Суддя Глібко О. В.
Справа № 644/2710/17
Провадження № 2-н/644/360/17
05.05.2017
про відмову у відкритті наказного провадження
05 травня 2017 року суддя Орджонікідзевскього районного суду м. Харкова Глібко О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Заявник звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова із заявою, в якій просить суд видати судовий наказ, яким стягнути зі споживача ОСОБА_1 на користь стягувача заборгованість в розмірі 6316,75 грн.
Суд, перевіривши матеріали заяви, відмовляє у відкритті провадження за заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника суми заборгованості за надані послуги та суми сплаченого судового збору, виходячи з наступного…
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
При цьому слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо частина заявлених вимог не підлягає розгляду в порядку наказного провадження за умовою взаємопов'язаності цих вимог з іншими і неможливості їхнього окремого розгляду (частина 5 статті 100 ЦПК України).
У пункті 8 Постанови від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив судам, що якщо у заяві про видачу судового наказу об'єднано вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суддя ухвалою відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині цих вимог, а щодо вимог, які підлягають розгляду в порядку наказного провадження, - вирішує питання про відкриття наказного провадження. Якщо такі вимоги між собою взаємопов'язані та окремий їх розгляд неможливий , то суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу (частина п'ята статті 100 ЦПК України ), але лише за умови сукупності таких підстав.
Як вказано у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право (п.2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до вимог п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» (дали Постанова), ЦПК не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог. Згідно п. 11 Постанови, про наявність спору йдеться коли із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя виходить з неможливості розгляду цієї заяви в порядку наказного провадження у зв'язку зі зверненням до суду поза межами позовної давності, оскільки за розрахунком заборгованості заявником ставиться питання про стягнення боргу за надані комунальні послуги, який утворився з 01.07.2013 року по 31.03.2017 року.
Враховуючи, що за приписами статті 267 Цивільного Кодексу України сплив строк позовної давності і заявлені стягувачем вимоги про стягнення заборгованості не є безспірними та випливають із оспорюваних цивільно-правових відносин, тому підлягають розгляду в позовному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 101 Цивільного процесуального кодексу України, відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Керуючись ч. 5 ст. 100, ч. 2 ст. 101 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Відмовити у прийнятті заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Роз'яснити заявнику про право звернення до суду з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржено в Апеляційний суд Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.
Суддя: