ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 травня 2017 року № 826/3510/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігора Григоровича
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" щодо не включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як владника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Банк "Національні інвестиції" у розмірі 200 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки не погоджується з висновками Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 200 000, 00 грн. з поточного рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" на ім'я ОСОБА_4 № НОМЕР_2 на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 з підстав, передбачених п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дачу, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
У зв'язку з наведеним, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 16.09.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" укладеного договір №27421980/11/Т банківського рахунку фізичної особи.
Згідно п. 1.1. вказаного договору банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) НОМЕР_4 у національній та/або іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та умов Договору.
За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до виписки по особовим рахункам з 16.09.2015 по 18.09.2015 на рахунок позивача 17.09.2015 перераховано грошові кошти в розмірі 200000, 00 грн., з призначенням платежу "повернення безвідсоткової позики згідно договору від 25.04.2015".
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №613 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2015 прийнято рішення за №172 про запровадження строком на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" з делегуванням останній всіх повноважень, визначених ст.ст. 37 - 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" було призначено Волощука Ігоря Григоровича.
13.11.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" Волощуком Ігорем Григоровичем з метою дотримання на час здійснення у АТ "Банк "Національні інвестиції" тимчасової адміністрації вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та згідно з пропозицією Комісії, створеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування складів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" № 32 від 22.09.2015, на підставі пункту 3 частини другої та пункту 2 частини третьої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі висновків Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, оформлених протоколом № 4 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) від 11.11.2015, було видано наказ № 56/1-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)", згідно якого було визнано операції, правочини, договори, перелік яких наведено в Додатку №1, нікчемними, згідно п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно інформації, що розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 04.12.2015 розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).
З матеріалів справи убачається, що листом №4688/03 від 02.12.2015 ОСОБА_1 повідомлено про визнання правочину від 17.09.2015 щодо перерахування коштів за платіжним дорученням в сумі 200000, 00 грн. з поточного рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" на ім'я ОСОБА_4 № НОМЕР_2 на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 нікчемним з підстав, передбачених п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", через здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Крім того, листом № 4891/03 від 02.12.2015 позивача повідомлено про те, що Договір банківського рахунку № НОМЕР_3 від 16.09.2015 є нікчемним на підставі п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
В подальшому, постановою Правління Національного банку України від 01.12.2015 № 853 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Банк "Національні інвестиції", та на підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.12.2015 №214 "Про початок процедури ліквідації "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПAT "Банк "Національні інвестиції" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього Банку Волощука І.Г. строком на 2 роки з 03.12.2015 по 02.12.2017 включно.
Вважаючи таку відмову щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, безпідставною, ОСОБА_1 звернуЛАся до суду за захистом своїх прав.
Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 23.02.2012 №4452-VI (далі - № 4452-VI).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 вказаного закону регламентовано, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. Закону №4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 44 Закону №4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:
1) відповідно до плану врегулювання;
2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання;
3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Відповідно до приписів ч. 1, 2, 5 ст. 45 Закону №4452-VI Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення Уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій Уповноваженій особі Фонду.
Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджений Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 "Про затвердження Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами", що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений нормами ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI ).
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (ч. 3 і 4 ст. 27 Закону № 4452-VI).
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI).
Між тим, згідно з приписами ч. 6 ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує також переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI до повноважень Фонду або шляхом делегування повноважень Уповноваженій особі, з дня початку процедури ліквідації банку належать, зокрема, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх Уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
Відповідно до п. 3 і 4 розділу ІІІ Положення №14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Пунктом 2 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
При цьому, згідно п. 4 розділу IV Положення № 14 виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
В свою чергу, відомості Загального реєстру формуються на підставі Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, який формується та подається до Фонду Уповноваженою особою Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Наведені норми законодавства регламентують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача Уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Крім того, у відповідності до п. 6 розд. ІІІ Положення № 14 протягом процедури ліквідації Уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 38 № 4452-VI Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.
Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI).
Згідно ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (ч. 5 ст. 38 Закону № 4452-VI).
В редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов'язаних із банком осіб" від 02.03.2015 №218-VIII (що діяла з 08.03.2015 до внесення змін до статті 38 Закону згідно із Законом України від 16.07.2015 N 629-VIII) наведені повноваження покладалися на виключно на Уповноважену особу Фонду.
Вказана позиція щодо нікчемності правочину повністю узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Так, нормою ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Також, згідно з ч. 2 ст. 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається законодавчо визначене право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або Уповноваженої особи Фонду (в межах делегованих повноважень) на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (дані висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в його постанові від 21.01.2016 № К/800/26658/15).
Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Водночас суд враховує те, що силу норм ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Тобто, для застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (про що також зазначав Вищий адміністративний суд України в своїй постанові від 09.02.2016 № К/800/36215/15).
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Разом з тим, відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили, що укладення із позивачем договору банківського рахунку та здійснення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" операцій з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства, та не наведено, які норми законодавства порушені.
Відповідачем також не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним договору банківського рахунку, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Разом з тим, суд зазначає, що законодавство не наділяє Уповноважену особу Фонду правом визнавати нікчемними правочини, укладені фізичними особами-клієнтами банку із третіми особами, а тому, висновки про нікчемність операцій з перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача в якості повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є безпідставними.
Таким чином, суд вказує на явну протиправність наказу Уповноваженої особи від 13 листопада 2015 року №56/1-ОС "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" в частині визнання нікчемними договору банківського рахунку, укладеного між ОСОБА_1та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", та правочину щодо перерахування грошових коштів, а тому вважає протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню частково, оскільки позивач оскаржує бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача Загального реєстру вкладників банку, однак, остання наділена повноваженнями формувати Перелік, а не Загальний реєстр.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за рахунок Фонду, є такою, що підлягає задоволенню.
Доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити cтосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 року у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України виходячи із нижче викладених мотивів.
Висновок Верховного Суду України у зазначених постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку ГПК України.
Проте, проаналізувавши положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд приходить до висновку, що ним регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.
Однак, суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вказаний Закон є спеціальним, яким в свою чергу врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Системний аналіз положень вищезазначеного Закону дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.
Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не підлягає і, як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі чи закриття провадження у справі з підстав непідсудності.
Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.
Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що за своїм характером спір між Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товариству "Банк "Національні інвестиції" у розмірі 200000, 00 грн.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) грн 81 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції".
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур