"11" квітня 2017 р.Справа № 923/2037/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: В.В. Лашина
Суддів: Л.В. Лавриненко
ОСОБА_1
При секретарі Р.О. Кияшко
За участю представників сторін:
Від Агрофірми радгоспу "Білозерський" - ОСОБА_2
Від Агрофірми радгоспу "Білозерський" - ОСОБА_3
Від Колективного підприємства "Промжилбуд" - ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Агрофірми радгоспу "Білозерський"
на рішення господарського суду Херсонської області
від 15.11.2016 року
по справі №923/2037/15
за позовом Колективного підприємства "Промжилбуд"
до Агрофірми радгоспу "Білозерський"
про стягнення 5141542,17 грн.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 14.03.2017р. оголошувалась перерва до 15.03.2017р.
У грудні 2015 року колективне підприємство «Промжилбуд» (у наступному - КП «Промжилбуд») звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до агрофірми радгоспу «Білозерський» (далі - АФР «Білозерський») про стягнення 5 141 542,17 грн. передплати, здійсненої на виконання договору поставки № 1/05 від 01.05.2012 р., укладеного між сторонами.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.01.2016 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Натомість, постановою Вищого господарського суду України від 08 червня 2016 року зазначені судові рішення скасовані, а справа передана на новий розгляд до господарського суду Херсонської області. Касаційною інстанцією було зазначено про не дослідження судами дійсних обставин справи, зокрема, про відмінність інформації, зазначеної у призначенні платежу у рахунках-фактурах, платіжних дорученнях та банківських виписок, що є предметом для з'ясування підставності позовних вимог.
При новому розгляді КП «Жилпромбуд» надало нові рахунки-фактури із зазначенням в якості підстави платежу договору поставки № 1/05 від 01.05.2012 р.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 15 листопада 2016 року (суддя Нікітенко С.В.) позовні вимоги задоволені. З відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу з повернення передплати у розмірі 5 141 542,17 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 77 123,13 грн.
Не погоджуючись з цим рішенням, АФР «Білозерський» в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки надані позивачем документи у підтвердження своїх вимог не є належними доказами. Скаржник зазначає, що судом не було враховане те, що рішенням господарського суду від 07.04.2015 р. у справі № 923/1245/15 встановлено підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2013 р. за договором поставки № 1/05 від 01.05.2012 р., яким підтверджено, що розрахунки між сторонами закриті. Також, на думку АФР «Білозерський», зміст положень ст. ст. 509, 610, 611, 693 ЦК України дозволяє дійти висновку про відсутність вважати здійснені позивачем платежі передплатою та саме за договором поставки № 1/05 від 01.05.2012 р.
В відзиві на апеляційну скаргу, КП «Промжилбуд» просить залишити скаргу АФР «Білозерський» без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Частиною першою статті 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто, обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976.
Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.
Пунктом 1.4 зазначеної Інструкції визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Воно повинно містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника (пункт 3.1 Інструкції від 21.01.2004 р. № 22).
При цьому, згідно до пункту 3.8 наведеного нормативного акту реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).
Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році між сторонами існували різноманітні взаємопов'язані господарські правовідносини, зокрема, КП «Промжилбуд» перераховував грошові кошти за продукцію та надані послуги, а АФР «Білозерський» здійснював вирощування сільськогосподарської продукції, закладку і догляд за молодими насадженнями, тощо.
01 травня 2012 року між сторонами укладений договір поставки № 1/05, за умовами якого АФР «Білозерський» зобов'язалося передати у власність КП «Промжилбуд» сільськогосподарську продукцію (фрукти), а останній прийняв обов'язок її оплатити. Строк дії договору встановлений до 31.12.2013 р.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100 % передплати до відвантаження товару.
Згідно із додатковою угодою від 10.05.2012 р. до вказаного договору кількість та асортимент товару визначається у специфікаціях. Ціна на кожну одиницю товару та загальна вартість вказується у специфікаціях та рахунках-фактурах. Угодою встановлено, що строки поставки також зазначаються у специфікаціях.
Окрім цього, за згаданою додатковою угодою пункт 7.2 договору поставки змінений сторонами. Ним визначено право КП «Жилпромбуд» відмовитися від прийняття товару, повідомивши про це АФР «Білозерський» у письмовій формі.
10 травня 2012 року між сторонами підписано специфікацію (додаток № 1), в якій визначені: кількість, перелік, найменування та вартість товару, що передається після 100% попередньої оплати. Зокрема, загальна вартість товару визначена у розмірі 8 600 000 грн.
Разом з тим, листом від 01.06.2012 р. за № 01/06-1 КП «Жилпромбуд» відмовилося від поставки черешні, персику та абрикосу та просило кошти, сплачені за поставку відповідно до умов договору № 1/05 від 01.05.2012 р., врахувати в якості передплати за поставку партії яблук та направити для підписання специфікацію з урахуванням змін у асортименті.
Зазначена пропозиція прийнята АФР «Білозерський» та 04 червня 2012 року між сторонами підписано нову специфікацію до договору № 1/05 від 01.05.2012 р., якою обумовлено поставку яблука 1720 тон за ціною 5 грн. за 1 кг загальною вартістю 8 600 000 грн. Строк поставки визначений до 01 квітня 2013 року.
На підставі виставлених АФР «Білозерський» рахунків-фактур: № СФ-0000173 від 11.05.2012 р. на суму 3 000 000 грн., № СФ-0000180 від 18.05.2012 р. - 3 000 000 грн. і № СФ-0000190 від 31.05.2012 р. - 2 600 000 грн., КП «Промжилбуд» платіжними дорученнями № 11 від 11.05.2012 р., № 23 від 18.05.2012 р. і № 25 від 31.05.2012 р. перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в сумі, відповідно, 3 000 000 грн., 3 000 000 грн. і 2 600 000 грн., а всього - 8 600 000 грн.
Одночасно з цим, за кожним з перелічених рахунків у відповідній графі вказано «по договору», але без зазначення якого саме договору, без конкретизації номеру, назви чи дату його укладання. Ці рахунки взагалі не містять посилання на договір № 1/05 від 01.05.2012 р.
В платіжних дорученнях № 11 від 11.05.2012 р., № 23 від 18.05.2012 р., № 25 від 31.05.2012 р. /а.с.14-16, т.1/, в якості призначення платежу позивачем зазначено: за плоди згідно рахунків № 173, № 180 і № 190 відповідно.
Листом від 01.04.2013 р. за № 01/04-3 КП «Жилпромбуд» відмовилося від отримання товарів за договором.
26 квітня 2013 року позивач просив повернути переплату за договором № 1/05 від 01.05.2012 р. в сумі 7 784 042,17 грн., яка була сплачена на підставі рахунків № СФ 0000173 від 11.05.2012 р., № СФ 0000180 від 18.05.2012 р. та № СФ 0000190 від 31.05.2012 р. та підтверджена платіжними дорученнями № 11 від 11.05.2012 р., № 23 від 18.05.2012 р. та № 25 від 31.05.2012 р.
Частково АФР «Білозерський» здійснив повернення грошових коштів.
Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару, обумовленого у наведених вище рахунках-фактурах, а також відсутнє підтвердження повернення 5 141 542,17 грн.
Як встановлено судами при розгляді справи № 923/665/15, зміст рахунків-фактур та платіжних доручень свідчить про те, що між сторонами 11 травня 2012 року, 18 травня 2012 року і 31 травня 2012 року виникли правовідносини купівлі-продажу інші, ніж врегульовані договором № 1/05 від 01.05.2012 р., оскільки не містять даних про вчинення платежів на виконання зобов'язань саме за цією угодою, у тому числі - з урахуванням відповідних змін, пов'язаних із зміною товару, тоді як за вказаними угодами від 11.05.2012 року, 18.05.2012 року і 31.05.2012 року не встановлювалось обов'язку покупця оплачувати товар за передплатою і платежі за їх призначенням не вчинялись, як передплата.
За приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу ці обставини є преюдиціальними фактами, які не повинні доводитися знову.
Між тим, КП «Промжилбуд» обґрунтовувало свої позовні вимоги вже новими рахунками-фактурами, в яких АФР «Білозерський» в якості підстави платежу зазначав вже договір № 1/05 від 01.05.2012 р.
Отже, вимогами КП «Промжилбуд» у даній справі є стягнення з АФР «Білозерський» неповернутої суми передплати у розмірі 5 141 542,17 грн. за договором № 1/05 від 01.05.2012 р.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що рахунки-фактури № 0000173 від 11.05.2012 р., № 0000180 від 18.05.2012 р. та № 0000190 від 31.05.2012 р. містять інформацію, з якої слідує, що вказані рахунки були відповідачем виставлені, а позивачем оплачені, - саме на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1/05 від 01.05.2012 р.
Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції помилково встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що, у свою чергу, призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та безпідставного задоволення позовних вимог.
Принцип об'єктивної істини, тобто обґрунтованості висновків, викладених у судовому акті, реалізується також через положення, які встановлені статтею 43 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За загальним правилом, закріпленим у статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях.
Натомість, місцевим господарським судом не досліджувалися оригінали наданих КП «Промжилбуд» рахунків № 0000173 від 11.05.2012 р., № 0000180 від 18.05.2012 р. та № 0000190 від 31.05.2012 р., про що свідчать протоколи судових засідань.
До того ж, у АФР «Білозерський», яке зазначало про невиставлення таких рахунків та відсутність заборгованості взагалі, а також враховуючи строк надання таких доказів майже через півтора року після порушення за позовом КП «Жилпромбуд» даної справи, виникли обґрунтовані сумніви щодо справжності наданих позивачем документів.
Клопотання відповідача про призначення судової експертизи їх дійсності, у тому числі щодо відповідності дати їх складання, місцевим господарським судом відхилено через те, що відповідач не звертався до правоохоронних органів із заявою про підробку таких документів. Натомість, ці висновки суду першої інстанції є надуманими, оскільки цими доказами безпосередньо обґрунтовуються позовні вимоги та від встановлення їх дійсності залежить результат вирішення спору.
Таке ж саме клопотання було заявлено АФР «Білозерський» й в апеляційній інстанції.
Враховуючи предмет спору і доказування, для з'ясування дійсних обставин справи та обугрунтованості позовних вимог КП «Жилпромбуд» необхідні були б спеціальні знання з встановлення справжності наданих позивачем нових доказів.
Однак, незважаючи на неодноразові вимоги апеляційної інстанції щодо надання оригіналів документів на огляд ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 р. і від 21.02.2017 р., а також безпосередньо витребувані ухвалами від 28.02.2017р., 29.03.2017 якими обґрунтовуються позовні вимоги (), КП «Жилпромбуд» оригіналів рахунків-фактур № 0000173 від 11.05.2012 р., № 0000180 від 18.05.2012 р. та № 0000190 від 31.05.2012 р. не надало, що, у свою чергу, унеможливлює призначення судової експертизи та всебічне встановлення обставин справи для правильного вирішення спору.
Судова колегія відмічає, що надані КП «Промжилбуд» нотаріально завірені копії згаданих рахунків, в контексті наявності сумнівів щодо їх справжності, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки нотаріальне посвідчення копій констатує лише відповідність таких копій тексту оригіналу, однак не підтверджує факту справжності самого оригіналу.
Також, представником Одним із принципів господарського судочинства є змагальність сторін.
Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Цю саму думку законодавець відтворив й у ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу, вказавши, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, що також відображено у положеннях статті 33 ГПК України.
Таким чином, КП «Жилпромбуд» не було надано належних доказів здійснення платежів в якості передоплати та саме за договором № 1/05 від 01.05.2012 р., що виключає задоволення позову внаслідок їх безпідставності і недоведеності.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення, яким у задоволені позовних вимог належить відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу агрофірми радгоспу «Білозерський» задовольнити, а рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2016 р. у справі № 923/2037/15 - скасувати, у позові відмовити.
Стягнути з колективного підприємства «Промжилбуд» (код ЄДРПОУ - 14117065, Херсонська область, Білозерський район, смт. Білозерка, пров. Харченко, 28/1) на користь агрофірми радгоспу «Білозерський» (код ЄДРПОУ - 00413506, Херсонська область, Білозерський район, с. Дніпровське, вул. Центральна,3) 84 835,45 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.
Головуючий суддя В.В. Лашин
Суддя Л.В. Лавриненко
Суддя І.Г. Філінюк