"13" квітня 2017 р. Справа № 922/3688/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
при секретарі Курченко В.А.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №505Х/2)
на рішення господарського суду Харківської області від 21 грудня 2016 року по справі №922/3688/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман", смт. Покотилівка;
про стягнення коштів, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 21 грудня 2016 року по справі (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" заборгованість по сплаті лізингових платежів в розмірі 25 105,51 грн., пеню в розмірі 4061,35 грн, 3% річних у розмірі 1334,80 грн, інфляційні витрати в розмірі 10291,57 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 611,90 грн. В решті позову відмовлено.
Позивач з рішенням суду в частині відмови у стягненні з відповідача збитків у розмірі 103720,72 грн. не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій зазначає, що вважає рішення в цій частині незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. У зв'язку з чим просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача збитків у розмірі 103720,72 грн. та прийняти нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" збитки у розмірі 103720,72 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
17.03.2017 від позивача надійшло клопотання (вх.ел. пошти №477 від 17.03.2017) про розгляд справи без участі представника ТОВ "Порше Лізинг Україна".
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.02.2017 розгляд справи було відкладено на 13.04.2017. Зобов'язано відповідача не менше ніж за три дні до початку судового засідання надати відзив на апеляційну скаргу з належним документальним та правовим обґрунтуванням, з урахуванням заперечень, викладених в апеляційній скарзі та з посиланням на докази, які знаходяться в матеріалах справи або подані додатково.
07.04.2017 за допомогою засобів електронного зв'язку (вх. ел. пошти №627) та 11.04.2017 через відділ документального забезпечення суду (вх. №3977) позивачем надано клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ "Порше Лізинг Україна".
Відповідач в судове засідання 13.04.2017 не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінченням строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, який в межах пункту 3.9.1 постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначив, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.
18.09.2013 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір про фінансовий лізинг № 00008606, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу: VW Caddy GP Kasten 1.2 I TSI, 2013 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZЕX002712, двигун №СВZ А02502 (надалі - ОСОБА_1 лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти ОСОБА_1 лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 20 718,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 6 215,40 доларів США.
Відповідно до п. 6.5 додатку до договору "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" (далі - "Умови лізингу", Том 1, а.с. 23), щомісячний платіж перераховується на рахунок, зазначений позивачем, не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування.
У Плані відшкодування відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами (п. 6.4 Умов лізингу).
За твердженням позивача, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Постман" своїх зобов'язань за договором останньому було надіслано вимогу б/н від 16.04.2015 р. про розірвання Контракту та про повернення ОСОБА_1 лізингу позивачеві впродовж 10 робочих днів з дня отримання вимоги .
Позивач у позові зазначив, що вказану вимогу б/н від 16.04.2015 р. отримав особисто представник відповідача 16.04.2015 р., отже відповідно до умов Контракту датою припинення договору є 30.04.2015 р. На виконання вказаної вимоги 23.04.2015 року відповідач повернув позивачу ОСОБА_1 лізингу.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №00008606 Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна звернулось з позовом про стягнення з останнього заборгованості по сплаті лізингових платежів в розмірі 25105,51 грн., збитків в розмірі 103720,72 грн., пені в розмірі 4453,89 грн., 3% річних в розмірі 1334,80 грн. та інфляційних втрат в розмірі 10291,57 грн.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом, місцевий господарський суд виходив з обставин укладення між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) договору про фінансовий лізинг № 00008606 від 18.09.2013 року з додатком до нього, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" зобов'язався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу: VW Caddy GP Kasten 1.2 I TSI, 2013 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZЕX002712, двигун №СВZ А02502, ), а відповідач зобов'язався прийняти ОСОБА_1 лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 20 718,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 6 215,40 доларів США; наявності заборгованості відповідача перед позивачем, звернення позивача 16.04.2015 до відповідача з письмовою вимогою, якою повідомив відповідача про розірвання договору про фінансовий лізинг та вимагав повернути об'єкт лізингу впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня отримання цього повідомлення. Врахувавши наведені обставини, положення ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умови договору про фінансовий лізинг, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір про фінансовий лізинг № 00008606 від 18.09.2013 року, укладений між сторонами, був розірваний у позасудовому порядку з 30.04.2015 року у зв'язку з вищезазначеною відмовою позивача від вказаного договору. Також судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2015 відповідач передав позивачу ОСОБА_1 лізингу.
Суд першої інстанції з огляду на відсутність доказів оплати лізингових платежів в розмірі 25105,51 грн. задовольнив позовні вимоги в даній частині в повному обсязі. Одночасно суд зазначив на правомірності розрахунку 3% річних в розмірі 1334, 80 грн. та інфляційних втрат в розмірі 10291,57 грн., у зв'язку з чим визначив правомірність стягнення даних сум. Також суд за результатами здійсненого судом перерахунку пені ( з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України) ) частково задовольнив вимоги по стягнення пені в розмірі 4061,35 грн., в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 392,54 грн. - відмовив.
У задоволенні заявлених позивачем за первісним позовом вимог про стягнення реальних збитків у розмірі 7198,26 грн. судом першої інстанції відмовлено з тих підстав, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.
В позовних вимогах позивача про стягнення з відповідача 96522,46 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди , які складають різницю між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу ОСОБА_1 лізингу, місцевий господарський суд відмовив, оскільки ці збитки нараховані на майбутнє та є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного прибутку, крім того, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись з даною позицією суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" наголошує в апеляційній скарзі на неправомірній відмові суду першої інстанції у стягненні збитків у розмірі 103720,72 грн. За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Постман" умов договору лізингодавець був змушений здійснити дії з його зберігання (отримання послуг зберігання від ТОВ "Автосоюз"). При цьому позивач вказує на понесення витрат, у зв'язку з необхідністю звернення до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична фірма Вернер " з метою стягнення заборгованості в судовому порядку..
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 18.09.2013 між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір про фінансовий лізинг № 00008606, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу: VW Caddy GP Kasten 1.2 I TSI, 2013 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZЕX002712, двигун №СВZ А02502 (надалі - ОСОБА_1 лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти ОСОБА_1 лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 20 718,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 6 215,40 доларів США.
Згідно з преамбулою Додатку до договору про фінансовий лізинг "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий спільно іменується як "Контракт"), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна" (надалі - позивач), а також передачі ОСОБА_1 лізингу лізингоодержувачу (надалі - відповідач) (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.
Відповідно до п.3.1. Контракту предметом лізингу за цим Контрактом є транспортний засіб, зазначений у Контракті (надалі - "ОСОБА_1 лізингу"). ОСОБА_1 лізингу був обраний у відповідності до специфікації відповідачем та в повній мірі відповідає вимогам відповідача. Відповідач на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого позивач придбало ОСОБА_1 лізингу.
За умовами п.4.1. Контракту позивач зберігатиме за собою право власності на ОСОБА_1 лізингу, в той час як відповідач матиме право на експлуатацію ОСОБА_1 лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей Контракт та вимагати повернення ОСОБА_1 лізингу, як зазначено в цьому Контракті).
Відповідно до п. 6.1. Контракту для експлуатації ОСОБА_1 лізингу відповідач щомісяця здійснюватиме на користь позивача лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає:
- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;
- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості ОСОБА_1 лізингу);
- комісії;
- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом.
Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню Контракту не включаються до лізингових платежів:
- будь-які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому;
- інші витрати та платіжні зобов'язання;
Такі витрати підлягають сплаті відповідачем на користь позивача. Якщо позивач поніс такі витрати, відповідач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги відповідачу.
Додатковою угодою №1 від 12.01.2015 р. до Контракту строк дії Контракту продовжено до 84 місяців, складено та погоджено сторонами новий Графік погашення кредиту (далі - Графік погашення) (а.с. 36).
Згідно з п. 6.3. Контракту сторони погоджують, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь позивача, відображають справедливу вартість ОСОБА_1 лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком) або Національним банком України (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.
За умовами п. 6.4. Контракту у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами.
Згідно з п. 6.5. Контракту лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).
Відповідно до п. 6.12. Контракту якщо відповідач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед позивачем та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені відповідачем, розподілятимуться наступним чином (у послідовності, зазначеній нижче): а) витрати на відновлення становища, стану ОСОБА_1 лізингу відповідно до умов Контракту, в тому числі державний технічний огляд/обов'язковий технічний контроль технічне обслуговування відповідно до рекомендацій виробника ї, тощо; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при чому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частина від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат позивача у зв'язку з цим Контрактом.
Умовами п. 6.17. Контракту передбачено, що зобов'язання зі сплаті всіх та будь-яких платежів за Контрактом покладається на відповідача, якщо інше прямо не передбачено Контрактом. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не встановлено у Контракті або погоджено сторонами додатково. Якщо відповідач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, позивач має право застосувати санкції за прострочення відповідно до п. 8 Контракту.
Згідно з п. 8.2. Контракту у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються такі санкції:
- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу;
- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо позивач вирішить надіслати таку третю вимогу);
- компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до Контракту. Позивач надає відповідачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати. Проте ненадання такої документації не звільняє позивача від компенсації та вважається підставою для відстрочення виплати компенсації. Вищезазначені санкції підлягають виплаті відповідачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги позивача, незважаючи на можливе розірвання Контракту позивачем.
Пунктом 5.4. Контракту відповідач забезпечує оформлення доставки ОСОБА_1 лізингу шляхом підписання відповідачем та позивачем акту прийому-передачі.
Положеннями п. п. 12.2., 12.3. Контракту передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (п. 5.4 Контракту). Даний Контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Даний Контракт підписаний позивачем та відповідачем і скріплений печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 6.5. Контракту позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури на оплату лізингових платежів за № 00211206 від 02.07.2014 р. на суму 3 744,46 грн., № 00217643 від 04.08.2014 р. на суму 3 908,07 грн., №00223713 від 04.09.2014 р. на суму 4 059,11 грн., № 00228871 від 01.10.2014 р. на суму 4 074,85 грн., №00236713 від 03.11.2014 р. на суму 4 074,85 грн., № 00243312 від 03.12.2014 р. на суму 4 801,71 грн., № 00256747 від 02.02.2015 р. на суму 5 771,35 грн., № 00262439 від 06.03.2015 р. на суму 7 142,75 грн. та № 00268215 від 06.04.2015 р. на суму 6 714,19 грн. (а.с. 45-53).
Згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа (а.с. 37-42).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 6-7) відповідач оплатив вказані рахунки-фактури частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів в розмірі 25 105,51 грн.
За умовами п.п. 12.6., 12.6.1., 12.9., 12.10. Контракту позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, в наступних випадках: відповідач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів. У разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до пункту 12 Контракту, відмови відповідачу придбати ОСОБА_1 лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо позивач вимагає повернення ОСОБА_1 лізингу відповідно до інших положень Контракту, відповідач зобов'язаний повернути ОСОБА_1 лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк відповідач сплачує позивачу будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано позивачем в результаті продажу ОСОБА_1 лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишається у власності позивача, ринковою вартістю ОСОБА_1 лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами що залишилися несплаченими відповідачем відповідно до Контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована позивачу відповідачем відповідно до умов Контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання відповідачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання Контракту. У будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту, позивач прямо зберігає за собою право вимагати дострокових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут передпродажна підготовка, оцінка ОСОБА_1 лізингу, доставка ОСОБА_1 лізингу метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.
Строк лізингу за цим Контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (12.1.,12.3. Контракту).
Пунктом 12.7. Контракту передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від Контракту визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від Контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від Контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, відповідач вважається належним чином повідомленим на 10-й календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом позивач надіслав відповідачу вимогу б/н від 16.04.2015 р. про розірвання Контракту та про повернення ОСОБА_1 лізингу позивачеві впродовж 10 робочих днів з дня отримання вимоги (а.с. 43).
Позивач у позові зазначив, що вказану вимогу б/н від 16.04.2015 р. (а.с. 43) отримав особисто представник відповідача, про що свідчить печатка ТОВ "Постман" на вказаній вимозі. Оригінал даної вимоги було досліджено у судовому засіданні місцевого господарського суду.
Згідно з п. 12.13 Контракту , у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12 Контракт вважається розірваним на 10-ий робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
За наведених вище обставин, положень Контракту та приписів Закону України "Про фінансовий лізинг" місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що Договір про фінансовий лізинг від 18.09.2013 року № 00008606, укладений між сторонами, розірвано у позасудовому порядку 30.04.2015.
23.04.2015 відповідач передав позивачу ОСОБА_1 лізингу, про що свідчить Акт прийому-передачі від 23.04.2015 р. (а.с. 44).
Також, як правомірно встановлено місцевим господарським, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті щомісячних лізингових платежів за період з липня 2014 року по квітень 2015 року в розмірі 25 105,51 грн., яка залишається непогашеною.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача збитків у загальному розмірі 311 666, 74 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору фінансового лізингу № 00008606 від 18.09.2013 року щодо своєчасної сплати лізингових платежів.
За приписами частини першої статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (параграф 6. Лізинг) та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
У статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Відтак, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Отже, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу до нього права власності на товар.
Положеннями статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Згідно зі ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України).
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
Згідно з частиною п'ятою ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а відповідно до статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
За положеннями пунктів 5, 6 частини першої статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідач не надав ані до господарського суду першої інстанції, ані до апеляційного суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, останній визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за договором лізингу.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до статті 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 25105, 51 грн. заборгованості за період з липня 2014 по квітень 2015 року.
Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та зазначає наступне.
Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з п. 8.2.1 Умов лізингу, у випадку прострочення платежів за договором до відповідача застосовуються наступні санкції, зокрема, пеня у розмірі 10% річних від вчасно не сплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати Платежу.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із здійсненим місцевим господарським судом розрахунком пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та з висновком про задоволення вимог про стягнення пені частково в розмірі 4 061,35 грн. та з відмовою у задоволені позовних вимог в розмірі 392,54 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції визнає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних такими, що підлягають повному задоволенню в сумах 10291,57 грн. та 1334,80 грн., відповідно.
Правомірним є також висновок місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 103720,72 грн. з огляду на наступне.
Звертаючись з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" просить суд стягнути з відповідача 103720,72 грн. збитків, що складаються з:
- реальних збитків в розмірі 7 198,26 грн., що складаються з послуг зберігання ОСОБА_1 лізингу та юридичних послуг, які позивач просив компенсувати з урахуванням ПДВ, посилаючись на той факт, що позивач є платником ПДВ.
- упущеної вигоди в розмірі 96 522,46 грн., у вигляді різниці між ринковою вартістю ОСОБА_1 лізингу та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу ОСОБА_1 лізингу.
Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. ст. 623, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.
Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як на підставу правомірності заявлених до стягнення з відповідача збитків у розмірі 6000,00 грн., ТОВ "Порше Лізинг Україна" посилається на той факт, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, призвело до необхідності звернення позивача до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична фірма Вернер і Партнери" задля отримання послуг з юридичного консультування, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді, а також витрати, понесені позивачем на виконання договору відповідального зберігання від 01.09.2014 року.
У межах пункту 8.2.3 договору сторони домовились, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовується санкція у вигляді компенсації будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідно до договору. Позивач надає відповідачу відповідну документацію, що підтверджує понесення витрат, проте ненадання такої документації не звільняє відповідача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.
Відповідно до п. 12.10 договору, у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, позивач прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка обєкта лізингу, доставка обєкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 16.1 договору, усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з договором і можуть виникати протягом строку дії договору, виплачуються або відшкодовуються виключно відповідачем.
Отже для відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" витрат на оплату юридичних послуг обов'язковим є проведення відповідної оплати з боку позивача та надання доказів такої оплати до суду.
Так, отримання юридичних послуг позивач підтверджував наданими до матеріалів справи договором про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 (з урахуванням додаткової угоди №206 від 10.08.2015), заявкою на надання юридичних послуг №490 до додаткової угоди №211 від 07.10.2016, рахунком - фактурою №1318 від 19.10.2016 на суму 6000,00 грн. для оплати юридичних послуг ТОВ «Юридична фірма Вернер» та актом №1319 від 19.10.2016 до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010.
В той же час, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем вказаного рахунку-фактури №1318 від 19.10.2016 року на суму 6 000, 00 грн., отже, докази фактичного понесення позивачем вказаних витрат відсутні.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про фінансовий лізинг.
Таким чином, отримання позивачем юридичних послуг з юридичного консультування, підготовки процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.
На підтвердження вимог щодо стягнення збитків, понесених позивачем у зв'язку із виконанням договору відповідального зберігання від 01.09.2014 року, ТОВ "Порше Лізинг Україна" до матеріалів справи надано рахунки на оплату №12 від 01.02.2016, №25 від 03.03.2016, одержувачем коштів за якими є ТОВ «Автосоюз», акт наданних послуг №24 від 01.02.2016 та №53 від 03.03.2016 за укладеним між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ТОВ «Автосоюз» договором відповідального зберігання від 01.09.2014, платіжні доручення №50027899 від 04.02.2016 та №50028168 від 18.02.2016, замовлення-наряд від 22.01.2016, якими позивач підтверджував оплату послуг по зберіганню транспортного засобу WV1ZZZ2KZЕX002712. (а.с.54-65).
Встановленими по справі обставинами підтверджується, що повернення позивачу об'єкту лізингу а саме, транспортного засобу типу: VW Caddy GP Kasten 1.2 I TSI, 2013 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZЕX002712 за договором № 00008606 від 18.09.2013 відбулось 23.04.2015 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи трьохсторонній акт прийому - передачі, підписаний уповноваженими представниками ТОВ "Порше Лізинг Україна", ТОВ «Автомобільний дім Соллі-Плюс» та ТОВ «Постман»,скріплений печатками підприємств. (а.с. 44)
Доказів укладення між ТОВ «Автосоюз» та ТОВ "Порше Лізинг Україна" договору відповідального зберігання від 01.09.2014 позивачем не надано.
При цьому, з наданого позивачем до матеріалів справи замовлення-наряду ТОВ «Автомобільний дім Соллі-Плюс» від 22.01.2016 та платіжного доручення №50028168 від 18.02.2016 не вбачається на підставі якого правовстановлюючого документу відбувалось зберігання транспортного засобу та за який період ТОВ «Автомобільний дім Соллі-Плюс» здійснено нарахування в розмірі 398,26 грн. за послуги зі зберігання транспортного засобу.
Слід зазначити, що приписами договору не передбачений обов'язок відповідача здійснювати оплату послуг зі зберігання (стоянки) повернутого автомобільного транспорту.
При цьому транспортний засіб типу: VW Caddy GP Kasten 1.2 I TSI, 2013 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZЕX002712, двигун №СВZ А02502 не вибув із власності лізингодавця та після розірвання договору був повернутий останньому. Отже, позивач і під час дії договору, так і після вилучення автомобільного транспорту був єдиним власником і відповідно мав весь обсяг прав та обов'язків власника.
Зміст статті 322 ЦК України встановлює обов'язок власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.
Відтак, витрати зі зберігання (стоянки) автомобіля є витратами, які несе Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" з утримання свого майна і не можуть розглядатись в контексті збитків, спричинених неналежним виконанням лізингоодержувачем грошових зобов'язань.
Колегія суддів наголошує на тому, що важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що протиправна поведінка відповідача стала наслідком завдання збитків позивачу у вигляді оплати послуг по зберіганню транспортного засобу, оскільки починаючи з 24.04.2015 року предмет договору фінансового лізингу не знаходився у користуванні відповідача.
Окрім зазначеного вище, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача реальних збитків, пов'язаних із зберіганням транспортного засобу, позивач включив в дану суму також і податок на додану вартість у загальній сумі 1198,26 грн., оскільки він є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України. Проте, оскільки в даному випадку позивачем заявлено до стягнення саме понесені ним витрати, а не вартість послуг, колегія суддів вважає про відсутність підстав для збільшення суми витрат на розмір податку на додану вартість,. До того ж, доказів оплати зазначених сум податку позивачем суду не надано.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає про відсутність підстав для стягнення реальних збитків в розмірі 7198,26 грн., що становить вартість отриманих позивачем послуг ТОВ "Юридична фірма Вернер", витрат, пов'язаних із зберіганням транспортного засобу та розмір податку на додану вартість.
Вказане узгоджується з правовою позицією, якої дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 12.07.2016 року у справі № 907/612/15 та від 26.04.2016 року у справі № 902/823/15.
Стосовно заявленої до стягнення суми збитків в розмірі 96522,46 грн. згідно пункту 12.9. договору суд зазначає наступне.
Згідно п. 12.9 умов лізингу лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю ОСОБА_1 лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу ОСОБА_1 лізингу або, якщо ОСОБА_1 лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю ОСОБА_1 лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими Платежами, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до умов контракту.
Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання його Лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання Контракту.
В той же час, колегія суддів зауважує на тому, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора (позивача у справі) обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку різниці між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що були фактично отримані позивачем в результаті продажу предмета лізингу) та лізинговими платежами, що залишились. Вказаний розмір упущеної вигоди позивач підтверджував лише рахунком-фактурою №00323237 від 22.03.2016, пред'явленим на оплату ТОВ «Постман».
Проте, колегія суддів вважає, що розрахунок позивачем упущеної вигоди виходячи з розміру Лізингових платежів, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) є теоретичним (умовним), побудованим на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджений відповідними належними та допустимим доказами.
Заявлені позивачем збитки (упущена вигода) розраховані на майбутнє, що не передбачено чинним законодавством України.
Крім того, за змістом договору для стягнення суми збитків, як упущеної вигоди в порядку пункту 12.9, обов'язковим є проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" продажу ОСОБА_1 лізингу або професійної оцінки майна відповідно до чинного законодавства.
В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" не надавались докази проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" професійної оцінки транспортного засобу типу: VW Caddy GP Kasten 1.2 I TSI, 2013 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZЕX002712, двигун №СВZ А02502 відповідно до чинного законодавства.
До матеріалів справи позивачем надано договір купівлі-продажу /поставки бувшого у використанні автомобіля від 21.03.2016, у відповідності до якого предмет лізингу було реалізовано позивачем ТОВ «Вік-Єкспо» у розмірі 191260,02 грн. та акт прийому -передачі автомобілю від 21.03.2016.
Разом з тим, позивачем не надано доказів фактичного отримання грошових коштів в результаті продажу об'єкта лізингу.
Крім того, позивач не довів суду належними доказами розміру збитків, визначених ним як різниця між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу ОСОБА_1 лізингу (пункт 12.9 Контракту), оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок Лізингових платежів, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наданий позивачем рахунок-фактура №00323237 від 22.03.2016 не є належним доказом розміру понесених позивачем збитків, оскільки вказаний рахунок був складаний позивачем в односторонньому порядку. При цьому, у зазначеному рахунку відсутні ринкова вартість ОСОБА_1 лізингу та розмір Лізингових платежів, що залишилися несплаченими.
Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано і доказів вручення відповідачу рахунку-фактури №00323237 від 22.03.2016 , а отже не підтвердженим є і факт доведення до відома відповідача необхідність сплатити вказані коштів.
Отже, у даній частині позовних вимог позивачем не доведено обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, а тому правові підстави для стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у сумі 96522,46 грн. відсутні.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 21 грудня 2016 року по справі №922/3688/16 без змін.
У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 ГПК України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від господарського суду Харківської області від 21 грудня 2016 року по справі №922/3688/16 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Тарасова І. В.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Крестьянінов О.О.