24 квітня 2017 року о/об 11 год. 54 хв.Справа № 808/463/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Якименко В.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (відділення у Шевченківському районі м.Запоріжжя)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_3 (надалі - позивач або ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (відділення у Шевченківському районі м.Запоріжжя) (надалі - відповідач або Запорізька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0038-13 від 30.06.2016, яким позивачу нараховано 3209 грн. 06 коп. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб які є власниками нежитлової нерухомості.
У позові зазначено (а.с.4-10), що 30.06.2016 Запорізькою ОДПІ (відділення у Шевченківському районі м.Запоріжжя) винесено податкове повідомлення-рішення відносно податкових зобов'язань ОСОБА_3: №0038-13, щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 3209 грн. 06 коп. Позивач використав процедуру адміністративного оскарження. 30.01.2017 він у відповідь на свої скарги отримав рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про залишення скарги без розгляду. Позивач посилаючись на приписи пп.266.2.2 "є" п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України та пп.2.2.2 "є" п.2.2 ч.2 "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, наполягає на тому, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 об'єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Позивач володіє на праві власності нежитловим нерухомим майном. На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2011 на праві спільної сумісної власності позивач володіє об'єктом нежитлової нерухомості, а саме: будівлею допоміжного цеху інв.№16 літ.В, будівлею цеху виробництва торговельного обладнання громадського харчування та сфери послуг інв.№20 літ.З, адміністративною будівлею інв.№15 літ.Ж, будівлею по виробництву панелей "сендвич" літ.31, складом літ.Д, будівлею складу літ.Д1, будівлею дільниці сборки літ.Н, будівлею деревооброблюваної дільниці літ.О, вбиральнею літ.М, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2012, на праві спільної сумісної власності позивач володіє об'єктом нежитлової нерухомості, а саме: приміщенням літ.А інв.№7 за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 5. На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2012, на праві спільної сумісної власності позивач володіє об'єктом нежитлової нерухомості: приміщенням літ.А інв.№7 за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 2. Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію як згідно ДК 018-2000 "Виробництво торговельного обладнання громадського харчування та сфери послуг після реконструкції нежитлових приміщень". Таким чином, позивач володіє об'єктами нерухомості - виробничого призначення, які, на його думку, не підпадають під оподаткування. Відповідно до пп."б" пп.2.1.2 п.2.1 "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", затвердженого 28.01.2015 Рішенням Запорізької міської ради №5: "Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом". Співвласниками які володіють зазначеним нерухомим майном не було досягнуто згоди про сплату податку на нерухоме майно і такий порядок сплати податку не був визначений судом. Підставою для винесення податковим органом оскаржуваного рішення стало те, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким викладено в новій редакції ст.266 Податкового кодексу України "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки". Пунктом 4 Прикінцевих положень Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядуванню у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, що діє з 01.01.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з нормами податкового законодавства є місцевим податком. Позивач, посилаючись на ст.ст.4, 8, 10 Податкового кодексу України, стверджує, що безпосереднє встановлення місцевих податків, таким чином і податку і на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено податковим законодавством до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено п.24 ч.1 ст.26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.143 Конституції України. Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або зміг (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Таким чином, місцеві ради, відповідно до правових положень податкового законодавства, мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Згідно із ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період. Таким чином, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже Запорізька міська рада не приймала і не могла прийняти і офіційно оприлюднити до 15.07.2014 рішення про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду письмові заперечення (а.с.66-67), в яких зазначено, що контролюючим органом використано дані інформаційної бази ІС "Податковий блок" ДФС України, згідно якої встановлено, що позивачу належать об'єкти нерухомого майна, які в силу положень ст.266 Податкового кодексу України підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказує, що "Положенням про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", затвердженим 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, визначено механізм справляння такого податку. Зазначає, що пп.2.5.1 п.2.5 розділу 2 вказаного Положення встановлений розмір податку, який для громадян у 2015 році дорівнює 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування (06 грн. 09 коп., що розраховано, як 0,5% х 1218 грн. 00 коп.). Посилання позивача на положення пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України відповідач вважає необґрунтованим, оскільки, на думку контролюючого органу, вказані положення розповсюджуються лише на юридичних осіб. З огляду на викладене, Запорізька ОДПІ вважає, що податкове повідомлення-рішення №0038-13 від 30.06.2016 винесене відповідно до норм діючого законодавства.
Представник відповідача заперечує проти позову, просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
За Договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеним 22.08.2011 між ТОВ «ЕФЕС» (продавець) та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (покупці), придбано нерухоме майно: будівлю допоміжного цеху інв.№16 літ.В, будівлю цеху виробництва торговельного обладнання громадського харчування та сфери послуг інв.№20 літ.З, адміністративну будівлю інв.№15 літ.Ж, будівлю по виробництву панелей «сендвич» літ.З1, склад літ.Д, будівлю складу літ.Д1, будівлю дільниці сборки літ Н, будівлю деревооброблюваної дільниці літ.О, вбиральню літ.М, (реєстраційний номер 24078914), розташоване на земельній ділянці площею 0,9198га кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 (а.с.16-21).
Вказані відомості кореспондуються з Витягом про державну реєстрацію прав №31077823 станом на 25.08.2011, згідно якому об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 находиться у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.24-25).
За Договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 07.05.2012 між ТОВ «ЕФЕС» (продавець) та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (покупці), придбано нерухоме майно: приміщення літ.А інв.№7, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 2 (реєстраційний номер 36196798) (а.с.26-31).
Вказані відомості підтверджені Витягом про державну реєстрацію прав №34416869 станом на 08.06.2012, згідно якому об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 находиться у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.34-35).
За Договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 07.05.2012 між ТОВ "ЕФЕС" (продавець) та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (покупці), придбано нерухоме майно: приміщення літ.А інв.№7, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 5 (реєстраційний номер 36196873) (а.с.36-41).
Вказані відомості підтверджені Витягом про державну реєстрацію прав №34416541 станом на 08.06.2012, згідно якому об'єкт нерухомості по АДРЕСА_2 находиться у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.44-45).
Згідно з Договором куплі-продажу нежилого приміщення, укладеного 15.07.2014 між ОСОБА_9 (покупець) та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (продавці), продано нерухоме майно: приміщення літ.А-9 розташоване по АДРЕСА_3
Відповідач податковим повідомленням-рішенням №0038-13 від 30.06.2016 визначив ОСОБА_3 податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у сумі 3209 грн. 06 коп. (а.с.13).
Як повідомив у судовому засіданні представник відповідача, нарахування ОСОБА_3 "податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" здійснено за 2015 рік.
У наданому позивачем до суду Рішенні ГУ ДФС у Запорізькій області (№53/14/08-01-10-01-13 від 25.01.2017) про залишення скарги без розгляду зазначено наступне: "… Скарга ФО ОСОБА_3 від 24.11.2016 (вх.№Б/858 від 28.11.2016) на податкове повідомлення-рішення відділення у Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької ОДНІ від 30.06.2016 №0038-13 подана на пошту 24.11.2016, тобто з порушенням законодавчо встановленого 30-денного строку для подання первинної скарги. Враховуючи викладене та керуючись п.56.7 ст.56 розділу II Податкового кодексу України і п.4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами (затверджено наказом Міністерства фінансів України 21.10.2015 №916 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за №1617/28062), Головне управління ДФС у Запорізькій області залишає скаргу ФО ОСОБА_3 від 24.11.2016 (вх.№Б/858 від 28.11.2016) на податкове повідомлення-рішення відділення у Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької ОДПІ від 30.06.2016 №0038-13 без розгляду і повертає її …" (а.с.14).
Відтак, ГУ ДФС у Запорізькій області не вирішувало скаргу позивача по суті.
Надаючи правову оцінку діям Запорізької ОДПІ з винесення податкового повідомлення-рішення №0038-13 від 30.06.2016 суд беручи до уваги викладене вище виходить з наступного.
01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким викладено в новій редакції ст.266 Податкового кодексу України "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Відповідно до п.8.1 ст.8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
У ст.265 Податкового кодексу України зазначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" є складовим податку на майно.
Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Як зазначено у п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).
Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Як зазначено у пп.266.6.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Враховуючи зазначене, бюджетний період, в якому починає застосовуватися "податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості", є 2016 рік.
Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів на яких ґрунтується Податкове законодавство України є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Таким чином, суд погоджується з думкою позивача, що податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися контролюючим органом лише у разі, якщо органом місцевого самоврядування своїм рішенням встановлено цей податок. При цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення органом місцевого самоврядування.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування закріплено, також, п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.143 Конституції України.
Так, п.1 Рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" Запорізька міська рада вирішила встановити на території міста Запоріжжя податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Пунктом 2 Рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" затверджено "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)".
Оскільки Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 встановлено "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у 2015 році та дане Рішення оприлюднене до 15.07.2015, то виходячи з вимог п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України воно набирає чинності з 01.01.2016, а тому встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.
Звідси, правила визначення податкового зобов'язання з "податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості", встановлені ст.266 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів пп.4.1.9 п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України), не можуть застосовуватися раніше 2016 року.
Також, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), суд зазначає про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.
Відповідно до п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі якщо норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на його підставі, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи положення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яким передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Згідно з пп.14.1.129-1. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;
Відповідно до пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування: (…) є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; (…).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом №507 від 17.08.2000 затверджено і введено в дію «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000» (надалі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) належить клас «Будівлі промисловості» (код 1251), який включає будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств тощо.
До групи «Будівлі офісні» (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств.
За матеріалами справи, на окреме майно, придбане позивачем у спільну сумісну власність за договорами купівлі-продажу, розповсюджується дія положення підпункту "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Однак, відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0038-13 від 30.06.2016 вказане залишено поза увагою.
Крім того, пп.266.1.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України визначено платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Доказів того, що відповідні об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у спільній сумісній власності кількох осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.) поділені між ними в натурі відповідачем до суду не надано. Не надано відповідачем і доказів того, що позивач був визначений за згодою співвласників платником податку.
Згідно з пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Відповідачем документально не доведено додержання вимог пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України щодо змісту податкового повідомлення-рішення №0038-13 прийнятого 30.06.2016 та порядку його надсилання ОСОБА_3
Досліджений судом супровідний лист опосередковано підтверджує факт порушення порядку надсилання ОСОБА_3 податкового повідомлення-рішення №0038-13 від 30.06.2016 (а.с.15).
З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0038-13 прийнято 30.06.2016 відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.
У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі є Запорізька ОДПІ, то саме з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені судові витрати позивачу, документально підтверджені у сумі 640 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (відділення у Шевченківському районі м.Запоріжжя) №0038-13 від 30.06.2016, яким ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 3209 грн. 06 коп.
Присудити на користь ОСОБА_3 з бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (відділення у Шевченківському районі м.Запоріжжя) судові витрати у сумі 640 грн. 00 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 28.04.2017.
Суддя О.О. Прасов