Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 квітня 2017 р. Справа № 805/1192/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Козаченка А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідачів із запитом про надання інформації, на який отримав відповіді. Натомість позивач не може погодитися зі змістом вказаних відповідей, вважає надану інформацію в частині: «…щодо незаконних, як на Вашу думку, дій із часткою ОСОБА_1 у статутному фонді ТОВ «КСП «Родіна»…», завідомо неправдивою та зазначає, що незаконність таких дій підтверджена рішенням Господарського суду Донецької області від 26.09.2011 року по справі № 41/113 пн тощо.
На підставі викладених обставин позивач просить суд визнати протиправними дії Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області і Головного управління Національної поліції в Донецькій області, щодо порушення права на інформацію ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та зобов'язати відповідачів надати повну, вірогідну, обґрунтовану з посиланням на норми законодавства відповідь в строк, встановлений судом на наступні питання: 1. З якого часу особисто Вам стало відомо про незаконне, проти волі власника частки в розмірі 92% Статутного фонду ТОВ «КСП «Родіна»» ОСОБА_1, заволодіння майном ТОВ «КСП «Родіна»? 2. Хто, з якого часу та на якій правовій підставі заволодів часткою в розмірі 92% Статутного фонду ТОВ «КСП «Родіна», що належить ОСОБА_1? 3. Де та у кого опинилось майно ТОВ «КСП «Родіна» (гроші, нерухоме та рухоме майно, майнові права) з часткою в розмірі 92% Статутного фонду ТОВ «КСП «Родіна»» що належить ОСОБА_1 та яка його загальна вартість та чим це підтверджується?
Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі та певні документи.
Представник відповідача 1 через канцелярію суду надав письмові заперечення, згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позову та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача 2 через канцелярію суду також надав письмові заперечення, згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до відповідачів із запитом про надання інформації, а саме: 1. З якого часу особисто Вам стало відомо про незаконне, проти волі власника частки в розмірі 92% Статутного фонду ТОВ «КСП «Родіна»» ОСОБА_1, заволодіння майном ТОВ «КСП «Родіна»? 2. Хто, з якого часу та на якій правовій підставі заволодів часткою в розмірі 92% Статутного фонду ТОВ «КСП «Родіна», що належить ОСОБА_1? 3. Де та у кого опинилось майно ТОВ «КСП «Родіна» (гроші, нерухоме та рухоме майно, майнові права) з часткою в розмірі 92% Статутного фонду ТОВ «КСП «Родіна»» що належить ОСОБА_1 та яка його загальна вартість та чим це підтверджується? Просив задовольнити запит, надати офіційну, вірогідну інформацію на кожне питання.
У якості відповіді відповідачем-1 було надано Лист від 25.01.2017 року № (05-89) 794 вих.-17 наступного змісту: «..повідомлено заявника, що Красноармійською місцевою прокуратурою розглянуто запит від 22.01.20І7, який надійшов до прокуратури 23.01.2017, про надання інформації щодо незаконних, як на Вашу думку, дій із часткою ОСОБА_1 у статутному фонді ТОВ «КСП «Родіна». Роз'яснюю, що відомості, які Ви, можливо, мали на увазі, містяться у матеріалах кримінального провадження № 12013050620000524, яке перебувало в провадженні СВ Великоновосілківського відділення Волноваського відділу ГУНП України в Донецькій області. Відповідно до ч.1 ст.221 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення. Відповідно до матеріалів зазначеного кримінального провадження, Ви не є його стороною, ознайомлення інших осіб з матеріалами кримінального провадження чинним КПК не передбачено. Таким чином, Красноармійська місцева прокуратура не має можливості надати Вам копії вірогідних документів тощо…»
У якості відповіді відповідачем-2 було надано Лист від 30.01.2017 року наступного змісту: «Слідчим управлінням ГУ НП в Донецькій області, в межах компетенції розглянуто Ваш запит щодо надання офіційної, вірогідної інформації по незаконному як на думку заявника, заволодінню майна ТОВ «КСП «Родіна», яке належало громадянину ОСОБА_1 Перевіркою встановлено, що слідчим відділенням Великоновосілківського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області за вищевказаним фактом за ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч. ст. 364 КК України, розслідувалось кримінальне провадження № 12013050620000524. За результатами досудового розслідування 04.10.2017 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Потерпілого ОСОБА_1 про прийняте рішення, слідчим належним чином повідомлено листом від 05.01.2017 року за вих.. № 59 тощо…».
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно преамбули Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон України “Про доступ до публічної інформації”), цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно ч. 1 ст.1 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1-5 ст. 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Аналізуючи сутність даних спірних правовідносин суд зазначає, що, для реалізації своїх прав, позивачем було заявлено суб'єктам владних повноважень певне коло питань та викладено прохання щодо надання офіційної, вірогідної відповіді на кожне з них. Разом з цим, вказаними листами позивачу була надана відповідь на його запитання та зазначено, що певна інформація не може бути надана через обмеження, встановлені положеннями КПК України.
Також суд звертає увагу, що позивач вважає порушенням своїх прав викладене «…як на Вашу думку…», разом з цим загальна концепція відповідей, якої дотримуються відповідачі не є спірною в контексті даного адміністративного спору.
Відповідно пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачами доведений факт правомірності наданих відповідей, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно наведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Козаченко А.В.