30 січня 2017 р. Справа № 804/6252/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №964-13 від 18.08.2016р.
В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що він є власником Toyota Camry, об'ємом двигуна 3456см.куб. державний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску. Податковим повідомленням-рішенням №964-13 від 18.08.2016р. ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області йому визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку, який сплачується фізичними особами у розмірі 25 000,00 грн. Проте, із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не згоден, з огляду на те, що дії відповідача з прийняття податкового повідомлення-рішення є протиправними, порушують норми Конституції України та принципи Податкового кодексу України. Вказаний автомобіль в силу п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України не є об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб, оскільки його вартість менше ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідач правом на надання письмових заперечень, чи пояснень по суті спору станом на час прийняття судом рішення по суті спору не скористався.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 є власником транспортного засобу «Toyota Camry», об'ємом двигуна 3456см.куб., державний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску.
18.08.2016р. ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення рішення №964-13 про визначення ОСОБА_5 суми податкового зобов'язання за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 25 000,00 грн. згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.
Також судом встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради №7/11 від 13.07.2016р. установлено транспортний податок в м.Дніпропетровську, яким визначені платники, об'єкт оподаткування та ставка податку. Рішення набуває чинності 01.08.2016р.
Згідно витягу з сайта Міністертсва економічного розвитку і торгівлі України, середньоринкова вартість транспортного засобу Toyota Camry, 3.5, 2012 року випуску, пробіг 161687, який належить позивачу становить 460908,06грн.
Також судом було оглянуто автомобіль «Toyota Camry», об'ємом двигуна 3456см.куб., державний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, який належить позивачу та встановлено, що пробіг вказаного транспортного засобу становить - 174761км., про що складено Протокол огляду на місці речового доказу від 30.01.2017р.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Так, 01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які є об'єктами оподаткування.
Приписами пп.267.2.1 п.267.1 ст. 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп.267.5.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Таким чином, з 01.01.2015 року в Україні запроваджений новий податок - транспортний податок.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до положень ст. 8 ПК України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписи пп.10.1.1 п.10.1 та п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.
Згідно п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).
Право на прийняття місцевих податків органами місцевого самоврядування закріплено і ст. 143 Конституції України.
Визначаючи чи є позивач платником вказаного податку, суд виходить з того, що позивач є власником автомобіля, який підпадає під визначення пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України.
Так, згідно пп.14.1.251 п.14.1 ст.14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Відповідно до відомостей технічного паспорту САТ 061923, позивач є власником автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3456куб.см., 2012 року випуска, дата реєстрації 02.08.2013р.
Суд зазначає, що 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України, в частині визначення об'єкта оподаткування.
Суд звертає увагу на положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України які визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Позивачем на підтвердження середньоринкової вартості автомобіля наданий розрахунок з сайту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, згідно якого середньоринкова вартість транспортного засобу Toyota Camry, 3.5, 2012 року випуску, пробіг 161687, який належить позивачу становить 460908,06грн.
Також судом було оглянуто автомобіль «Toyota Camry», об'ємом двигуна 3456см.куб., державний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, який належить позивачу та встановлено, що пробіг вказаного транспортного засобу становить - 174761км., про що складено Протокол огляду на місці речового доказу від 30.01.2017р.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату з 1 січня - 1378 гривень.
Таким чином, суд звертає увагу, що 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в 2016 році складає 1033500грн. (1378х750).
Таким чином, аналізуючи викладене, суд зазначає, що автомобіль Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу, не є об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб, оскільки його варість не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
При цьому згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи аналіз наведених вище норм права, суд приходить до висновку, що відносно позивача у 2016 році не можуть бути застосовані положення ст. 267 ПК України щодо сплати транспортного податку, а відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №964-13 від 18.08.2016р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 сплачений судовий збір у сумі 551,21 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка) грн.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.
Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя ОСОБА_1