23 березня 2017 р. Справа № 804/1006/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -
07 лютого 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Довгинцівський ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ( далі - ОСОБА_2, третя особа) в якому просить суд: зобов'язати Довгинцівський відділ Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешти з розрахункових рахунків ОСОБА_1 № 26308043908008, № 26357043908015, № 26307020900978, №26309043908007 відкриті в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит», код фінансової установи: 305835.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем протиправно не винесено постанову про зняття арешту з розрахункових рахунків ОСОБА_1, чим порушено її Конституційні права та право на отримання відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за її вкладами.
Представник позивача надав в судове засідання клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про місце та час його проведення був повідомлений належним чином.
Третя особа надала в судове засідання клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 6 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приміщенні приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 укладено договір позики за реєстровим № 315, предметом якого є передача ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 готівкою грошових коштів у сумі 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч) гривень, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів готівкою у строк до 19 квітня 2015 року включно.
Так, 22 квітня 2015 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, керуючись ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами». Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, з урахуванням умов договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за реєстровим № 315 видано виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі № 336, згідно з яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по вищевказаному договору позики в сумі 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч гривень).
Керуючись ст. 1,11,17,18,19,20,21,22 Закону України «Про виконавче провадження» 22.04.2015 ОСОБА_2 направлено до Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження з проханням накласти арешт на кошти ОСОБА_1, які знаходяться в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит» на розрахунковому рахунку №26308043908008, № 26357043908015, № 26307020900978, №26309043908007, код фінансової установи 305835.
Постановою державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 22.04.2015 року відкрито виконавче провадження № 47336328 з виконання виконавчого напису № 336 виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч гривень) та винесено постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на розрахункових рахунках боржника в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит».
Постановою державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 від 28.03.2016 року виконавчий документ, а саме виконавчий напис № 336 повернуто стягувачу ОСОБА_2, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з ч.1 ст.50 того ж Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилу^іених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 1) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини: 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Таким чином, серед підстав закінчення виконавчого провадження відсутні випадки повернення виконавчого документа стягувачу за статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом із цим ЗУ "Про виконавче провадження" не виключає можливості зняття арешту з майна, належного боржнику, при поверненні виконавчого документа стягувачу.
Так відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів і може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
В судовому засіданні було встановлено, що уповноважена особа ФГВФ на здійснення ліквідації вкладів фізичних осіб в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на запит позивача щодо включення ОСОБА_1 в реєстр кредиторів для виплати належних їй коштів відповіді не надала, в телефонній розмові повідомлено про неможливість виплати належних позивачу коштів наслідок арештованого державним виконавцем рахунку.
У відповідності до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1, ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Згідно п. 7 ч. З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону. У ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється чіткий перелік випадків зняття арешту з майна боржника виконавцем. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Згідно ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом
Таким чином повернення виконавчого документа стягувачу є аналогічне закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються та не можуть здійснюватися, а саме виконавче провадження, фактично, закінчується.
В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає за можливе зобов'язати Довгинцівський відділ Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешти з розрахункових рахунків ОСОБА_1 № 26308043908008, № 26357043908015, № 26307020900978, №26309043908007 відкриті в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит».
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Довгинцівський відділ Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешти з розрахункових рахунків ОСОБА_1 № 26308043908008, № 26357043908015, № 26307020900978, №26309043908007 відкриті в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит», код фінансової установи: 305835.
Присудити із Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 640 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя ОСОБА_5