20 квітня 2017 р. Справа № 554/8588/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 16.01.2017р. по справі № 554/8588/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії та стягнення допомоги,
18.10.2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням йому безстроково 2 групи інвалідності з 28.01.2014 року внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 28.01.2014 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 р. № 975;
- стягнути з Міністерства оборони України на його користь одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 28.01.2014 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 р. № 975 в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму в сумі 243600 грн..
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 16 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасувати пункт пункту 47 протоколу № 53 від 08.07.2016 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (28.01.2014), як інваліду II групи, відповідно до постанови КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві " та вчинити дії щодо виплати нарахованих сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Міністерство оборони України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило постановуОктябрського районного суду м. Полтава від 16 січня 2017 року по адміністративній справі №554/8588/16-а, винесену за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи,, які суд вважав встановленими, допущення істотних порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та винесення незаконного судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 20.04.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.11.1987 року по 12.01.1989 року проходив військову службу в складі радянських військ у Демократичній Республіці Афганістан (а.с.9-11).
Згідно з протокольним висновком Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24 січня 2012 року №77 ОСОБА_1 отримано контузію, поранення, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 13).
Відповідно довідок МСЕК від 17 лютого 2012 року серії 7-66 ТЕ № 0089707 та від 28.01.2014 року серії 10ААА №198159 ОСОБА_1 з 10.02.2012 року та з 28.01.2014 року безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності по причині контузії, поранення, захворювання, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 14-15).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов'язано Полтавський ОВК подати висновок щодо можливості виплати позивачу грошової допомоги.
05 травня 2016 року Полтавським ОВК на виконання вказаного рішення суду направлено пакет документів згідно переліку, однак за результатами розгляду відповідно до пункту 47 протоколу № 53 від 08.07.2016 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
Листом від 05 серпня 2016 року вих. №10/569/1313 Полтавський ОВК повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати останньому одноразової грошової допомоги (а.с. 12).
Не погоджуючись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом ОСОБА_2 України.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року справа № 21-466а14.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
При цьому, застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок ушкодження здоров'я, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА№198159 позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а. с. 15).
При цьому, підтвердженням причинного зв'язку встановлення інвалідності позивачу та виконанням обов'язків військової служби є витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця 77 від 24 січня 2012 р. (а. с. 13).
Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з приписами ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з оскаржуваною постановою суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 грошову допомогу в зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з огляду на таке.
Згідно зі змістом Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 КАС України).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 16.01.2017р. по справі № 554/8588/16-а скасувати в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (28.01.2014), як інваліду II групи, відповідно до постанови КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві " та вчинити дії щодо виплати нарахованих сум.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (28.01.2014), як інваліду II групи, відповідно до постанови КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 16.01.2017р. по справі №554/8588/16-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст постанови виготовлений 21.04.2017 р.