ун. № 759/17375/15-к пр. № 1-кп/759/22/17
27 квітня 2017 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Ізраїлі, українець, гр-н України, не працює, не одружений, освіта середньо-спеціальна, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , не судимий, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
сторони провадження: прокурор - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачений він же цивільний відповідач - ОСОБА_10 , захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , законний представник обвинуваченого - ОСОБА_15 (23 лютого 2017 року втратила свої повноваження з настанням повноліття обвинуваченого), потерпілий ОСОБА_16 , він же цивільний позивач, його представники ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , -
29 вересня 2014 року приблизно о 18 год на території автомобільної стоянки, що розташована неподалік будинку № 23 по вул. Уборевича в м. Києві, між раніше незнайомими неповнолітнім ОСОБА_19 та водієм ОСОБА_20 , який на своєму автомобілі заїхав на цю стоянку та почав конфліктувати з охоронцем, виник словесний конфлікт. При цьому ОСОБА_10 заступився за охоронця, висловлюючись образливо в сторону ОСОБА_20 , а після того, як той, направляючись до виходу зі стоянки, дістав з карману куртки викрутку та став погрожувати вбити собаку біля будки охорони, повернувшись до ОСОБА_21 спиною, останній, відчуваючи раптово виниклу неприязнь, умисно наніс ОСОБА_20 предметом, схожим на ніж, декілька ударів в різні частини тіла, після чого втік з місця події. Цими діями ОСОБА_10 заподіяв потерпілому ОСОБА_20 легкі тілесні ушкодження у вигляді різаних ран лівого передпліччя та правої сідниці, а також тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя у виді колото-різаного проникаючого поранення грудей зліва з ушкодженням 12 ребра, міжреберних судин, лівої легені та діафрагми з наступним проникненням в заочеревний простір і пораненням лівої нирки та ниркової артерії.
Допитаний в судовому засіданні у присутності законного представника обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, покаявся і повідомив, що всі фактичні обставини вчинення злочину, які викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, проте йому важко і соромно їх згадувати і про них говорити. На питання учасників судового провадження ОСОБА_10 уточнив: - мету, яку він переслідував під час заподіяння потерпілому ОСОБА_20 тілесних ушкоджень, він згадати не може, проте засуджує свої дії і кається з приводу того, що сталося; - раніше з ОСОБА_20 знайомим не був, конфлікт з ним відбувся дійсно у вечорі 29 вересня 2014 року, точно час не пам'ятає, на території автомобільної стоянки, що розташована неподалік будинку № 23 по вул. Уборевича в м. Києві, на цій стоянці його мати залишала власні автомобіль та мотоцикл; - у той вечір, перед конфліктом, що стався з потерпілим, його мати викликала на стоянку міліцію, оскільки їх автомобіль забризкали фарбою; - причин словесного конфлікту між ним та потерпілим він не пам'ятає, проте його трагічне продовження було спровоковано викруткою, яку потерпілий ОСОБА_20 дістав з карману куртки; - ані він, ані ОСОБА_20 під час конфлікту не перебував у стані сп'яніння, в їх конфлікт ніхто з третіх осіб не втручався, а тому зафіксовані в судово-медичній документації тілесні ушкодження на тілі потерпілого є наслідком виключно його, обвинуваченого, дій; - він не пам'ятає, куди дів знаряддя злочину; - всі допитані в межах даного провадження свідки дали правдиві свідчення і він їх підтверджує, після конфлікту з потерпілим, який тривав миттєво, він дійсно відразу прибув на тренування до школи; - про тяжкі наслідки своїх дій йому, обвинуваченому, стало відомо пізніше, про ці свої дії він щиро жалкує, висловивши готовність відшкодувати повністю завдану злочином матеріальну шкоду і частково - моральну.
Крім показань ОСОБА_21 , який лише частково зміг відтворити подію злочину, умови, що йому сприяли, та самі обставини вчинення, його винуватість у заподіянні потерпілому ОСОБА_20 умисного тяжкого тілесного ушкодження підтверджується усією сукупністю безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_20 показав, що 29 вересня 2014 року близько 18 год на своєму автомобілі «Сеат Леон», д.н.з. НОМЕР_1 прибув на автомобільну стоянку за адресою: м. Київ, вул. Уборевича, 23. Зупинився біля будки охоронця, опустив скло автомобіля і привітався з охоронцем, біля якого стояли невідомі люди, серед яких був ОСОБА_22 і саме він першим підійшов до нього та почав у грубій формі ставити питання: «Хто ти такий?», «Чому сюди приїхав?». Він, ЛЕБІДЬ, припаркував свій автомобіль і коли направився до виходу зі стоянки, до нього знову підійшов ОСОБА_22 , який назвався ОСОБА_23 , і почав обурюватися тим, що голуби забруднюють машини. Під час їх словесної перепалки, яка, як оцінює потерпілий, не була на стільки конфліктна, ОСОБА_22 , несподівано, коли він, ЛЕБІДЬ, був звернутий до нього спиною, наніс йому, потерпілому, удари ножем в область тулуба, завдавши різані рани лівого передпліччя та правої сідниці, а також колото-різане проникаюче поранення грудей зліва з ушкодженням лівої нирки, яку видалили лікарі. Він, ЛЕБІДЬ, в момент заподіяння ударів від болю повернувся та бачив в руці ОСОБА_22 ніж. Злякавшись за своє життя, він вибіг за територію стоянки, але зміг переміститися тільки на протилежний бік вулиці до повороту на вул. Чорнобильську, де впав біля зупинки громадського транспорту, зателефонував дружині і звідки за допомогою останньої та перехожих був евакуйований каретою швидкої медичної допомоги. Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_20 прямо вказав на обвинуваченого ОСОБА_22 , як особу, яка завдала йому ножових поранень.
Наведені показання потерпілого в частині локації конфлікту, обставин нанесення ножових поранень та причетності до цього обвинуваченого знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколів проведених за його та понятих участю впізнання особи за фотокартками та слідчого експерименту (т. 1 а. 146-149; 160-174), за якими потерпілий ОСОБА_20 також вказав на ОСОБА_21 , як особу, яка завдала йому ножових поранень, а на місцевості (територія автомобільної стоянки за адресою: м. Київ, вул. Уборевича, 23 та навколо неї) в деталях повідомив про обставини свого поранення та врятування.
Згідно з дослідженим судом протоколом огляду місця події (т. 1 а. 140-141) на ділянці місцевості від будинку АДРЕСА_2 до повороту на вул. Чорнобильську виявлено краплі крові, куди за результатами слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_20 , будучи пораненим, вибіг за допомогою і був виявлений випадковими перехожими.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 - дружина потерпілого показала, що близько 18 год 29 вересня 2014 року її чоловік - ОСОБА_20 зателефонував на мобільний телефон і повідомив, що його підрізали, вказав своє місцезнаходження. Вона прибігла до зупинки громадського транспорту по вул. Уборевича і побачила свого чоловіка, він встиг їй повідомити, що на нього напав хлопець і наніс ножові поранення.
Як видно з показань свідка ОСОБА_25 , отриманих слідчим суддею в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України (т. 1 а. 153-156), які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні шляхом прослуховування запису технічної фіксації такого допиту, вказаний свідок пояснив, що 29 вересня 2014 року у вечірній час став очевидцем, як на території автостоянки по вул. Уборевича, 23 в м. Києві між раніше незнайомим йому ЛЕБІДЬ та його, свідка, товаришем ОСОБА_22 стався словесний конфлікт, причиною якого була нецензурна лайка з боку ЛЕБІДЬ на адресу охоронця стоянки. При цьому, коли ОСОБА_26 дістав викрутку і погрожував вбити собаку на стоянці, ОСОБА_22 несподівано витягнув ніж та наніс ним декілька ударів в різні частини тіла потерпілого, після чого потерпілий вибіг зі стоянки на протилежну частину вулиці, а ОСОБА_22 - втік з місця події.
Вказані показання свідка ОСОБА_25 суд визнає допустимим доказом в межах і для цілей даного судового провадження згідно з правилами ч. 4 ст. 95, ст. 225 КПК України, оскільки вони отримані та зафіксовані під контролем слідчого судді у спосіб, з підстав та у порядку, передбачені процесуальним законом.
Наведені показання свідка ОСОБА_25 знайшли своє повне підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколів проведених за його та понятих участю впізнання особи за фотокартками та слідчого експерименту (т. 1 а. 150-152; 175-178), за якими вказаний свідок вказав на потерпілого ОСОБА_26 , з яким відбувся у ОСОБА_22 конфлікт і якому останній завдав ножові поранення, в руку, сідниці та в область лівої нирки.
Показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_25 узгоджуються з даними, які містять досліджені в судовому засіданні матеріали перевірки за заявою ОСОБА_27 за фактом пошкодження її автомобіля (т. 2 а. 15, 221-229). Зокрема, згідно з протоколом огляду місця події від 29 вересня 2014 року, було оглянуто ділянку місцевості на території автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , і ця процесуальна дія тривала у період часу з 17 год. 25 хв по 1 7 год. 37 хв. у присутності обвинуваченого ОСОБА_21 , його матері - ОСОБА_27 та ОСОБА_25 , які цей факт засвідчили своїми власними підписами.
Оцінюючи за таких обставин показання потерпілого, обвинуваченого та свідка ОСОБА_25 на предмет їх достовірності в частині, що стосується причин самого конфлікту, оскільки в іншій частині вони не суперечать один одному, суд бере до уваги, що, як потерпілий, так і обвинувачений, є особами обопільно зацікавленими у результатах судового розгляду саме на свою користь. Натомість, попри тривалу захисну позицію обвинуваченого, послідовні показання свідка ОСОБА_28 щодо причетності саме ОСОБА_22 до завдання ножових поранень ЛЕБІДЬ повністю узгоджуються з показаннями з цього приводу потерпілого. Визнав достовірними ці показання свідка наприкінці судового розгляду і сам обвинувачений. Відтак показання свідка ОСОБА_28 заслуговують на довіру. Водночас, свідок щиро свідчив як на користь потерпілого, викриваючи у злочині свого товариша, так і на користь сторони захисту, розкриваючи всі обставини конфлікту, який своїми діями спровокував потерпілий (образа на адресу охоронця, погроза вбити собаку). Враховуючи це, суд визнає показання свідка ОСОБА_28 щирими і такими, що позбавлені ознак однобічності чи прояву упередженого ставлення до оцінки подій, очевидцем яких він неспростовно був і сприймав безпосередньо (з відстані трьох метрів).
Суд критично оцінює дані, на які посилався захист обвинуваченого, намагаючись поставити під сумнів показання свідка ОСОБА_28 (т. 2 а. 16-17 (матеріали ремонту належного сім'ї мотоцикла ОСОБА_22 ); т. 2 а. 67-76 (протоколи допитів свідка ОСОБА_22 в межах інших проваджень), оскільки ці докази для цілей захисту показань вказаного свідка по суті не спростовують, навпаки підтверджують його приятельські стосунки з ОСОБА_22 .
Враховуючи наведене, суд критично оцінює як недостовірну початкову позицію обвинуваченого, який заперечував свою причетність до поранення потерпілого, а також показання потерпілого, який заперечував зі свого боку вчинення будь-яких дій, які могли б спровокувати ОСОБА_22 на конфлікт. Натомість визнає абсолютно достовірними показання обвинуваченого, який визнав свою винуватість, та показання потерпілого в іншій частині, оскільки вони повністю узгоджуються як між собою, так і з показаннями свідка ОСОБА_28 .
Отже, суд вважає за необхідне уточнити час події злочину, а саме 29 вересня 2014 року приблизно о 18 год, а не о 18 год 30 хв., як про це вказано в обвинувальному акті.
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні висновку експерта медика № 3246 (т. 1 а. 142-145), 29 вересня 2014 року потерпілий ОСОБА_20 отримав такі тілесні ушкодження від впливу не менше трьох травматичних ударів гострим предметом по тулубу: у вигляді різаних ран лівого передпліччя та правої сідниці, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також колото-різане проникаюче поранення грудей зліва з ушкодженням 12 ребра, міжреберних судин, лівої легені та діафрагми з наступним проникненням в заочеревний простір і пораненням лівої нирки та ниркової артерії, які за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Суд, керуючись правилами ст. ст. 84, 86 КПК України, визнає допустимими, належними і достовірними фактичні дані, які містять всі проаналізовані вище протоколи слідчих дій та вказаний висновок експерта.
Досліджена судом довідка від 23 березня 2016 року про стан здоров'я потерпілого (т. 2 а. 78) не відповідає встановленим законом критеріям допустимості доказів, оскільки одержана з порушенням конституційних прав особи на лікарську таємницю, а тому не може бути покладена в основу даного вироку.
Показання допитаних в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 також не відповідають встановленим законом критеріям допустимості доказів (ч. 12 ст. 290 КПК України), а тому не можуть бути покладені в основу даного вироку. Ці особи під час досудового розслідування не допитувались, будь-яких клопотань про їх допит також не надходило, в порядку ч. 11 ст. 290 КПК України стороні обвинувачення, як виявилося згодом, відкриття цих додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду, не відбувалося. Надаючи пріоритет забезпеченню принципів презумпції невинуватості та тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, суд констатує відсутність правових підстав і для того, щоб визнати показання свідків ШЕВЧЕНКА, БАННОГО та РІТЧЕНКА в цьому контексті належними, адже ці особи очевидцями злочину взагалі не були і повідомляли про події, які відбувалися до або після його вчинення.
Суд не знаходить підстав для реагування на показання цих осіб в аспекті нібито, як вважали представники потерпілого, штучного створення алібі обвинуваченому шляхом надання завідомо неправдивих свідчень щодо часу його перебування на тренуванні в школі.
По-перше, оцінка таких подій залежить фактично від по-хвилинних параметрів виміру часу, що з урахуванням давності подій (більше двох років) досягти неможливо, відтак цілком логічно може мати місце похибки. По-друге, не досягнуто такої точності пропри весь процесуальний інструментарій і з боку сторони обвинувачення, за версією якої події відбувалися приблизно о 18 год 30 хв. Так потерпілий стверджував, що прибув на автостоянку біля 18 год, а його дружина, що у цей час чоловік вже телефонував їй і повідомив про напад на себе. Слід визнати, що кожне таке уточнення наближається до показань вказаних свідків про те, що після 17 год того вечора ДАВІДОВ прибув на тренування.
Враховуючи викладене, суд вважає неналежними, а відтак такими, що не мають доказового значення, досліджені в судовому засіданні докази, що випливали з допиту вказаних свідків та необхідності перевірки їх показань (т. 1 а. 230-237; т. 2 а. 24-50).
Показання свідків ОСОБА_32 та ОСОБА_33 також доказового значення не мають, оскільки вказані особи очевидцями подій, які становлять предмет доказування в межах даного судового провадження, не були.
Отже, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_10 29 вересня 2014 року умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_34 тяжкі тілесні ушкодження, а тому ці дії ОСОБА_21 кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.
Потерпілий ОСОБА_20 заявив цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. При цьому з урахуванням внесених до нього уточнень (т. 1 а. 7-9, 134-136) просив стягнути з цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_21 матеріальну шкоду в загальному розмірі 4 889 грн 07 коп, яку становлять документально доведені витрати на ліки, а також моральну шкоду в сумі 1 100 000 грн, а всього 1 104 889 грн 07 коп. В обґрунтування розміру моральної шкоди потерпілий та його представники послалися на: - тяжкість заподіяної шкоди здоров'ю; - розмір заподіяної матеріальної шкоди; - наявність вини в діях обвинуваченого; - глибину душевних страждань та ступень порушення життєвих зв'язків (фізичні страждання, нервові розлади, порушення сну, істотне зниження працездатності, погіршення спілкування із родичами, друзями та знайомими, неможливість заняття улюбленими видами спорту - віндсерфінгом, боксом, важкою атлетикою тощо; - тяжкість травм лівої руки та спини.
У судовому засіданні позивач та його представники просили задовольнити цей цивільний позов у повному обсязі, посилаючись додаткове і на те, що на збільшення розміру моральної шкоди прямо вплинули тривалість судового процесу та невизнання своєї вини обвинуваченим. Прокурор просив задовольнити позов в межах доведеної шкоди.
Обвинувачений в судовому засіданні заявлений цивільний позов потерпілого визнав частково, а саме, в частині відшкодування заявленої матеріальної шкоди - у повному обсязі на доведену документами суму, а моральної шкоди - лише в розмірі 50 000 грн.
Обставини протиправного заподіяння ОСОБА_19 шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_20 підтверджуються об'єктивними даними, які містять досліджені судом докази, аналіз яких наведено вище, а також дані про хід та умови лікування потерпілого, які встановлені шляхом дослідження виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 1458, результатів медичних досліджень (т. 1 а. 10, 11), відтак є правові підстави (ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1177 ЦК України)для проведення повного відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, у межах документально доведених сум, які належить стягнути з обвинуваченого.
Як видно з досліджених в судовому засіданні рахунку до сплати від 13 жовтня 2015 року, фіскальних чеків (т. 1 а. 12-16, 199-209) витрати на ліки потерпілого фактично становили 6 335 грн 40 коп., а не 4 889 грн 07 коп., як це помилково обраховано потерпілим, а тому в цій частині позов потерпілого має бути задоволений в повному обсязі на суму, яка доведена в суді фактично і визнається відповідачем.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то у судовому засіданні також безспірно встановлено, що діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_20 завдано душевних страждань у зв'язку з протиправним ушкодженням здоров'я, відтак є правові підстави (п. 1 ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України)і для проведення відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Допитані з цього приводу в судовому засіданні свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_35 - колишній співробітник, ОСОБА_36 - матір потерпілого, повідомили, кожний окремо, що тривале перебування потерпілого у лікарні та проведені операції завдали йому фізичного болю та глибоких страждань, події, які стались, торкнулися і його сімейного життя. Поведінка потерпілого під тиском подій та морального пригнічення докорінно змінилась, він перебуває у стані депресії, що морально виснажує його викликає роздратованість, він перестав бути активним у суспільному житті.
Досліджені судом за клопотанням представників потерпілого фотоматеріали (т. 1 а. 211) та документи щодо його трудової діяльності (т. 1 а. 131-133) підтверджують факт проведення потерпілим активного способу життя до травмування та існуючі обмеження на даний час.
Водночас, заслухавши пояснення сторін та думку прокурора, дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд на підставі ст. ст. 23 та 1167 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди частково, враховуючи при цьому характер протиправних дій відповідача, його ставлення до потерпілого після події злочину (тривала відсутність проявів співчуття і лише наприкінці судового розгляду добровільне намагання частково відшкодувати шкоду - квитанція про грошовий переказ від 25 квітня 2017 року та виявлений намір продовжувати такі перекази), ступеня вини обвинуваченого, глибину фізичних і душевних страждань потерпілого, який позбавився життєво важливого органу, тяжкість вимушених змін у його житті, пов'язаних із обмеженими можливостями для перенесення фізичних навантажень, а так само й ступінь вини самого потерпілого, необдумані дії якого спровокували конфлікт.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов про відшкодування моральної шкоди частково, а саме, на суму 150 000 грн, а в іншій частині в його задоволенні належить відмовити.
При цьому в розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню за даним судовим рішенням, суд не зараховує суми зробленого відповідачем чи від його імені іншими особами переказу коштів на користь позивача, оскільки факт їх отримання останнім свого документального підтвердження на час завершення судового розгляду не набув.
Суд також вважає, що тривалість судового процесу та захисна правова позиція обвинуваченого не можуть бути тими чинниками, які можуть впливати на розмір завданої злочином шкоди. Не може залишитися поза увагою суду і те, що з показань свідка ОСОБА_37 випливає і те, що психоемоційний стан потерпілого ОСОБА_20 значно погіршився у зв'язку із безпідставним, як вважав потерпілий, звільненням з роботи, яке передувало вказаним у вироку подіям.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_38 покарання суд згідно з вимогами ст. ст. 65, 103, 485 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким, характер завданих потерпілому травм, одна з яких спричинила втрату життєво важливого органу, поведінку обвинуваченого після вчиненого, який не вживав всіх належних та можливих заходів для безумовної допомоги потерпілому, якому завдав тяжкої травми, а також враховує дані про особу винного, який не судимий (т. 2 а. 184), службою у справах дітей характеризується позитивно (т. 1 а. 31; т. 2 а. 193), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (т. 2 а. 186-187), відтак відсутні сумніви в його осудності, проте має ряд хронічних захворювань, з приводу яких регулярно проходить обстеження (т. 1 а. 45, 70-71, 86-87, 92-105; т. 2 а. 9-11, 95, 131-136), за місцем проживання та в побуті характеризується позитивно (т. 2 а. 183, 189, 194), при цьому при очевидній суперечливості характеристик зі школи суд тлумачить всі сумніви на користь обвинуваченого, враховує суд і його молодий вік (т. 1 а. 44; т. 2 а. 18-19), активну участь в спортивному житті громади міста Києва (т. 2 а. 196-219), його соціально-психологічні риси та рівень розвитку, які не є атиповими. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_38 , суд визнає вчинення ним злочину у неповнолітньому віці, а також визнання своєї провини. Обставин, що обтяжують йому покарання, не встановлено.
Суд не знаходить підстав для встановлення такої обставини, що пом'якшує покарання, як щире каяття, оскільки інші ознаки такого каяття, крім визнання своєї провини, а саме, висловлення жалю, бажання виправити ситуацію, були відсутні.
Водночас суд не знаходить правових підстав і для визнання обставиною, що обтяжує покарання, настання тяжких наслідків (п. 5 ч. 1 ст. 67 КК України) через критерій заподіяння майнової шкоди у великих чи особливо великих розмірах, як про це просили представники потерпілого. Факт заподіяння саме такої шкоди потерпілому в судовому засіданні не доведено, що ж стосується заподіяної шкоди його здоров'ю, то її безумовно тяжкий характер прямо врахований законодавцем через наслідки як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони юридичного складу злочину, передбаченого ч 1 ст. 121 КК України.
Суд відхиляє подані стороною потерпілого як характеризуючі особу обвинуваченого дані відомості про відкриті щодо нього кримінальні провадження (т. 1 а. 214), оскільки використання таких даних суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості.
Суд враховує і строк протягом якого неповнолітній ОСОБА_10 з різних причин утримувався в умовах ізоляції від суспільства в межах даного кримінального провадження, а саме з 06 по 07 жовтня 2015 року та з 05 по 06 січня 2017 року, що також мало неабияке виховне значення.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про стан здоров'я обвинуваченого, належні умови для його проживання та виховання в сім'ї (т. 2 а. 189), суд, на відміну від думки сторони обвинувачення та потерпілого, вважає за можливе виправлення ОСОБА_21 в умовах без ізоляції від суспільства, а відтак, призначивши мінімальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням правил ст. 75 КК України, знаходить можливим звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, не вбачаючи при цьому підстав для застосування ст. ст. 69 та 69-1 КК України, оскільки саме таке рішення, на думку суду, в даному випадку є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним та іншими особами нового злочину, а відтак відповідає визначеній законом меті покарання (ст. 50 КК України), засадам гуманності, невідворотності та адекватності. Мотив помсти, а тим більше реагування на сумнівні з точки зору моралі дії батьків обвинуваченого, формальні незручності у зв'язку з повною та тривалою процедурою судового розгляду, яка обумовлена реалізацією стороною захисту своїх законних прав та процесуальних інтересів, на що звертали увагу представники потерпілого, є неприпустимим для вирішення завдань та досягнення мети покарання.
Клопотання щодо продовження заходів забезпечення не заявлялося.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 371, 373-377 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. ст. 75, 76 та 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: - повідомляти уповноважений орган з питань пробаціїпро зміну місця свого проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Обрані щодо ОСОБА_3 в межах даного судового провадження заходи забезпечення вважаються проводженими в межах дії відповідних судових рішень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задовольнити частково, а саме: стягнути на користь ОСОБА_16 з ОСОБА_3 6 335 грн 40 коп. як відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн. як відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині, а саме на суму 948 553 грн 67 коп. - заявлений позов залишити без задоволення.
Речові докази після набрання вироком законної сили, зберігати при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк - з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ ОСОБА_39