11 травня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2036/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом
позивача ОСОБА_1
до відповідачів: 1. Головного управління Національної поліції в Полтавській області 2. Батальйону патрульної служби особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
09.11.2016 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУНП в Полтавській області, відповідач-1), Батальйону патрульної служби особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі- БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області, відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати акт Батальйону патрульної служби особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.05.2016 за № 570/115/31/01-2016 за формою Н-5* розслідування нещасного випадку, що стався 14.04.2016 з поліцейським БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області сержантом поліції ОСОБА_1, за висновком якого нещасний випадок трапився у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;
- визнати протиправним та скасувати акт БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області від 24.05.2016 за формою НТ* № 18 про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 14.04.2016 з поліцейським БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області сержантом поліції ОСОБА_1, за висновком якого нещасний випадок трапився у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язати БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 14.04.2016, внаслідок якого отримані поранення сержанта поліції ОСОБА_1 та при проведенні розслідування врахувати вимоги Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ.
В обгрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що в період з 02.03.2016 по 14.04.2016 перебував у службовому відрядженні у зоні проведення антитерористичної операції. Так, 14.04.2016 за вказівкою керівництва БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області позивач та поліцейські у кількості семи осіб направилися на полігон для самопідготовки. Позивач зазначив, що під час відпрацювання тактичних прийомів відбувся вибух невідомого вибухового пристрою, внаслідок якого позивач отримав тілесні ушкодження. ОСОБА_1 наголошував на тому, що нещасний випадок з ним стався під час перебування у службовому відрядженні, тому не погоджується з висновком ГУНП в Полтавській області про нещасний випадок невиробничого характеру, який не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Позивач надав клопотання від 26.04.2017, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи провести у порядку письмового провадження за його відсутності.
У судове засідання з'явився представник відповідача, проти позову заперечував, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, під час судового засідання, суд дійшов до висновку про продовження розгляду заяви без участі представників сторін у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що сержант поліції ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області /а.с. 68/.
Наказом ГУНП в Полтавській області від 29.02.2016 № 40 о/с дск "Про відрядження працівників ГУ Національної поліції в Полтавській області для участі в проведенні антитерористичної операції та повернення з відрядження" для виконання завдань, визначених Законом України "Про боротьбу з тероризмом", та забезпечення публічної безпеки і порядку в районі проведення антитерорирстичної операції на територіях Донецької та Луганської областей, на виконання вимог службової телеграми НП України від 10.02.2016 № 1127, відряджено з 02 березня до особливого розпорядження до смт. Новоайдар та смт. Біловодськ Луганської області з табельною вогнепальною зброєю працівників БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області, зокрема ОСОБА_1 /а.с. 104-105/.
З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2016 перебуваючи у службовому відрядженні у зоні проведення АТО, позивач отримав тілесні ушкодження від розриву невідомого вибухового пристрою.
За наслідками службового розслідування за фактом отримання поранень працівником ГУНП в Полтавській області в зоні проведення АТО складено висновок службового розслідування, у якому зазначено, що тілесні ушкодження у вигляді МВТ, проникаючого осколкового рогівкового поранення лівого ока з випадінням радужної оболонки та склоподібного тіла, сліпих осколкових поранень м'яких тканин грудної клітки ліворуч, лівої нижньої кінцівки поліцейський БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області сержант поліції ОСОБА_1 відповідно до п.3.11 наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346 отримав у період проходження служби і не повязані з виконанням службових обов'язків /а.с. 15-19/.
Наказом командира майора поліції БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області від 16.05.2016 № 27 створено комісію для розслідування нещасного випадку, який стався 14.05.2016 /а.с. 77/.
За наслідком службового розслідування нещасного випадку, 24.05.2016 складено акт рослідування нещасного випадку, що стався 14.05.2016 близько 19 години 00 хвилин форми Н-5*, за висновком якого нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків /а.с. 46-48/.
24.05.2016 командиром БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області затверджено акт № 18 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ*/а. с. 54/.
Не погоджуючись із зазначеними актами, позивач оскаржив їх до суду.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Так, порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346, розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Згідно з пунктом 2.2 Порядку за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (пункт 2.4 Порядку).
Відповідно до пункту 3.8 Порядку комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
Матеріалами справи підтверджено, що 24.05.2016 за наслідком службового розслідування нещасного випадку складено акт розслідування нещасного випадку, що стався близько 19 години 00 хвилин 14.05.2016, форми Н-5* та акт № 18 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ*, за висновком яких нещасний випадок з позивачем трапився у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків /а.с. 46-48, 54-56/.
Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування від 06.05.2016, ОСОБА_1 з 02.03.2016 перебуваючи у службовому відрядженні у зоні проведення АТО у Луганській області, 14.04.2016 близько 19 години 20 хвилин перебуваючи у позаслужбовий час на полігоні, поблизу блокпоста Підгорівка Луганської області, займаючись самопідготовкою, був уражений уламками від розривання невідомого вибухового пристрою, в наслідок чого, за попереднім діагнозом: мінно-вибухова травма, множинні вогнепальні осколкові дотичні поранення грудної клітини з ліва, поранення лівого стегна, лівої гомілки лівої стопи, уламок у лівому боці, був доставлений швидкою допомогою до Новоайдарівської районної лікарні, після чого доправлений до 59-го Військового мобільного госпіталю м. Сватове Луганської області. Опитані працівники БПСПОП "Полтава", які під час події перебували разом із ОСОБА_1, пояснили, що перебуваючи у службовому відрядженні у Луганській області у смт Новоайдар, у вільний від несення служи час домовилися піти на імпровізований полігон для самопідготовки підвищення рівня знань з тактичної підготовки, повідомивши попередньо керівництво батальону, о 17 годині 00 хвилин 14.04.2016 поліцейські із розряженою зброєю (без набоїв) вирушили на місце проведення підготовки, яке знаходиться на відстані 700-800 метрів від блокпосту. Близько 18 години 30 хвилин у ході самопідготовки під час руху ланцюгом з дистанцією 10-15 метрів один від одного, опитувані почули вибух. Повернувшися в напрямок вибуху, поліцейські побачили, як ОСОБА_1 підводиться з землі та тримається рухою за ліве око. Наблизившись до ОСОБА_1, поліцейські побачили, що в нього травмоване ліве око та пошкоджена ліва строна куртки. Після повернення до блокпосту поліцейських очікувала швидка, яка відразу доставила ОСОБА_1 до Новоайдарівської районної лікарні /а.с. 49-52/.
З письмових пояснень відповідача-1 встановлено, що першочерговий огляд позивача здійснено в Новоайдарівському районному територіальному медичному об'єднанні /а.с. 102-103/.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4359, яка видана Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, ОСОБА_1 встановлено повний діагноз: основний клінічний МВТ, проникаючого осколкового рогівкового поранення лівого ока з випадінням радужної оболонки та склоподібного тіла, сліпих осколкових поранень м'яких тканин грудної клітки ліворуч, лівої нижньої кінцівки /а.с 22/.
Зі змісту акта розслідування нещасного випадку, що стався близько 19 години 00 хвилин 14.04.2016, форми Н-5* вбачається, що комісія погодилася з тим, що дійсно наказом ГУПН в Полтавській області від 22.02.2016 № 40 о/с дск позивач був відряджений до зони проведення АТО.
В акті зазначено, що причиною нещасного випадку є незадовільний технічний стан території.
Комісія дійшла висновку, що нещасний випадок трапився у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. За результатами розслідування складено акт № 18 від 24.05.2016 про нещасний випадок невиробничого характеру /а. с. 46-48, 54-56/.
Згідно з пунктом 3.9 Порядку комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.
Відповідно до пункту 3.11 Порядку комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:
- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків;
- унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;
- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;
- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Виключний перелік службових обов'язків, які пов'язані з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, визначено пунктом 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007.
Так, виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, є: несення постової чи патрульної служби; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів; припинення або запобігання злочинам та правопорушенням; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень і участь у їх розкритті та розшуку осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.2003 № 638-IV Міністерство внутрішніх справ України спільно з Національною поліцією організовує боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції Національної поліції; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом ГУНП в Полтавській області від 29.02.2016 № 40 о/с дск "Про відрядження працівників Головного управління Національної поліції в Полтавській області для участі в проведенні антитерористичної операції та повернення з відрядження" відряджено, зокрема ОСОБА_1 для виконання завдань, визначених Законом України "Про боротьбу з тероризмом", та забезпечення публічної безпеки і порядку в районі проведення антитерорирстичної операції на територіях Донецької та Луганської областей, на виконання вимог службової телеграми НП України від 10.02.2016 № 1127 /а.с. 104-105/.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач виконував службові обов'язки, пов'язані з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції Національної поліції в зоні проведення антитерорирстичної операції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 не в повній мірі з'ясовано обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1
Суд наголошує на тому, що акт №18 від 24.05.2016 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* не містять посилання на відповідну частини пункту 3.11 Порядку, на які б відповідач посилався як підставу визнання нещасного випадку таким, що трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
За таких обставин суд вважає оскаржувані акти відповідача-2 (акт №18 від 11.08.2016 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* та акт розслідування нещасного випадку, що стався близько 19 години 00 хвилин 14.05.2016, форми Н-5*) протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу позивача та зобов'язати БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 14.04.2016, внаслідок якого отримані поранення сержанта поліції ОСОБА_1
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідачі як суб'єкти владних повноважень, на яких частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довели суду правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Крім того, матеріали адміністративної справи місять заяву позивача щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн /а.с. 41/.
Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зазначеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України закріплено механізм відшкодування витрат, зокрема, і витрат на правову допомогу, за рахунок суб'єкта владних повноважень, якщо рішення у справі винесено не на його користь.
Зі змісту частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що витрати на правову допомогу - це витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (надалі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень частини першої статті 12, частини першої статті 6 та статті 17 Закону № 5076 є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в поєднанні з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (що може бути сформований і в електронному виді) на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.
Згідно з пунктами 1, 2, 6 частини першої та частини другої статті 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 5076 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема є: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
У постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-VI від 20.12.2011 (у редакції, чинній на момент надання правової допомоги), розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження судової справи.
Аналогічної позиції дотримується Харківський апеляційний адміністративний суд у справі №816/364/16.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат до суду надано договір про надання правової допомоги від 08.11.2016 № 9/14 /а.с. 35/, ордер на надання правової допомоги № 084073 /а.с. 35а/, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 1294 /а.с. 36/, розрахунки вартості наданої правової допомоги /а.с. 42, 107/, квитанцію від 08.11.2016 на суму 5000,00 грн /а.с. 42а/.
Однак, матеріали справи не містять належних доказів обґрунтування понесених витрат на послуги адвоката, а саме: відсутні докази обґрунтування часу затраченого на проведення консультацій; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи; підготовку процесуальних документів та додатків до позовної заяви; подання адміністративного позову до суду; складення процесуальних документів.
З матеріалів справи, зокрема, журналу судового засідання від 14.02.2017 судом встановлено, що адвокатом Літовченко С.Ю., який надавав правову допомогу позивачу, витрачено на участь у судовому засіданні загалом 34 хвилини робочого часу /а.с. 58/.
Крім того, відповідно до Журналу обліку заяв по надання доступу до матеріалів судових справ та судових рішень представник позивача Літовченко С.Ю. ознайомлювався з матеріалами справи із зняттям фотокопій 04.01.2017 протягом двох хвилин робочого часу та 21.03.2017 протягом п'яти хвилин робочого часу.
При цьому, розмір відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 грн, отже, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи становить 640,00 грн, враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягає 437,33 грн.
За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області витрати на правову допомогу в розмірі 437,33 грн.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 90, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Батальйону патрульної служби особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати акт Батальйону патрульної служби особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.05.2016 за формою Н-5* розслідування нещасного випадку, що стався 14.04.2016 з поліцейським БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області сержантом поліції ОСОБА_1.
Визнати протиправним та скасувати акт Батальйону патрульної служби особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.05.2016 № 18 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 14.04.2016 з поліцейським БПСПОП "Полтава" ГУНП в Полтавській області сержантом поліції ОСОБА_1.
Зобов'язати Батальйон патрульної служби особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 14.04.2016, внаслідок якого отримані поранення сержанта поліції ОСОБА_1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Батальйону патрульної служби особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області у розмірі 437,33 грн (чотириста тридцять сім гривень тридцять три копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.С. Канигіна