11 травня 2017 рокусправа № 804/6722/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Прокопчук Т.С. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі №804/6722/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року, а податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 13.04.2016 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав оцінки усім обставинам справи, зокрема і тому факту, що на час подання позивачем податкової звітності в електронному вигляді було чиним рішення податкового органу від 29.02.2016 року про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «РАФТОЛА», а тому дії ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська були правомірними. Крім того, починаючи з дати анулювання реєстрації особи як платника ПДВ до дати прийняття судом рішення про скасування такого анулювання, у такої особи відсутнє право виписування податкових накладних та право формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування ПДВ. Тому, така особа податкову звітність з ПДВ за цей період не подає.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник Державної фіскальної служби України - Зінкевич О.А. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Від Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №804/6722/16, у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні, який має безпосереднє відношення до справи. Доказів на підтвердження обґрунтування не надано.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, ТОВ «РАФТОЛА» зареєстроване як юридична особа та знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська.
Між Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська та ТОВ «РАФТОЛА» укладено договір про визнання електронних документів (а.с.18-20).
Згідно із договором орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.
13 квітня 2016 року позивачем в електронному вигляді направлено до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року (а.с.21-23). Податкову звітність не було прийнято контролюючим органом у зв'язку з тим, що «порушено вимоги п.48 ст. 48 ПКУ, а саме: ІПН 370069704676 не був платником ПДВ в періоді квітень 2016 року» , що підтверджується квитанцією №1, з огляду на те, що ТОВ «РАФТОЛА» виключено з реєстру платників ПДВ на березень 2016 року. Реєстрація платника ПДВ анульована 29.02.2016 року.
Рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 371 від 29.02.2016 року про анулювання реєстрації платника ПДВ було оскаржено ТОВ «РАФТОЛА» в судовому порядку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 року у справі № 804/2285/16 визнано протиправним та скасовано рішення № 371 від 29.02.2016 про анулювання реєстрації ТОВ «РАФТОЛА» платником податку на додану вартість. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 року у справі №804/2285/16 повернуто апелянту. Таким чином судове рішення набрало законної сили.
Вказані обставини підтверджені дослідженими доказами.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідачів, по неприйняттю декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за березень 2016 року, які стали наслідком неправомірного рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ № 371 від 29.02.2016 року.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пунктів 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України вказано, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3, 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, свою відмову щодо не прийняття податкової звітності позивача контролюючий орган обгрунтував, тим, що ТОВ «РАФТОЛА» не був платником ПДВ в березні 2016 року (з посиланням на рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «РАФТОЛА» від № 371 від 29.02.2016 року).
Пунктом 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1130 від 14.11.2014 року, передбачено, що підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.
Рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки або є заступником керівника. Таке рішення або його засвідчена копія направляється із супровідним листом до Державної фіскальної служби України у десятиденний строк після прийняття.
При цьому, у разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей: 1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється; 2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ; тощо.
Таким чином, дії відповідачів по відмові у прийнятті декларації позивача з ПДВ податковою звітністю є протиправними, оскільки судом встановлено, що підставою для анулювання рішенням контролюючого органу реєстрації позивача, як платника ПДВ, але постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 року у справі № 804/2285/16, яке набрало законної сили, це рішення від № 371 від 29.02.2016 року про анулювання реєстрації платника ПДВ визнано протиправним з моменту його прийняття, тому таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, а тому статус позивача як платника податку на додану вартість вважається чинним протягом усього часу від моменту його реєстрації. За таких обставин позивач на час подання до органу державної податкової служби податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року вважається платником податку на додану вартість, а тому відмова у прийнятті такої податкової декларації є протиправною.
Крім того, колегія суддів зауважує, що такої підстави для не прийняття податкової звітності як «порушено вимоги п.48 ст. 48 ПКУ, а саме: ІПН 370069704676 не був платником ПДВ в періоді квітень 2016 року» положеннями статті 49 Податкового кодексу України не передбачено.
Враховуючи те, що податковим органом відмовлено позивачу у прийнятті податкової декларації з підстав не передбачених законом, колегія суддів доходить висновку про протиправність дій Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.
Керуючись статями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі №804/6722/16 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: С.В. Чабаненко