Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
місто Харків
27 квітня 2017 р. справа № 820/701/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Серкової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Директора Харківського міського центру зайнятості Піженко Сергія Вікторовича, третя особа Міністерство соціальної політики України про визнання бездіяльності незаконною,-
Позивач, гр.ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства висунув вимогу про визнання незаконною бездіяльності директора Харківського міського центру зайнятості Піженко Сергія Вікторовича у незабезпечені виконання покладених на Харківський міський центр зайнятості завдань і функцій у вигляді видачі під час здійснення прийому 21.06.2016 направлення на працевлаштування до Шевченківського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Харкова на посаду «Інспектор з кадрів», по якій у ОСОБА_1 відсутній необхідний досвід роботи, у відповідності до вимог підпункту 5 пункту 6 Розділу V «Положення про державну службу зайнятості», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.12.2016 № 1543, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2016 за № 1723/2985.
В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що 21.06.2016 року Харківський міський центр зайнятості видав ОСОБА_1 направлення на працевлаштування до Територіального центру соціального обслуговування Шевченківського району м. Харкова на посаду «Інспектор з кадрів». Однак, 26.06.2016 року позивачу було відмовлено у прийнятті на роботу у зв'язку із відсутністю необхідного досвіду роботи. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/12966/16-ц від 09.12.2016 (провадження № 2/638/4504/16) було встановлено, що роботодавець відмовив у працевлаштуванні у зв'язку із відсутністю необхідного досвіду роботи. Позивач стверджував, що орган державної служби зайнятості населення видав направлення на працевлаштування ОСОБА_1 по вказаній посаді незаконно, всупереч завданням та функціям, які покладені на Центр зайнятості. В судовому засідання позивач підтримав заявлені вимоги.
Відповідач, Харківський міський центр зайнятості в особі Директора Піженко Сергія Вікторовича з поданим позовом не погодився.
В обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час прийому 21.06.2016 року працівником центру зайнятості було переглянуто та опрацьовано вакансії при спільному з безробітним пошуку роботи. У присутності гр.ОСОБА_1 працівник центру здійснив дзвінок до Територіального центру соціального обслуговування Шевченківського району м. Харкова з метою уточнення вимог до претендента, уточнення умов праці та призначення співбесіди з безробітним. У ході цієї телефонної розмови від роботодавця було одержано згоду на розгляд кандидатури позивача з метою подальшого працевлаштування, зауважень відносно медичних протипоказань безробітного, досвіду роботи, освіти тощо не висловлювалось, актуальність вакансії була підтверджена. У зв'язку з цим працівник центру склав і вручив безробітному направлення на працевлаштування, що свідчить про належне виконання центром обов'язку по пошуку підходящої для ОСОБА_1 роботи відповідно до ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення». У судовому засіданні представник відповідача підтримав наведені доводи.
Третя особа, Міністерство соціальної політики України, до судового засідання уповноваженого представника не направив, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, вислухавши пояснення сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 як безробітний перебуває на обліку в Харкіському міському центрі зайнятості.
21.06.2016 року позивач відвідав установу відповідача, де під час прийому працівником органу державної служби зайнятості було здійснено підбір вакансії «Інспектор з кадрів» у штаті роботодавця - Територіального центру соціального обслуговування Шевченківського району м. Харкова.
На виконання вимог ст.11 КАС України суд витребував від відповідача фактичні дані, з урахуванням яких приймалось рішення про направлення позивача для працевлаштування за згаданою вакансією.
З наданої центром копії звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та правил її заповнення (Форма звітності № 3 -ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затверджені наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013р. №316) не слідує, що позивач однозначно не відповідав бажаним для роботодавця критеріям, позаяк відомості графи 11 звітності (у даному випадку стаж роботи 1 рік) можуть одночасно означати як загальний трудовий стаж безробітного, так і стаж роботи безробітного на конкретній посаді.
У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач отримав вищу освіту за напрямом підготовки "Право" та здобув кваліфікацію бакалавра права; отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, що підтверджується відповідно дипломом НОМЕР_2 та дипломом НОМЕР_1.
Згідно з трудової книжки ОСОБА_1 розпочав свою трудову діяльність з 17.07.1989 року.
З огляду на викладені обставини, відповідач не мав явних перешкод для прийняття рішення про направлення безробітного для працевлаштування до Територіального центру соціального обслуговування Шевченківського району м. Харкова.
З пояснень представника відповідача судом встановлено, що відповідно п.3.3 розділу III Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості (затверджені директором Державного центру зайнятості від 18.08.2014р.), якщо шукач роботи звертається до центру зайнятості, спеціаліст з працевлаштування відповідно до встановленого порядку при підборі йому роботи з'ясовує по телефону в представника роботодавця, чи є підібране робоче місце вільним, та узгоджує можливість співбесіди з клієнтом.
Під час спілкування з роботодавцем спеціаліст повідомляє йому основну інформацію про претендента (професію, спеціальність, освіту, професійний досвід тощо). При цьому робиться акцент на його професійних, ділових, особистих якостях, які можуть зацікавити даного роботодавця. Пояснює, що в разі можливого не працевлаштування особи важливо точно визначити причину та вказати її у відповідній графі корінця-направлення на працевлаштування. Неправильне визначення причини може призвести до порушення законних прав безробітного на матеріальне забезпечення або до необґрунтованого його одержання.
Як з'ясовано судом, у спірних правовідносинах працівником центру 21.06.2016р. було здійснено дзвінок до роботодавця, одержано підтвердження актуальності вакансії, уточнені вимоги до претендента, уточнені умови праці, місце знаходження роботодавця, шлях до роботи, повідомлено роботодавця стосовно медичних протипоказань безробітного ОСОБА_1, досвіду роботи, освіти, отримано від роботодавця згоду на розгляд кандидатури Позивача, домовлено про призначення співбесіди з безробітним.
За результатами проведеної роботи центром у особі компетентного працівника (провідний спеціаліст Харківському міському центрі зайнятості ОСОБА_5.) було складено і видано направлення №20391605300118005 на працевлаштування ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Шевченківського району м. Харкова на посаду «Інспектор з кадрів», з яким позивача було ознайомлено, про що свідчить особистий підпис позивача (Додаток №1 до персональної картки).
23.06.2016 року Територіальний центр соціального обслуговування Шевченківського району м. Харкова відмовив позивачу у прийнятті на роботу у зв'язку із відсутністю необхідного досвіду роботи.
25.01.2017 року позивач, ОСОБА_1 направив до Харківського обласного центру зайнятості скаргу щодо незаконної видачі направлення на працевлаштування на вакансію "Інспектора з кадрів", яку обґрунтував тим, що дії Харківського міського центру зайнятості, спрямовані на видачу направлення ОСОБА_1 на роботу, по якій у позивача відсутній професійний досвід, призвели до того, що 21.06.2016 року під час прийому в ХМЦЗ не отримав від останнього сприяння у підборі підходящої роботи, не отримав інформації про попит та пропонування робочої сили на ринку праці, права та гарантії у сфері зайнятості населення.
Харківський обласний центром зайнятості розглянув згадану скаргу і листом від 08.02.2017 року №с-3-16 повідомив про відсутність порушень у діях міського центру зайнятості.
Суд, перевіряючи відповідність вчинених суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах діянь вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зазначає, що правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України "Про зайнятість населення". .
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 Закону держава гарантує у сфері зайнятості безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку.
Частинами 1-4 ст.46 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці. Для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою вважається така, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців, підходящою вважається робота за професією останнього місця роботи або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці. Для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими раніше професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці.
На подальший розвиток норм Закону України "Про зайнятість населення" КМУ була прийнята постанова від 20.03.2013р. №198, якою затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб (далі за текстом - Порядок №198).
Згідно з п.5 Порядку №198 у разі наявності пропозиції підходящої роботи у день подання заяви про надання статусу безробітного особі за попереднім узгодженням з роботодавцем видається направлення на працевлаштування за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Особа зобов'язана подати протягом семи календарних днів з дня отримання такого направлення центру зайнятості письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні.
У п.12 Порядку №198 вказано, що підходящою для безробітного є робота, що відповідає його освіті, професії (спеціальності), кваліфікації.
За правилом п.19 Порядку №198 у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.
Форма направлення на працевлаштування затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2015р. №848.
З положень Закону України "Про зайнятість населення", Порядку №198, форми та змісту направлення на працевлаштування не вбачається підстав для висновку, що керівник органу державної служби зайнятості має право чи обтяжений обов'язком особисто вести прийом безробітних, особисто здійснювати пошук підходящої роботи, вносити зміни чи скасовувати складене працівником центру зайнятості населення направлення на працевлаштування.
Окремо суд бере до уваги, що відповідно до Положення про державну службу зайнятості (затверджене наказом Міністерства соціальної політики України 15 грудня 2016 року №1543) Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. Служба складається з Державної служби зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості, міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.
Суд відмічає, що внесення змін до вже складених направлень на працевлаштування, а також особисте складення направлень на працевлаштування нормами цього Положення не віднесено до службових обов'язків керівника центру за посадою.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що за загальним правилом бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є нереалізація управлінської функції (тобто пасивна форма правової поведінки), а під протиправною слід розуміти нереалізацію управлінської функції (чи невиконання наданого повноваження) за наявності чітко визначеного приводу.
Оцінюючи добуті по справі докази в їх сукупності за правилом ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для кваліфікації правової поведінки відповідача як протиправної бездіяльності, адже у силу норм як закону, так і підзаконних актів керівник центру зайнятості не повинен бути безпосереднім учасником спірних правовідносин.
При цьому, судом достеменно встановлено, що зі скаргами на дії чи рішення працівників під час оформлення спірного направлення на працевлаштування позивач до керівника центру не звертався, а відтак, відсутні підстави для реалізації владної компетенції відповідача по контролю за діяльністю підлеглих по службі осіб.
Стосовно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/12966/16-ц суд зазначає наступне.
Цим судовим актом позивачу по цивільній справі ОСОБА_1 (який є позивачем у даному спорі) дійсно було відмовлено у задоволенні цивільного позову до Шевченківського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Харкова , третя особа - Харківській міський центр зайнятості про визнання незаконною відмови в прийнятті на роботу.
Однак, вказане рішення не може бути визнано належним та допустимим у розумінні ст.70 КАС України доказом вчинення відповідачем протиправної бездіяльності, оскільки, керівник центру зайнятості згідно з Законом України "Про зайнятість населення", Порядком №198, формою та змістом направлення на працевлаштування особисто непричетний до оформлення направлення на працевлаштування і не має повноважень на перевірку його змісту. Окрім того з урахуванням запроваджених ЦПК України правил здійснення цивільного судочинства згадане рішення суду є виключним доказом не доведеності заявлених у цивільній справі вимог.
З огляду на викладене, суд не вбачає правових та фактичних підстав для задоволення заявлених по справі вимог.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Директора Харківського міського центру зайнятості Піженко Сергія Вікторовича, третя особа Міністерство соціальної політики України про визнання бездіяльності незаконною відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повідомити, що повний текст постанови виготовлено 03.05.2017 року.
Суддя Старосєльцева О.В.