30 березня 2017 р. Справа №818/1556/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,
представника позивача - Похилько Л.В.,
предстаників відповідача - Красножон М.С., Черніченко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1556/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» звернулось до суду з позовом, в якому із врахуванням заяви про зміну позовних вимог (т.4, а.с.54а-68), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення:
- №0000271400 від 06.07.2016р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 20 291 649грн.;
- №0000281400 від 06.07.2016р., яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 15 172 368грн.;
- №0000711400 від 22.11.2016р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 423 326грн.;
- №0000291400 від 06.07.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 365 400грн.
Свої вимоги мотивує тим, що висновки акту документальної планової перевірки щодо завищення в порушення п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в загальному розмірі 15347537грн., та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 20116480грн., не відповідають дійсності, оскільки витрати, сформовані підприємством від реалізації на експорт та на митній території України самостійно виготовленої продукції/послуг, собівартість яких перевищує фактичну ціну реалізації за 2014-2015р.р., є витратами, пов'язаними із господарською діяльністю у розумінні п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, та підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності відповідно до таких цілей. Проте, неотримання підприємством прибутку від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання прибутку від конкретної операції. Крім того, відповідачем не враховано той факт, що підприємство в 2014 та 2015 роках згідно зі звітами про фінансові результати (форма №2) отримало валовий прибуток (рядок.2090 форми №2) в розмірах 64,5млн.грн. та 124,0млн.грн. відповідно. Тобто мало місце перевищення чистого доходу від реалізації продукції (рядок 2000 форми №2) над собівартістю реалізованої продукції (рядок 2050 форми №2). Обмеження стосовно формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації відсутні, як відсутні і вимоги податкового законодавства щодо коригування витрат у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче собівартості їх виробництва.
Щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2015 року на суму перевищення собівартості самостійно виготовленої продукції над фактичною ціною її постачання на митній території України у розмірі 2061775грн. зазначає, що такі нарахування є безпідставними, адже підприємство по взаємовідносинам із ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Кріопром» виписало податкові накладні у травні та листопаді 2014 року у день виникнення податкових зобов'язань продавця за першою подією згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, якщо "першою подією" є попередня оплата за товар, то на дату отримання такої попередньої оплати виникає об'єкт оподаткування з ПДВ і постачальник - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування, скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Посилаючись на принцип незворотності дії закону в часі, закріплений в ч.1 ст.58 Конституції України, зазначає, що оскільки на дату виникнення податкових зобов'язань (травень та листопад 2014р.) у зв'язку із отриманою попередньою оплатою ПАТ «Сумське НВО» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, з урахуванням чинного в 2014 році порядку визначення бази оподаткування з постачання товарів/послуг. виходячи з їх договірної вартості, застосування норм Податкового кодексу України (п.188.1 ст.188 в новій редакції), які почали діяти з 1 січня 2015 року, а саме, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг обраховується не нижче їх собівартості, до об'єкта оподаткування, який виник в 2014 році, є помилковим.
Крім того, вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення №0000711400 від 22.11.2016р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 423 326грн. Зокрема, вказує на те, що протиправність формування витрат, сформованих підприємством від реалізації на експорт та на митній території України із ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Кріопром» самостійно виготовленої продукції/послуг, собівартість яких перевищує фактичну ціну реалізації за 2014-2015рр., контролюючий орган помилково пов'язує виключно зі збитковістю експортних операцій (перелік яких в розрізі періодів, найменувань контрагентів, договорів та контрактів, первинних документів та суми доходів, наведений в додатках 6,8 до акту) та не враховує реальність здійснення вказаних господарських операцій та їх спрямованість на отримання доходу. Так, під час перевірки досліджені експортні контракти, рахунки - фактури, сертифікати походження товару, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, вантажно-митні декларації, банківські виписки та інші первинні документи, зведені облікові документи, які мають всі обов'язкові реквізити, визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені товариством господарські операції. Отже, сформовані позивачем витрати внаслідок здійснення продажу самостійно виготовленого товару/послуги на митний території України за ціною, нижчою їх собівартості, є такими, що пов'язані із веденням господарської діяльності.
Також зменшення вказаним податковим повідомленням-рішенням №0000711400 від 22.11.2016р. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 423 326грн. відбулося і внаслідок висновку СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС про неправомірність відображення ПАТ «Сумське НВО» в податковому обліку інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в частині відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, у розмірі 4114452грн. Однак, позивач не погоджується із таким висновком контролюючого органу, оскільки датою здійснення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є дата нарахування зобов'язання, а не факт сплати цих сум. Зазначає, що витрати, пов'язані з відшкодуванням сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, визнаються в бухгалтерському обліку в момент їх виникнення, яким у розумінні п.6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (далі - Інструкція), є 25-е число поточного місяця, незалежно від факту їх сплати. Первинним документом, що згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України підтверджує факт здійснення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є розрахунок сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, а отже підприємство має достовірну оцінку суми цих витрат та їх неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду. Відтак, ПАТ «Сумське НВО» вважає, що сформувало показники рядка 06.4 Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» (р.06.4.16 Додатка ІВ «Відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій...») за період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р. у загальній сумі 24 876 246грн. з дотриманням норм п.138.2, п.138.5, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України.
З приводу збільшення СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 365 400грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000291400 від 06.07.2016р. вказує, що підприємство не порушувало пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України внаслідок не включення інформації про всі здійснені протягом 2014 року контрольовані операції з Petro Gas LLP до Звіту про контрольовані операції за 2014 рік, оскільки, на думку Позивача, господарська операція з даним контрагентом не відноситься до контрольованих операцій, визначених в пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції 2014р.). Зокрема, Petro Gas LLP зареєстровано у Великобританії, що не входить до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, а тому він не є зареєстрованим у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні. Законодавство Великобританії не передбачає надання довідок стосовно величини ставки, за якою сплачується податок на прибуток (корпоративний податок) у цій країні, про що свідчить відповідь Petro Gas LLP на запит позивача щодо надання такої інформації. Вважає помилковими посилання відповідача на визначення терміну «резидент» в п.1 статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (далі - Конвенція), адже в цьому ж пункті встановлено, дане визначення застосовується тільки для цілей даної Конвенції. Отже, Petro Gas LLP має розглядатися як резидент країни своєї реєстрації (Великобританії) і не може розглядатися як резидент країни реєстрації свого партнера (Республіка Сейшельські острови).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити із наведених вище підстав, а також із підстав, викладених у наданих до суду письмових поясненнях (т.27, а.с.1-6, 27-34,71-74).
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити (т.1, а.с.56-63, т.4, а.с.83-86). Пояснили, що оскаржувані рішення не підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі обґрунтованих висновків перевірки. Так, документальною плановою перевіркою встановлено не нарахування ПАТ «Сумське НВО» податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 33 402 241 грн. на суму витрат, яка не використана у господарській діяльності підприємства, та не виписування податкових накладних на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною, та не реєстрацію їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Постійний продаж ПАТ «Сумське НВО» протягом 2014-2015 років на експорт та на митній території України продукції/послуг власного виробництва, собівартість яких перевищує над фактичною ціною постачання, зі свідомо значним від'ємним фінансовим результатом впливає на прибутковість господарської діяльності підприємства, оскільки підприємство не отримує доходу та інших економічних вигод у своїй підприємницькій діяльності. Виконання таких угод, одержання внаслідок таких операцій збитків на загальну суму 282 476 176 грн., що, в свою чергу, призводить до виникнення формальних підстав для відшкодування в бюджету податку на додану вартість, не є економічно виправданими. Тобто, розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має право одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Тому, на думку контролюючого органу, податкове повідомлення - рішення №0000271400 від 06.07.2016р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 20 291 649грн. та податкове повідомлення - рішення №0000281400 від 06.07.2016р., яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 15 172 368грн., є правомірними.
Щодо врахування ПАТ «Сумське НВО» в податковому обліку при визначенні об'єкта оподаткування витрат, сформованих по реалізованій на експорт та на митній території України на загальну суму 292 735 049,98 грн. самостійно виготовленій продукції/послугам, собівартість яких перевищує фактичну ціну реалізації за 2014-2015 роки, відповідач зазначає, що збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до об'єкту оподаткування з податку на прибуток згідно з податковим обліком. СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС під час перевірки досліджувалися умови контрактів, додаткових угод та специфікацій, які наведені в додатках 6 та 8 до акту перевірки, та було встановлено, що ПАТ «Сумське НВО» самостійно з покупцем/замовником визначає договірну ціну контракту в цілому та в розрізі кожної окремої частині готової продукції. В результаті чого товариство завідомо знає, які доходи будуть отримані в цілому по контракту та по кожній реалізованій окремій частині готової продукції. Враховуючи вищенаведене, сума витрат у розмірі 292 785 049,98 грн., яка отримана як перевищення виробничої собівартості над доходами у ІІАТ «Сумське НВО» не сформувала ціну договору/контракту та в результаті чого не прийняла участі в отриманні доходу при реалізації готової продукції/послуг. Таким чином, СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС в ході перевірки встановлено проведення ПАТ «Сумське НВО» господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, яка не спрямована на отримання доходу, а саме на суму витрат у розмірі 292785049,98 грн., яка отримана як перевищення виробничої собівартості над доходами.
З приводу правомірності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 2 061 775 грн. на суму перевищення виробничої собівартості самостійно виготовленої продукції над фактичною ціною їх постачання на митній території України посилається на те, що під час перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з Виробничо-комерційною фірмою «Кріопром» ТОВ, код ЄДРПОУ 31630366, відповідно до договору №4/1412070 від 19.05.2014 року, на виконання умов якого отримало передплату. Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України ПАТ «Сумське НВО» виписало податкові накладні у день виникнення податкових зобов'язань продавця за першою подією. З огляду на п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. №246 (далі -П (С)БО 9), п. п.11 Положення стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. N318 (далі - П(С)БО 16), якщо "першою подією" є попередня оплата за товар, який ще не виготовлено, то на дату отримання такої попередньої оплати постачальник - платник ПДВ повинен визначнім податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з договірної вартості такого товару, скласти податкову накладне та зареєструвати її в ЄРПН.
Якщо при оприбуткуванні на баланс підприємства/установи власно виготовленого товару його виробнича собівартість перевищить договірну вартість (з якої були визначені податкові зобов'язання на дату отримання передоплати та, відповідно, складена податкова накладна), то на дату його оприбуткування на баланс платник податку повинен скласти другу податкову накладну, виходячи з різниці між виробничою собівартістю та договірною вартістю такого товару. У податковій накладній, яка складена на різницю між виробничою собівартістю та договірною вартістю, у верхній лівій частині робиться відповідна помітка "X" та зазначається тип причини: 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.
Таким чином, ПАТ «Сумське НВО» в порушення п.9 та п.20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014р. N957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014р. за N1235/26012, із змінами і доповненнями, не виписано податкові накладні на суму, розраховану, виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною, та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, контролюючий орган вважає безпідставним не включення позивачем до Звіту про контрольовані операції за 2014 рік інформації про здійснені протягом звітного періоду операції з нерезидентом Petro Gas LLP (адресні дані: Third Floor,55, Exhibition Road London, SW 7 2PG: Great Britain) на загальну суму 90 539 040,33 грн., оскільки з урахуванням норм ст.39 Податкового кодексу України, ст.6 Закону України від 16.04.1991 № N 959-ХП «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.4 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням, стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 року, ст.10 Закону Великобританії «Про партнерства з обмеженою відповідальністю» 2000 року (Limited Liability Partnership Act 2000), отриманої ДФС України податкової інформації від Компетентного органу Великобританії та інформації з відкритих джерел, Переліку держав (територій), у яких ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р (в редакції, яка була чинна на 2013-2014р.р.), діяльність партнерства Petro Gas LLP (партнерства з обмеженою відповідальністю) знаходяться за межами юрисдикції Сполученого Королівства, у зв'язку з чим Petro Gas LLP не сплачує податки за законодавством Сполученого Королівства. Всі прибутки від комерційної та господарської діяльності отримуються учасником партнерства (а не самим партнерством Petro Gas LLP), який має адресу на Сейшельських Островах та який сплачує податки на території цієї країни. Отже, у розумінні пп.39.2.1.2 та пп.39.2.1.4 п.39.2 ст.39 Податкового Кодексу України операції між ПАТ «Сумське НВО» та компанією Petro Gas LLP визначаються контрольованими.
На думку відповідача, податкове повідомлення рішення №0000711400 від 22.11.2016р., в тому числі і в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 423 326грн., є правомірним, оскільки позивач безпідставно врахував у податковому обліку при визначенні об'єкта оподаткування витрат, сформованих по реалізованій самостійно виготовленій продукції/послугам, собівартість яких перевищує фактичну ціну реалізації за березень 2015р. на суму 10308873,99грн. Зокрема, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що підприємство самостійно з покупцем/замовником визначає договірну ціну контракту у цілому та у розрізі кожної окремої частини «готової продукції», в результаті чого воно завідомо знає, які доходи будуть отримані у цілому по контракту та по кожній окремій частині реалізованої продукції. Відповідно до облікової політики ПАТ «Сумське НВО» об'єктом обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) є замовлення, а об'єктом калькулювання собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) щодо виробничих замовлень є виріб (етап виконаних робіт, наданих послуг) на рівні ОЗМ. Об'єктом калькулювання собівартості робіт по внутрішніх замовленнях є обсяг виконаних робіт. При цьому, позивач відповідно до Методичних рекомендацій із формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, що затверджені наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007р. №373, складає планову калькуляцію формування ціни, договору/контракту в розрізі кожної окремої частини готової продукції, відповідно до підписаної з покупцем/замовником специфікації договору/контракту, до складу якої входить виробнича собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати та відсоток прибутку. Таким чином, дохід, який отримується підприємством, при реалізації готової продукції і є ціна договору/контракту, яка сформована, а саме з планової виробничої собівартості. У бухгалтерському обліку позивача формується фактична собівартість реалізованої готової продукції на підставі первинних документів. СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС під час перевірки ПАТ «Сумське НВО» встановлено факт перевищення виробничої собівартості над отриманими доходами при реалізації готової продукції/послуг на експорт та на митній території України. Отже, сума витрат у розмірі 10308873,99грн., що отримана як перевищення виробничої собівартості над доходами у підприємства, не сформувала ціну договору/контракту, внаслідок чого не прийняла участі в отриманні доходу при реалізації готової продукції/послуг. Таким чином, позивачем проводилася господарська діяльність, яка не спрямована на отримання доходу, а тому така сума витрат не може бути врахована у податковому обліку при визначення об'єкта оподаткування.
Також, податкове повідомлення рішення №0000711400 від 22.11.2016р. винесено контролюючим органом із врахуванням висновку про неправомірне формування ПАТ «Сумське НВО» показника по р.06.4 Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» (р.06.4.16 Додатка ІВ «Відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій…») за період 2014-2015р.р. на 4114452грн. Так, позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2014р. по р.06.4.16 Додатка ІВ відображено загальну суму відшкодування витрат згідно з повідомленнями Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах у розмірі 24 876 246грн. Надані підприємством на перевірку платіжні доручення свідчать,що загальна сума перерахування до пенсійного фонду складала 20 757 829,94грн. Тобто, з огляду на положення п.138.2, абз. «в» пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій здійснюється на підставі повідомлень про розрахунок цих витрат, що підтверджуються відповідним документом про сплату коштів. Відтак, ПАТ «Сумське НВО» завищено інші витрати, що враховуються при визначення об'єкту оподаткування, на суму 4114452грн.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС згідно з п.п. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1. статті 77, статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI проведена документальна планова перевірка Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (код ЄДРГІОУ 05747991) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. до 31.12.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. до 31.12.2015р. відповідно до затвердженого плану.
За результатами перевірки складено акт від 16.06.2016р. №52/28-09-14-07/05747991 (т.1,а.с.66-192) та встановлено порушення ПАТ «Сумське НВО»:
1. пп.14.1.27, пп. 14.1.36, пп.14.1.231 п. 14.1 ст.14, п.44,1 ст.44, п.138.1, п.138.2,п.138.8, п.п. 138.10.3, абз. «в» пп.138.10.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №a2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями внаслідок завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р. у загальній сумі 88 016 960 гри., у т.ч.:
за 1 квартал 2014 - 2 481 693 грн.,
за 2 квартал 201- 14 897 571грн.,
за 3 квартал 2014- 13 748 870 грн.,
за 4 квартал 2014-56 888 826 грн.;
2. ст.1, п.2 ст. 3, ч.8 ст.4, п.6 ст.8, п.1, п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XlV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 N88 «Про затвердження «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 та пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 у загальній сумі 383 936 258 грн., у т.ч. за 2014 у сумі 88 016 960 грн.;
3. п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, абз. «г» п. 198.5 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.9, п.20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014р. N957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014р. N1235/26012, із змінами і доповненнями, а саме завищено суму податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на загальну суму 20 291 649 грн., в тому числі: за березень 2015 - 805838 грн., за квітень 2015 - 1 341 718 грн., за травень 2015 - 278170 грн., за червень 2015 - 107247 грн., за липень 2015 - 864783 грн., за серпень 2015 - 3 852 042 грн., за жовтень 2015 - 2 799 510 грн., за листопад 2015 -4 502 712 грн., за грудень 2015 - 5 739 629 грн.;
4. п. 188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, абз. «г» п. 198.5 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями та п.9, п.20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014р. N957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014р. N1235/26012, із змінами і доповненнями завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по р.24Б на загальну суму 15 172 368 грн., в тому числі: за січень 2014 - 119988 грн., за березень 2014 - 162746 грн., за квітень 2014 - 82349 грн., за травень 2014 - 169416 грн., за червень 2014 - 219205 грн., за липень 2014 - 160617 грн., за вересень 2014 - 930131 грн., за листопад 2014-381523 грн., за грудень 2014-2 195 919 грн., за січень 2015 - 820098 грн., за лютий 2015 - 2 520 826 грн., за березень 2015 -1 679 949 грн., за квітень 2015 - 1 388 351 грн., за травень 2015 - 1 435 260 грн., за червень 2015 - 2 416 013 грн., за серпень 2015 - 20833 грн., за вересень 2015 -469144 грн.;
5. п.152.8 ст.152, п.160.2. ст.160 Податкового Кодексу України (в редакції до 31.12.2014р.), п.137.3 ст.137, п.п 141.4.2. гі.141.4 ст.141 Податкового Кодексу України (в редакції з 01.01.2015р.)?в результаті чого ПАТ «Сумське НВО» при виплаті нерезиденту AL ВORZ EQUIPMENT TRA1DING, Об'єднані Арабські Емірати, доходу з джерелом походження з України не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок у сумі 5 254 444 грн., у тому числі: за 2014 податковий (звітний) рік у сумі 521 804 грн. та за 2015 податковий (звітний) рік у сумі 4 732 640 грн.;
6. пп. 39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ПАТ «Сумське НВО» не включено до Звіту про контрольовані операції за 2014 рік інформацію про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції та не в повному обсязі задекларовано контрольовані операції, а саме контрольовані операції по взаємовідносинам з Petro Gas LLP за 2014 рік на загальну суму 90 539 040,33 грн.
У зв'язку із встановленням вказаних порушень СДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення (направлено поштою на адресу ПАТ «Сумське НВО» 06.07.2016р., отримані ПАТ «Сумське НВО» 11.07.2016р. (згідно з поштовим повідомленням):
- №0000271400 від 06.07.2016р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20 291 649 грн., на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 гл.4, абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% на суму 5 072 912,25 грн. та визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 16 150 121 грн.;
- №0000301400 від 06.07.2016р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 383 936 258 грн.;
- №0000281400 від 06.07.2016р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку па додану вартість у розмірі 15 172 368 грн.;
- №0000301401 від 06.07.2016р., яким збільшено грошові зобов'язання з податку па прибуток іноземних юридичних осіб на суму 5 254 444 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% на суму 1 313 611 грн. на підставі пп. 54.3.3, пп.54.3.5 п. 54.3 статті 54 глави 4, абз.2 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України;
- № 0000291400 від 06.07.2016р. на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 гл.4, абз.3 п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365400 грн. (т.1, а.с.17-29).
Вказані ППР були оскарженні ПАТ «Сумське НВО» в адміністративному порядку. Рішенням Офісу великих платників податків ДФС про розгляд первинної скарги від 09.09.2016р. №3042/10/28-10-10-4-33 залишено без змін податкові повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС від 06.07.2016р. №0000301400, №0000301401, №0000291400, №0000271400, №0000281400, а скаргу без задоволення (т.3,а.с.243-250, т.4, а.с.1-28).
Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 17.11.2016р. №24776/6/99-99-11-02-25 скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м.Харкові МГУ ДФС від 06.07.2016р. №0000301400 та №0000301401 в частині донарахувань по операціям за період 2015р., щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати ПАТ «Сумське НВО» на користь &С Advance Machinery JLT (OA15) та Dalahoo
Pars Kish Engineering & Manufacturing Co. (DEMCO), Іран та у частині застосованої штрафної санкції за 2015р. в сумі 1183160,0 грн., а податкові повідомлення-рішення від 06.07.2016р. №0000291400, №0000271400, №0000281400 залишено без змін (т.2, а.с.1-9, т.4, а.с.29-54).
На виконання рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 17.11.2016р. №24776/6/99-99-11-02-25 СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС 22.11.2016р. винесені нові податкові повідомлення-рішення (направлені поштою на адресу ПАТ «Сумське НВО» 22.11.2016р., отримані підприємством 25.11.2016р. (згідно з поштовим повідомленням):
- №0000711400 від 22.11.2016р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363048476 гри. на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 гл. 4, абз.3 п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України,
- №0000731401 від 22.11.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 5 384 895 гри., у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 5 254 444,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 130451 грн. на підставі пп.54.3.5 п.54.3 ст.54, п.127.1 ст.127 з урахуванням п.31 Підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (т.2, а.с.10-12).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд погоджується з доводами позивача про помилковість висновків контролюючого органу.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000271400 від 06.07.2016р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ та №0000281400 від 06.07.2016р. про зменшення суми від'ємного значення ПДВ стало не нарахування ПАТ «Сумське НВО» податкових зобов'язань по операціях з реалізації продукції власного виробництва нижче собівартості за експортними контрактами та на митній території України (по взаємовідносинам із ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Кріопром»).
Зокрема, у період з 01.01.2014р. до 31.12.2015р. позивач мав господарські відносини із контрагентами, перелік яких наведений в додатках 2,6,8,9,10 до акту перевірки, під час якої були досліджені експортні контракти, рахунки - фактури, сертифікати походження товару, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, вантажно-митні декларації, банківські виписки та інші первинні документи, зведені облікові документи (т.8, а.с.206-243, т.9 -26).
Згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано ст.200 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пункт 200.4. ст. 200 ПК України встановлює, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій постачальникам таких товарів.
За визначенням, наведеним у п. п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996-ХІV 9 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З матеріалів справи вбачається, що реалізація власно-виробленої продукції здійснювалось, зокрема, на підставі належним чином оформлених первинних документів, до змісту та форми яких у контролюючого органу не було зауважень під час проведення документальної планової перевірки.
За позицією відповідача, оскільки протягом 2014-2015 років ПАТ «Сумське НВО» продавало на експорт та на митній території України продукцію/послуги власного виробництва, собівартість яких перевищувала фактичну ціну постачання, то позивач втрачає право на бюджетне відшкодування ПДВ, оскільки така реалізація товару в будь-якому випадку призводить до збитків, що свідчить про відсутність у підприємства мети отримати дохід від господарської діяльності.
Проте, за визначенням, наведеним у статті 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
У п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій, в тому числі і під час реалізації власно-виготовлених товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати.
При цьому, чинним законодавством не висунуто умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду виключно з сумами матеріальних витрат, які приймали участь в оподатковуваних операціях, лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.
Положення Податкового кодексу України дають право відображати в декларації з ПДВ податковий кредит з ПДВ в разі, якщо операції пов'язані з господарською діяльністю та підтверджуються відповідними документами.
Товариство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємством відносяться відповідні суми до складу валового доходу та на валові витрати, а також формують податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість в податковому обліку.
Суд вважає, що фінансові результати господарської діяльності платника податків в окремих періодах не впливають на питання правильності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість в попередніх періодах, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на податковий кредит з ПДВ в залежність від фінансового результату продажу продукції в окремому періоді.
Господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що виготовлений товар буде реалізовано за ціною нижчою від його собівартості у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо.
Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ПАТ «Сумське НВО» здійснювало продаж власної продукції на експорт та на митній території України за ціною нижчою від її собівартості внаслідок відсутності достатньої завантаженості підприємства, спричиненої втратою багатьох дідових зв'язків із контрагентами, розташованими на території Російської Федерації, впровадження 3-денного робочого тижня для працівників, значного відтоку кваліфікованого персоналу, крім того, 89,64% собівартості готової продукції в рамках виконання договору з ТОВ ВКФ «Кріопром» становили постійні витрати (амортизаційні відрахування, заробітна плата, орендна плата, вартість необхідних матеріалів, електроенергія, тощо) (т.27, а.с.35).
При цьому, як правильно зазначено представником позивача, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податку на додану вартість, виходячи з собівартості товару.
За змістом ч.3 ст.189, ст.190 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції (ч.1, ч.2 ст.12 цього ж Закону).
З наявних в матеріалах справи документів слідує, що за період, який перевірявся, підприємство реалізовувало товар за цінами, які не підлягають державному врегулюванню, порушення з боку позивача при формуванні договірної ціни товару не вбачаються.
Отже, при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з продажу товару товариство виходило з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки, чого контролюючим органом не було спростовано.
Відсутність прибутку в ході реалізації товару за цінами, нижчими її собівартості, у зв'язку із змінами кон'юнктури ринку, попиту на продукцію підпадає під власний ризик позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином з врахуванням об'єктивно обумовлених причин реалізації платником податку товару за цінами з перевищенням фактичної собівартості та відсутності законодавчо встановленої заборони щодо самостійного визначення суб'єктом підприємницької діяльності ціни товару, що випливає із положень ст.11-12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», здійснення позивачем спірних операцій підпадає під законодавче визначення господарської діяльності та діяльності, направленої на отримання доходу. Твердження відповідача з цього приводу, що вказані операції направлені на заниження своїх податкових зобов'язань, зокрема, з податку на додану вартість, в установленому порядку не доведені, фактичним обставинам справи не відповідають.
Отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію, вчинену поза межами його господарської діяльності. Так, в більшості випадків, при реалізації товариством продукції/послуг в рамках одного контракту, в цілому виконання умов контракту може бути для нього прибутковим. Але при цьому окрема реалізація частини продукції по такому контракту є збитковою. Така збитковість для є економічно обґрунтованою і доцільною, оскільки в кінцевому результаті суб'єкт господарювання все одно отримує прибуток та зберігає свої позиції на ринку (т.27, а.с.36-46).
Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством прибутку від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання прибутку від конкретної операції.
Крім того, відповідачем не враховано той факт, що підприємство в 2014 та 2015 роках згідно зі звітами про фінансові результати (форма №2) отримало валовий прибуток (рядок.2090 форми №2) в розмірах 64,5млн.грн. та у розмірі 124 039 млн. грн. відповідно. Тобто мало місце перевищення чистого доходу від реалізації продукції (рядок 2000 форми №2) над собівартістю реалізованої продукції (рядок 2050 форми №2) (т.27, а.с.47-48).
Також, зробивши висновок про те, що операції з реалізації на експорт та на митній території України продукції власного виробництва за ціною нижче собівартості здійснювались ПАТ «Сумське НВО» виключно з метою ухилення (мінімізації) від сплати податків, контролюючий орган не міг керуватись лише припущеннями, оскільки таке ухилення є злочином (ст.212 КК України).
При цьому такі висновки відповідача не підкріплені належними доказами, зокрема, судовим рішення у кримінальній справі, яке набрало законної сили.
Отже, суд, вважає недоведеним відповідачем факт порушення позивачем податкового законодавства внаслідок відсутності обмежень стосовно формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації та відсутності вимог податкового законодавства щодо коригування витрат у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче собівартості їх виробництва, тому висновки про необхідність зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 20 291 649грн. та зменшення суми від'ємного значення ПДВ на 15 172 368грн. є безпідставними.
Також суд погоджується із доводами позивача щодо неправомірності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2015 року на суму перевищення собівартості самостійно виготовленої продукції над фактичною ціною їх постачання на митній території України по взаємовідносинам із ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Кріопром» відповідно до договору №4/1412070 від 19.05.2014р. , оскільки на виконання п.187.1 ст.187 та п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України ПАТ Сумське НВО» сформувало податкові зобов'язання з ПДВ у загальній суму 797 727,0 грн., у т.ч.: з травні 2014 у сумі 398 863,5 грн., в листопаді 2014 у сумі 398 863,5 грн. та відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України виписало податкові накладні у день виникнення податкових зобов'язань продавця за першою подією: оплата згідно з платіжними дорученнями №36 від 20.05.2014 на загальну суму 2 393 181,0 грн., у т.ч. ПДВ 398 863,5 грн., №35 від 21.11.2014 на загальну суму 1 166 181,0 грн., у т.ч. ПДВ 194 363,5 грн.,№36 від 21.11.2014 на загальну суму 1 227 000 грн., у т.ч. ПДВ 204 500,0 грн., а тому у даному випадку підлягає застосуванню п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року, яка визначала базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, виходячи з їх договірної вартості, а не в редакції після 01 січня 2015 року, згідно з якою база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг обраховувалась не нижче їх собівартості.
Так, пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг і готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, податкові зобов'язання нараховуються виключно по першій події.
Враховуючи викладене, якщо "першою подією" є попередня оплата за товар, то на дату отримання такої попередньої оплати виникає об'єкт оподаткування з ПДВ і постачальник - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування, скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.
Оскільки на дату виникнення податкових зобов'язань (травень та листопад 2014р.) у зв'язку із отриманою попередньою оплатою ПАТ «Сумське НВО» визначене податкове зобов'язання з додатку на додану вартість, з урахуванням чинного в 2014 році порядку визначення бази оподаткування, застосування норм Податкового кодексу України, які почали діяти з 1 січня 2015 гоку, до об'єкта оподаткування, який виник в 2014 році, є неправомірним.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. у справі № 1-7/99).
Отже, з урахуванням принципу незворотності дії закону в часі, порядок визначення бази оподаткування, передбачений пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в редакції 2015 року, може бути застосований виключно до об'єкту оподаткування, що виник після 01.01.2015 року.
Таким чином, донарахування контролюючим органом податку на додану вартість по взаємовідносинам між ПАТ «Сумське НВО» та ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Кріопром» відповідно до договору №4/1412070 від 19.05.2014 року у даному випадку є протиправним.
Також суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення - рішення №0000711400 від 22.11.2016р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 10 308 873,99грн.
Як вказано у запереченнях відповідача проти позову, оспорювана сума витрат сформована підприємством по збитковим операціям, в тому числі: сума перевищення собівартості самостійно виготовленої продукції/послуг над фактичною ціною реалізації на митній території України за 2015р. становить 10 308 873,99грн. (ТОВ ВКФ «Кріомпром»).
Необхідно відмітити, що нормами Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп.14.1.27. пункту 14.1 статті 14).
Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Також не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правила ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.1 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).
В акті перевірки не вказується на ненадання відповідних первинних документів зі сторони позивача або їх невідповідність встановленим вимогам.
Надані позивачем первинні документи, на підставі яких ним формувались доходи та витрати, відповідають встановленими до них статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам.
Розумна економічна причина (ділова мета) - спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Економічний ефект - приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартість, а також само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Отримання платником податків доходу є результатом сукупності дій і здійснення ряду витрат, головною умовою для визнання витрат економічно виправданими на підставі такого критерію як «дохід (прибуток)» - є саме цільова направленість на отримання доходу (прибутку). Неотримання ж підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не спрямована на отримання прибутку загалом, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик понесення більших витрат та неотримання доходу від конкретної операції.
Прибутковість кожної окремої господарської операції не є безумовною умовою здійснення господарської діяльності, а, отже, отримання збитків при здійсненні певної операції не може у всіх випадках свідчити про те, що перевищення витрат над доходами у такій операції не може бути включеним до складу валових витрат.
Збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо контролюючий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування, що відповідачем всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не зроблено.
Витрати, спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.
Як вбачається зі звіту про фінансові результати (форма №2) за 2015 рік, позивач отримав валовий прибуток у розмірі 124 039 млн. грн., що свідчить загалом про прибутковість, тобто перевищенням суми доходів за звітний період, яким є календарний рік, над сумою понесених витрат (т.27, а.с.48).
Тому, такі витрати, понесені підприємством, підлягають включенню до складу витрат за 2015 рік, оскільки вони безпосередньо пов'язані з підприємницькою діяльністю позивача, підтверджені належним чином оформленими документами та п.134.1 ст.134, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України не встановлено обмежень стосовно формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації, а також вказані норми не містять вимоги коригувати витрати у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче їх собівартості.
На переконання суду, податкове повідомлення-рішення №0000711400 від 22.11.2016р. є протиправним та підлягає скасуванню і в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4 114 452грн.
Зокрема, відповідно до висновків акту перевірки ПАТ «Сумське НВО» в порушення пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України завищено інші витрати по рядку 06.4 Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» (р.06.4.16 Додатка ІВ «Відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій….») за період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р. у загальній сумі 4 114 452грн. При цьому, контролюючий орган зазначає, що для відображення в податковому обліку такі витрати мають підтверджуватися платіжним документом про сплату платником податку належної суми коштів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд погоджується із доводами позивача, що витрати із відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій формуються по даті нарахування зобов'язань 25-го число поточного місяця на підставі отриманого розрахунку від територіальних органів ПФУ, що є первинним документом та підставою для визнання понесених платником податку витрат відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, і не залежать від дати сплати грошових коштів, про що зазначено в ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Зокрема, відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом «в» пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
За приписами п.2. ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Серед основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, закріплених в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є нарахування та відповідність доходів та витрат. Тобто, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Витрати відповідно до визначення термінів, наведених в пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом від Міністерства фінансів України 31.12.1999р. №318 (далі - П(С)БО 16). Так, відповідно до п.5, 6, 7 П(С)БО 16 визначено наступне:
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п.5 П(С)БО 16)
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БО 16).
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені(п. 7 П(С)БО 16).
Отже, виходячи з системного аналізу ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.5, 6, 7 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, якщо ці витрати можуть бути достовірно оцінені та їх неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду.
При цьому, момент здійснення витрат означає момент їх виникнення (нарахування зобов'язання), що не залежить від дати сплати грошових коштів, на чому наполягає відповідач.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. №21-1 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6.4 та 6.7 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, 25-го числа поточного місяці у підприємства виникає законодавчо встановлений обов'язок забезпечити сплату сум відшкодування ПФУ сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
При цьому, збільшуються зобов'язання платника, які призводить до зменшення власного капіталу, адже зменшуються прибуток (збільшується збиток), що відповідним чином впливає на власний капітал.
Після отримання від ПФУ розрахунку сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, підприємство має достовірну оцінку суми витрат.
Таким чином, з огляду на приписи п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, відповідно до якого інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, моментом виникнення в бухгалтерському обліку витрат, що пов'язані з відшкодуванням ПФУ сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, є 25-е число поточного місяця, незалежно від факту їх сплати.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених Кодексу.
Таким первинним документом є розрахунок сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, що підтверджує факт їх здійснення (т.4, а.с.91-102).
Зі змісту п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України суд робить висновок, що до складу витрат включаються суми нарахованих, а не фактично сплачених, податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
Положень, що вказані витрати визначаються не за датою їх нарахування, а за датою їх фактичної сплати, ПК України не містить. Таким чином, висновок контролюючого органу про те, що датою здійснення спірних витрат повинна бути дата їх фактичної сплати, а не дата нарахування, є безпідставним.
Отже, податкове повідомлення-рішення №0000711400 від 22.11.2016р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 423 326грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000291400 від 06.07.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 365 400грн., суд зазначає наступне.
Як слідує із акту перевірки, підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення стало порушення ПАТ «Сумське НВО» пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України внаслідок не включення позивачем до Звіту про контрольовані операції за 2014 рік (т.10, а.с.74-98) інформації про здійснені протягом звітного періоду операції з нерезидентом Petro Gas LLP (адресні дані: Third Floor,55, Exhibition Road London, SW 7 2PG: Great Britain) на загальну суму 90 539 040,33 грн.
Проте, господарські операції ПАТ «Сумське НВО» з Petro Gas LLP не відносяться до контрольованих операцій з огляду на приписи пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України.
Так, відповідно до п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Форма звіту (уточнюючого звіту) про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для цілей цього Кодексу відповідно до пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України контрольованими операціями, зокрема, є: господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.
При цьому, відповідно до пп.39.2.1.4 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.
З урахуванням викладеного, для віднесення господарських операцій з нерезидентами до контрольованих необхідним є одночасне виконання двох умов:
- сторона операції-нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсотків нижче, ніж в Україні (якщо в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку),
або сторона операції-нерезидент сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсотків нижчою, ніж в Україні (якщо в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше, ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку);
- загальна сума операцій (по кожному контрагенту окремо) дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.
Дотримання зазначених умов вказує на здійснення платником податків контрольованої операції, а отже, встановлює для нього обов'язки з використання методів визначення трансфертної ціни та складання і подання відповідних документів податкового контролю.
Нерезиденти відповідно до п.п14.1.122 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України - це, зокрема: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані)"'відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.
Так, протягом 2014 року ПАТ «Сумське НВО» в рамках виконання експортних контрактів №4/1410006 від 30.01.2014р., №4/1410044 від 26.03.2014р„ №4/1310155 від 01.11.2013р., №4/1410036 від 04.03.2014р. (т.10, а.с.98-250,т.11,а.с.1-230) мало господарські відносини з нерезидентом України - компанією Petro Gas LLP, що зареєстрована в Великобританії (адресні дані: Third Floor,55, Exhibition Road London, SW 7 2PC. Great Britain) на загальну суму 90 539 040,33 грн.
Великобританія не включена до Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1042-р. від 25.12.2013 р.
Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів стосовно того, що саме компанія Petro Gas LLP, а не його партнер - CROCUS INVESTMENT LTD, який зареєстрований в Республіці Сейшельські Острови, віднесена до Переліку держав (територій), у яких ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, відповідно з розпорядженням КМУ від 25.12.2013 №1042-р (в редакції, чинній на 2013-2014р.р.), сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні.
Отже, господарські операції позивача з нерезидентом України - компанією Petro Gas LLP у 2014 році не є контрольованами згідно з пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.
Посилання відповідача на те, що вказані господарські операціє є контрольованими оскільки партнер (учасник) компанії Petro Gas LLP- CROCUS INVESTMENT LTD віднесений до переліку держав(територій), що відповідають критеріям, установленим пп.39.2.1.2 п.39.2.1 ст.39 Податкового кодексу України, суд вважає помилковими з огляду на наступне.
Так, контролюючий орган вказує, що ДФС України листом від 27.04.2015р. за вих. № 15204/7/99-99-12-01-03-17 «Про оподаткування партнерств з обмеженою відповідальністю на території Великобританії» повідомлено про отримання від компетентного органу Великобританії - НМ Revenue & Customs відповіді від 12.03.2015р. за № G000323 на запит ДФС України від 03.12.2014р. стосовно оподаткування у Великобританії Партнерств з обмеженою відповідальністю (LLP), згідно з якою доходи Партнерства з обмеженою відповідальністю не оподатковуються на території Великобританії, а оподатковується кожний партнер (учасник) з його часткою в прибутку партнерства окремо (т.2, а.с.56-59).
Водночас, контролюючим органом не враховано, що ПАТ «Сумське НВО» має взаємовідносини з нерезидентом України компанією Petro Gas LLP (місцезнаходження Third Floor,55, Exhibition Road London, SW 7 2PG. Great Britain).
Той факт, що учасником Petro Gas LLP є резидент Республіки Сейшельські Острови саме по собі не має значення для віднесення операції до контрольованої у розумінні Податкового Кодексу України, оскільки ст. 39 Податкового Кодексу України безпосередньо пов'язує віднесення господарської операції до контрольованої з тим, що такі операції здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами, або з нерезидентами, що віднесені до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, та не відносить до таких операції з нерезидентами, партнери чи учасники яких віднесені до вказаного переліку.
Також суд погоджується із доводами позивача, що норми Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (далі - Конвенція) не визначають сторони по договору відповідно до положень цивільного чи господарського законодавства, а тому її положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Крім того, у пп. 39.2.1.2. п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України зазначено, що для визнання угоди контрольованою, нерезидент має бути зареєстрованим (отримати юридичний статус) у відповідній державі, а не отримати резидентський статус як платника податків у відповідній державі згідно з податковим законодавством.
До того ж, сам факт реєстрації компанії Petro Gas LLP у Сполученому Королівстві не заперечується податковим органом.
Щодо посилання відповідача на обов'язок платника подати до податкового органу довідку (або її нотаріально засвідчену копію), що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), встановлену у державі його реєстрації, суд зазначає, що підпунктом 39.2.1.3 пп.39.2.1 п.39.2 ст. 39 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більш, ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку), платником податку подається довідка (або її нотаріально засвідчена копія), що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), встановлену у державі його реєстрації, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у строки, визначені підпунктом 39.4.2 цієї статті для подання звіту про контрольовані операції.
Отже, з врахуванням вищезазначених положень Податкового кодексу України така довідка подається лише в разі якщо в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку).
Проте, відповідачем не подано доказів того, що в Королівстві Великобританія встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток з корпоративного податку.
Позивач листом від 22.09.2015р. №82-2/246 (т.11, а.с.228) звернувся до Petro Gas LLP з проханням надати інформацію стосовно величини ставки, по якій сплачується податок на прибуток (корпоративний податок) у Великобританії, а також її документальне підтвердження, на що отримало відповідь, викладену в листі від 05.10.2015р. №01/05-10-15 (т.11, а.с.229-230), про відсутність можливості отримати документ, що підтверджує ставку податку на прибуток (корпоративного податку) у Великобританії, у зв'язку з тим, що законодавство Великобританії не передбачає надання таких довідок.
Отже, враховуючи реєстрацію нерезидента України Petro Gas LLP у Великобританії, що не входить до затвердженого переліку держав (територій), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, та відсутність документального підтвердження, що вказаний нерезидент сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, з огляду на презумпцію правомірності рішень платника податків, закріплену у ст.4 Податкового кодексу України, господарські операції, здійснені ПАТ «Сумське НВО» протягом 2014 року з Petro Gas LLP, не є контрольованими та не підлягають відображенню у звіті про контрольовані операції за 2014 рік.
Відтак, податкове повідомлення - рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС №0000291400 від 06.07.2016р. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 КАС України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, підлягають стягненню на корить позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 799 447грн.54коп. (т.1,а.с.38).
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000271400 від 06.07.2016р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 20 291 649грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000281400 від 06.07.2016р., яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 15 172 368грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000711400 від 22.11.2016р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 423 326грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000291400 від 06.07.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 365 400грн.
Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська,30, код 39779935) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького,58, код 05747991) судовий збір в сумі 799 447грн.54коп. (сімсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сорок сім грн. п'ятдесят чотири коп.)
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О. Осіпова
Повний текст постанови складено та підписано 04 квітня 2017 року