"11" травня 2017 р. справа № 185/597/17 (2-а/185/96/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чумака С. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року у справі № 185/597/17 за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 23.01.2017 року звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу з 10 січня 2017 року пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 10 січня 2017 року відповідно до ст.26 з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
До апеляційного суду надійшли письмові заперечення відповідача на апеляційну скаргу, якими він просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, відповідач просив розглянути справу без участі його представника.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Тернівському відділі з питань призначення пенсій Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, з 19.01.2001 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.71).
10.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського об'єднаного УПФУ Дніпропетровської області із заявою про призначення йому пенсії за віком у відповідності до ст.26, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередніх роки, що передують зверненню з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням комісії при Павлоградському об'єднаному УПФУ Дніпропетровської області щодо розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій від 10.01.2017 року №8 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що його повідомлено листом від 18.01.2017 року (а.с.10-12, 76-78).
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 оск5аржив його до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Станом на час призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) пенсійне забезпечення громадян здійснювалось відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон №1788-XII).
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за умови досягнення пенсійного віку та за наявності пільгового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч.1, 2 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.«а» ст.2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 10 Закону №1058 та ст.6 Закону №1788-XII визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
У відповідності до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу наведених норм вбачається, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені ст.9 Закону №1058-IV.
Приписами ст.26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, пенсія за віком вже призначена позивачу з 19.01.2001 року на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону №1788-XII (а.с.71).
З листа відповідача від 18.01.2017 року вбачається, що з 01.01.2004 року пенсія позивачу обчислена за нормами Закону №1058-IV (а.с.10-12).
Отже, з 01.01.2014 року позивачу перераховано первинно призначену пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Повторне призначення пенсії за віком за Законом №1058-IV не передбачено.
Право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку передбачалося як статтею 100 Закону №1788-XII (для осіб, які мали право на пенсію на пільгових умовах), так і передбачається п.п.3 п.2 Перехідних положень Закону №1058-IV.
Нормами Законів №1788-XII та №1058-IV визначено, що пенсія за віком може призначатись як на загальних, так і на пільгових та спеціальних юридичних підставах. При цьому, під пільговим пенсіонуванням законодавець розуміє можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.
Проте, всі ці пільги відносяться саме до пенсії за віком.
Оскільки позивач по справі скористався своїм правом на призначення пенсії за віком, яка йому з 01.01.2004 року обчислена за Законом №1058-IV, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за його заявою від 10.01.2017 року у відповідності до статті 26, частини другої статті 40 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Павлоградським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області доведено правомірність відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року у справі № 185/597/17 залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року у справі № 185/597/17 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: С.Ю. Чумак