19 квітня 2017 р.Справа № 820/6553/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Лях О.П.
Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.
при секретарі судового засідання Цибуковській А.П.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017р. по справі № 820/6553/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, апелянт, ФОП ОСОБА_3С.), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач-1, Київська ОДПІ), Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив: (а.с.4-11)
- визнати протиправною та скасувати вимогу Київської ОДПІ №Ф-0042781304 від 10.11.2016;
- визнати протиправними та скасувати рішення Київської ОДПІ №0042791304 від 10.11.2016;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської ОДПІ №0032001304 від 25.08.2016, №0032021304 від 26.08.2016.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с.153-160)
Не погодившись із судовим рішенням, на зазначену постанову ФОП ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів скарги зазначила про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зокрема, вказала, що понесені витрати пов'язані з отриманням доходів і це спростовується наявністю у позивача первинної документації стосовно наданих рекламних та юридичних послуг позивачу його контрагентами. (а.с.168-173)
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку в податкових органах як платник податків, основним видом економічної діяльності є обслуговування напоями, має ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями, на публічне виконання музичних творів з репертуару ДО УААСП, а також має опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій.
Свою господарську діяльність позивач здійснює у харчовому закладі бар “Москвич” за адресою: м. Харків, вул.Сумська, 19, про що додатково свідчить укладення та виконання договорів оренди приміщення та частини відповідного приміщення, розташованого за вказаною адресою. (а.с.117-143)
Київською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.05.2014 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.05.2014 року по 31.12.2015 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.06.2016 року №2130/20-31-13-04-08/НОМЕР_1. (а.с.12-40)
На підставі висновків проведеної перевірки, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення :
- від 25.08.2016 №0032001304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 28211,91 грн., в тому числі за основним платежем - 22569,53 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5642,38 грн. (а.с.46-47);
- від 26.08.2016 №0032021304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 2524,87 грн., в т.ч. за основним платежем - 2022,30 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 502,57 грн. (а.с.48-49).
Також за результатами перевірки прийнято рішення від 25.08.2016 №0031981304, яким донараховано грошове зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 47708,47 грн.
При цьому, контролюючим органом прийнято вимогу від 25.08.2016 №Ф-0031971304, якою зобов'язано позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 47708,67 грн. (а.с.43).
Зазначені податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним фінансовим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області.
Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 07.10.2016 №560/ФОП/20-40-10-01-14 (а.с.58-62) рішення від 25.08.2016 №0031981304 та вимогу від 25.08.2016 №Ф-0031971304 скасовано та визнано їх відкликаними з дня прийняття даних рішень, а Київську ОДПІ зобов'язано винести нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску з урахуванням вище викладено, згідно з вимогами чинного законодавства.
Також рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 03.11.2016 №595/ФОП/20-40-10-01-14 (а.с.50-57), по податковому повідомленню-рішенню від 26.08.2016 №0032021304 збільшено грошове зобов'язання з військового збору на 25,18 грн., а податкове повідомлення - рішення від 25.08.2016 №0032001304 залишено без змін.
На підставі рішення ГУ ДФС у Харківській області від 07.10.2016 №560/ФОП/20-40-10-01-14 контролюючим органом прийнято нове рішення 10.11.2016 №0042791304 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 4770,86 грн. (а.с.42), а також прийнято нову вимогу від 10.11.2016 №Ф-0042781304 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 47708,67 грн. (а.с.41).
Крім того, на виконання рішення ГУ ДФС у Харківській області від 03.11.2016 №595/ФОП/20-40-10-01-14 податковим органом прийнято нове податкове повідомлення рішення від 28.12.2016 №0053281700, яким нараховано грошове зобов'язання зі сплати військового збору у розмірі 2550,05 грн., в тому числі за основним платежем - 2040,04 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 510,01 грн. (а.с.116)
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані документи, які підтверджували б реальне виконання послуг, факт надання послуг, мету та сенс таких послуг, а також їх вплив на господарську діяльність підприємства позивача.
Також суд першої інстанції відмітив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 26.08.2016 №0032021304 є відкликаним згідно положень п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про скасування такого податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається із акту від 10.06.2016 року №2130/20-31-13-04-08/НОМЕР_1. (а.с.12-40), проведеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3: (а.с.28-29)
- пп.177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у 2015 році. Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України визначено податок на доходи фізичних осіб за 2015р., що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки;
- п. 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено військовий збір за 2015 рік;
- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст. 8, п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за 2014-2015 р.р.
Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно із п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Положеннями пп.177.4.4 п. 174.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Крім того, пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Положеннями п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В свою чергу, згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно, у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
При цьому, слід враховувати, що відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи
Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Як вбачається із матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 01.04.2015 №3 (а.с.83-85).
Відповідно до п.1 даного Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Також, умовами Договору визначено перелік зобов'язань виконавця щодо видів послуг, які будуть надаватися замовнику.
На підтвердження виконання умов даного Договору, позивачем до матеріалів справи надано копії зведеного акта прийому-передачі послуг та квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с.86-88).
Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту зведеного акту приймання-передачі послуг (а.с.86) вбачається перелік наданих юридичних послуг в період з 01.04.2015 року до 30.10.2015 року, в тому числі складання і підготовка різного роду документів, довідок, договорів тощо, а також заключення договорів.
Однак, позивачем до матеріалів справи не надано жодного відповідного документу, який став результатом отриманих юридичних послуг або підтверджував би участь та надання контрагентом таких послуг (нотаріально засвідчені довіреності, що надавали право ФОП ОСОБА_5 представляти інтереси у органах виконавчої влади, документи, що засвідчували участь контрагента в підписанні договорів та отриманні відповідних ліцензій, тощо), а сам зведений акт приймання-передачі послуг не містить інформації про обсяг наданих послуг, витрачений для надання таких послуг час тощо.
Щодо господарських операцій по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ФОП ОСОБА_6 (виконавець) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1.1 укладеного договору про надання послуг рекламного та інформативного характеру від 01.10.2015 (а.с.89-91) виконавець надає замовнику рекламні, інформаційні та маркетингові послуги щодо всього асортименту товарів замовника.
Згідно із п.1.2 Договору виконавець надає послуги, передбачені цим договором, у торгівельних точках (супермаркетах, маркетах, магазинах тощо), а також на підприємствах громадського харчування (ресторани, кафе тощо).
При цьому, положеннями п.1.3 даного Договору визначено, що виконавець надає замовнику, зокрема, (але не обмежуючись лише ними) такі рекламні, інформаційні та маркетингові послуги: розміщення інформації про замовника, а також про товари, постачання яких є його господарською діяльністю, на білбордах (постерах), у торгівельному(их) залі(ах) та інших приміщеннях покупців, відкритих для доступу споживачів - фізичних осіб (кінцевих покупців); послуги мерчандайзингу щодо товарів, що постачаються замовником покупця.
На підтвердження виконання умов даного Договору позивачем до матеріалів справи надано копії звітів про проведення заходів, актів надання послуг, квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с. 92-101).
Із змісту вказаних звітів про проведення заходів (а.с.92-93) вбачається, що контрагентом позивача були здійсненні заходи у період з 01.010.205 року до 31.10.2015 року, спрямовані на просування продукції замовника та формування інтересу до певного виду товару, в т. ч. запрошення різного кола осіб, для дегустації продукції торгової марки “Бакарді”; зустріч різних гостей; поширення зразків продукції шляхом пропонування її у подарунок споживача; організація та проведення мобільного харчування на відповідних заходах; формування рекламних листівок та їх розповсюдження; розповсюдження рекламних буклетів шляхом адресної поштової розсилки потенційним споживачам; рекламування діяльності замовника за основним місцем діяльності шляхом розміщення листівок, рекламної поліграфії, запрошень у готелі.
При цьому, відношення позивача до торгової марки "Бакарді" пов'язано з укладання між позивачем та ТОВ «БАКАРДІ -МАРТІНІ ЮКРЕЙН» відповідного договору про надання маркетингових послуг від 01.09.2014. (а.с.144-148)
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що із вказаних документів не можливо встановити зв'язок, отриманих від ФОП ОСОБА_6 рекламних послуг, із господарською діяльності ФОП ОСОБА_3, оскільки звіти про проведення заходів не містять детальної інформації про характер послуг, місце їх надання, місце розміщення рекламної інформації, рекламування саме вказаної категорії товарів, рекламування взаємозв'язку особи позивача із відповідною категорією товарів тощо.
Так само, із наданих до матеріалів справи документів не можливо встановити отримання позивачем економічного ефекту від проведених заходів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано будь-яких інших документів на підтвердження вищевказаного.
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2016 року №0032021304 колегія суддів звертає увагу, що, і про це вказано вище, рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 03.11.2016 №595/ФОП/20-40-10-01-14 (а.с.50-57) по податковому повідомленню-рішенню від 26.08.2016 №0032021304 збільшено грошове зобов'язання з військового збору на 25,18 грн.
На підставі даного рішення ГУ ДФС у Харківській області Київською ОДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 року №0053281700, яким нараховано грошове зобов'язання зі сплати військового збору у розмірі 2550,05 грн., в тому числі за основним платежем - 2040,04 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 510,01 грн. (а.с.116)
Відповідно до положень п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно п. 60.2 ст. 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017р. по справі № 820/6553/16 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21 квітня 2017 року.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9