Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/275/17
іменем україни
26 квітня 2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Кондра Ю.Ю.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 (в особливий період польова пошта НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, спричинених нестачею майна, -
Позивач військова частина НОМЕР_1 (в особливий період польова пошта НОМЕР_2 ) 18 січня 2017 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, спричинених нестачею майна.
В поданій до суду позовній заяві позивач посилався на те, що в період з 23 липня 2003 року по 11 травня 2005 року відповідач ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу військової частини НОМЕР_1 , йому під особистий підпис було передано державне майно - матеріальні засоби зв'язку.
Також позивач вказував, що за період проходження служби відповідачем порушувалася військова та трудова дисципліна, відповідача звільнено у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовця.
Вказував, що в 2004 році було проведено інвентаризацію майна та техніки зв'язку військової частини НОМЕР_1 , в ході якої виявлено нестачу майна, що знаходилося на відповідальному зберіганні у відповідача, суму нанесених збитків обчислено з урахуванням кратності в розмірі 42004,64 грн.
В своїй позовній заяві, посилаючись на врахування проведених з відповідача стягнень, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 заборгованість в сумі 40539,86 грн.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на безпідставність вимог.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу зв'язку військової частини НОМЕР_1 .
Також встановлено, що відповідача ОСОБА_2 звільнено з лав Збройних Сил України згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2005 року №92 на підставі наказу Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України від 19 серпня 2004 року №230 в запас за п.63 «Положення про проходження військової служби» у відповідності з п.«з» ч.б ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовця (в редакції із змінами на час звільнення) та виключено зі списків особового складу частини і направлено до військового комісаріату м. Полтава для постановки на військовий облік.
ОСОБА_2 на військовий обік Полтавським ОМВК взятий 20 травня 2005 року.
Також встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 липня 2004 року № 575 призначено проведення внутріперевірочної комісії для проведення інвентаризації майна та техніки зв'язку.
За результатами інвентаризації виявлено нестачу майна.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року N 243/95-ВР із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 року N 2171-III.
Згідно з п. 2. зазначеного Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Пунктом 8 Положення передбачено, що залежно від того навмисно чи необережно заподіяно шкоди, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Згідно з п. 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Пунктом 14 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна.
Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування передбачено розділом IV. зазначеного Положення, де, зокрема, передбачено, що за висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
Як встановлено судом, наказом від 22 липня 2004 року командира військової частини НОМЕР_1 №663 «Про відшкодування майна та техніки взводу зв'язку» на відповідача ОСОБА_2 покладено обов'язок з відшкодування нанесеного збитку в розмірі 17944,68 грн.
Згідно з наказом командира військової частин НОМЕР_1 від 13 вересня 2004 №906 «Про недостачу майна взводу зв'язку, покарання винних та відшкодування шкоди завданої державі» на ОСОБА_2 покладено обов'язок по відшкодуванню завданої шкоди в розмірі 24059,96 грн.
Загальний розмір збитків за наказами склав 42004,64 грн.
Зазначені вище накази командир військової частини були доведені до відому відповідача, останній з ними ознайомлений був, погодився, не оскаржував.
При цьому позивачем суму збитків обчислено з урахуванням Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р. N 880.
Та обставина, що відповідач був ознайомлений з даними наказами, погодився з ними та не оскаржував їх окрім особистих підписів останнього на відомостях нестачі майна, також підтверджена тим, що частково грошові кошти було відшкодовано відповідачем за рахунок стягнень, що підтверджено книгами грошових стягнень і нарахувань.
Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог, жодних доказів на їх спростування не надав.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 (в особливий період польова пошта НОМЕР_2 ) є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 на відшкодування матеріальних збитків 40 539 грн. 86 коп.
Оскільки позивачем при звернення до суду не було сплачено судовий зір, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 1600 грн.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 (в особливий період польова пошта НОМЕР_2 ) задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 на відшкодування матеріальних збитків 40 539 грн. 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 1600 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко
26.04.2017