Справа № 183/6741/16
№ 1-кп/183/291/17
іменем України
27 квітня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42015040010000704 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого солдата військової частини польова пошта НОМЕР_1 , не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України, -
Відповідно наказу (по особовому складу) від 26 листопада 2013 року № 248 командира військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 прийнятий на військову службу за контрактом до Збройних Сил України.
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №144-ПМ від 26 листопада 2013 року солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , призначено на посаду - снайпер 1 взводу роти снайперів та присвоєно військове звання - «старший солдат».
За наведених обставин, старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Однак, 28 жовтня 2014 року, старший солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , самовільно залишив військову частину без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини.
19 листопада 2014 року старший солдат ОСОБА_5 , усвідомивши протиправність своїх дій, самостійно прибув до військової частини НОМЕР_2 , внаслідок чого злочин було припинено.
Таким чином, у період з 28 жовтня 2014 року по 19 листопада 2014 року старший солдат ОСОБА_5 був відсутній на службі без поважних причин, тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
Обвинувальний акт надійшов до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з угодою про визнання винуватості, відповідно до якої під час досудового розслідування підозрюваний повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, взяв зобов'язання беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, прокурор та підозрюваний узгодили покарання за ч. 2 ст. 407 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 гривень.
У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення узгодженого покарання.
Захисник не заперечував проти затвердження угоди.
У обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні з'ясовані всі питання, визначені ст. 474 КПК України та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, угода відповідає вимогам Розділу VI КПК України.
Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 встановленою та його дії кваліфікуються як самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад десять діб, але не більше місяця за ч. 2 ст. 407 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд вважає за необхідне призначити узгоджену між сторонами міру покарання за ч. 2 ст. 407 КК України, оскільки ОСОБА_5 з'явився із зізнанням, щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем служби характеризується позитивно, приймав участь в проведенні антитерористичної операції на сході країни.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 407 КК України.
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 листопада 2016 року між прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України та ОСОБА_5 з участю захисника ОСОБА_4 .
Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 407 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 гривень.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1