14 грудня 2010 р.Справа № 22-а-9408/08
Категорія: 2.19.7Головуючий в 1 інстанції: Вадовська А.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -Бітова А.І.
суддів -Милосердного М.М.
-ОСОБА_1
при секретарі -Кирницькій В.О.
з участю: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання відмови в призначенні пенсії за вислугою років неправомірною,
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до УМВС України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Миколаївській області про визнання відмови в призначенні пенсії за вислугою років неправомірною.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 вказував, що він працював в органах внутрішніх справ і його вислуга становить 14 років 1 місяць 14 днів. Враховуючи термін строкової служби у Збройних Силах, стаж служби в органах внутрішніх справ становить 17 років 1 місяць 2 дні, загальний стаж становить 26 років 5 місяців 15 днів. На думку позивача, він має право на призначення пенсії за вислугою років, оскільки на даний момент йому більше 45 років, загальний стаж його роботи більший 25 років, з них понад 14 років - служба в органах внутрішніх справ. У зв'язку з цим, позивач 13 квітня 2005 року звернувся до УМВС України Миколаївській області з заявою про призначення пенсії, однак 31 травня 2005 року йому було відмовлено у задоволенні цієї заяви.
Представники відповідачів позов не визнали, посилаючись на пропущення позивачем строку звернення до суду.
Постановою Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2008 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
На момент звернення до УМВС України в Миколаївській області, тобто на 13 квітня 2005 року, його загальний трудовий стаж перевищував 25 календарних років, при цьому стаж служби в органах внутрішніх справ більше, ніж 12 років 6 місяців.
Позивач мав право на призначення пенсії за вислугою років, відповідно до п."б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції від 04 липня 2002 року).
Позивач дізнався про відмову у призначенні пенсії у травні 2005 року.
Згідно пояснень позивача - він пропустив через незнання законодавства.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у задоволенні позову належить відмовити у зв'язку з наявністю для цього підстав, передбачених ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції, яка була чинною під час розгляду справи в суді першої інстанції).
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 248-5 глави 31-А ЦПК Української РСР (в редакції 1963 року), ст. 80 ЦК Української РСР.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що він має право на право на отримання пенсії за вислугою років на підставі п."б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до Закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що в травні 2005 року позивачу стало відомо про рішення про відмову у задоволенні його заяви.
У той час порядок оскарження цього рішення регулювався ст. 248-5 глави 31-А ЦПК України, згідно якої - скаргу (на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) може бути подано в суд у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) - закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Крім того, відповідно ч.2 ст. 99, ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції, яка була чинною під час розгляду справи в суді першої інстанції) -для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 99 КАС України).
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України).
Таким чином, позивач пропустив строк на оскарження вказаного рішення, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: