Справа: № 826/2534/16 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
26 квітня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національного поліції у м. Києва, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, треті особи: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року, -
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Головного управління Національного поліції у м. Києва (далі - відповідач 1), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач 2), у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача - 2 від 14.12.2015р. про невідповідність позивача займаній посаді і необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача - 1 №38 о/с від 20.01.2016р. про звільнення зі служби в Національній поліції України у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність); зобов'язати відповідача - 1 поновити позивача на попередній посаді; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач - ГУ Національної поліції у м. Києві подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що атестацію позивача проведено за відсутності підстав, визначених Законом України «Про Національну поліцію». Також, місцевим судом зазначено, що атестаційною комісією не подано жодних належних та допустимих доказів обґрунтованості прийнятих рішень, а матеріали справи свідчать про прийняття останніх без врахування всіх обставин, без дотримання критерію об'єктивності та обґрунтованості.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що з 30.09.2002 року по 06.11.2015 року позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ України.
Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві №31 о/с від 07.11.2015 року позивача прийнято на службу до Національної поліції України та призначено начальником сектору у складі відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з присвоєнням спеціального звання «майор поліції».
Відповідно до наказу №38 о/с від 20.01.2016 р. позивача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність на підставі атестаційного листа позивача з висновком атестаційної комісії від 14.12.2015р.
Позивач, уважаючи зазначені рішення протиправними, звернувся у суд із адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 3 цього Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору шляху прийняття на службу в поліції працівника міліції, а саме: шляхом видання наказу про призначення чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.
При цьому, вказаним Законом визначені умови прийняття працівників міліції на службу до поліції: 1) бажання проходити службу в поліції; 2) відповідність вимогам до поліцейських, визначених цим Законом.
Реалізація цих умов відбувається у визначений строк - упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (тобто з 08 липня до 07 листопада 2015 року) і шляхом видання наказу про призначення або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.
Із матеріалів справи убачається і судом установлено, що 07.11.2015 року позивача було прийнято на службу в поліцію на посаду начальника сектору у складі відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з присвоєнням спеціального звання «майор поліції».
Тобто, прийнявши позивача на службу в установленому порядку, відповідач визнав його відповідність вимогам, передбаченим Законом до поліцейських.
Колегія суддів зауважує, що Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає обов'язкового проведення процедури атестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді після їх прийняття на службу до поліції, не встановлює строків її проведення та умов, окрім передбачених статтею 57 цього Закону.
Так, згідно статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Відповідно до приписів частини другої приведеної норми атестація проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Аналіз приведених норм свідчить на користь висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та її проведення може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Колегія суддів наголошує, що кожна з трьох підстав для проведення атестування, які передбачені ч. 2 ст. 57 Закону, повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинно бути зумовлене існуванням реальних підстав для звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби, тощо.
Отже, під час розгляду даної справи відповідачем не доведено існування обставин, які, відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», можуть бути підставою для призначення та проведення атестації позивача, тобто в даному випадку були відсутні правові підстави для призначення атестації працівника, її проведення, а тому будь-які її результати не можуть визнаватись законними.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.
Положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечать положенням Закону, а тому поширюється на відносини з тестування поліцейських.
Отже, відповідачами були порушені вимоги вказаної правової норми.
З огляду на викладене, рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді, у зв'язку з чим підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є необґрунтованими.
Попри наведене, оцінюючи обґрунтованість звільнення позивача зі служби, в основу якого покладено атестаційний лист, копія якого наявна в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначає Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465.
Відповідно до пункту 8 розділу IV цієї Інструкції в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Пунктом 9 цього розділу Інструкції передбачено, що прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Пунктами 10 - 12 розділу IV цієї Інструкції передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Відповідно до пункту 16 цього розділу Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Положеннями пункту 15 цього розділу Інструкції передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно пункту 18 цього розділу Інструкції рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
Пунктами 20 - 21 цього розділу Інструкції визначено, що всі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення, а також один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.
Таким чином, атестація поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості.
При проведенні атестації для визначення її результатів атестаційною комісією враховується, зокрема, відгук безпосереднього керівника поліцейського, показники його службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень, результати тестування та співбесіди.
За підсумками атестації складається атестаційний лист із висновком комісії щодо відповідності поліцейського займаній посаді.
Як установлено судом, атестаційною комісією прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає й підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, матеріали справи підтверджують, що передумовою прийняття такого рішення був атестаційний лист позивача та інші зібрані на нього матеріалами та проведена співбесіда з позивачем.
Однак, колегія суддів зауважує, що ані вищезгаданий атестаційний лист, ані протокол засідання атестаційної комісії, не містять жодних обґрунтувань висновку про невідповідність позивача займаній посаді.
Натомість, із матеріалів справи убачається, що позивач отримав позитивні рекомендації (про відповідність займаній посаді) безпосереднього керівника. При цьому, позивач характеризується виключно позитивно: за час проходження служби на займаній посаді зарекомендував себе виключно позитивно, як дисциплінований та виконавчий працівник, ввічливий та вимогливий керівник, до виконання службових обов'язків відноситься добросовісно та принципово, тощо.
Наведені обставини, відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських мали бути враховані атестаційною комісією. Однак, мотивів їх неврахування, а також обґрунтованості позиції атестаційної комісії про неможливість подальшого перебування позивача на службі матеріали справи не підтверджують.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 15 розділу IV Інструкції наслідком невідповідності займаній посаді за результатами тестування є, у тому числі, переміщення на нижчу посаду.
Разом із тим, колегія суддів констатує, що, дійшовши висновку про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційна комісія не обґрунтувала необхідності саме звільнення його зі служби в поліції, й не розглянула можливості переведення на нижчу посаду.
Статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію» визначені обмеження, пов'язані зі службою в поліції. Так, не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Матеріали атестування не підтверджують існування вищевказаних обставин, які виключають можливість позивача проходити службу в поліції.
Колегія суддів наголошує, що вищевказаною Інструкцією визначена послідовність дій атестаційних комісій, перелік документів, які мають складатись та досліджуватись, коло критеріїв, за якими особа, яка проходить атестування, визнається такою, що відповідає або не відповідає займаній посаді. При цьому, ані Закон України «Про Національну поліцію», ані Інструкція не наділяють членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в поліції виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ'єктивних, необґрунтованих і, як наслідок, неправомірних рішень. Вирішуючи відповідні питання, як суб'єкт владних повноважень, атестаційна комісія зобов'язана діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Неухильне дотримання вимог закону є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність підстав для проведення атестації позивача та необґрунтованість її результатів свідчать про безпідставність та неправомірність звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Відтак, рішення відповідача про звільнення позивача зі служби в поліції України на підставі ст. 77 ч.1 п.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із дня, наступного за днем звільнення до дня поновлення (судового рішення).
Таким чином, наявні підстави для задоволення даного позову.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.
Ухвалою суду від 13 квітня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.
Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, що становить 606 грн. 32 коп.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (м. Київ, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 (тридцять дві) коп.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.М. Кузьмишина
суддяО.Є. Пилипенко
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Кузьмишина О.М.
Пилипенко О.Є.