копія
Провадження № 11-кп/792/143/17
Справа № 689/2663/15-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 121,ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240280000567 від 29 вересня 2015 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2016 року,-
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2016 року
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Свистунівка Сватівського району Луганської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, освіта неповна середня, не працюючого, раніше судимого:
- 26.11.2004 року Ярмолинецьким районним судом за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 18.03.2005 року Володарським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 23.02.2011 року звільнений умовно-достроково (невідбутий строк 4 місяці 26 днів);
- 02.07.2012 року Ярмолинецьким районним судом за ч. 2 ст.185, ч. 3 ст.185, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі; 20.02.2015 року звільнений з місць позбавлення волі;
- 15.09.2015 року Ярмолинецьким районним судом за ч.1 ст. 122 КК України на 3 роки обмеження волі,
- визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та виправдано.
- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст.135 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 121 КК України - 8 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст.135 КК України - 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_10 покарання у виді 9 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71, 72 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15.09.2015 року та остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_10 у виді тримання під вартою залишено до набуття вироком законної сили.
Строк відбування покарання постановлено рахувати ОСОБА_10 з 02.10.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Ярмолинці, громадянина України, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, освіта неповна середня спеціальна, не працює, інвалід з дитинства (до 01.12.2008 р.), на час розгляду справи інвалідність не встановлена, в силу ст. 89 КК України не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 121 КК України - 7 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст.135 КК України - 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_11 покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_11 у виді тримання під вартою залишено до набуття вироком законної сили.
Строк відбування покарання постановлено рахувати ОСОБА_11 з 02.10.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов прокурора Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ярмолинецької районної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Ярмолинецька центральна районна лікарня до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено повністю.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 30.07.2003 року Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області) та ОСОБА_11 (без зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: с. Пільний Олексинець Городоцького району Хмельницької області, паспорт НОМЕР_2 , виданий 20.07.2004 року Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області) на користь районного бюджету витрати на лікування потерпілого ОСОБА_7 у розмірі 4075,56 грн.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_10 та
ОСОБА_11 про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 30.07.2003 року Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області) та ОСОБА_11 (без зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: с. Пільний Олексинець Городоцького району Хмельницької області, паспорт НОМЕР_2 , виданий 20.07.2004 року Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області) витрати на лікування у розмірі 8615,07 грн. та 80000 грн. моральної шкоди.
В частині решти вимог цивільного позову - відмовлено
Речові докази:
- автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «EXPERT», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2006 року випуску, білого кольору, вилучений відповідно до протоколу від 05.10.2015 року обшуку, що переданий ОСОБА_14 на зберігання згідно розписки від 06.10.2015 року, повернуто власнику ОСОБА_14 ;
- ланцюжок із металу білого кольору, мобільний телефон марки «Нокія-206» в корпусі із полімерного матеріалу чорного кольору, IMEI № НОМЕР_4 , IMEI № НОМЕР_5 , в якому встановлений стартовий пакет «Київстар» № НОМЕР_6 та навушники до мобільного телефону чорного кольору - повернуто власнику ОСОБА_10 ;
- мобільний телефон марки «Fly», моделі TS91, чорного кольору, разом із акумуляторною батареєю марки «Fly», моделі BL7407, що перебуває в камері зберігання речових доказів Ярмолинецького ВП, - повернуто власнику ОСОБА_7 ;
- светр, вилучений 01.10.2015 року в приміщенні Ярмолинецької ЦРЛ, що перебуває на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - повернуто власнику ОСОБА_7 ;
- светр і тапочки, вилучені 01.10.2015 року під час огляду місця події в ОСОБА_15 , що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП,- повернуто власнику ОСОБА_7 ;
- лопату та лопату із зламаним руків'ям, вилучені 01.10.2015 року під час огляду місця події в лісовому масиві, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - повернуто власнику ОСОБА_14 ;
- недопалок, вилучений 01.10.2015 року під час огляду місця події в лісовому масиві, змиви та зіскоби речовини бурого кольору, вирізку з поверхні чохла, що перебуває на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - знищено;
- два мобільних телефони марки «Нокія», які добровільно видала
ОСОБА_16 02.10.2015 року, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - повернуто власнику ОСОБА_16 ;
- частини мобільного телефону, вилучені під час огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_11 , що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - знищено;
- фрагмент гілки, вилученої 02.10.2015 року під час огляду місця події, - який зберігається в матеріалах кримінального провадження, що перебуває на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - знищено.
Згідно з вироком суду, 28.09.2015 року близько 22 год., ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , мати ОСОБА_10 - ОСОБА_18 , співмешканка ОСОБА_11 - ОСОБА_19 спільно вечеряли за місцем проживання ОСОБА_17 в АДРЕСА_3 .
В ході розмови ОСОБА_10 використав незначне висловлювання ОСОБА_7 , як привід для з'ясування відносин з останнім, та, сидячи, наніс ОСОБА_7 один удар кулаком в область голови. Від удару ОСОБА_7 почав падати, перевернув стіл і, щоб утриматись на ногах, зачепився за шию ОСОБА_11 , який сидів поблизу нього за столом. ОСОБА_11 впав разом із ОСОБА_7 на підлогу та наніс два удари кулаком в голову ОСОБА_7 . ОСОБА_10 підбіг до лежачого ОСОБА_7 , наніс йому удар ногою по корпусу, після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виштовхали ОСОБА_7 з приміщення кухні на подвір'я.
Виходячи з приміщення на подвір'я, ОСОБА_7 перечепився об ногу ОСОБА_11 та впав на землю. ОСОБА_11 та ОСОБА_10 діючи умисно, групою осіб, з метою нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, почали наносити лежачому ОСОБА_7 численні удари руками та ногами в ділянки голови і тулуба з різних сторін. Після цього ОСОБА_10 взяв лопату, що була сперта до стінки неподалік від них та наніс нею один удар заду по голові ОСОБА_7 . Удар прийшовся як держаком лопати, так і металевою частиною та спричинив розсічення лобної ділянки обличчя потерпілого.
ОСОБА_7 відчував сильний біль в ділянці черевної порожнини і спрагу. Припинивши побиття, ОСОБА_11 приніс потерпілому води, щоб вмити від крові його обличчя та напоїти, після чого вивів за межі подвір'я на вулицю і посадив на пень біля воріт.
Через короткий проміжок часу з подвір'я вийшов ОСОБА_10 , який ніс лопату, і разом із ОСОБА_11 силоміць повів ОСОБА_7 у лісопаркову зону, розташовану вздовж вул. Л. Українки в смт. Ярмолинці для того, щоб ОСОБА_7 копав собі могилу. Пройшовши близько 400-500 м. вглиб лісу, ОСОБА_10 передав лопату ОСОБА_7 і наказав копати яму. Взявши лопату, ОСОБА_7 намагався захистись від протиправних дій та наніс лопатою один удар навскоси по особі, яка в темряві знаходилась ближче до нього, - по ОСОБА_11 . Однак ОСОБА_11 встиг прикритись від удару обома руками, збив ОСОБА_7 з ніг і разом із ОСОБА_10 почав наносити лежачому ОСОБА_7 численні удари ногами і руками в область голови і тулуба. Від нанесених ударів біль у черевній порожнині ОСОБА_7 посилилась, він почав періодично від руху втрачати свідомість. Поки ОСОБА_7 лежав на землі, ОСОБА_11 з ОСОБА_10 продовжували намагання викопати яму, однак, лопата зігнулась, внаслідок чого ОСОБА_10 повернувся на подвір'я ОСОБА_17 в АДРЕСА_3 за іншою лопатою, поки ОСОБА_11 знаходився поблизу ОСОБА_7 .
Помітивши істотне погіршення самопочуття ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 взявши ОСОБА_7 попід руки, повели його по місцю на той час тимчасового проживання ОСОБА_11 в АДРЕСА_4 . Знаходячись у вказаному будинку, ОСОБА_7 продовжував стогнати і скаржитись на сильний біль в ділянці живота, і, щоб заглушити цей біль, ОСОБА_11 дав потерпілому випити горілки, вмив його, дав ОСОБА_7 свої штани та капці, так як одяг самого ОСОБА_7 в лісі був забруднений. Оскільки біль не проходила, бажаючи приховати ці події від власників та сусідів будинку, ОСОБА_11 вирішив не викликати карету швидкої допомоги з Ярмолинецької ЦРЛ, а біля 02:00 год. 29.09.2015 р. зателефонував своєму вітчиму - ОСОБА_14 та попросив його належним останньому автомобілем відвезти ОСОБА_7 в лікарню іншого району - Городоцьку ЦРЛ.
Близько 03:30 год. 29.09.2015 року ОСОБА_14 приїхав на автомобілі «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_3 , за місцем проживання ОСОБА_11 . ОСОБА_11 разом із ОСОБА_10 посадили ОСОБА_7 в зазначений автомобіль і ОСОБА_14 повіз їх в напрямку м. Городок. По дорозі ОСОБА_7 прийшов до свідомості і почав висловлювати обурення з приводу того, куди його везуть. У відповідь ОСОБА_10 , який знаходився поблизу ОСОБА_7 в автомобілі, наніс йому один удар кулаком в груди. Побачивши конфліктність ситуації, ОСОБА_14 зупинив автомобіль на автодорозі «Ярмолинці - Сатанів» на відстані близько 3 км. від смт. Ярмолинці, наказав ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 вийти з автомобіля, а сам повернувся додому.
Вийшовши з автомобіля, близько 04:00 год. 29.09.2015 року ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_11 забрати у ОСОБА_7 належні ОСОБА_11 штани та взуття. ОСОБА_11 підійшов до лежачого на землі ОСОБА_7 , наніс йому два удари ногою в ділянку спини, зняв з нього штани і капці. Після цього, залишивши частково оголеного ОСОБА_7 у безпорадному стані в нічну осінню пору доби в безлюдному місці у лісосмузі, обвинувачені повернулись до будинку, у якому тимчасово проживав ОСОБА_11 , поспіхом зібрались та разом із співмешканками невідкладно вирушили в с. Шовкове Баришівського району Київської області, де і були затримані 02.10.2015 р. о 06:05 год., у той час як мати ОСОБА_10 - ОСОБА_18 у телефонній розмові намагалась ввести в оману співмешканку ОСОБА_7 про його місцеперебування.
ОСОБА_7 29.09.2015 р. о 10:40 год. був виявлений без свідомості в лісосмузі зазначеної вище дороги невстановленими особами та госпіталізований в реанімаційне відділення Ярмолинецької ЦРЛ, де він проходив стаціонарне лікування з 29.09.2015 р. по 16.10.2015 р.
Внаслідок побиття потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження: закрита травма органів черевної порожнини у вигляді розриву стінки голодної кишки, яка ускладнилась розповсюдженим тотальним перитонітом, ендотоксичним шоком ІІІ ступеню, що за ознаками небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; забій нирок, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, ушкодження в ділянці обличчя у вигляді поодиноких синців в лобній ділянці голови справа, на повіках правої очної ділянки, в правій виличній ділянці, в ділянці спинки носу із поширенням на прилеглі ділянки, поодинокі забійні рани в ділянці спинки носу справа, в середній частині лобної ділянки голови зліва, травматичного викришування по вільному краю 1 зуба на верхній щелепі зліва, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, саден в ділянці спинки носу зліва, в ділянці підборіддя справа, на шкірі верхньої губи справа, які по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; синця на тильній поверхні правої кисті в ділянці 2-4 п'ясних кісток, в ділянці правого промене-зап'ястного суглобу, поодиноких саден в ділянці 4 і 5 п'ясних кісток правої кисті по тильній поверхні, в ділянці медіального мищелка лівої гомілки, в ділянці лівої гомілки у верхній та середній третині по медіальній поверхні, саден в ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу по медіальній поверхні, які в сукупності та кожне окремо, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , як видно з її змісту, просить вирок суду скасувати та визнати ОСОБА_11 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначити покарання в межах санкції вказаної статті; в частині визнання винним ОСОБА_11 за ч.1 ст.135 КК України закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Також просив змінити вирок в частині цивільного позову, відмовивши в задоволенні позовних вимог Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ярмолинецької районної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Ярмолинецька районна лікарня, за безпідставністю, а цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди на суму 1288,42 грн. та моральної шкоди до 4000 грн. Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Апелянт зазначає, що ОСОБА_11 не міг поставити потерпілого у небезпечний для життя стан, оскільки він заподіяв йому лише легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вказує, що витрати на лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 1288 грн. 42 коп. стягнуті судом безпідставно та суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_11 витрати на користь лікарні в розмірі заявлених позовних вимог.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 4 квітня 2017року апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2016 року закрито в зв'язку з відмовою обвинуваченого від поданої ним апеляційної скарги.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника в підтримання доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_10 , його адвоката ОСОБА_9 , які не виказували заперечень з приводу поданої скарги; пояснення потерпілого ОСОБА_7 , який заперечував проти поданої апеляційної скарги, вирок суду вважає законним та обгрунтованим, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 135 КК України, при наведених у вироку обставинах підтверджуються зібраними в провадженні, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судом вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, вчинене групою осіб, та за ч.1 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 про відсутність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, спричинення обвинуваченим ОСОБА_11 потерпілому лише легких тілесних ушкоджень та відсутність в діях останнього ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, невідповідність висновків суду щодо наявності в його діях ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, фактичним обставинам провадження - безпідставні.
Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинуваченого ОСОБА_11 у нанесенні умисних тяжких тілесних ушкоджень, вчиненими групою осіб потерпілому ОСОБА_7 , твердження захисника ОСОБА_8 про те, що потерпілий не міг перебувати в небезпечному для життя стані і не міг бути позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, були предметом перевірки суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження та були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, з наведенням в вироку належного мотивування своїх висновків.
Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні місцевого суду винним себе не визнав. Стверджував, що потерпілого він не бив, майна потерпілого, у т.ч. мобільного телефона, не відбирав, з автомобіля ОСОБА_14 потерпілого не висаджував, а просто був присутнім під час цих подій. Під час апеляційного розгляду також відмовився давати будь-які пояснення з приводу інкримінованих йому правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_11 в суді першої інстанції свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнавав частково, вказував, що наніс потерпілому декілька ударів рукою, але лише в обличчя, а не в область черевної порожнини, що могло заподіяти потерпілому лише легкі тілесні ушкодження, що потягнули короткочасний розлад здоров'я. Оскільки легкі тілесні ушкодження не могли привести потерпілого у небезпечний для життя стан, вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України не визнав. Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 показав, що ввечері 28.09.2015 року ОСОБА_7 разом із ОСОБА_17 та окремо ОСОБА_11 разом із ОСОБА_10 після підробітків випадково зібрались по місцю проживання ОСОБА_17 в АДРЕСА_3 та вечеряли. Разом із ними були ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , спиртних напоїв не вживали. ОСОБА_7 та ОСОБА_17 вже прийшли напідпитку і ОСОБА_11 з ОСОБА_10 напружено чекали розмов ОСОБА_7 про його відносини із матір'ю ОСОБА_10 - ОСОБА_18 . ОСОБА_7 дійсно почав таку розмову, взяв за комір ОСОБА_11 , який у відповідь наніс потерпілому удар кулаком у вухо. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_20 впали, перевернувши стола, ОСОБА_10 кинувся їх рознімати, при цьому наносячи удари ногами в живіт ОСОБА_7 . Коли розпочались ці події, присутні жінки одразу вийшли, а ОСОБА_17 пішов спати. Після цього, ОСОБА_11 разом із ОСОБА_10 виштовхали ОСОБА_7 на двір. Там ОСОБА_7 не падав, на дворі ніхто нікого особливо не бив, у т.ч. лопатою, обвинувачені з потерпілим пошарпались, а ОСОБА_11 наніс потерпілому ще один удар кулаком в лице, від чого пішла кров. ОСОБА_7 захотів пити і ОСОБА_11 приніс йому води. Тоді ОСОБА_10 запропонував налякати ОСОБА_7 , взяв лопату і ОСОБА_11 разом із ОСОБА_10 повели ОСОБА_7 в лісосмугу начебто копати могилу. ОСОБА_7 йшов сам, добровільно, хоча і розумів, з якою метою його туди ведуть. По дорозі ОСОБА_7 притримувався за ОСОБА_11 , оскільки скаржився на біль у животі. Заглибившись у темряві в лісосмугу ОСОБА_10 передав лопату ОСОБА_7 і наказав йому копати могилу. ОСОБА_7 , копнувши з декілька раз, намагався нанести удар лопатою в голову ОСОБА_11 , однак, останній закрився від удару обома руками. В цей час ОСОБА_10 оббігши ОСОБА_7 ззаду, кинувся на нього, збив його з ніг, вибив у нього з рук лопату і почав наносити потерпілому удари руками і ногами по різних частинах тіла. ОСОБА_11 у цьому участі не приймав, а лише спостерігав. В лісі одна лопата зігнулась, тоді ОСОБА_10 побіг за другою лопатою, у той час як ОСОБА_11 приглядав за ОСОБА_7 , в темряві сховавшись за деревом. Після цього побиття ОСОБА_7 вже не міг розігнутись, скаржився на сильний біль в області живота. Тоді обвинувачені, залишивши лопату в лісі, взяли його попід руки і повели додому до ОСОБА_11 в АДРЕСА_4 , де ОСОБА_11 надав ОСОБА_7 свої штани і капці взамін забруднених, вмив лице, дав випити самогонки та поклав спати. Від болі ОСОБА_7 не міг спати, стогнав, хоча відмовлявся від надання йому медичної допомоги. Тоді ОСОБА_11 зателефонував своєму вітчиму ОСОБА_14 , який приїхав своїм автомобілем до магазину поблизу будинку, у якому проживав ОСОБА_11 . ОСОБА_7 , сам сів у машину, туди ж сіли й обвинувачені. Їхати у Ярмолинецьку ЦРЛ ОСОБА_7 відмовлявся, просив висадити його поблизу магазину. Тоді ОСОБА_14 запропонував відвезти його у Городоцьку ЦРЛ. На автодорозі «Ярмолинці-Сатанів» ОСОБА_7 почав ображати ОСОБА_14 , погрожувати йому, шарпав підголовники, вимагав зупинити автомобіль. ОСОБА_14 зупинив автомобіль та попросив усіх вийти, а сам поїхав. ОСОБА_7 разом із обвинуваченими постояли поблизу лісосмуги кілька хвилин, ОСОБА_7 сказав, що почуває себе задовільно і піде сам. Тоді ОСОБА_10 , обурившись, що ОСОБА_7 їх обманув щодо свого стану здоров'я, запропонував ОСОБА_11 забрати у ОСОБА_7 свої речі. Там ОСОБА_7 ніхто не бив. ОСОБА_7 не міг самостійно зняти штани, тоді обвинувачені помогли йому це зробити, ОСОБА_11 взяв свої речі і разом із ОСОБА_10 повернувся по місцю свого проживання. У той же день, 29.09.2015 р. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_10 та співмешканками кожного з них поїхали у м. Київ на заробітки, про які ОСОБА_10 домовлявся ще заздалегідь у столярному цеху. ОСОБА_11 розраховував, що ОСОБА_10 навчить і його виконувати цю роботу. Однак, щось не склалось, роботи не виявилось і ОСОБА_11 довелось шукати роботу навмання в с. Шовкове Баришівського району Київської області.
Суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив такі показання обвинуваченого ОСОБА_11 , навів у вироку суду мотивування своїх висновків. З такими висновками погоджується також колегія суддів, позаяк, незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї причетності до злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.135 КК України, його вина у вчиненні злочинів, за які він засуджений, підтверджується сукупністю досліджених в суді об'єктивних доказів.
Допитаний в судових засіданнях потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що він був вимушений спотворювати свої покази, які надавались ним раніше в судових засіданнях під погрозами невідомих осіб, які неодноразово навідувались до нього додому (на автомобілях: білому «Volkswagen Passat» без номерних знаків та темній « ОСОБА_21 » номерні знаки якої містять цифри 7 та 0), погрожували, вимагали відкликати свою заяву, не з'являтись в судові засідання. Коли обумовлений такою поведінкою психічний тиск став нестерпним, ОСОБА_7 повідомив про це правоохоронні органи і суд та самостійно ініціював повторне надання суду показів, які він зазначив як правдиві. Щодо його показів, відображених у процесуальних документах, складених в ході досудового слідства повідомив, що вони теж містять неточності у зв'язку із тим, що від болі він періодично втрачав свідомість, а тому його спогади є уривчастими, в ході досудового слідства внаслідок перенесеного хірургічного втручання, стресу та інших чинників йому складно було відтворити хронологію та деталі події.
ОСОБА_7 показав, що тривалий час знайомий і з ОСОБА_10 , і з ОСОБА_11 , відносини між ними були нормальні, вони пов'язані далекими сімейними відносинами. 28.09.2015 р. він разом із ОСОБА_17 був на підробітках, де вжив незначну кількість горілки (близько 50 мл). Після закінчення робочого дня, оскільки фронт робіт завершеним не був, ОСОБА_7 вирішив не вертатись додому, а залишитись ночувати у ОСОБА_17 . При цьому, він зателефонував своїй співмешканці і попросив її на наступний ранок передати йому певні інструменти. В будинку у ОСОБА_17 в АДРЕСА_3 ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 сіли за стіл вечеряти. ОСОБА_7 в ході розмови у коректній формі повідомив, що ОСОБА_10 може працювати лише підсобником. У відповідь, ОСОБА_10 наніс йому удар кулаком в голову, втративши рівновагу, ОСОБА_7 схопився за шию ОСОБА_11 , разом із ОСОБА_11 він впав на підлогу, після чого ОСОБА_11 наніс йому два удари кулаком в область голови. Підбіг ОСОБА_10 та почав теж наносити йому удари, після чого ОСОБА_7 ОСОБА_11 з ОСОБА_10 виштовхали на двір. При виході з будинку ОСОБА_11 підставив ОСОБА_7 підніжку, ОСОБА_7 перечепився і впав. Коли ОСОБА_7 лежав на землі, обвинувачені спільно з різних сторін наносили йому удари руками і ногами. У цей час ОСОБА_7 лежачи намагався лише закриватись від ударів руками. Коли ОСОБА_7 намагався піднятись, ОСОБА_10 десь поблизу взяв лопату і вдарив його ззаду по голові. Удар прийшовся по голові і держаком, і металевою частиною. Після цього ОСОБА_7 на деякий час перестали бити, ОСОБА_7 відчував біль у животі і спрагу, і на його прохання ОСОБА_11 приніс йому воду вмитись і попити. Після цього ОСОБА_11 вивів його з подвір'я за ворота і посадив на пеньок. ОСОБА_7 відчував сильний біль у животі і спрагу. Через короткий проміжок часу з подвір'я вийшов ОСОБА_10 з лопатою у руках, і разом із ОСОБА_11 потягнув ОСОБА_7 у ліс. Від болю під час рухів ОСОБА_7 періодично втрачав свідомість. Заглибившись у ліс, ОСОБА_10 дав ОСОБА_7 лопату та наказав копати собі яму. Намагаючись врятувати своє життя, ОСОБА_7 взяв лопату і в темряві намагався вдарити нею ОСОБА_10 , однак, поблизу замість ОСОБА_10 опинився ОСОБА_11 який обома руками відбив лопату. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_10 збили ОСОБА_7 з ніг і почали бити ногами і руками по всіх частинах тіла. Боліло повсюди і від болю ОСОБА_7 втратив свідомість. Коли ОСОБА_7 прийшов до тями, він лежав на землі, хтось з обвинувачених, вочевидь, ОСОБА_11 , продовжував копати яму, оскільки ОСОБА_10 стояв біля потерпілого. ОСОБА_7 попросив у нього сигарету. ОСОБА_10 підкурив сигарету та кинув її ОСОБА_7 . Брати цю сигарету ОСОБА_7 не став. Лежачи, ОСОБА_7 чув, як ОСОБА_10 сказав, що пішов за іншою лопатою. Намагаючись врятуватись, ОСОБА_7 лежачи дістав із зовнішньої нагрудної кишені своєї кофти свій мобільний телефон марки "Fly" та хотів зателефонувати ОСОБА_22 (підприємець, роботодавець ОСОБА_7 ), однак набрати телефонний номер він не встиг, оскільки ОСОБА_10 вихопив у нього з руки мобільний телефон і куди ОСОБА_10 його дів, ОСОБА_7 невідомо. ОСОБА_7 знову втратив свідомість. Прийшовши до тями десь на подвір'ї ОСОБА_11 , він чув, як жіночий голос казав, щоб ОСОБА_7 налили горілки для зняття болі. Хтось йому приніс самогонку і примусово влив у нього. Хто і як це зробив, ОСОБА_7 не пам'ятає. Знову втративши свідомість, ОСОБА_7 прийшов до тями лише в автомобілі вітчима ОСОБА_11 - ОСОБА_14 , якою його ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 везли у невідомому напрямку. ОСОБА_10 в автомобілі наніс ОСОБА_7 удар кулаком в груди. Від болю, викликаного рухом, ОСОБА_7 знову втратив свідомість і прийшов до тями від болю, викликаного рухом, коли з нього в лісопосадці ОСОБА_11 знімав штани та вдарив два рази ногами в область спини. Після цього ОСОБА_7 чув як ОСОБА_10 сказав ОСОБА_11 : «Пішли, до ранку він і так дійде». Згодом ОСОБА_7 знову втратив свідомість. Періодично від рухів втрачаючи свідомість, ОСОБА_7 відчував нестерпну спрагу. Побачивши неподалік калюжу, ОСОБА_7 доповз до неї, попив води, підібрав порожню пляшку, що лежала поруч, набрав з калюжі ще трохи води. Наступного разу ОСОБА_7 прийшов до тями зранку 29.09.2015 р., від того, що якась жінка його тормошила в лісопосадці і потім прийшов до тями аж 02.10.2016 р. у реанімації Ярмолинецької ЦРЛ.
Обгрунтованих підстав сумніватись в таких показаннях потерпілого апелянт не наводить, не встановлено таких і під час апеляційного розгляду. В своїй заяві-запереченні на апеляційну скаргу захисника(т.5 а.с.241) потерпілий вказував, що заяву про слухання справи в його відсутність, написану невідомими особами, він підписав через погрози невідомими особами, а про судове засідання 7 грудня 2016року він дізнався від матері ОСОБА_11 , в яке вирішив прийти та розповісти про всі події вчиненого щодо нього кримінального правопорушення. Допитаний під час апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_7 підтверджував факт написання ним такої заяви до апеляційного суду, підтвердив достовірність даних ним останніх показань про обставини вчиненого щодо нього ОСОБА_11 та ОСОБА_10 злочинів.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 повідомила, що впродовж останніх 15 років вона проживає у цивільному шлюбі із ОСОБА_7 у с. Лисівка. 28.09.2015 р. о 07:00 год. ОСОБА_7 поїхав у смт. Ярмолинці на підробітки до ОСОБА_17 . Виїхав він на роботу у темно-синіх джинсах, шкіряних туфлях, синій кофті. Ввечері того ж дня близько 21:00 год. вона зателефонувала ОСОБА_7 , трубку підняв ОСОБА_17 , сказав їй що вони вечеряють та передав трубку ОСОБА_7 . По голосах присутніх було чути, що серед них знаходиться і ОСОБА_18 . ОСОБА_7 попросив ОСОБА_23 передати йому на ранок певний інструмент. Акумулятор телефона ОСОБА_23 розрядився того ж вечора. Вночі 29.09.2015 р. її сусіду дзвонив ОСОБА_17 і хотів поспілкуватись із нею. Зранку близько 06:00 ОСОБА_23 довго телефонувала ОСОБА_7 , додзвонилась до ОСОБА_18 , яка повідомила їй, що ОСОБА_7 і решта осіб сплять, імітувала, що намагається розбудити їх. Після обіду того ж дня їй зателефонували знайомі і повідомили, що ОСОБА_7 у реанімації. Визнала, що мати ОСОБА_11 заплатила їй на лікування ОСОБА_7 в сукупності 5000 грн.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він проживає в с. Підлісний Олексинець і є вітчимом ОСОБА_11 29.09.2015 р. близько 02:30 год. ОСОБА_11 зателефонував йому і попросив приїхати в смт. Ярмолинці, оскільки комусь стало погано. ОСОБА_14 власним автомобілем «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_3 , приїхав у смт. Ярмолинці, зупинився поблизу магазину по вул. Чапаєва. Підійшов ОСОБА_11 , метрів за 150 стояли ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . Зазначені особи сіли у його автомобіль, при чому ОСОБА_7 - ззаду за ОСОБА_14 , ОСОБА_10 - ззаду за ОСОБА_7 , а ОСОБА_11 - поруч із ОСОБА_24 . Їхати в Ярмолинецьку ЦРЛ вони не захотіли, оскільки туди одразу приїде міліція, а тому поїхали у м. Городок. По дорозі ОСОБА_7 запитав, куди його везуть, а взнавши, почав погрожувати ОСОБА_14 , намагався його вдарити ззаду. ОСОБА_14 під'їхав до естакади на трасі «Ярмолинці-Сатанів», наказав усім вийти з автомобіля, а сам поїхав додому спати.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 повідомив, що вночі біля 03:00 год. 29.09.2015 р. він їхав вантажним автомобілем у с. Підлісний Олексинець. Поблизу дороги на відстані близько 5 м. від проїжджої частини він помітив, що у напрямку проїжджої частини повзе людина, одягнута лише у труси, носки та футболку. ОСОБА_25 вийшов з автомобіля і помітив, що чоловік був випивший, на обличчі були помітні сліди тілесних ушкоджень. Цей чоловік нічого не говорив, намагався піднятись, сісти. Не зважаючи на це, на думку ОСОБА_25 ця особа не потребувала сторонньої допомоги. Тому, ОСОБА_25 викликав швидку допомогу та поїхав далі, залишивши потерпілого.
Даними висновку експерта №291 від 02.11.2015 р. (т.2 а.с. 153 - 156) встановлено, що у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження: закрита травма органів черевної порожнини у вигляді розриву стінки голодної кишки, яка ускладнилась розповсюдженим тотальним перитонітом, ендотоксичним шоком ІІІ ступеню, що за ознаками небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; забій нирок, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, ушкодження в ділянці обличчя у вигляді поодиноких синців в лобній ділянці голови справа, на повіках правої очної ділянки, в правій виличній ділянці, в ділянці спинки носу із поширенням на прилеглі ділянки, поодинокі забійні рани в ділянці спинки носу справа, в середній частині лобної ділянки голови зліва, травматичного викришування по вільному краю 1 зуба на верхній щелепі зліва, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, саден в ділянці спинки носу зліва, в ділянці підборіддя справа, на шкірі верхньої губи справа, які по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; синця на тильній поверхні правої кисті в ділянці 2-4 п'ясних кісток, в ділянці правого промене-зап'ястного суглобу, поодиноких саден в ділянці 4 і 5 п'ясних кісток правої кисті по тильній поверхні, в ділянці медіального мищелка лівої гомілки, в ділянці лівої гомілки у верхній та середній третині по медіальній поверхні, саден в ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу по медіальній поверхні, які в сукупності та кожне окремо, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Також цим висновком стверджується, що утворення у ОСОБА_7 закритої травми органів черевної порожнини у вигляді розриву стінки голодної кишки при падінні з висоти власного зросту виключається, але така могла утворитись від безпосереднього травмування голодної кишки через черевну стінку тупим твердим предметом (предметами) з обмеженою поверхнею, яким могли бути неозброєний кулак руки, нога взута, коліно сторонньої особи. При цьому, діагноз «загальне переохолодження» не підтверджений відповідними об'єктивними даними в медичній карті стаціонарного хворого №3670 Ярмолинецької ЦРЛ.
Допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_26 пояснила, що зазначене тяжке тілесне ушкодження могло настати як від одного, так і кількох прямих ударів, нанесених з великою силою. Місце нанесення такого удару встановити неможливо в силу значної лабільності тонкого кишківника, який у черевній порожнині може вільно зміщуватись на відстань до 12 см. Встановити, яка кількість осіб наносила удари, послідовність нанесення цих ударів, яким саме ударом та у яке конкретне місце було заподіяно тяжке тілесне ушкодження встановити неможливо. Після виникнення розриву стінки голодної кишки на початкових етапах потерпілий ще міг пересуватись, а по мірі виливання з кишки кишкового змісту та розвитку перитоніту стан поступово погіршувався, потерпілий відчував різкий біль та сильну спрагу. При поступленні у лікарню стан потерпілого характеризувався як вкрай важкий.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 06.10.2015 р. (т. 1 а.с. 193-201) та висновку експерта №327 від 02.12.2015 р. (т. 2 а.с. 162 - 166) вбачається, що пояснення ОСОБА_11 , надані під час слідчого експерименту щодо кількості та місця нанесення ним та ОСОБА_10 ударів ОСОБА_7 не відображають походження усіх виявлених експертом тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , які могли настати незадовго до 29.09.2015 р. за вказаних обставин.
Висновком експерта №288 від 07.10.2015 р. (т. 2 а.с. 183 - 184) підтверджується наявність у ОСОБА_11 1 забійної рани в ділянці правого ліктьового суглобу по задній поверхні, 1 синець в ділянці лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третини по передній поверхні продовгуватої форми, які могли утворитись від травматичної дії тупого твердого предмету можливо як з прямолінійним ребром, так і з циліндричною поверхнею або при співударі з такою поверхнею та може мати давність утворення в межах 6-8 діб до дати огляду (06.10.2015 р.).
Протоколом огляду місця події від 01.10.2015 р. (т. 1 а.с. 55-64) встановлено, що під час огляду місця події у лісі виявлено лопати, зафіксовано яму, яка копалась, та місце, де ОСОБА_15 знайшла одяг.
Висновком експерта №696 від 15.12.2015 р. (т. 2 а.с. 214 - 215) підтверджується, що на лопаті, вилученій під час огляду місця події в смт. Ярмолинці в лісовому масиві, знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої знайдений антиген Н. Ця кров може належати, у т.ч. ОСОБА_7 . Кров із такими ж ознаками, яка може належати, у т.ч. і ОСОБА_7 , була виявлена на вирізках чохла та підголовника, вилучених під час огляду автомобіля «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_3 , належного ОСОБА_14 (висновки експерта №732 від 15.12.2015 р. т. 2 а.с. 239 - 240, №734 від 15.12.2015 р. т. 2. а.с. 249 - 250).
Зазначеними доказами, зокрема, висновками експерта, поясненнями, наданими ним у судовому засіданні доводиться неможливість розмежування та локалізації ударів, нанесених кожним з обвинувачених, а також встановлення, від якого саме з цих ударів настав розрив стінки голодної кишки. Показаннями потерпілого підтверджується спільне нанесення обвинуваченими хаотичних тілесних ушкоджень по різним частинам тіла, чим спростовуються твердження ОСОБА_11 на заподіяння саме його діями потерпілому лише легких тілесних ушкоджень.
Зазначеними доказами також спростовується твердження захисту на відсутність небезпеки для життя ОСОБА_7 , безпорадності його стану під час залишення його на автодорозі «Ярмолинці-Сатанів». Допитаний у судовому засіданні експерт ствердила, що ОСОБА_7 поступив у Ярмолинецьку ЦРЛ у вкрай важкому стані. Ознаки заподіяння ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження - спрага, біль у животі проявились вже після нанесення йому тілесних ушкоджень на подвір'ї домогосподарства у АДРЕСА_3 . Систематична втрата ОСОБА_7 свідомості, необхідність сторонньої допомоги при пересуванні була очевидна для обвинувачених вже під час нанесення ними тілесних ушкоджень ОСОБА_7 у лісосмузі, що також підтверджується намаганнями потай доставити його у лікарню. Потерпілий ОСОБА_7 показав, що чув, як ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_11 про те, що стан ОСОБА_7 є безнадійним і що той не доживе до ранку. Довідкою (т. 3 а.с. 142) підтверджується, що температура повітря у нічну пору доби 29.09.2015 р. становила 8-9С, відмічалось випадіння роси. Незважаючи на це, ОСОБА_7 був залишений у футболці, трусах і шкарпетках у віддаленому місці. Суд першої інстанції вказував, що доводи сторони захисту на невиявлення експертом у ОСОБА_7 ознак «загального переохолодження» на такий висновок суду не впливають, оскільки ці посилання стосуються наслідків, які фактично настали, а не відсутності потенційної небезпеки для життя.
Твердження захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_11 на подвір'ї на прохання потерпілого приносив тому воду, вмивав його, надав йому свій одяг, згодом викликав свого вітчима для доставлення потерпілого до лікарні, не спростовують висновків суду щодо наявності в діях обвинуваченого ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України. При цьому колегія суддів враховує, що після того, як обвинувачений потерпілому на подвір'ї дав воду та вмив, обвинувачені потерпілого примусово доправили до лісопосадки, де було продовжене спільне побиття обвинуваченими потерпілого. Після повернення до будинку, де тимчасово мешкав ОСОБА_11 , в потерпілого, зі слів останнього, примусово вливали горілку, що, на переконання апеляційного суду, не може вважатись наданням медичної допомоги. Коли потерпілого висаджували з машини ОСОБА_24 , обвинувачений, достовірно володіючи інформацією, що потерпілому вкрай необхідна медична допомога, зважаючи, що той тривалий час скаржився на біль в животі та саме в зв'язку з таким станом здоров'я потерпілого і везли до лікарні, обвинувачений ОСОБА_11 , знаючи про свою причетність до спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи погіршення стану здоров'я останнього, не наполіг на доставленні потерпілого до лікарні, а, натомість, знявши з останнього одяг, залишив того в нічний час в лісопосадці. При цьому суд першої інстанції вірно зауважив, що систематична втрата ОСОБА_7 свідомості, необхідність сторонньої допомоги при пересуванні була очевидна для обох обвинувачених вже в лісосмузі, що узгоджується з їх наступними діями потайки доставити потерпілого до лікарні в іншому населеному пункті. При цьому, як видно з послідовних показань потерпілого, той вказував, що чув, як ОСОБА_10 сказав ОСОБА_11 : «Пішли, до ранку він і так дійде», що безумовно давало суду першої інстанції підстави вважати, що обвинувачені, які своїми діями поставили потерпілого в безпорадний стан (при цьому потерпілий втрачав свідомість, не міг йти, що було очевидним для обох обвинувачених, фактично був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан) вчинили злочин, передбачений ч.1 ст. 135 КК України. Твердження захисника, що потерпілий був залишений в місці, де його могли знайти, не спростовують висновків суду та не дають підстав для інакшої кваліфікації дій обвинувачених, зважаючи, що можливість отримання допомоги потерпілим допомоги від інших осіб, не впливає на кваліфікацію злочину. Визначальним в даному випадку є суб'єктивне ставлення саме винної особи до вчиненого та можливих наслідків, визначальним є те, що особа вчиняє такі дії з прямим умислом, винна особа усвідомлює, що потерпілий перебуває в небезпечному для життя стані, а винний зобов'язаний та має можливість надати таку допомогу, однак не вчиняє таких дій; при цьому злочин вважається закінченим незалежно від того, чи настали тяжкі наслідки, чи ні, чи надав хтось інший таку допомогу залишеному в небезпеці, чи ні. Твердження захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_11 не міг усвідомлювати, що потерпілий перебуває в небезпечному стані, для чого, на думку апелянта, потрібно бути лікарем, не може братись в даному випадку до уваги, позаяк, обставини, за яких потерпілий був залишений біля дороги в нічний час, зважаючи на вищевказані факти, дають підстави вважати, що вони цілком усвідомлювали про стан потерпілого, який перебував в небезпечному для життя стані, при цьому такий стан настав саме від їх дій.
Доводи апеляційної скарги захисника, що дії, передбачені ч.1 ст. 135 КК України, охоплюються ч.2 ст. 121 КК України, та не потребують додаткової кваліфікації за ч.1 ст. 135 КК України, не ґрунтуються на положеннях кримінального закону, зважаючи також на розрив в часі вчинення обох злочинів.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про причетність ОСОБА_11 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, колегія суддів також враховує, що в апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_11 визнав, що перебуваючи в камері тимчасового утримання визнавав, що після того, як ОСОБА_7 наніс йому удар лопатою в лісосмузі, обвинувачені його били вдвох та чуть не вбили. При цьому такі його твердження, що в такий спосіб він намагався підвищити свій рівень в очах співкамерника, оговоривши себе, апеляційний суд вважає такими, що вказують про намагання обвинуваченого уникнути настання відповідальності, такі його показання узгоджуються з показаннями потерпілого про спільне нанесення в лісі сильних ударів по різних частинах тіла обвинуваченими. З показань потерпілого видно, що він навіть не пам'ятав, як після лісопосадки опинився в будинку ОСОБА_11 , що давало суду підстави вважати, що суттєве погіршення стану здоров'я потерпілого настало саме після побиття в лісопосадці.
Доводи апеляційної скарги захисника та твердження обвинуваченого ОСОБА_11 в апеляційному суді про відсутність в провадженні доказів нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень групою осіб, не знайшли свого підтвердження в суді, зібрані та досліджені в суді докази, яким суд першої інстанції, дав вірну оцінку, свідчать про те, що засуджені діяли спільно, обвинуваченими спільно наносились тілесні ушкодження по різних частинах тіла. Суд врахував твердження експерта в суді першої інстанції щодо неможливості встановлення кількості нанесених ударів в живіт потерпілого, а також, що зазначене тяжке тілесне ушкодження могло виникнути як від одного, так і від кількох ударів, нанесених з великою силою, місце нанесення якого встановити неможливо в силу значної лабільності тонкого кишківника.
Відтак, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, в повній мірі дав вірну оцінку всім доказам в їх сукупності, прийшов до висновку про доведеність вини обвинувачених у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відтак твердження захисника про те, що висновки суду першої інстанції про причетність ОСОБА_11 до вчинення цих злочинів ґрунтується виключно на припущеннях суду, не можуть бути враховані апеляційним судом.
Суд належним чином дослідив всі зібрані докази в даному провадженні, дав їм вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів, належним чином відобразив їх в вироку.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Покарання ОСОБА_11 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_11 суд вірно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжким злочином та злочином невеликої тяжкості; обставиною, що пом'якшують покарання обвинуваченого є добровільне часткове відшкодування завданої шкоди; обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Суд першої інстанції в повній мірі врахував всі обставини справи, дані про особу винного, в тому числі і ті, про які вказує захисник в апеляційній скарзі. ОСОБА_11 в силу ст. 89 КК України несудимий, не має зареєстрованого місця проживання, за адресою фактичного проживання будь-які відомості про нього відсутні, після вчинення злочину одружився під час перебування під вартою, був визнаний інвалідом з дитинства, однак, після настання повноліття інвалідність йому встановлена не була, згідно довідки №550 від 03.03.2016року його діагноз пов'язаний з вадами зору, що не впливає на ступінь суспільної небезпеки особи.
Обираючи вид та розмір покарання, суд першої інстанції також врахував роль обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненому, який, морально та діями підтримуючи дії обвинуваченого ОСОБА_10 , вживав певних заходів, спрямованих на полегшення страждань потерпілого ОСОБА_7 . Обираючи вид та строк покарання, суд першої інстанції також обгрунтовано враховував, що саме що саме ОСОБА_11 у лісопосадці залишив потерпілого без верхнього одягу та взуття, незважаючи на очевидну безпорадність потерпілого, продовжував там наносити йому тілесні ушкодження, відтак обгрунтовано обрав обвинуваченому покарання в виді позбавлення волі в межах санкцій статей ч.2 ст. 121 та ч.1 ст. 135 КК України, та обгрунтовано визначив остаточне покарання з застосуванням принципу часткового складання призначених покарань.
Судом першої інстанції вірно вирішено цивільні позови прокурора з наведенням відповідних обґрунтувань своїх висновків. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що витрати потерпілого на придбання медичних препаратів були понесені саме в зв'язку з лікуванням від наслідків вчиненого щодо нього злочину, що підтверджується відповідними фіскальними чеками, також прокурором було доведено розмір понесених лікувальним закладом витрат на лікування потерпілого від злочину, доводи апеляційної скарги захисника жодним чином не спростовують таких висновків суду; зокрема, на переконання суду, неточності в зазначенні місяця, коли потерпілий харчувався, є фактично опискою, зважаючи, що згідно наданої довідки (т.2 а.с. 265) потерпілий перебував на лікуванні з 29 вересня по 16 жовтня 2016року, тому зазначення в довідці даних, що потерпілий харчувався в зв'язку з травмами лише з 10 по 16 листопада 2016року, не впливає на висновки суду.
Вирок суду постановлений у відповідності до вимог ст. ст. 373, 374 КПК України, підстав для його скасування чи зміни, колегія судів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,
Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2016року стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без зміни, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 - без задоволення.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 2 жовтня 2015року по 27 квітня 2017року включно, з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а засудженими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2