11 квітня 2017 рокусправа № 334/7680/16-а (2-а/334/154/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Кругового О.О.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 25 січня 2017 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2016 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Запоріжжя у якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2013, 2014, 2015 р.р.) . Зобов'язати Управління пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя провести перерахунок пенсії за віком з 01 листопада 2016 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки (2013, 2014, 2015 р.р.)., що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком та забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 25 січня 2017 р. адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років з 23.11.2006 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику в області охорони здоров'я..
01.11.2016 року, досягши пенсійного віку, позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії за віком та проведенням відповідного перерахунку її пенсії з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Листом від 09.11.2016 року вих. №315/К-1 відповідач у задоволенні заяви відмовив, посилаючись, що вона звернулася про перерахунок вже призначеної пенсії на інший вид, а не за первинним призначенням пенсії, тому має бути застосований показник середньої заробітної плати, який застосовувався під час попереднього перерахунку попереднього виду пенсії.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику галузі охорони здоровя, котрий передбачає інші підстави призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за вказаним Законом, такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.
Статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з приписами статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не повязаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у звязку з втратою годувальника.
Частиною 3 статті 2 статті 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», для окремих категорій громадян, законами України може бути встановлено умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від встановленого даним законом.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.
Так, судом встановлено, що позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона звернулась вперше у 2016 році.
Крім того, після призначення пенсії за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоровя, позивач продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя не мало підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік при призначенні позивачці пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2017 р. залишити - без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту згідно ст.ст. 211-212 КАС України.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: О.О. Круговий