26.04.2017 Справа № 904/2082/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС-ГРУП", м. Ірпінь, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС", м. Синельникове, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № б/н від 26.01.2017
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. № 67/17-Д від 02.02.2017
Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс-Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" про стягнення заборгованості у розмірі 248764, 24 грн, з яких: 162791, 28 грн основний борг, 44425, 22 грн пеня, 8347, 57 грн 3% річних та 32200, 17 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання логістичних послуг № 1І024855 від 01.02.2014 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.03.2017.
На виконання вимог ухвали суду від 02.03.17 представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Представник відповідача 20.03.17 подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити в задоволенні вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.
З актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що позивачем надані відповідачу комплекс логістичних послуг за січень, лютий березень 2015. Проте, відповідачем вказані послуги не замовлялись та відповідно позивач такі послуги не надавав.
Спірні акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) нібито складені уповноваженими представниками сторін не можуть вважатись первинними документами, оскільки не містять зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб та їх підпису.
Позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, що нараховується на суму заборгованості за надані послуги згідно актів прийому-передачі виконаних робіт від 31.01.2015 № НОМЕР_1, від 28.02.2015 № НОМЕР_2, від 31.03.2015 № НОМЕР_3. Зобов'язання за останнім вважаються простроченими з 11.02.2015, з 11.03.2015 та з 11.04.2015. Таким чином, позивач повинен був подати вимогу до суду про сплату пені до 11.02.2016, 11.03.2016 та 11.04.2016.
Ухвалою суду від 20.03.2017 розгляд справи відкладено на 04.04.2017. Зобов'язано позивача надати до суду оригінали доданих до позовної заяви документів; докази надання послуг відповідачеві у 2015 році (первинні бухгалтерські документи, передбачені договором № 1І024855 про надання логістичних послуг від 01.02.2014).
03.04.2017 позивач надав письмові пояснення у справі, в яких зазначив, що сторонами дійсно було укладено договір про надання логістичних послуг № 1І024855 від 01.02.2014, копія якого міститься в матеріалах справи. У спірний період, а саме січень, лютий, березень 2015, на виконання спірного договору відповідач поставляв продукцію, що підтверджується видатковими накладними, які додаються до пояснень. На підтвердження поставки відповідачем товару та його отримання позивачем підтверджується товарно-транспортними накладними. Здійснення оптово-роздрібної реалізації поставленого товару через мережу магазинів "Фуршет", позивач здійснював поставки в магазини мережі "Фуршет" поставленого товару відповідачем, що підтверджується накладними за січень, лютий, березень 2015. Оплата підтверджується платіжними дорученнями.
Щодо твердження відповідача про невідповідність наданих документів, фактичне здійснення господарських операцій, а також реальні зміни майнового стану платника податків підтверджується вищезазначеними документами.
03.04.2017 відповідач надав додаткові пояснення у справі, в яких підтримав свої заперечення на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.
У своїх поясненнях відповідач зазначає, що логістичні послуги у період січень-березень 2015 року ним у позивача не замовлялись та останнім йому не надавались. Надані позивачем до суду акти приймання-передачі робіт за вказаний період з боку відповідача підписані неуповноваженою на те особою, як-то передбачено умовами спірного договору.
Ухвалою суду від 04.04.2017 розгляд справи відкладено на 26.04.2017, зобов'язано позивача надати до суду докази надання послуг відповідачеві у 2015 році в обсязі передбаченому у п. 1.2 договору № 1І024855 про надання логістичних послуг від 01.02.2014 (складські квитанції, прихідні ордери, розписки, товарно-транспортні накладні, паспорти товару, довіреності відповідача на здачу чи отримання товару); заявки відповідача про надання послуг у 2015 році.
24.04.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що логістичні послуги позивачем у період січень-березень 2015 року йому не надавались.
26.04.2017 у судовому засіданні позивач надав суду пояснення у справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що акти прийому-передачі робіт були підписані представником відповідача та скріплені печаткою підприємства.
У судовому засіданні 26.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
01.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання логістичних послуг № Л 1І024855 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах визначених цим договором замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати за плату логістичні послуги, вказані в підпункті 1.2 договору, стосовно товарів, поставлених замовником згідно з договором № 1І024855 від 01.02.2014 (далі - договір постачання) до розподільчого центру виконавця.
Перелік логістичних послуг, що надаються виконавцем замовнику, встановлено у п. 1.2 договору.
Кожна операція здавання/отримання товару/вантажу оформлюється відповідними документами встановленого зразку, що фіксують та підтверджують її виконання. Жодна із сторін не має право ухилятися від складання чи підписання зазначених документів (арк. с. 1.2.7 договору).
Згідно з п. 3.2 договору, оплата за надані послуги згідно з цим договором здійснюється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто зарахуванням належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог поводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою виконавця.
Відповідно до п. 3.3 договору, у разі, якщо заборгованість виконавця за поставлений по договору постачання товар буде меншою, ніж загальна сума заборгованості замовника за надані послуги згідно з цим договором, проведення зарахування зустрічних вимог здійснюється на суму заборгованості виконавця за поставлений товар по договору постачання, а на решту суми заборгованості виписується рахунок-фактура, який замовник зобов'язаний оплатити до 10 числа місяця, наступного після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Підставою для проведення розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами та рахунок-фактура.
Замовник зобов'язаний підписати переданий виконавцем в 2-х примірниках акт прийому-передачі наданих послуг протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом встановленого терміну замовник не підпише акт або не надасть свої зауваження, послуги будуть вважатися прийнятими у відповідності до усіх умов цього договору. В цьому випадку на акті робиться запис: "Зауважень від замовника у визначений термін не надійшло", після чого цей акт є підставоюдля розрахунків сторін за цим договором (п. 3.4 договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, у період січень-березень 2015 року він надав відповідачу логістичні на суму 162791, 28 грн, яка не була сплачена відповідачем, що й є причиною виникнення спору.
На підтвердження даної обставини позивач надає до суду копії актів прийому-передачі виконаних робіт: № НОМЕР_1 від 31.01.2015 на суму 39304, 78 грн, № НОМЕР_2 від 28.02.2015 на суму 34165, 82 грн та № НОМЕР_3 від 31.03.2015 на суму 89320, 68 грн (арк. с. 25-27), які були надіслані відповідачу 18.02.2016 супровідним листом від 17.02.2016 вих.№ 3.
Відповідач заперечує факт надання позивачем йому у січні-березні 2015 року логісичних послуг на загальну суму 162791, 28 грн, вказуючи на те, що такі послуги у спірний період ним у позивача не замовлялись та надані позивачем акти підписані з боку відповідача невстановленою особою.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1.2.3 договору встановлено, що представники замовника, наділені правом підпису, вправі підписувати акти прийому передачі товару/вантажу, а також інші документи, які можуть бути складені в ході виконання своїх зобов'язань сторонами за цим договором, або пов'язані з цим договором.
Відповідачем надано до суду копію довіреності від 10.02.2014, якою ТОВ "Атлантіс" уповноважило ОСОБА_3 здійснювати представництво інтересів ТОВ "Астерс Груп" щодо виконання умов договору поставки алкогольних напоїв від 01.02.2014 № 1І024855, договору про надання логістичних послуг від 01.02.2014 № Л 1І024855, договору про надання послуг № М 1І025601. Строк дії довіреності до 31.12.2014. Дана довіреність містить зразок підпису ОСОБА_3 (арк. с. 112). Будь-яких інших довіреностей та/або інших документів, які б уповноважували представників відповідача на підписання документів за договором про надання логістичних послуг від 01.02.2014 № Л 1І024855, сторонами до суду не надано.
Так, на виконання вимог спірного договору та з метою отримання логістичних послуг, представником ТОВ «Атлантіс» ОСОБА_3 протягом 2014 року направлялись позивачеві замовлення щодо надання логістичних послуг засобами електронного зв'язку, від 16.04.2014, від 01.05.2014, від 10.10.2014, від 02.12.2014 (арк. с. 107-111).
Доказів замовлення відповідачем надання логістичних послуг у період січень-березень 2015 року сторонами до суду не надані, матеріли справи не містять.
Відповідно до пункту 2.1.4 договору, виконавець зобов'язаний щомісячно до 30 числа місяця (поточного або наступного за звітним) надавати акти прийому-передачі наданих послуг згідно з цим договором.
У відповідності до пункту 2.3.6 договору, замовник зобов'язується призначити уповноваженого представника замовника, який має право представляти інтереси замовника при виконанні цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі виконаних робіт № НОМЕР_1 від 31.01.2015 на суму 39304, 78 грн, № НОМЕР_2 від 28.02.2015 на суму 34165, 82 грн та № НОМЕР_3 від 31.03.2015 на суму 89320, 68 грн були направлені на адресу відповідача 18.02.2016 супровідним листом від 17.02.2016 вих. № 3 (арк. с. 28-29). Тобто, з порушенням строку, встановленого п. 2.1.4 договору.
Зі змісту копій вищевказаних актів, які були надані позивачем до суду, вбачається, що акти приймання-передачі виконаних робіт № НОМЕР_1 від 31.01.2015 на суму 39304, 78 грн та № НОМЕР_3 від 31.03.2015 на суму 89320, 68 грн (арк. с. 25, 27) зі сторони відповідача підписані невстановленою особою. А акт приймання-передачі виконаних робіт № НОМЕР_2 від 28.02.2015 на суму 34165, 82 грн зі сторони відповідача взагалі не підписаний, запис "Зауважень від замовника у визначений термін не надійшло", як-то передбачено п. 3.4 договору, останній не містить (арк. с. 26).
Враховуючи вищевикладене, надані позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт № НОМЕР_1 від 31.01.2015 на суму 39304, 78 грн, № НОМЕР_2 від 28.02.2015 на суму 34165, 82 грн та № НОМЕР_3 від 31.03.2015 на суму 89320, 68 грн не можуть бути прийняті судом як доказ надання позивачем логістичних послуг відповідачеві, оскільки вищевказані акти не підтверджують надання таких послуг та їх отримання відповідачем.
Як встановлено судом вище, кожна операція здавання/отримання товару/вантажу оформлюється відповідними документами встановленого зразку, що фіксують та підтверджують її виконання. Жодна із сторін не має право ухилятися від складання чи підписання зазначених документів (арк. с. 1.2.7 договору).
Суд неодноразово, а саме ухвалами від 20.03.2017 та від 04.04.2017, зобов'язував позивача надати докази надання послуг відповідачеві у 2015 році в обсязі передбаченому у п. 1.2 договору № 1І024855 про надання логістичних послуг від 01.02.2014 (складські квитанції, прихідні ордери, розписки, товарно-транспортні накладні, паспорти товару, довіреності відповідача на здачу чи отримання товару); заявки відповідача про надання послуг у 2015 році.
Витребувані судом документи позивачем не надано.
Натомість, як доказ надання логістичних послуг відповідачу у період січень-березень 2015 року, позивач надає суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення, згідно яких відповідачем у період січень-березень 2015 року було поставлено позивачеві товар згідно договору, який є договором купівлі-продажу від 01.02.2014 № 1І024855 (арк. с. 165-210).
Доказів того, що договір про надання логістичних послуг № Л 1І024855 від 01.02.2014 укладався на виконання договору купівлі-продажу від 01.02.2014 № 1І024855 матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу від 01.02.2014 № 1І024855, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (арк. с. 148-153).
Суд не приймає до уваги видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення, згідно яких відповідачем у період січень-березень 2015 року було поставлено позивачеві товар згідно договору, який є договором купівлі-продажу від 01.02.2014 № 1І024855, оскільки спірний договір № Л 1І024855 від 01.02.2014 є окремим договором, пунктом 1.2.7 якого передбачено оформлення відповідних документів на кожну операцію здавання/отримання товару/вантажу. Доказів складання сторонами таких документів на підставі договору № Л 1І024855 від 01.02.2014 позивачем до суду не надано.
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими та речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно частини 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 162791, 28 грн непідтвердженою належними та допустимими доказами, а тому відмовляє у її задоволенні.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 44425, 22 грн, трьох відсотків річних у розмірі 8347, 57 грн та інфляційних втрат у сумі 33200, 17 грн, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 162791, 28 грн за договором про надання логістичних послуг № Л 1І024855 від 01.02.2014, у задоволенні якої судом відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 22, 32-34, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 27.04.2017
Суддя ОСОБА_4