ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
25 квітня 2017 року справа № 813/412/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кухар Н.А.
при секретарі судового засідання Телиця О.В.
за участі представників:
від позивача - Кійка В.І.
від відповідача - Звіра Р.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002601400, №0002621400, №0002611400 та № 0002591400 від 23.11.2016 р.
В судовому засіданні проведено заміну позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн".
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведена перевірка, за результатами якої складено акт від 10.11.2016 року № 345/28-06-14-00/32730400. Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що господарські відносини з ТОВ «Діді Трейдінг» та ФГ «Стрілківське» мали реальний характер.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" з питань господарських відносин з ТОВ «Діді Трейдінг» за березень-травень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента та з метою здійснення законодавства.
За результатами перевірки складено акт від 10.11.2016 року за № 345/28-06-14-00/32730400.
Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення: 1) ст.. 185, п.187.1 ст.187, ст.188, п. 198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198, 200.1, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції до 01.01.2015 р.), ТОВ «Провімі» завищено податкових зобов»язань на суму 68962,67 грн., в т.ч. за липень 2014 р. на 12296,67 грн., за серпень 2014 р. на 30305,00 грн., та за вересень 2014 року на 26361,00 грн. по проведених взаєморозрахунках з ФГ «Стрілківське» та завищення суми податного кредиту всього на 357763,82 грн., в т.ч. за березень 2014р. на 67025,83 грн., за квітень 2014 р. на 43304,33 грн., за травень 2014 р. на 247433,67 грн., по проведених взаєморозрахунках з ТОВ «Діді Трейдінг», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 250576,82 грн., та заниження від»ємного значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту в сумі 107187 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 23.11.2016 року № 0002601400, №0002621400, №0002611400 та № 0002591400.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-XIV.
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Позивачем суду надано:
1. договір поставки № №28022014-2 від 27.02.2014 року між ТзОВ « Діді Трейдінг» та ТзОВ «Провімі»;
2. специфікація №1 від 27.02.2014 року, товарно-транспортна накладна №0000000043 від 03.03.2014 р., у якій вказано супровідні документи на вантаж РН-0000060 від 03.03.2014 року, видаткова накладна РН-0000060 від 03.03.2014, довіреність №144 від 28.02.2014 р., вагова квитанція від 03.03.2014 року, протокол оцінки якості від 03.03.2014 р., податкова накладна №3 від 03.03.2014 р.
3. специфікація №2 від 05.03.2014 року, товарно-транспортна накладна №000000052 від 06.03.2014 р., у якій вказано супровідні документи на вантаж РН-0000073 від 07.03.2014 року, видаткова накладна РН-0000073 від 07.03.2014, довіреність №144 від 28.02.2014 р., вагові квитанції від 07.03.2014 року, свідоцтво про якість №298 від 06.03.2014 р., протокол оцінки якості від 07.03.2014 р. податкова накладна №23 від 07.03.2014 р.
4. специфікація №3 від 10.04.2014 року, товарно-транспортна накладна №000000096 від 10.04.2014 р., у якій вказано супровідні документи на вантаж РН-0000163 від 11.04.2014 року, видаткова накладна РН-0000163 від 11.04.2014, довіреність №279 від 11.04.2014 р., вагові квитанції від 11.04.2014 року, свідоцтво про якість №628 від 09.04.2014 р., протокол оцінки якості від 11.04.2014 р., податкова накладна №55 від 11.04.2014 р.
5. специфікація №4 від 05.05.2014 року, товарно-транспортна накладна №0000000127 від 05.05.2014 р., у якій вказано супровідні документи на вантаж РН-0000243 від 06.05.2014 року, видаткова накладна РН-0000243 від 06.05.2014, довіреність №332 від 05.05.2014 р., вагова квитанція від 06.05.2014 року, свідоцтво про якість №925 від 05.05.2014 р., протокол оцінки якості від 06.05.2014 р., податкова накладна №16 від 06.05.2014 р.
6. специфікація №5 від 12.05.2014 року, товарно-транспортна накладна №0000000232 від 12.05.2014 р., у якій вказано супровідні документи на вантаж РН-000254 від 13.05.2014 року, видаткова накладна РН-000254 від 13.05.2014, довіреність №332 від 05.05.2014 р., вагові квитанції від 13.05.2014 року щодо зважування автомобіля та причепа, свідоцтво про якість №15 від 12.05.2014 р., протокол оцінки якості від 13.05.2014 р., податкова накладна №29 від 13.05.2014 р.
7. специфікація №6 від 16.05.2014 року, товарно-транспортна накладна №0000000235 від 16.05.2014 р., у якій вказано супровідні документи на вантаж РН-000267 від 19.05.2014 року, видаткова накладна РН-000267 від 19.05.2014, довіреність №332 від 05.05.2014 р., вагові квитанції від 19.05.2014 року щодо зважування автомобіля та причепа, свідоцтво про якість №96 від 16.05.2014 р., протокол оцінки якості від 19.05.2014 р. податкова накладна №48 від 19.05.2014 р.
8. специфікація №7 від 19.05.2014 року, товарно-транспортна накладна №0000000240 від 20.05.2014 р., у якій вказано супровідні документи на вантаж РН-000272 від 21.05.2014 року, видаткова накладна РН-000272 від 21.05.2014, довіреність №332 від 05.05.2014 р., вагова квитанція від 21.05.2014, свідоцтво про якість №134 від 20.05.2014 р., протокол оцінки якості від 21.05.2014 р., податкова накладна №59 від 21.05.2014 р.
9. податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік;
10. виписки з банку та платіжні доручення;
11. витяг з журналу довіреностей.
12. договір поставки №136 С від 11.12.2012 р., податкові накладні від 04.09.2014 р. №2606, 28.07.2014 №2206, 11.08.2014 №2343, 08.09.2014 №2643, видаткова накладні №2173 від 28.07.2014 р., вагова квитанція від 28.07.2014 р., видаткова накладні №2599 від 08.09.2014 р., вагова квитанція від 08.09.2014 р., видаткова накладні №2313 від 11.08.2014 р., вагова квитанція від 11.08.2014 р.,товарно-транспортні накладні.
Як вбачається із поданих документів шрот соєвий був відправлений 03.03.2014 року з м.Херсон в с. Жорниська, Яворівського р-ну, автомобілем НОМЕР_3 з причепом, та вже зранку о 08.53 год цього ж дня був отриманий покупцем, про що свідчить вагова квитанція, що враховуючи відстань від місця відправки до місця призначення є неможливим.
У вагових квитанціях від 03.03.2014, 07.03.2014, 11.04.2014, 06.05.2014, 21.05.2014 р.р. не вказано інформації щодо зважування причепів, а зазначено лише номерні знаки автомобілів. Крім того, в товарно-транспортних накладних не вказано адреси пункту навантаження товару, відсутні підписи водіїв щодо прийняття товару та його здачі. Крім цього, у товарно-транспортних накладних від 06.03.14, 10.04.14, 05.05.14, 12.05.14, 16.05.14 та 20.05.14 вказано супровідні документи на вантаж видаткові накладні, які складені пізніше ніж ТТН. Суд вважає необґрунтованими пояснення представника позивача про те, що у договорі зазначено, що видаткові накладні складаються після поставки товару, так як такі значаться супровідними документами під час доставки товару з датами, які на день поставки ще не настали, що, разом з іншими доказами, суд оцінює як складання таких без здійснення поставки товару.
Суд вважає пояснення представника позивача про те, що довідка ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 12.12.2014 року №425/26-57-22-04-21/38800939 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ « Діді Трейдінг» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.03.2014 по 30.04.2014 року спростовує висновки відповідача щодо фіктивності діяльності контрагента, помилковими, так як предметом перевірки не були взаємовідносини з позивачем.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на пояснення керівника ТОВ «Діді Трейдінг» ОСОБА_3 щодо фіктивності підприємства, так як письмовими доказами підтверджено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем керівником даного товариства був ОСОБА_4
У зв'язку з наведеним суд зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Виходячи з вищенаведеногоё суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно ст..94 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови складено та підписано 03 травня 2017 року.
Суддя Кухар Н.А.