4-с/754/10/17
Справа № 754/4975/16-ц
12 квітня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Макас Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Начальник Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ніколаєв Сергій Вікторович, державний виконавець Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шевченко Мар"яна Ігорівна, Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", на дії державного виконавця, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на неправомірні дії державного виконавця і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.04.2015 року Деснянським районним судом м. Києва у справі № 754/17750/14-ц ухвалено рішення, яким позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 4430, 65 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.09.2015 року дане рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.10.2015 року у справі № 6-29670ск15 зупинено виконання рішення до закінчення касаційного провадження. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.02.2016 року у вказаній справі рішення районного суду та ухвалу апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Також скаржниця вказує про те, що 07.04.2016 року вона отримала з Відділу ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві конверт з датою відправлення 06.04.2016 року, в якому знаходилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.03.2016 року на виконання виконавчого листа від 12.10.2015 року у справі № 2-561/2011 р.
Заявниця вважає, що державний виконавець, не перевіривши, чи отримала боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи набрало рішення законної сили, чи не зупинене виконання рішення, чи не скасоване рішення, шляхом вчинення неправомірних дій винесла неправомірну постанову у виконавчому провадженні. На цій підставі заявник просить задовольнити її вимоги, поновити строк оскарження неправомірних дій державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Шевченко М.І. щодо винесення постанови від 23.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та оскарження самої постанови; визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві Шевченко М.І. щодо винесення постанови від 23.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві від 23.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; відшкодувати судові витрати у справі у вигляді витрат на правову допомогу фахівця в галузі права шляхом стягнення 3150, 00 грн. з ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві.
10.03.2017 року заявником ОСОБА_1 було подано заяву про уточнення вимог (остаточна редакція), відповідно до якої вона просить поновити строк оскарження неправомірних дій державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві Шевченко М.І., начальника Відділу ДВС Ніколаєва С.В. щодо винесення постанови від 23.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві Шевченко М.І. щодо винесення постанови від 23.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; визнати неправомірними дії ПАТ «Альфа-Банк» щодо подачі 12.01.2016р. до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві заяви про відкриття виконавчого провадження, якою просив одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на все майно боржника, оголосити в розшук, постановкою на штрафний майданчик ДАІ автомобіль марки RENAULT KANGOO, 2007р.в., червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, та стягнути з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 4430,65 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн., будучи обізнаним, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.10.2015 р. у справі №6-2967-ск15 зупинено виконання рішення до закінчення касаційного провадження; визнати неправомірною бездіяльність ПАТ «Альфа-Банк» щодо не подачі до ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва жодних заяв про повернення виконавчого листа з 12.01.2016р. по 24.02.2016р., з 24.02.2016р. по 23.03.2016, з 23.03.2016р. по 08.07.2016р.; відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати у справі у вигляді витрат на правову допомогу фахівця в галузі права ОСОБА_4, пов'язані з правовим аналізом ситуації, підготовкою скарги щодо неправомірних дій державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Шевченко М.І. щодо винесення постанови від 23.03.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадження № 49795271, оскарження постанови від 23.03.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні на виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 12.10.2015р. у справі №2-561/15 шляхом стягнення 4450,00 грн. з Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві. Крім того, відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати у справі у вигляді витрат на правову допомогу у фахівця в галузі права ОСОБА_4, пов'язані з правовим аналізом ситуації, підготовки скарги, заяви про уточнення вимог щодо неправомірних дій ПАТ «Альфа-Банк» щодо подачі 12.01.2016р. до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві заяви про відкриття виконавчого провадження, якою просив одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, накласти арешт на все майно боржника, оголосити в розшук, постановкою на штрафний майданчик ДАІ автомобіль марки RENAULT KANGOO, 2007р.в., червоного кольору, який належить ОСОБА_1, та стягнути з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 4430,65 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн., будучи обізнаним, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.10.2015 р. у справі №6-2967-ск15 зупинено виконання рішення до закінчення касаційного провадження; визнати неправомірною бездіяльність ПАТ «Альфа-Банк» щодо не подачі до ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва жодних заяв про повернення виконавчого листа з 12.01.2016р. по 24.02.2016р., з 24.02.2016р. по 23.03.2016, з 23.03.2016р. по 08.07.2016р. шляхом стягнення 4450, 00 грн. з ПАТ «Альфа-Банк».
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.04.2017 року провадження по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Начальник Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ніколаєв Сергій Вікторович, державний виконавець Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шевченко Мар"яна Ігорівна, Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", на дії державного виконавця - у частині вимог про визнання дій ПАТ «Альфа-Банк» неправомірними закрито.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник скаргу підтримали та просили її задовольнити у повному обсязі.
Представник Відділу ДВС - Диких О.В. - у судовому засіданні з вимогами скарги не погодилась. Зазначила, що при виконанні судового рішення державним виконавцем були проведені всі необхідні виконавчі дії, у тому числі і винесення постанови про накладення арешту на майно. Після того, як до Відділу надійшла ухвала ВССУ про зупинення виконання судового рішення арешт був знятий і виконавче провадження закінчено. На підставі викладеного представник ВДВС просила у задоволенні скарги відмовити повністю.
Начальник Відділу ДВС Ніколаєв С.В. у судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності заінтересованої особи, за наявних у справі матеріалів.
Представник заінтересованої особи - ПАТ «Альфа-Банк» - у судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника заінтересованої особи.
Вислухавши пояснення заявника, її представника, представника заінтересованої особи, вивчивши письмові матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на об'єктивному розгляді справи, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2015 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 частково задоволено позовні вимоги, стягнуто з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 4430, 65 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.09.2015 року рішення суду від 15.04.2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.10.2015 року у справі № 6-29670ск15 зупинено виконання рішення до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.02.2016 року у вказаній справі рішення районного суду та ухвалу апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
З наданої копії виконавчого провадження № 587/18, номер за ЄДРВП 49795271, вбачається, що виконавчий лист з виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2015 року надійшов на виконання до ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві 12.01.2016 року (а.с.77, 78-79).
Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві від 18.01.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документа (а.с.75-76). Копію даної постанови було направлено заявниці, що підтверджується поштовим реєстром та даними відстеження поштових пересилань (а.с.34, 35, 36).
23.03.2016 року державним виконавцем у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду в добровільному порядку винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої направлено сторонам до відома та відповідним органам для виконання (а.с.71, 72).
08.04.2016 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві направлено запити до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про надання копії ухвали суду від 24.02.2016 року про скасування рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 02.09.2015 року (а.с.52, 55). Копія вищевказаної ухвали надійшла до ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві 23.05.2016 року (а.с.44, 45, 46-51).
В той же день 23.05.2016 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві винесено постанови про скасування процесуальних документів та постанову про закінчення виконавчого провадження, якою також припинено чинність арешту майна боржника, скасовані інші заходи примусового виконання рішення, припинено чинність постанови про арешт майна боржника № 49795271 від 23.03.2016 року (а.с.39, 41,43).
ОСОБА_1 у своїх вимогах вказує про те, що було порушено її права, оскільки вона своєчасно не отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а у подальшому державним виконавцем було відразу винесено постанову про арешт майна боржника, що свідчить про те, що державним виконавцем було порушено вимоги діючого законодавства.
Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на той час) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Частиною 1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на той час) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ч.1, 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на той час) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на той час) визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження , що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до п.3, 8 ч.1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
-якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
-наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Згідно із п.4, 6 ч.1 ст. 37 Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі:
-зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;
-зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, виконавчий лист з виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2015 року надійшов на виконання до ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві 12.01.2016 року; виконавче провадження відкрито 18.01.2016 року, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена 23.03.2016 року.
При цьому матеріали виконавчого провадження не містять доказів, що державному виконавцю було відомо про існування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.10.2015 року у справі № 6-29670ск15, якою зупинено виконання рішення до закінчення касаційного провадження, що дає підстави для висновку, що державним виконавцем не допущено порушень при проведенні виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-561/2015 рік.
У своїх запереченнях щодо скарги державний виконавець вказує про те, що 09.03.2016 року заявниця отримала копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Але при цьому слід зазначити, що надані представником Відділу ДВС докази, а саме реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції за 18.02.2016 року, відстеження пересилання поштових відправлень, самі по собі не дають підстав вважати встановленими обставини отримання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а іншими доказами ці обставини при розгляді справи підтверджені не були.
Таким чином, з наведених вище обставин вбачається, що належних доказів на підтвердження того, що заявниця ОСОБА_1 отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження, представником заінтересованої особи надано не було, а тому підстав вважати, що вона таку постанову отримала немає.
Також слід зазначити, що до моменту отримання копію постанови про накладення арешту на майно 07.04.2016 року заявниці не було відомо про відкриття виконавчого провадження, що не давало підстав державному виконавцю виносити постанову про накладення арешту.
При таких обставинах посилання заявниці на неправомірні дії державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві є підставними та обгрунтованими.
Інші доводи заявниці, викладені у скарзі, на висновки суду про обґрунтованість скарги не впливають, оскільки судом не встановлено інших порушень вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання дій начальника Відділу ДВС Ніколаєва С.В. неправомірними є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 383 ЦПК України, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов"язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця та його постанова не відповідають вимогам закону, а тому скарга ОСОБА_1 у цій частині є підставною та обґрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.
Як встановлено при розгляді справи, між заявницею ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 08.04.2016 року був укладений Договір про надання правової допомоги.
Інтереси заявниці у судових засіданнях представляв ФОП ОСОБА_4 за вказаним договором.
08.04.2016 року між сторонами був складений Акт прийому-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 3150, 00 грн.
Згідно із квитанцією від 08.04.2016 року заявниця ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 3150, 00 грн.
Крім того, між заявницею ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 15.07.2016 року був укладений Договір про надання правової допомоги.
Інтереси заявниці у судових засіданнях представляв ФОП ОСОБА_4 за вказаним договором.
22.07.2016 року між сторонами був складений Акт прийому-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 6750, 00 грн.
Згідно із квитанцією від 22.07.2016 року заявниця ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 6750, 00 грн.
Згідно наданих представником документів, він є фахівцем у галузі права, що підтверджується відповідним дипломом про вищу юридичну освіту.
Як встановлено діючим законодавством, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.
Відповідно до вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.
При визначенні обгрунтованого розміру гонорару беруть до уваги такі фактори:
1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання дорученням; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;
2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі;
3) необхідність виїзду у відрядження;
4) важливість доручення для клієнта;
5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;
6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;
7) особливі або додаткові вимоги клієнта щодо строків виконання доручення;
8) характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;
9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жоден з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв"язку щодо обставин кожного конкретного випадку.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов"язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат в судових засіданнях участі не брав.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов"язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Вказівка законодавця на обмеження розміру компенсації витрат на правову допомогу законом свідчить, що ці витрати не будуть відшкодовуватися в повному розмірі, якщо вони перевищуватимуть певну суму.
При визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката по конкретній справі, адресований клієнту.
На підтвердження відповідності понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої представником допомоги заявницею не було надано жодних належних та допустимих доказів, окрім договору, актів та квитанцій про сплату наданих послуг. Відсутність відповідних доказів не дає можливості суду визначити відповідність понесених стороною витрат наданій правовій допомозі.
З урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства суд приходить до висновку, що підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 212-215, 383-387 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", -
Скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: Начальник Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ніколаєв Сергій Вікторович, державний виконавець Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шевченко Мар"яна Ігорівна, Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", на дії державного виконавця - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Шевченко Мар"яни Ігорівни щодо винесення постанови від 23.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 49795271.
В іншій частині вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення.
Головуючий: