24 квітня 2017 рокум. Ужгород№ 807/2282/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
за участі сторін:
позивача: ОСОБА_1;
представника позивача: ОСОБА_2;
представника відповідача 1 - Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України - Зданевич Сергія Олександровича;
представника відповідача 2 - Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України - Піткова Ігора Леонідовича;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, а також зобов'язання вчинити певні дії,-
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 24 квітня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 27 квітня 2017 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, згідно якого просить суд: 1. Визнати неправомірним дії та бездіяльність посадових осіб Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо відмови майору ОСОБА_1 у звільнені з військової служби через сімейні обставини,2. Зобов'язати посадових осіб Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України розірвати контракт, укладений 12 березня 2012 року між ОСОБА_1 і начальником Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про що в день розірвання контракту зробити відповідні записи у трудову книжку та військовому квитку.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що згідно контракту від 18 червня 2012 року позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України строком на 5 років до 17 червня 2017 року. 02 лютого 2016 року, позивач звернувся з рапортом до начальника Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України з проханням звільнити його на підставі частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку із сімейними обставинами. Проте, позивачу було відмовлено в задоволенні рапорту та звільненні у зв'язку з сімейними обставинами за відсутністю підстав для звільнення зі Збройних Сил України. Позивач, вважає, що така відмова у задоволенні рапорту є необґрунтованою та наявні всі законні підстави для його звільнення з лав Державної прикордонної служби на підставі підпункту "ґ" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України заперечили щодо задоволення даного адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях, посилаючись на те, що Мукачівський прикордонний загін, при відмові у звільненні позивача, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Вказавши також, що посилання позивача, на те що на вихованні у нього знаходяться троє дітей, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відповідає дійсності, оскільки в особові справі позивача документи щодо усиновлення дітей дружини ОСОБА_8 від попереднього шлюбу відсутні і відповідно в свідоцтвах про народження дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 батьком вказано громадянина України ОСОБА_9. Тому підстави для звільнення позивача з Державної прикордонної служби на підставі підпункту "ґ" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення , об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12 березня 2012 року між позивачем та начальником Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (а.с.а.с. 11, 12).
Відповідно до пункту 5 контракту, контракт укладено на 5 років з від 18 червня 2012 року до 17 червня 2017 року .
Відповідно до пункту 6 Контракту, при вирішенні питань, які безпосередньо не обумовлені цим контрактом, сторони керуються вимогами законодавства, щ регулює порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.
02 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 02 квітня 2016 року НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області (а.с. 15).
Відповідно до копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2, у позивача у даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька - ОСОБА_7, про що 27 вересня 2016 року складено відповідний актовий запис № 836, де батьком дитини зазначено ОСОБА_1 та мати ОСОБА_8 (а.с. 18).
Судом встановлено, що у дружини позивача від попереднього шлюбу є ще двоє дітей, а саме:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.а.с.16, 17). Відповідно до наданих свідоцтв про народження, батьком неповнолітніх дітей дружини позивача зазначено ОСОБА_9.
Під час судового розгляду даної справи як позивач, так і його представник зазначили, що позивач не є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також зазначені діти не усиновлені ним.
Про те що батько цих дітей позбавлений батьківських прав, чи ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо цих дітей судом не здобуто.
02 лютого 2016 року, позивач звернувся до командування з рапортом про його звільнення з Державної прикордонної служби України за сімейними обставинами, відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" а саме: наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років (а.с. 21).
Листом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16 грудня 2016 року № 30/8727 вищевказаний рапорт був залишений без реалізації у зв'язку відсутністю підтверджуючих документів ( а.с. 23).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статтею 2 частиною 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (стаття 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XIІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Порядок звільнення з військової служби унормовано статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно статті 26 частини 2 пункту "б" вказаного Закону звільнення зі служби проводиться: військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною 6, з урахуванням випадків, визначених частиною 8 цієї статті.
Статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпункту "ґ" Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" визначено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці через такі сімейні обставини або інші поважні причини зокрема, наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Як встановлено судом, позивач у своєму рапорті просив звільнити його з лав Державної прикордонної служби України, аргументуючи це наявністю в нього трьох дітей віком до 18 років.
Згідно статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути одразу зареєстрована відразу ж після народження , чим підтверджується її походження. Цей принцип передбачено і законодавством України, зокрема батьками визнаються лише ті особи , походження дітей від яких підтверджене відповідними документами або встановлене у визначеному порядку і зареєстроване у державних органах реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до Свідоцтва про народження від 17 серпня 2010 року НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі батько зазначено ОСОБА_9 (а.с. 16).
Згідно Свідоцтва про народження від 23 лютого 2007 року НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі батько зазначено ОСОБА_9 (а.с. 17).
Також відповідно до Свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, від 17 вересня 2016 року НОМЕР_2 у графі батько - зазначений ОСОБА_1.( а.с.18).
Шлюб між позивачем та його дружиною ОСОБА_8 було укладено, як уже зазначалося вище, 02 квітня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 02 квітня 2016 року НОМЕР_1 ( а.с.15).
Позивач не додав жодного документу підтверджуючи те, що він являється батьком трьох дітей.
Окрім того, судом встановлено, що колишнім чоловіком ОСОБА_8 - ОСОБА_9, 26 жовтня 2015 року було подано рапорт на звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме наявністю трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_11 Наказом начальника Західного регіонального управління від 31 грудня 2015 року №573 -аг ОСОБА_8 був звільнений з військової служби на підставі підпункту "ґ" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (а.с.а.с.58,59).
Відповідно до статті 141 частини 2 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Судом не встановлено та в матеріалах особової справи позивача відсутні документи щодо усиновлення дітей дружини ОСОБА_8 ОСОБА_1, що стверджується довідкою від 13 січня 2017 року №30/10 (а.с.57).
Отже, на момент звернення позивача до відповідача з рапортом про звільнення позивач не мав трьох і більше дітей віком до 18 років, що надавали йому можливості звільнення з військової служби за цієї підстави..
Відтак, з наведених вище підстав суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відповідачами не порушено права свобод та інтересів позивача.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони в тому числі обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Крім того, відповідно до статті 9 частини 1 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 частин першої, другої Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду не встановлено обставини щодо порушення відповідачами прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем та його представником не надано суду належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та про необхідність відмовити в задоволенні позову.
Керуючись статтями 160-163 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, а також зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяС.Є. Гаврилко