Апеляційний суд міста Києва
7 квітня 2017 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Гладій С.В. розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, -
Цією постановою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки з оплатним вилученням транспортного засобу.
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_3 18 жовтня 2016 року о 5 годині 50 хвилин, керував автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1, по бульвару Т. Шевченка, 17, в місті Києві, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в установленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про зміну постанови суду першої інстанції в частині накладеного стягнення, а саме виключення із постанови стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Справа: № 33/796/833/2017 Постанова винесена суддею Макаренко О.І.
Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Суддя апеляційного суду Гладій С.В.
На обґрунтування апеляційний вимог ОСОБА_3 посилається на те, що постанова суду ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального закону, без належного його повідомлення про місце та час розгляду справи, чим були порушенні його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а накладене на нього стягнення, не відповідає санкції як частини першої, так і частини другої статті 130 КУпАП в редакції закону, яка діяла на момент вчинення правопорушення. Крім того, на нього накладено стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, яке за санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, може бути накладено на інших, крім водіїв, осіб, які вчинили аналогічні правопорушення.
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що судом неправильно кваліфіковані його дії за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи він не був притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому вказує, що суд першої інстанції, накладаючи стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, не з'ясував та не врахував, що автомобіль ним був придбаний від доходу, отриманого внаслідок багаторічної праці, за рахунок тривалого обмеження як себе, так і членів сім'ї в матеріальних благах.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 - адвокат Остапенка Є.С., з посиланням на ряд рішень Європейського суду з прав людини, зокрема «Карелін проти Російської Федерації», «Телфнер проти Австрії», «Пантелеєнко проти України», зазначається, що при розгляді справи не була присутня сторона обвинувачення, а отже суд першої інстанції фактично взяв на себе обов'язок представляти сторону обвинувачення, що ставить під сумнів дотримання судом принципу неупередженості, а звідси до порушення принципу презумпції невинуватості ОСОБА_3, у зв'язку з чим просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Також ОСОБА_3 подано клопотання про поновлення строку на оскарження постанови судді, поважність пропуску якого обґрунтовується тим, що про прийняте рішення він дізнався лише 16 лютого 2017 року, при отриманні його копії в суді.
Вислухавши пояснення ОСОБА_3 та його захисника Остапенка Є.С. в обґрунтування клопотання і доводів, викладених в апеляційній скарзі з доповненнями до неї, пояснення інспекторів патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, слід прийти до висновку, що клопотання ОСОБА_3 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови судді є обґрунтованим, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з постанови судді, ОСОБА_3 не був присутніми під час розгляду справи за протоколом про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції.
У зв'язку із цим, враховуючи те, що, за твердженням апелянта, копія постанови судді була отримана ним лише 16 лютого 2017 року, що підтверджується поштовим відправленням, вважаю за необхідне поновити ОСОБА_3 пропущений строк на подачу апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді адміністративного протоколу відносно ОСОБА_3 не дотримані.
Так, санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, в редакції закону від 7 липня 2016 року, передбачено в разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, зазначених частиною першою цієї статті, накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Між тим, визнавши ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме у повторному протягом року керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, суд наклав на правопорушника, як водія, лише стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами без штрафу, що не узгоджується із санкцією вказаної статті, а в частині накладеного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу - застосував вид стягнення, який може бути накладений на інших осіб, крім водіїв транспортних засобів.
За наведеного, суд першої інстанції при накладенні на ОСОБА_3 адміністративного стягнення допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови, у зв'язку із чим апеляційна скарга, з внесеними до неї доповненнями, - частковому задоволенню.
Як встановлено по справі, ОСОБА_3, 18 жовтня 2016 року о 5 годині 50 хвилин, по бульвару Т. Шевченка, 17, в місті Києві, в порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, повторно керував автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Факт керування ОСОБА_3 18 жовтня 2016 року за встановлених обставин транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 034422 від 18 жовтня 2016 року, результатами огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу "Драгер", відповідно до яких у нього виявлено 1,8 проміле вмісту алкоголю в крові, поясненнями інспекторів патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які проводили відповідний огляд ОСОБА_3, а також поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, в присутності яких проводився такий огляд.
За наведених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив аналогічне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, 15 вересня 2016 року, його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника Остапенка Є.С. про відсутність в діях ОСОБА_3 кваліфікуючої ознаки - вчинення правопорушення повторно, з огляду на те, що за вчинення 15 вересня 2016 року такого ж правопорушення станом на 5 грудня 2016 року він не був притягнутий до встановленої законом відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки законодавцем, на відміну від частини третьої статті 130 КУпАП, відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП, не пов'язується із попереднім протягом року накладенням на особу адміністративного стягнення.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 9 грудня 2016 року, ОСОБА_3 за керування 15 вересня 2016 року транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підданий штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Таким чином, перевіркою матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_3 притягнутий до відповідальності у відповідності до вимог і процедури встановленої адміністративним законодавством України та практики Європейського суду з прав людини, за ствердженням в суді апеляційної інстанції обставин вчинення ОСОБА_3 правопорушення, викладених в протоколі серії АП2 № 034422 від 18 жовтня 2016 року, інспекторами патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а тому будь-яких підстав для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, судом не встановлено.
Разом з тим, враховуючи, що з дня вчинення ОСОБА_3 правопорушення пройшло більше трьох місяців, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_3 задовольнити, поносити строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з доповненнями захисника Остапенка ЄвгенаСергійовича задовольнити частково.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 130 КУпАП скасувати.
Постановити нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Провадження у справі відносно ОСОБА_3, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, закрити, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва С.В. Гладій