Справа № 132/352/17
Провадження № 2/132/330/17
Іменем України
20.04.2017 Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
секретаря Безулої К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дослідного господарства «Артеміда» інституту картоплярства Національної академії аграрних наук, м. Калинівка, Вінницької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дослідного господарства «Артеміда» інституту картоплярства Національної академії аграрних наук, м. Калинівка, Вінницької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет сору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 серпня 2016 року, приблизно в 09:05 год. на автомобільній дорозі Чернятин-Калинівка-Шепіївка, водій ОСОБА_2, керуючи належним Дослідному господарству «Артеміда» інституту картоплярства Національної академії аграрних наук, трактором марки «МТЗ-80», державний номерний знак НОМЕР_1, вчинив ДТП з автомобілем марки «Хонда», 1986 року випуску, яким керував позивач ОСОБА_1 В наслідок чого належному йому автомобілю марки «Хонда», 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 було нанесено механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. На момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах. При виїзді на місце ДТП, працівниками Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області було встановлено вину ОСОБА_2, яка підтверджується постановою Калинівського районного суду Вінницької області №132/2383/16-п від 14.09.2016 року. Згідно звіту № 16/473 від 17.01.2017 року про оцінку автомобіля, загальна сума збитків складає 36475 грн., тому вважає, що дані кошти має сплатити відповідач. З метою уникнення судової тяганини та зайвих витрат, для вирішення питання відшкодування коштів у добровільному порядку, 23.11.2016 року його представник - адвокат ОСОБА_3 звернувся до відповідача з вимогою, в якій запропонував відшкодувати йому кошти. Проте відповідач у добровільному порядку відшкодувати кошти відмовився. Крім матеріальної шкоди, нанесеної його автомобілю внаслідок ДТП, йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, що, в свою чергу, призвело до погіршення самопочуття, роздратованості, порушення здорового сну та здоров'я. Окрім того, він позбавлений можливості тривалий час користуватися автомобілем, що призвело до незручностей в повсякденному житті, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням його автомобіля, який втратив свій товарний вигляд, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. Завдану моральну шкоду він оцінює в сумі 10000 грн.
У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 36475 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн. та вартість послуг за визначення матеріального збитку в сумі 1200 грн.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 до розгляду справи по суті в судовому засідані подав заяву, в якій уточнює позовні вимоги, а саме просить стягнути з відповідача 35000 грн. по відшкодуванню матеріальної шкоди, а в частині вимог про стягнення моральної шкоди та вартості послуг за визначення матеріального збитку відмовляється. Уточнені позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак від директора ДП ДГ «Артеміда» ІК НААН ОСОБА_4 надійшла заява № 36 від 20.04.2017 року, відповідно до якої позовні вимоги визнає частково, саме в сумі 35000 грн. по відшкодуванню лише матеріальної шкоди та просить при винесенні рішення розстрочити його виконання, а саме стягнути з ДП ДГ «Артеміда» ІК НААН суму шкоди в розмірі 35000 грн., сплата якої буде здійснюватися в наступному порядку до 03.05.2017 року - 10000 грн.; до 13.05.2017 року - 10000 грн.; до 23.05.2017 року - 10000 грн.; до 01.06.2017 року - 5000 грн.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та дату розгляду справи, причин неявки до суду не повідомив..
Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
27 серпня 2016 року, приблизно в 09:05 год. на автомобільній дорозі Чернятин-Калинівка-Шепіївка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2, належний ОСОБА_1 за кермом якого останній і перебував, та трактора марки «МТЗ-80», державний номерний знак 91-09ВА, належний ДП ДГ «Артеміда» ІК НААН, за кермом якого перебував ОСОБА_2 ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху. Вказане підтверджується постановою Калинівсьуого районного суду Вінницької області № 132/2382/16-п від 14.09.2016 року (а.с. 18) згідно якої ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні ДТП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.
Згідно звіту № 16/473 від 17.01.2017 року про оцінку автомобіля, загальна сума збитків складає 36475 грн.
Як вбачається з довідки про надання інформації № 761-06-44/05 від 25.11.2016 року, виданої управлінням пенсійного фонду України у Калинівському районі, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП ДГ «Артеміда» ІК НААН. (а.с. 17).
23.11.2016 року представником позивача - адвокатом ОСОБА_3 відповідачу було направлено рекомендований лист-вимогу в якому позивач просив відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду у розмірі 40000 грн. (а.с. 15,16). Дана вимога відповідачем залишена поза увагою.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки. Таким володільцем, згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Крім того, з аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Зазначене підтверджується правовими позиціями Верховного Суду України № 6-108цс13 від 06.11.2016 року, № 6-725цс16 від 14 вересня 2016 року та № 6-933цс16 від 21 вересня 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Оскільки позивач просить стягнути з відповідача на його користь35000 грн., а відповідач проти цього не заперечує позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки ОСОБА_1 на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при подачі позовної заяви звільнений від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 23, 509, 599, 1166-1168, 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, , ст.ст.10, 11,60, 88, 158, 212-215, ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Дослідного господарства «Артеміда» інституту картоплярства Національної академії аграрних наук, м. Калинівка, Вінницької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет сору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задоволити.
Стягнути із Державного підприємства дослідне господарство «Артеміда» Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України, м. Калинівка, Вінницької області (р/р 26008308429801 у АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 03732258) на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 - 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка буде здійснена в наступному порядку: до 03.05.2017 року - 10000 грн.; до 13.05.2017 року - 10000 грн.; до 23.05.2017 року - 10000 грн.; до 01.06.2017 року - 5000 грн.
Стягнути із Державного підприємства дослідне господарство «Артеміда» Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України, м. Калинівка, Вінницької області (р/р 26008308429801 у АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 03732258) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. в дохід держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: