13 грудня 2010 р.Справа № 2-а-42/08/2114
Категорія:Головуючий в 1 інстанції:
Головуючий І інстанції суддя Завальнюк І.В. Категорія № 2.31.2
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 листопада 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та стягнення грошової допомоги, -
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання провести перерахунок разової щорічної грошової допомоги до п'ятого травня за 2005-2007 роки та стягнення на його користь недоплаченої частини допомоги в розмірі 4725 грн..
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що він, як учасник бойових дій, на підставі ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має право на отримання щорічної грошової допомоги до п'ятого травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак за 2005-2007 роки зазначена допомога була нарахована та виплачена відповідачем у меншому розмірі.
Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2005-2007 роки в розмірі, меншому ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Визнано право ОСОБА_1 на перерахунок розміру щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій та зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації зробити такий перерахунок, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком за період з 2005 року по 2007 рік. Стягнуто з Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій щорічній разовій грошовій допомозі за період з 2005 року по 2007 рік в сумі 4725 грн..
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено матеріальний закон. Так, відповідачем в строки, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в 2005-2007 роках було виплачено ОСОБА_1 суми щорічної грошової допомоги до п'ятого травня, як учаснику бойових дій, у розмірах, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, Головне управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинними на час проведення виплати законами України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ № 479621, виданим 22 грудня 1998 року Комсомольським районним військовим комісаріатом м. Херсона.
Позивачу виплачувалася до п'ятого травня щорічна грошова допомога як учаснику бойових дій: у 2005 році - в розмірі 250 грн., у 2006 році -в розмірі 250 грн., у 2007 році -в розмірі 280 грн..
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача, як учасника бойових дій, на отримання щорічної грошової допомоги до п'ятого травня передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Визначення законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та «Про Державний бюджет України на 2007 рік»розміру грошової допомоги учасникам бойових дій в менших розмірах звужує зміст та обсяг прав позивача, що суперечить ст. 22 Конституції України.
Проте, з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, щорічно до п'ятого травня учасникам бойових дій, статус якого має позивач, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно частинам 1 та 4 ст. 17-1 названого Закону вказану виплату здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до п'ятого травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Однак ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено розміри виплат щорічної допомоги до п'ятого травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірах 250 грн., 250 грн. та 280 грн. відповідно.
Зазначені закони України в період до п'ятого травня 2005-2007 років не визнано неконституційними. Тобто, в даному випадку, на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до п'ятого травня учасникам бойових дій.
На підставі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Положення ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»неконституційними не визнавалися.
Положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо встановлення на 2007 рік розміру щорічної допомоги до п'ятого травня учасникам бойових дій втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01 січня 2007 року до 08 липня 2007 року ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»була чинною та підлягала застосуванню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України учасники війни отримали право на виплату допомоги до п'ятого травня у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до п'ятого травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до п'ятого травня у 2007 році у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до п'ятого травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цього Закону у зв'язку з визнанням неконституційними змін до нього, у строк до 30 вересня відповідного року.
Як вбачається з матеріалів справи, Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення відповідної районної ради м. Херсона виконано зобов'язання перед ОСОБА_1 по виплаті щорічної грошової допомоги до п'ятого травня за 2007 рік до 09 липня 2007 року, виплативши позивачу вказану допомогу в розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 по визнанню неправомірними дій відповідача та стягненню на його користь недоплаченої частини щорічної допомоги до п'ятого травня за 2005-2007 роки задоволенню не підлягають.
Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 листопада 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: