10 травня 2017 рокусправа № 808/2308/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року
у справі № 808/2308/16
за позовом Казенного підприємства " Науково-виробничий комплекс " Іскра "
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС
третя особа: Державний концерн "Укроборонпром"
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
У липні 2016 року Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний концерн "Укроборонпром", в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000404102 від 13 липня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 292716,00 грн. та сплати штрафних санкцій у розмірі 146 358,00 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки КП "НВК "Іскра".
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами, за результатами якої було складено акт №53/28-04-41-02/14313866 від 29 червня 2016 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Позивач не погоджується із висновками перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки всі господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належним чином складеними первинним документами.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаюсь на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Сторони до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що податковим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 Податкового кодексу України та наказу від 09 червня 2016 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Казенного підприємства "Науково - виробничий комплекс "Іскра" з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ПП ВКФ "ПРОМЗВАРКА" (ЄДРПОУ 33367675) за період вересень - грудень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт №53/28-04-41-02/14313866 від 29 червня 2016 року, яким встановлено ряд порушень, а саме: абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, пункт 5 розділу III, підпункт 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 23 вересня 2014 року № 966 зі змінами та доповненнями, зареєстрованого у Мін'юсті України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 292 716 грн., у т.ч.: вересень 2015 року на суму 140 074 грн.; жовтень 2015 року на суму 70 562 грн.; грудень 2015 року на суму 82 080 грн.
На підставі акту перевірки №53/28-04-41-02/14313866 від 29 червня 2016 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000404102 від 13 липня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 292 716 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді між позивачем та ПП "ВКФ "Промзварка" (постачальник) укладено договір поставки №11/65/13, відповідно якого "постачальник" зобов'язується передати у власність "замовника" Товар згідно специфікації (додаток №1) та рахунків-фактур, а Замовник зобов'язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором, що підтверджується відповідними копіям первинних бухгалтерських документів, а саме: копією договору, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами, накладними, лімітно-заборними картками, рахунками а також іншими бухгалтерськими документами, які свідчать про отримання товару, послуг та використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі с вари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.
Досліджуючи господарську діяльність позивача шляхом аналізу первинних та бухгалтерських документів, наявних у справі, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження належними та допустимими доказами реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
Підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.
Як свідчать матеріали справи, у тому числі і зміст акту перевірки від 29.06.2016 року податковою інспекцією у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача податкових накладних або оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України.
В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на недоліки податкової правосуб'єктності вказаних контрагентів позивача, а саме: відсутність за місцем реєстрації (підприємства за юридичною адресою не знаходиться), що підтверджується актами про неможливість проведення зустрічних звірок, як на доказ нереальності здійснення господарських операцій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є службовим документом органів податкової служби, який складається не за результатами здійснення органом державної податкової служби певних дій, зокрема, у зв'язку з проведенням зустрічної звірки, а у зв'язку із встановленням факту, що не дає змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання. Такий акт не може містити факти порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків, оскільки зустрічна звірка, якою могли бути встановлені такі факти, не відбулась.
Колегія суддів звертає увагу на те, що доказом відсутності контрагентів позивача за юридичною адресою є запис у ЄДРПОУ, інші докази, зокрема, дані податкового органу, які не належить до передбачених ст. 69 КАС України доказів, ці обставини підтвердити не можуть, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.
Покликання апелянта на нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку відсутністю виробничих потужностей та трудових ресурсів є безпідставними, оскільки немає законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів.
Щодо посилань апелянта на відсутність ділової мети у спірних господарських операціях, то колегія суддів вважає такі безпідставними та звертає увагу на те, що під час розгляду справи спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить висновку про відсутність у податкового органу підстав для збільшення позивачу спірного грошового зобов'язання. Висновки акту податкової перевірки про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 808/2308/16 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Повний текст ухвали виготовлено 10.05.2017 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак