Справа № 815/357/17
25 квітня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1, Військово-лікарської комісії Південного регіону, треті особи - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_1, про визнання незаконними та скасування рішень,
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати незаконним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії Південного регіону № 212 від 19.11.2013; визнати незаконними та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 в частині встановлення інвалідності ОСОБА_1 (гр. 9), довідок та акту серії ААВ № 812799 та 10ААВ № 584231.
20 лютого 2017 року та 05 квітня 2017 року до канцелярії суду від представника КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» надійшли клопотання про закриття провадження по справі, які обґрунтовано тим, що чинним законодавством передбачено інший порядок оскарження рішень обласних МСЕК, а спір стосується здоров'я фізичної особи та підсудний судам цивільної юрисдикції.
Також 10.04.2017 до канцелярії суду від представника Військово-лікарської комісії Південного регіону надійшло клопотання про закриття провадження по справі, яке також обґрунтовано тим, що спір є приватним. Крім того, ВЛК Південного регіону не є юридичною особою та взагалі суб'єктом владних повноважень, а позовні вимоги заявлені не у відповідності до ст.105 КАС України.
До суду з'явилися представники КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» та Військово-лікарської комісії Південного регіону, які вищезазначені клопотання підтримали на просили задовольнити.
Представник Міністерства оборони України проти закриття провадження по справі заперечував.
Представник ОСОБА_1 проти закриття провадження не заперечував.
Представник третьої особи - Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду клопотання від 18.04.2017 № 01/640, просив справу розглянути без його участі, поклавшись на розсуд суду у вирішення спору.
Вислухавши думки учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, так як зазначений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Варто зазначити, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
В той же час, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
З огляду на матеріали справи, між сторонами виник спір щодо встановлення ВЛК Південного регіону факту поранення старшого сержанту запасу ОСОБА_1, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що також відображено у рішенні, довідці та акті Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1, зокрема, причина інвалідності - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії». За позицією позивача, причинний зв'язок поранення (контузії) з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, було встановлено без жодного документу, що б підтверджував факт отримання поранення; комісією не встановлено жодної конкретної обставини щодо часу, місця, обставин отримання порання.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 справи про оскарження рішень медико-соціальної експертної комісії, повідомлень медичних установ і актів розслідування нещасних випадків й хронічних професійних захворювань підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується здоров'я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (стаття 275 ЦК України), або виникають із трудових правовідносин, а вказана комісія, хоча згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, перебуває у віданні Міністерства охорони здоров'я України, проте відповідно до встановленого переліку прав і обов'язків (пункти 11-14 Положення) не здійснює владних управлінських функцій, а спір не стосується господарської діяльності юридичних осіб.
Заявлені у справі позовні вимоги до Військово-лікарської комісії Південного регіону та Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а саме позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення, яке оформлено протоколом засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв; рішення (довідку, акт) Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 в частині встановлення причини інвалідності, - тобто пов'язані із особистим немайновим правом ОСОБА_1 (задокументованим станом здоров'я).
Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями тощо, отже в результаті визначення певного стану здоров'я, причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), як передумови, виникають відносини щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - тобто майнові інтереси, що не заперечувалося учасниками процесу в судовому засіданні.
Умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав (рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп).
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізовано належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
Відтак, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При зазначених вище обставинах, враховуючи, що правовідносини, що виникли між учасниками процесу, безпосередньо пов'язані з особистим немайновим правом (здоров'я) та особистим майновим правом ОСОБА_1 (отримання одноразової грошової матеріальної допомоги), тобто мають приватноправовий характер, і Одеський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне провадження по справі закрити.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд
Клопотання Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 та Військово-лікарської комісії Південного регіону задовольнити.
Провадження по справі № 815/357/17 за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1, Військово-лікарської комісії Південного регіону, треті особи - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_1, про визнання незаконними та скасування рішень закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 27 квітня 2017 року.
Суддя І.В. Завальнюк
.