10.05.17р. Справа № 904/4764/17
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м. Дніпро)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 22.03.2011 (гарантовані платежі) у загальному розмірі 277 880 грн. 69 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: Подолінний Р.Г. - провідний юрисконсульт (довіреність № 5369-К-О
від 20.03.2017);
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, Клієнт) заборгованість за договором банківського обслуговування від 22.03.2011 (гарантовані платежі) у загальному розмірі 277 880 грн. 69 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- заборгованість за кредитом в сумі 59 762 грн. 59 коп.;
- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 28.02.2014 по 07.03.2017 в сумі 100 679 грн. 56 коп.;
- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 17.11.2014 по 07.03.2017 в сумі 117 438 грн. 54 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі заявок відповідача: № 63 від 22.08.2013, № 64 від 22.08.2013, № 65 від 28.08.2013, № 68 від 03.09.2013, № 71 від 17.09.2013, № 73 від 04.10.2013, № 75 від 08.10.2013, № 78 від 10.10.2013, № 80 від 23.10.2013, № 81 від 12.11.2013, № 83 від 15.11.2013, № 86 від 26.11.2013, № 90 від 17.12.2013, № 91 від 23.12.2013, № 94 від 14.01.2014,№ 96 від 20.01.2014, № 101 від 20.02.2014 та № 102 від 28.02.2014, на поточний рахунок № НОМЕР_2 Банк надав відповідачу послугу "Гарантовані платежі" за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком. Вказана послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно з якою клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасно провів гарантовані платежі, ініційований клієнтом 22.08.2013, 28.08.2013, 03.09.2013, 17.09.2013, 04.10.2013, 08.10.2013, 10.10.2013, 23.10.2013, 12.11.2013, 15.11.2013, 26.11.2013, 17.12.2013, 23.12.2013, 14.01.2014, 20.01.2014, 20.02.2014, 28.02.2014, що підтверджується заявками на гарантований платіж № 63 від 22.08.2013, № 64 від 22.08.2013, № 65 від 28.08.2013, № 68 від 03.09.2013, № 71 від 17.09.2013, № 73 від 04.10.2013, № 75 від 08.10.2013, № 78 від 10.10.2013, № 80 від 23.10.2013, № 81 від 12.11.2013, № 83 від 15.11.2013, № 86 від 26.11.2013, № 90 від 17.12.2013, № 91 від 23.12.2013, № 94 від 14.01.2014, № 96 від 20.01.2014, № 101 від 20.02.2014, № 102 від 28.02.2014, розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, відкритого для обслуговування відповідача. При цьому, як вбачається з виписки, відповідач скориставшись кредитними коштами, у встановлений 30-денний строк не здійснив погашення дебетового сальдо в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку відповідача, у зв'язку з чим та відповідно до пункту 3.2.2.2. Умов, 28.03.2014 - 29 762 грн. 59 коп. та 11.04.2014 - 59 762 грн. 59 коп. стала простроченою, а відповідач-2 за користування кредитом зобов'язаний був сплачувати на користь ПАТ КБ "Приватбанк" з вказаної дати відсотки у розмірі 56,00%. З цього часу заборгованість за кредитом була погашена лише частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 07.03.2017 становить 277 880 грн. 69 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 59 762 грн. 59 коп., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 28.02.2014 по 07.03.2017 в сумі 100 679 грн. 56 коп. та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 17.11.2014 по 07.03.2017 в сумі 117 438 грн. 54 коп. Отже, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування від 22.03.2011 та кредитно-заставних договорів в частині повного та своєчасного повернення наданих кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 10.05.2017.
Крім того, позивач разом з позовною заявою подав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позов, в якому просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, а саме: 1/2 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідач має прострочену заборгованість перед банком, але проігнорував вимогу банку про її погашення, а також не надав банку інформацію про майно, яке належить відповідачу на праві власності. Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на майно відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 10.05.2016 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодного доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Від позивача надійшла заява (вх.суду 26178/17 від 10.05.2017), в якій він, на виконання вимог ухвал суду, просив долучити до матеріалів справи додаткові документи.
У судове засідання 10.05.2017 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 10.05.2017 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, АДРЕСА_1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.54-55).
Також, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 21.04.2017, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.
Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Так, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: адреса реєстрації, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 181 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 24.04.2017, які долучені до матеріалів справи. При цьому, із вказаних доказів вбачається, що ухвала суду була вручена відповідачу 29.04.2017.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 21.04.2016 була надіслана сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 21.04.2017 була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем завчасно - 29.04.2017 (за два тижні до дня судового засідання).
В той же час, будь-яких клопотань чи заперечень відповідач не подав.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, протягом двох тижнів відповідач мав можливість подати свої заперечення та докази, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
У судовому засіданні 10.05.2017 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування. Також, представник позивача просив суд задовольнити клопотання про забезпечення позову.
Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні 10.05.2017 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено виписку по рахунку відповідача. Також представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,
Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Так, 22.03.2011 відповідач звернулася до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою із зразками підписів та відбитку печатки (далі - заява, а.с.14).
В заяві зазначено, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір яких банк повідомляє клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з даною анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування (далі - договір).
Крім того, в заяві відповідач зазначила також таке:
- підписавши дану заяву, погоджуюсь з умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank..privatbank.ua, тарифами банку, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів та відтиском печатки складають договір банківського обслуговування;
- відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через веб-сайт банку (www.privatbank.ua, https://client-bank..privatbank.ua чи інший інтернет-/СМС-ресурс, зазначений банком).
Таким чином, між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 22.03.2011, а згідно із заявою відповідач взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.
В подальшому, відповідач зверталася до Банку із заявками на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання), а саме: відповідачем були сформовані такі заявки:
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 63 від 22.08.2013, сума платежу 12 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 12 000 грн. 00 коп. (а.с.29 на звороті);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 64 від 22.08.2013, сума платежу 10 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 10 000 грн. 00 коп. (а.с.29);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 65 від 28.08.2013, сума платежу 4 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 4 000 грн. 00 коп. (а.с.30);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 68 від 03.09.2013, сума платежу 10 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 10 000 грн. 00 коп. (а.с.30 на звороті);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 71 від 17.09.2013, сума платежу 15 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 15 000 грн. 00 коп. (а.с.31);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 73 від 04.10.2013, сума платежу 19 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 19 000 грн. 00 коп. (а.с.31 на звороті);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 75 від 08.10.2013, сума платежу 4 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 4 000 грн. 00 коп. (а.с.32);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 78 від 10.10.2013, сума платежу 10 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 10 000 грн. 00 коп. (а.с.32 на звороті);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 80 від 23.10.2013, сума платежу 14 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 14 000 грн. 00 коп. (а.с.33);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 81 від 12.11.2013, сума платежу 17 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 17 000 грн. 00 коп. (а.с.33 на звороті);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 83 від 15.11.2013, сума платежу 12 400 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 12 400 грн. 00 коп. (а.с.34);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 86 від 26.11.2013, сума платежу 10 500 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 10 500 грн. 00 коп. (а.с.34 на звороті);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 90 від 17.12.2013, сума платежу 20 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 20 000 грн. 00 коп. (а.с.35);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 91 від 23.12.2013, сума платежу 29 500 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 29 500 грн. 00 коп. (а.с.35 на звороті);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 94 від 14.01.2014, сума платежу 29 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 29 000 грн. 00 коп. (а.с.36);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 96 від 20.01.2014, сума платежу 30 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 30 000 грн. 00 коп. (а.с.36 на звороті);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 101 від 20.02.2014, сума платежу 30 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 30 000 грн. 00 коп. (а.с.37);
- заявка на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 102 від 28.02.2014, сума платежу 30 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн. 00 коп., за рахунок кредитних коштів 30 000 грн. 00 коп. (а.с.37 на звороті).
У вказаних заявках зазначено, що операція(ії) за заявкою виконуються у відповідності з "Умовами та правилами надання банківських послуг" - розділ 3.1.1., розділ 3.2.2. або окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуг "Гарантовані платежі". У випадку, якщо виконання даної заявки здійснюється з використанням наданих Приватбанком кредитних коштів, то дана заявка разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами Приватбанка складають кредитно-заставний договір (застава відповідно до пункту 3.2.2.4. "Умов та правил надання банківських послуг").
Так, відповідно до пункту 3.2.1.1.16. "Умов та правил надання банківських послуг" при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.
Крім того, відповідно до пункту 3.2.2.11.1. Умов, договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно - цифрового підпису усіма його сторонами. Договір у частині пункту 3.2.2.9.4. договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за договором (пункт 3.2.2.11.2. Умов).
При цьому, слід зауважити, що відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Так, вказані вище заявки на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) підписані електронно-цифровим підписом відповідача в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, а отже у випадку виконання вказаних заявок з використанням кредитних коштів - відповідна заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами Приватбанка складають кредитно-заставний договір.
Згідно з пунктом 3.1.1.73. Умов Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і Банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка") за якою клієнт-платник доручає Банку зараховувати кошти на рахунок отримувача у сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачем цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.
При потребі одержання послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування Інтернет-клієнт- банк "Приват24" (далі - "Приват24") подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (далі - "дата виконання заявки", "дата виконання гарантованого платежу"), зазначення за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки підписуються електронним або електронним цифровим підписами Клієнта (пункт 3.1.1.74 Умов).
Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або недостатньої інформації по кредитоспроможності платника. Банк має право вимагати у клієнтів додаткову інформацію, що підтверджує виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами (договори/контракти, рахунки, податкові накладні, акти і т.п.). У разі відмови Клієнта у наданні додаткової інформації, або наявності недостовірної інформації в документації, Банк має право відмовити в наданні Послуги "Гарантовані платежі (пункт 3.1.1.75 Умов).
Якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання Банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно з пунктом 3.2.2 Умов та правил надання кредиту (пункт 3.1.1.76.2 Умов).
Матеріалами справи підтверджується, що в період з 22.08.2013 по 28.02.2014 відповідач зверталася до Банку із численними заявками на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання), в тому числі за рахунок кредитних коштів (а.с.29-37 на звороті).
При цьому, відповідач власноручно заповнювала та підписувала електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк "Приват24" заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання) та зазначала суму кредитних коштів, якою бажала скористатися. В самій заявці зазначено, що "...дана заявка, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами ПриватБанка складають кредитно-заставний договір (застава згідно з пунктом 3.2.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг). Підписавши вказані вище заявки відповідач приєдналася та погодилася з умовами, викладеними в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка, які розміщені на офіційному сайті Банка www.privatbank.ua.".
Як було вказано вище, всі вказані вище заявки відповідач підписала своїм електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, про що містяться надписи на кожній з них. Враховуючи викладене, відповідно до заявок на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) за період з 22.08.2013 по 28.02.2014 між сторонами було укладено кредитно-заставні договори від відповідної дати.
На виконання заявок на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) за період з 22.08.2013 по 28.02.2014 позивачем були проведені оплати на запитувані суми, що підтверджується виписками по рахунку відповідача, які наявні в матеріалах справи.
Розділом 3.2.2. "Умов та правил надання банківських послуг" регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".
Згідно з пунктом 3.2.2.1. Умов Банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і які можуть бути змінені або скасовані Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування Інтернет - клієнт - банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених в заявці.
Відповідно до пункту 3.2.2.2. Умов під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного в заявці Клієнта. У випадку, якщо термін виконання гарантованого платежу був скорочений одержувачем без узгодження із Клієнтом (відповідно до пункту 3.1.1.74), то термін повернення кредиту вважається не зміненим. Клієнт погашає заборгованість по кредиту у розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту.
За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного в заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструмента сплачується Клієнтом у дату надання в Банк заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016), та починаючи з 01.02.2016 Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016). У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют на 5 і більше відсотків, сторони на дату укладання договору погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру відсотків за користування кредитом не повинне перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір погодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщає для Клієнта одним з наступних способів: у письмовій формі, через установлені засоби електронного зв'язку Банку й Клієнта - системи Інтернет- клієнт - банк "Приват24", повідомленні на emaіl, sms-повідомлення на останні відомі Банку номера телефонів/адреси emaіl, надані Банку при ідентифікації й актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Погоджений Сторонами змінений розмір відсотків за користування кредитом набуває чинності з моменту його розміщення способом, визначеним цим пунктом, якщо інша дата не встановлена в інформації про зміну розміру відсотків. У випадку не погашення заборгованості Клієнтом по кредиту в термін до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016). Позичальник зобов'язується негайно передати Банку в заставу майнові права на одержання коштів по господарському (-им) договору (-ам) і/або майнові права на одержання товару по господарському (-им) договору (-ам), і/або товар в обороті через укладання з Банком відповідних договорів застави. Позичальник зобов'язується не ухилятися від виконання даного обов'язку і/або не перешкоджати в його виконанні та передачі даного майна і майнових прав у заставу Банку.
Дослідивши виписки по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд встановив, що вони відповідають дійсним обставинам справи та умовам договору, а отже визнаються судом обґрунтованими.
Отже, факт кредитування поточного рахунку відповідача № НОМЕР_2 на підставі кредитно-заставних договорів, укладених в період з 22.08.2013 по 28.02.2014 підтверджується матеріалами справи.
При цьому, як вбачається з наданих позивачем банківських виписок за період з 22.03.20111 по 17.03.2017 та з 22.08.2013 по 10.05.2017 по рахунку відповідача, на ньому обліковуються прострочені суми.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що на рахунок відповідача № НОМЕР_2 за його заявкою надавалась послуга - кредит за послугою "Гарантовані платежі".
Судом встановлено, що укладені правочини в частині надання Банком кредитних коштів за своїм змістом та правовою природою є кредитними договорами, а тому саме умови укладених сторонами договору банківського обслуговування від 22.03.2011 та кредитно-заставних договорів за період з 22.08.2013 по 28.02.2014, а також відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з нормами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування від 22.03.2011 та кредитно-заставних договорів за період з 22.08.2013 по 28.02.2014, відповідачем господарському суду надано не було.
Так, строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту у сумі 59 762 грн. 59 коп. та сплати процентів за користування кредитом в період з 28.02.2014 по 07.03.2017 в сумі 100 679 грн. 56 коп. є такими, що настали.
Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 17.02.2017 щодо погашення заборгованості в сумі 273 993 грн. 01 коп. (а.с.41), яка була залишена відповідачем без задоволення.
Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, що підтверджується своєчасним проведенням гарантованих платежів, ініційованих клієнтом, про що свідчать заявки на гарантований платіж № 63 від 22.08.2013, № 64 від 22.08.2013, № 65 від 28.08.2013, № 68 від 03.09.2013, № 71 від 17.09.2013, № 73 від 04.10.2013, № 75 від 08.10.2013, № 78 від 10.10.2013, № 80 від 23.10.2013, № 81 від 12.11.2013, № 83 від 15.11.2013, № 86 від 26.11.2013, № 90 від 17.12.2013, № 91 від 23.12.2013, № 94 від 14.01.2014,№ 96 від 20.01.2014, № 101 від 20.02.2014 та № 102 від 28.02.2014, виписки по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач не виконала зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування.
Судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, оскільки позивачем вірно застосовані річні процентні ставки станом на момент їх нарахування, а також вірно застосовані інші вихідні дані (сума кредиту, часткова оплата, періоди нарахування та ін.). Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам (станом на 07.03.2017, а.с.38), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідач не надала, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростувала.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.2.2.10.7. Умов терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення 59 762 грн. 59 коп. - заборгованості за кредитом та 100 679 грн. 56 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.
Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно, у пункті 3.2.2.10.1. Умов у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 договору, винагороди, передбаченого пунктами 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого пунктом 3.2.2.2 договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони погодили, що розмір пені, зазначений у цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. У разі зменшення банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті договору, Банк за своїм вибором телекомунікаційного способу доставки інформації, повідомляє Позичальника узгодженими сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими Сторонами способами телекомунікацій є: система дистанційного обслуговування "Приват24", СМС -повідомлення, термінали самообслуговування та ін. При цьому, додаткові узгодження Сторін не потрібні.
Так, на підставі вказаного пункту Умову, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за період прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем з 17.11.2014 по 07.03.2017 в сумі 117 438 грн. 54 коп.
При цьому, приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статтею 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення отриманого кредиту, порушення строків сплати процентів за договором, умови пунктів 3.2.2.10.1. та 3.2.2.10.7. договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за договором (погашення кредиту та сплати відсотків за його користування) підлягають задоволенню в сумі 117 438 грн. 54 коп.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 4 168 грн. 21 коп.
Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) 59 762 грн. 59 коп. - заборгованості за кредитом, 100 679 грн. 56 коп. - процентів за користування кредитом, 117 438 грн. 54 коп. - пені, 4 168 грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.В. Фещенко