79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" квітня 2017 р. Справа № 914/2140/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Данко Л.С.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» за № 119-4806/2 від 26.12.2016 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 року
у справі № 914/2140/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів
до відповідача: Комунального підприємства «Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», м. Самбір Львівської області
про стягнення 50 958,45 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 119-4533/2 від 12.12.2016 року
від відповідача: ОСОБА_3 - договір доручення про надання правової допомоги № 683 від 09.09.2016 року
ПАТ «Львівобленерго» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Комунального підприємства «Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення 50958,45грн., з яких: 14 568,60 грн. - пені, 1300,41 грн. - 3% річних та 35 089,44 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2015 року стягнуто з Комунального підприємства «Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь ПАТ «Львівобленерго» 14568,60грн. пені, 1269,34грн. 3% річних, 35089,44грн. індексу інфляції та 1825,89грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року у справі № 914/2140/15 касаційну скаргу КП «Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства» задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. у справі № 914/2140/15 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2015 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 року у справі № 914/2140/15 (головуючий суддя Долінська О.З., судді Король М.Р., Галамай О.З.) провадження в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 240,04 грн. та пені в сумі 449,86 грн. припинено, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» подало апеляційну скаргу за № 119-4806/2 від 26.12.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що спільні протокольні рішення не змінили зобов'язань відповідача, згідно договору, оскільки Комунальне підприємство «Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» не було стороною протокольних рішень.
Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 31.01.2017 року, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 року без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення учасників процесу, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Львівобленерго» (правонаступник ПАТ «Львівобленерго») та Комунальним підприємством Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства укладено договір про постачання електричної енергії №90122 від 15.03.2006р. (надалі договір). Згідно умов якого позивач зобов'язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з визначеною приєднаною потужністю, зазначено в додатку №9 до договору, а споживач оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1).
Відповідно до п.2.2.2 договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього договору та додатків до нього.
Відповідно до п.2.3.3 та п. 2.3.4 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 “Порядок розрахунків” та №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.
Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).
Так, відповідно до п. 2 додатку №2 від 31.01.2011р. до договору №90122 від 15.03.2006р. встановлено, що розрахунковим періодом вважається період з 15 числа попереднього місяця до 14 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках передбачених ПКЕЕ.
Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період (п.4. додатку № 2).
Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п.6 додатку №2 до договору).
Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідними додатками, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору, позивач протягом 2014-2015 рр. поставляв, а відповідач приймав електроенергію, про що виставлялись для оплати відповідні рахунки.
Позивач стверджує, що в порушення умов договору №90122 від 15.03.2006 року, відповідач не проводив вчасної оплати за поставлену йому електричну енергію.
На підтвердження позовних вимог позивачем долучено копії рахунків на оплату електроенергії за спірний період та розрахунки боргу інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та пені.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1.1. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України" та Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009 (чинного на момент укладення спільних протокольних рішень) цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.
Розрахунки, передбачені в п. 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 (п. 1.2. Порядку).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами) та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (зі змінами), затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики країни, НАК "Нафтогаз України" та Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009, між Головним управлінням Державної казначейської служби України (далі - сторона 1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (далі - сторона 2), Енергопостачальною компанією ПАТ «Львівобленерго» (далі - сторона 3) та ДП «Енергоринок» (далі - сторона остання) були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/151 від 19.01.2015 року на суму 215113 600,00 грн.; № 20/626 від 17.02.2015 р. на суму 23 400,00 грн.; № 20/1015 від 18.03.2015 р. на суму 177 400,00 грн.; № 20/1476 від 17.04.2015 р. на суму 84 300,00 грн. та №20/1851 від 19.05.2015 року на суму 84 300,00 грн.
Відповідно до протокольних рішень №20/626 від 17.02.2015 року та №20/1015 від 18.03.2015 року, Державна казначейська служба України зобов'язувалася перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Львівській області (сторона 1) кошти, остання - перерахувати їх Департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона 2), яка в свою чергу за підприємства ЖКГ та ВКГ кошти в сумі 4 991 880,00 з наступним записом у графі "Призначення платежу": Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005 "Електроенергія" за січень 2015 р. та очікуванні нарахування на лютий 2015 р. "П" 2 977 200,00 грн; "ПКМУ № 20 від 11.01.2005 "Електроенергія" за січень 2015 р. та очікуванні нарахування за лютий 2015 "С" 2 014 600,00 грн. (спільне протокольне рішення № 20/626) та за спільним протокольним рішенням № 20/1015 перерахувати кошти в сумі 5 259 900,00 грн. з наступним записом у графі "Призначення платежу": Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005 "Електроенергія" за лютий 2015 р. та очікуванні нарахування на березень 2015 р. "П" 3 153 200,00 грн; ПКМУ № 20 від 11.01.2005 "Електроенергія" за лютий 2015 р. та очікуванні нарахування на березень 2015 р. "С" 2 106 700,00 грн ЕК ПАТ «Львівобленерго» (сторона 3), а сторона 3 перерахувати кошти за електроенергію за відповідний місяць (у даному випадку лютий 2015 р., березень 2015 р.) ДП "Енергоринок" (сторона остання).
У п. 5. спільних протокольних рішень сторони передбачили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.
Спільні протокольні рішення укладались на загальну суму, у склад якої входила сума заборгованості (за активну енергію), на яку позивач нараховує відповідачу пеню індекс інфляції та 3% річних у даній справі.
Розрахунки по спільних протокольних рішеннях були здійснені, що підтверджується платіжними дорученнями № 351 від 02.04.2015 року на суму 4 991 800,00 грн., № 412 від 20.04.2015 року на суму 5 259900,00 грн.
У графі «призначення платежу» вищезазначених платіжних доручень зазначено ПКМУ № 20, а платником виступає Департамент фінансів Львівської ОДА, що є доказом того, що оплата була здійснена не відповідачем і не на виконання укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 90122 від 15.03.2006 р.
В матеріалах справи відсутні докази про неприйняття чи повернення коштів, сплачених Департаментом фінансів Львівської ОДА на виконання спільних протокольних рішень в рахунок погашення заборгованості відповідача перед енергопостачальною організацією.
Позивач стверджує, що спільні протокольні рішення не змінили строк оплати заборгованості, на яку нараховані суми позовних вимог, з огляду на те, що відповідач не є стороною таких рішень, а положення договору щодо строку оплати за електроенергію сторонами не змінені. Даний висновок колегією суддів оцінюється критично, з огляду на наступне.
Адже, незалежно від обставин участі відповідача в укладені спільних протокольних рішень, пунктом 5 таких рішень (усі учасники перераховують кошти наступному учаснику не пізніше дня зарахування коштів на їх рахунок) змінений строк оплати визначених у них сум, оскільки вказаними протокольними рішеннями держава підтвердила свій обов'язок з перерахунку позивачу сум субсидій (складової заборгованості відповідача перед позивачем), змінивши при цьому, за взаємним погодженням з позивачем, строк виконання такого обов'язку.
А тому, право вимоги позивача щодо сплати визначених у спільних протокольних рішенням сум, виникає з моменту, що передбачений спільними протокольними рішеннями, зокрема пунктами 5 таких рішень.
Дана правова позиція підтримана в постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року у справі № 914/2360/15.
Судом встановлено, що порушення строку виконання зобов'язання за спільними протокольними рішеннями позивачем не доведене.
Отже, позовні вимоги, які стосуються виконання зобов'язань по оплаті за спожиту електроенергію в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (зі змінами) та спільними протокольними рішеннями про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, стороною яких є позивач, не підлягають до задоволення.
Поряд з цим, судом встановлено прострочення договірного зобов'язання відповідачем, що було допущено поза межами спільних протокольних рішень.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок пені та 3% річних та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 449,86 грн. пені (за період з 22.11.2014 року по24.03.2015 року) та 240,04 грн. - 3 % річних (за період з 23.01.2014 року по 24.03.2015 року).
Враховуючи те, що відповідачем було подано до суду докази про сплату 240,04 грн. 3% річних платіжним дорученням № 640 від 08.12.2016 р. та 449. 86 грн. пені платіжним дорученням № 641 від 08.12.2016 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в цій частині згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (відсутність предмету спору).
Як вбачається із розрахунку позивача щодо позовних вимог індексу інфляції, останні розраховані за один чи декілька днів у одному і тому ж місяці.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки, а тому нарахування інфляційних втрат за менший, ніж місяць період, суперечить вимогам чинного законодавства.
Враховуючи наведені положення, суд вважає, що неправомірним є нарахування позивачем інфляційних втрат за один чи декілька днів у одному і тому ж місяці, як так само не є обов'язковим застосування порядку нарахування інфляційних втрат у відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 р.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Данко Л.С.