04 травня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2056/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача - Новоселецької І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відповідача Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
про про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
11.11.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Карлівська ОДПІ), у якій просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.04.2017):
- визнати протиправними дії Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області щодо визнання недійсною податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками;
- визнати дійсною та прийнятою 14.06.2016 відповідно до вимог договору про визнання електронних документів податкову декларацію ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками.
У судовому засіданні 11.04.2017 судом прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог.
Суд зазначає, що прохальна частина заперечень на адміністративний позов /а.с. 42-45/ містить клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 816/2056/16 у частині позовних вимог про зобов'язання відобразити показники (дані) податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС.
Водночас, враховуючи прийняття судом заяви про зміну позовних вимог та відмову позивача від позовної вимоги щодо зобов'язання відобразити показники (дані) податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для розгляду зазначеного клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.06.2016 ним подано до автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" ДФС України податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, яку згідно з повідомленням контролюючого органу визнано недійсною у зв'язку невідповідністю юридичної адреси платника. Подану позивачем 01.07.2016 податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками в паперовому форматі контролюючим органом не визнано податковою звітністю та не прийнято у зв'язку з неправильним способом подання податкової звітності.
У судовому засіданні позивач та його представники уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 /а.с. 22/. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.04.2016 /а.с. 12/.
06.04.2016 між Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (Чутівське відділення) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про визнання електронних документів № 1 /а.с. 18-19/, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків у електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
14.06.2016 позивачем на підставі зазначеного договору направлено в електронному вигляді для реєстрації в автоматизованій системі "Єдине вікно подання електронної звітності" ДФС України податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, яка згідно з квитанцією № 2 є прийнятою /а.с. 13/.
За наслідками опрацювання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області позивачу надіслано повідомлення від 17.06.2016 № 1693/Г/16-29-18 /а.с. 25/, яким повідомлено про встановлення невідповідності юридичної адреси платника (найменування вулиці), що стало підставою для встановлення порушення порядку подання декларації та визнано її недійсною.
01.07.2016 (з урахуванням листа від 17.06.2016 № 1693/Г/16-29-18) позивачем подано до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року в паперовому форматі.
Не визнавши паперовий спосіб подання податкової звітності ФОП ОСОБА_1, контролюючий орган листом від 04.07.2016 повідомив останнього про невизнання поданої податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року податковою звітністю та не прийняв її /а.с. 26/.
Вищевказані обставини призвели до несписання з електронного рахунка ФОП ОСОБА_1 до бюджету визначеної у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, про що платника повідомлено листом Карлівської ОДПІ від 13.10.2016 № 1902/Г/10-16-29-17 /а.с. 27/.
Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до приписів частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправними дії Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області щодо визнання недійсною податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
За приписами пунктів 49.1, 49.8 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Із системного аналізу статей 19-1, 48 та 49 Податкового кодексу України випливає, що контролюючий орган під час отримання податкової декларації уповноважений вчинити наступні дії щодо: невизнання податкової звітності податковою декларацією (пункт 48.7 статті 48 Податкового кодексу України); здійснення реєстрації податкової декларації платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України); прийняття податкової декларації; надання відмови в прийнятті податкової декларації (пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України).
Слід зауважити, що листом від 17.06.2016 № 1693/Г/16-29-18 /а.с. 25/ контролюючий орган визнав недійсною податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за травень 2016 року, яка подана 14.06.2016 засобами електронного зв'язку.
На вимогу суду відповідачем не надано доказів наявності повноважень у контролюючого органу щодо визнання дійсною та або недійсної податкової декларації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючий орган під час опрацювання податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року діяв поза межами повноважень, передбачених Податковим кодексом України, оскільки чинне податкове законодавство не наділяє контролюючі органи такими функціями як визнання податкової звітності платника недійсною.
Зважаючи на вищевикладене, наявні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області щодо визнання недійсною податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Суд зауважує, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
З огляду на вищевикладене у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання дійсною податкову декларацію ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками, оскільки заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права.
Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_1 визнати податкову декларацію прийнятою суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2016 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, у якій просив: визнати протиправними дії Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (в особі Чутівського відділення) щодо направлення листа від 17.06.2016 № 1693/Г/16-29-18 з неправдивими відомостями про неприйняття податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року та протиправними дії ДФС України щодо неприйняття податкової накладної від 01.07.2016; зобов'язати визнати податкову декларацію ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками та податкову накладну від 01.07.2016 № 7/2 поданими датою їх первісного подання - 14.06.2016 та 11.07.2016, відповідно відобразивши показники (дані) податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії ДФС України щодо неприйняття податкової накладної від 01.07.2016 №7/2, поданої ФОП ОСОБА_1 до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 11.07.2016; визнано податкову накладну від 01.07.2016 №7/2 такою, що подана ФОП ОСОБА_1 у день її фактичного отримання Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 11.07.2016; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 у справі № 816/1115/16, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016, набрала законної сили 04.10.2016 відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у вказаній постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 зазначено, що датою подачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року є 14.06.2016.
Водночас зазначено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання визнати податкову декларацію ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками поданою датою первісного подання, а саме: 14.06.2016.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.
Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи містять лист Чутівського відділення Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 13.10.2016 № 1902/Г/10-16-29-17, у якому зазначено, що податкова декларація ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року не визнана як податкова декларація та не є прийнятою у розумінні підпункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України /а.с. 27/.
Водночас як вищезазначено, згідно з пунктами 49.8 - 49.11 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
Відповідно до пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Згідно з пунктом 4.9 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, зазначених у пункті 4.7 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання ОДПС. Така податкова звітність вважається прийнятою. Декларація, надана платником, також вважається прийнятою за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 Кодексу: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація, та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання або квитанції в електронному вигляді з накладеним ЕЦП ЦОЕЗ про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі якщо орган державної податкової служби не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений строк (пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України передбачено чіткий перелік умов, за яких податкова інспекція може не прийняти податкову звітність; за наявності у податковій декларації всіх реквізитів така декларація підлягає прийняттю.
Так, відповідачем не надано доказів невідповідності поданої податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року вимогам Податкового кодексу України та про це не зазначено в указаній квитанції № 2.
Нормами податкового законодавства передбачено, що податкова декларація як звітна вважається прийнятою у день її фактичного отримання податковими органами та її дані повинні бути внесені у спеціалізовані бази даних, у яких зберігається інформація щодо податкових показників платника податків.
Отже, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав позивача необхідно визнати прийнятою декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками у день фактичного отримання її податковим органом, тобто 14.06.2016.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, позов належить задовольнити частково.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При цьому, як визначено частиною першою вказаної статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області щодо визнання недійсної податкової декларації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками.
Визнати податкову декларацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками такою, що прийнята у день фактичного отримання її податковим органом, тобто 14.06.2016.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2978, 00 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривень).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 10.05.2017.
Суддя Т.С. Канигіна