Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
27 квітня 2017 р. № 820/1057/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,
предстаника позивача - ОСОБА_1,
представник відповідача -Панюкової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання незаконною та скасування постанови,-
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківської області Панюкової О.О. від 27.12.2016 про відкриття виконавчого провадження № 53209204 на виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 301772,70 грн від 07.08.2015 у виконавчому провадженні № 46599702.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що постановою від 18.02.2015 року головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 46599702 з примусового виконання виконавчого листа № 2016/2-474/11, виданого 29.08.2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» боргу в сумі 3017727,05 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю, цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Караван», загальною площею 1354,3 м.кв. (за переліком будівель). Постановою від 08.12.2016 року державний виконавець повернула виконавчий лист стягувану ПАТ «Банк «Демарк» на підставі п.9 частини першої ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки іпотечне майно розташоване в населеному пункті, що знаходиться в переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Після цього державний виконавець постановою від 27.12.2016 року відкрила виконавче провадження №53209204 на виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 301772,70 грн. від 07.08.2015 року у виконавчому провадженні № 46599702. Оскільки виконавчий документ не може бути виконаний внаслідок вимог ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», то вини боржника в цьому немає. Таким чином, оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав визначених п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», то і не було законних для прийняття рішення про окреме стягнення виконавчого збору.
Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оскільки боржником самостійно у виконавчому провадженні не було виконано рішення суду, то на підставі ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 24.04.1999 року №606-XIV) державним виконавцем 07.08.2015 року була винесеня постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 301772,70 грн. Тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини склались з приводу виконання рішення суду, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України «Про виконавче провадження», згідно з ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
За матеріалами справи судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУ юстиції у Харківській області знаходилось виконавче провадження з виконання виконавчого листа Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по цивільній справі №2016/2-474/11, виданого 29.08.2014р.
07.08.2015р. у межах даного виконавчого провадження державним виконавцем з посиланням на ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.06.1999р. №606-XIV було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 301.772,70грн.
Судом встановлено, що на вказану дату постанова відповідала закону.
У подальшому Верховною Радою України у зв'язку з суттєвою зміною суспільних правовідносин було прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», норми якого поширюються на правовідносини за участю позивача, адже нерухоме майно, за рахунок якого належить виконати рішення по цивільній справі перебуває на території, де проводиться антитерористична операція.
08.12.2016р. відповідачем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення цього рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п.9 ч.1 ст.37 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, а фактичною підставою послугувало судження про знаходження нерухомого майна, за рахунок якого повинно бути виконане рішення у цивільній справі на території, де проходить антитерористична операція.
Таким чином, в силу прямої норми закону основне зобов'язання було залишено без виконання.
Водночас з цим, 27.12.2016р. відповідачем на підставі ст.ст. 3, 4, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII за постановою про стягнення виконавчого збору від 07.08.2016р. №46599702 було відкрито окреме виконавче провадження. Про існування даної постанови позивач дізвався лише 02.03.2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить підпис представника позивача. До суду звернувся 10.03.2017 року. Отже, в межах строку звернення до суду.
Проаналізувавши норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.06.1999р. №606-XIV та норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, суд доходить до висновку, що спір у даній справі виник у зв'язку з докорінною зміною правового підходу законодавця до справляння судового збору та набранням чинності нормами Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Оскільки діючий Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (в редакції від 05.01.2017 року) не передбачає можливості стягнення виконавчого збору у тому випадку, коли основне зобов'язання не підлягає примусовому виконанню, то спірну постанову про відкриття виконавчого провадження належить скасувати через невідповідність ч.3 ст.2 КАС України, згідно з вимогами якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, з урахуванням положень ст. 11 КАС України, оскільки діючі правила справляння судового збору згідно з Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII докорінно відрізняються від правил справляння судового збору відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.06.1999р. №606-XIV, то, суд вважає, за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача та визнати недійсною постанову про стягнення виконавчого збору від 07.08.2015р. №46599702.
Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, за правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичної правильності і фактичної обґрунтованості спірного рішення.
Відтак, адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання незаконною та скасування постанови підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківської області від 27.12.2016 про відкриття виконавчого провадження № 53209204.
Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківської області про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.08.2015 року по виконавчому провадженні № 46599702.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 03.05.2017 року.
Суддя Старосєльцева О.В.