки, тобто що вона є вимушеною. Проте працівником поліції було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того позивач зазначив, що в постанові невірно зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, оскільки в дійсності позивач зупинився біля будинку № 12 по вулиці Бахчиванджі, а не біля будинку № 6. Також у постанові не вказано технічний засіб, яким здійснено фото - або відеозапис правопорушення, що є порушенням ч. 3 ст. 283 КУпАП.
За таких обставин постанову вважає незаконною та просив її скасувати.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 березня 2017 року у справі № 263/69/17 у позові відмовлено повністю.
Постанова мотивована тим, що судом не встановлено будь-яких порушень з боку відповідача, а його дії при розгляді справи про адміністративне правопорушення та складанні постанови щодо ОСОБА_2 відповідають діючому законодавству, та у зв'язку із цим підстав для скасування прийнятої постанови немає.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити за відсутністю діях складу правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на обставини, які були приводом для зупинки позивача, що підтверджується Довідкою з Автоцентру. Разом з тим, апелянт звергає увагу, що адміністративне стягнення було накладене на нього без урахування характеру вчинених позивачем правопорушення та майже у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП. Крім того, при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАІІ. у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Апелянтом вказано, що він зазначав в своїй позовній заяві, що в нього є свідки ОСОБА_4, яка знаходилась в його автомобілі, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак вони не були допитані і це також свідчить про порушення норм процесуального права.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено наступне.
Позивач в судовому засіданні суду першої інстанції підтримав позовні вимоги та суду пояснив, що 23.12.2016 він разом з сестрою поставив її машину на парковку та привіз її на власному автомобілі додому, оскільки вона проживає в АДРЕСА_1, при цьому не порушував ПДР України, оскільки припаркувався ближче 10 м від виїзду з прибудинкової території у зв'язку з технічною несправністю - помилкою в коробці передач. Щодо технічної несправності автомобілю він працівників поліції не повідомляв, оскільки відразу виникла конфліктна ситуація і він не встиг про це сказати, проте через 30 секунд після зупинки увімкнув аварійну сигналізацію. В подальшому, після дослідження в судовому засіданні відеофіксації місця події, позивач заявив, що вимірювання відстані між автомобілем та заїздом до прибудинкової території відбувалася після того, як вони разом з поліцейськими повернулися на місце пригоди, тому, можливо, хтось відігнав його автомобіль ближче до заїзду.
Інспектор роти № 2 Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Чебаненко К.І. позовні вимоги не визнав, вказував на дотримання ним вимог КУпАП при складанні постанови про адміністративні правопорушення та наявність законних підстав для притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності. 23.12.2016 вони разом з напарником рухалися по вул. Бахчиванджі в напрямку до пр. Будівельників та побачили автомобіль, який був припаркований з порушенням ПДР України. Вони розвернули патрульний автомобіль та почали підходити до припаркованого автомобілю «Шкода». В цей час на автомобілі увімкнулася аварійна сигналізація. Водій відмовлявся виходити з автомобілю та пред'являти документи, почав світити ліхтарем в очі інспектора, поводив себе агресивно. Водієві було повідомлено його права та про порушення ним правил дорожнього руху. Після чого водія було затримано та встановлено його особу, він повідомив інспекторів, що приїхав до своєї сестри, яка також знаходилася в машині. В присутності позивача було проведено вимірювання відстані між автомобілем та заїздом до прибудинкової території, яка склала 4,60 м. Щодо технічної несправності автомобіля позивач інспекторів не повідомляв.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 14 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно пункту 15.9.и ПДР України зупинка забороняється ближче 10 від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
За порушення правил зупинки передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 грудня 2016 року постановою у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 840047 інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Маріуполі лейтенантом поліції Чебаненком К.І. було притягнуто позивача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: за те, що він 23 грудня 2016 року о 23:20 год. в м. Маріуполі по вул. Бахчиванджі, буд.6, керував транспортним засобом «Шкода Суперб», д/н НОМЕР_1, та здійснив зупинку ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, а саме: 4 м 60 см, чим порушив п. 15.9и ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судами встановлено, що поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Згідно з пунктом 9, 10 зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом були вивчені та переглянуті надані відповідачем відеозаписи з відеокамери, закріпленої на форменому одязі працівника поліції, з яких вбачається, що позивач на своєму автомобілі «Шкода Суперб», д/н НОМЕР_1, здійснив зупинку на проїжджій частині неподалік від виїзду з дворової території. Відстань від виїзду до місця зупинки була заміряна та склала - 4,60 м. При цьому дівчина - пасажир автомобіля знаходилася на передньому пасажирському місті.
В ході тривалої дискусії при з'ясуванні обставин вчиненого порушення позивач висловлював інспектору поліції всі наявні у нього заперечення та доводи на свій захист.
Здійснення зупинки транспортного засобу позивача на відстані, меншій 10 метрів від виїзду з дворової території, пояснення позивача після зупинки транспортного засобу, що зафіксовані на відеокамеру, закріплену на форменому одязі інспектора поліції, в своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованих підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З урахуванням зазначеного відповідачем цілком обґрунтовано та законно було прийнято рішення про порушення правил дорожнього руху та винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З огляду на вказаний вище відеозапис, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, який не прийняв до уваги суперечливі та недостовірні посилання позивача, вважаючи їх способом захисту, спрямованим на уникнення адміністративної відповідальності за вчинений проступок.
За приписами ч. 2 ст. 72 КАС України довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, закріпленого у ст. 11 КАС України, сторона має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Позивач не надав належних доказів на спростування встановленого порушення вимог п. 15.9и ПДР України.
Посилання позивача на перегрів двигуна або в подальшому на технічну несправність коробки передач та необхідність термінової зупинки, а також невірну адресу будинку, де зупинився його транспортний засіб, не впливає на правомірність прийнятої постанови та не спростовує висновків про наявність складу адміністративного правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена відповідачем у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП із відображенням всіх необхідних відомостей.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 статті 122 КУпАП порушення правил запинки тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідачем за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення цілком обґрунтовано було накладено єдиний розмір стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн., що відповідає санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП.
При цьому згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором не повинні враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Зміни до статті 33 КУпАП були внесені згідно із Законом № 596-VIII від 14.07.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
За таких обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що будь-яких порушень з боку відповідача не встановлено, а його дії при розгляді справи про адміністративне правопорушення та складанні постанови щодо ОСОБА_2 відповідають діючому законодавству, та у зв'язку із цим підстав для скасування прийнятої постанови немає.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 березня 2017 року у справі № 263/69/17 за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 2 Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Чебаненка Костянтина Івановича, Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: Г.М.Міронова
О.О.Чебанов